Шпаргалка по "Фінансам"

У разі внесення до установчих документів змін, пов'язаних зі зміною складу засновників (учасників) суб'єкта підприємницької  діяльності, до державного органу реєстрації подаються оформлені згідно з вимогами законодавства документи, що засвідчують:

* добровільний вихід юридичної  особи зі складу засновників  (учасників) — подається копія  рішення засновника, а фізичної  особи — її нотаріально засвідчена  заява;

* примусове виключення засновників (учасників) — рішення

уповноваженого на це органу.

Орган державної реєстрації у 5-денний термін з дня державної реєстрації змін (доповнень) в установчих документах подає до органу державної статистики та органу державної податкової служби по одній копії реєстраційної картки з позначкою про державну реєстрацію внесених змін (доповнень).

 

49.Зменшення номінальної  вартості акцій.

Послідовність зменшення статутного капіталу значною мірою залежить від обраного способу зменшення.

Якщо зменшення здійснюється на основі деномінації (зменшення номінальної вартості акцій), то здійснюється емісія акцій за новою номінальною вартістю. При цьому емісія акцій реєструється у ДКЦПФР та проводиться інший стандартний набір дій, які супроводжують нову емісію. За використання цього методу слід дотримуватися принципу пропорційного зменшення номіналу всіх акцій, які належать акціонерам. Це робиться для збереження існуючих пропорцій участі акціонерів у статутному капіталі.

1. Загальні збори АТ приймає рішення про зменшення статутного капіталу та оформляє відповідний протокол.

2. Публікування в друкованих  органах Верховної Ради, Кабінету  Міністрів України або офіційному  виданні фондової біржі повідомлення  про зменшення розміру статутного  капіталу.

3. Надання протоколу рішення щодо зменшення статутного капіталу та копії надрукованого повідомлення до ДКЦПФР.

4. Внесення та реєстрація змін до статуту АТ, пов’язаних зі зменшенням розміру статутного капіталу.

5. Якщо відбувається емісія акції нової номінальної вартості

-реєстрація випуску акцій в ДКЦПФР;

-оформлення та депонування нового глобального сертифіката випуску акцій;

-внесення інформації до системи реєстру власників іменних цінних паперів;

-виготовлення та видача акціонерам сертифікатів цінних паперів нової номінальної вартості.

 

50.Зменшення кількості  акцій існуючої номінальної вартості.

Зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості.

має такі варіанти:

зменшення кількості акцій на основі їх конверсії;

безкоштовна передача акцій до анулювання;

зменшення кількості акцій на основі їх викупу з подальшим анулюванням.

Зменшення кількості акцій, які  є в обігу, досягається або за рахунок вилучення з обігу та анулювання частини акцій, або на основі конверсії акцій.

Конверсія акцій — це об’єднання кількох акцій в одну (або обмін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на іншу

Деномінація не допускається, якщо номінальна вартість акцій дорівнює мінімально встановленому розміру. В даному разі зменшення статутного капіталу відбувається шляхом конверсії акцій  або їх вилучення з обігу для анулювання.

Зменшення кількості акцій, які  є в обігу, можна досягти не лише об’єднанням акцій, а й шляхом їх викупу чи безоплатної передачі товариству для анулювання.

Загалом акціонерне товариство має  право викупити в акціонера  оплачені ним акції для таких цілей: подальшого перепродажу; розповсюдження серед своїх працівників; з метою анулювання.

Викуп акцій АТ може здійснюватися  емітентом для підтримання ринкового  курсу, збільшення прибутковості акцій  чи з метою запобігання поглинання. Зазначені акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом періоду володіння господарським товариством власними корпоративними правами розподіл прибутку і голосування на зборах акціонерів відбувається без урахування згаданих акцій. Це саме стосується і товариства з обмеженою відповідальністю щодо придбання ним часток учасників товариства. Протягом періоду володіння підприємством власними корпоративними правами розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах провадиться без урахування придбаних підприємством власних акцій (часток). Отже, викуплені корпоративні права власної емісії не призводять до приросту активів підприємства. Зазначені корпоративні права відображаються за статтею «Вилучений капітал» першого розділу пасиву балансу за фактичною собівартістю акцій чи часток.

 

51.Реструктуризація підприємства, її зміст та порядок проведення.

Реструктуризація підприємства —  це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Форми реструктуризації: Реструктуризація виробництва. Реструктуризація активів. Фінансова реструктуризація. Корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності.

Реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу..

Фінансова реструктуризація пов’язана зі зміною структури та розмірів власного й позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства.

Найбільш складним видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Корпоративна реструктуризація пов’язана з реорганізацією підприємства. Її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу.

За формальними ознаками розрізняють  такі три види реорганізації 

1. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання).

2. Реорганізація, спрямована на  подрібнення підприємства (поділ,  виокремлення).

3. Реорганізація без зміни розмірів  підприємства (перетворення).

Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладені в основу плану реструктуризації. В плані слід відобразити переваги вибраних організаційних форм та методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги одержить підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.

