Шпаргалка по "Фінансам"

1) визначення попиту на продукцію  та його прогнозування;

2) вивчення конкурентоспроможності  товарів та створення

конкурентних переваг;

3) забезпечення відповідності рівня  якості товарів вимогам

ринку;

4) розроблення концепції життєвого  циклу товарів (на стадіях впровадження, росту, зрілості та спаду);               

5) управління товарним асортиментом (розроблення нових видів, модифікація  існуючих, зняття з виробництва  застарілих

моделей);

6) розрахунок прогнозних обсягів виробництва та визначення номенклатури продукції;

7) розширення інноваційної діяльності, спрямованої на розроблення нових товарів з урахуванням ринкових вимог та стратегії підприємства. У ході аудиту необхідно перевірити наявність контрактів, договорів намірів та Інших документів, які свідчать про можливості підприємства на ринку збуту продукції. Здобуту інформацію слід зіставити з даними, наведеними в плані санації.

При вивченні діяльності підприємства у сфері збуту слід перевірити, чи немає фактів реалізації продукції за цінами, нижчими за ринкові (чи взагалі за собівартістю або дешевше). За наявності таких фактів потрібно розкрити їх причини,

Якщо підприємство здійснює бартерні розрахунки, слід проаналізувати продукцію, що надходить за бартером, стосовно ЇЇ ліквідності, необхідності для підприємства, а також цін.

 

 

23. . Зміст акту аудиторської перевірки.

В акті про результати санаційного  аудиту потрібно чітко відбити поточний стан підприємства й визначити його санаційні шанси з огляду на прогнози розвитку самого підприємства