 

52.Сутність реорганізації  та її види.

Основний зміст реорганізації  полягає в повній або частковій  зміні власника статутного фонду  даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.

За формальними ознаками розрізняють  такі три види реорганізації: спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання); спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виокремлення); реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).

У разі реорганізації підприємства слід ураховувати низку законодавчих передумов та вимог, а саме: порядок  державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб’єктів господарювання; вимоги антимонопольного законодавства; вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо; порядок емісії акцій (у разі реорганізації АТ); можливі екологічні, демографічні та інші наслідки.

Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, повинна здійснюватися з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема: переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора; новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між кредитором і первісним боржником; порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоди відповідати за нового боржника; уступка вимоги і переведення боргу ґрунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі.

Перед здійсненням санаційної реорганізації  необхідно провести поглиблений  аналіз фінансово-господарського стану  підприємства, що перебуває в кризі, з урахуванням усіх головних характеристик діяльності даної юридичної особи. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації.

 

 

53 Передавальний та  розподільний баланси.

Найважливішим документом, який складається під час реорганізації підприємств, є передавальний (розподільний) баланс. Передавальний баланс складається в разі злиття чи приєднання підприємств, а розподільний — у разі поділу чи виокремлення.

Передавальний баланс — це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності. Отже, такий баланс складається за стандартними правилами, передбаченими нормативними актами, які регулюють порядок заповнення форм річної (квартальної) бухгалтерської звітності. Якщо підприємство має філії, то складається консолідований баланс, у тому числі баланси за всіма філіями. Оскільки передавальний баланс має силу акта приймання-передання, його підписують директори та головні бухгалтери обох підприємств — того, що реорганізується, та підприємства-правонаступника.

Розподільний баланс — це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими стовпцями відбиваються активи і пасиви, розподілені між ним;підприємствами-правонаступниками, тобто та частка майна вимог і зобов'язань, яка передається підприємствам, що утворюються в результаті поділу чи виокремлення. Цей баланс має відбити баланси новостворених підприємств на момент початку Їх господарської діяльності.

 

 

54.Досудове та судове  врегулювання господарських спорів.

Досудове врегулювання  господарських спорів — це сукупність  заходів,  що підлягають здійсненню підприємствами та організаціями, права яких порушені, для безпосереднього вирішення спорів, що виникли, з підприємствами та організаціями, які порушили майнові права та інтереси, до звернення з позовом до господарського суду.

Значення досудового врегулювання господарських спорів : досудове врегулювання покликане забезпечити якомога  швидше відновлення порушених прав підприємств та організацій; воно сприяє виявленню й усуненню причин та умов виникнення господарських правопорушень; досудове врегулювання сприяє організації та підвищенню рівня укладання та виконання господарських договорів.

Судові витрати — це витрати, пов’язані із розглядом та вирішенням справи в порядку господарського судочинства, які покладаються на сторони, третіх осіб з самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі, спонуканням заінтересованих осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду.

Існують два види судових витрат.

Державне мито — це обов’язковий і діючий на всій території України платіж, який стягується за вчинення юридично значущих дій, які здійснюються господарськими судами по розгляду, вирішенню, перегляду господарських справ та видачу документів. Розмір державного мита визначається законодавством та залежить від характеру та ціни позову.

Господарські витрати — це суми, які підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським  судом, виклик свідків, огляд на місці, послуги перекладача.

 

 

55.Банкрутство підприємства  та його види. 

 При тривалій фінансовій  кризі на підприємстві, що поглиблюється,  та хронічній неплатоспроможності,  підприємство може бути об'явлене  банкрутом. Банкрутство — це  реалізація катастрофічних ризиків  підприємства в процесі його господарської діяльності, внаслідок якої воно не може задовільнити в установлені строки вимоги, що пред'явлено зі сторони кредиторів та виконати зобов'язання перед бюджетом.

Основні причини банкрутства: істотне порушення фінансової усталеності підприємства у випадку перевищення зобов'язань над активами; значна незбалансованість від'ємного і додатнього грошових потоків; тривала неплатоспроможність підприємства, що викликана низькою ліквідністю його активів.

Види банкрутства підприємств.

Реальне (юридичне) банкрутство — характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою платоспроможність.

Технічне банкрутство — стан неплатоспроможності підприємства, викликане простроченням його дебіторської заборгованості.

Навмисне банкрутство — характеризує навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах або в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове керування.

Фіктивне банкрутство — характеризує свідомо неправильне оголошення підприємством про свою неспроможність із метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань або знижки із суми кредитної заборгованості.

 

56.Методика виявлення ознак неплатоспроможності суб’єктів господарювання.

Міністерством економіки України видано наказ №10 від 17.01.2001 р. "Про методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій для приховування банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства". Методичні рекомендації розроблено з метою забезпечення однозначності підходів під час оцінки фінансово-господарського стану підприємств.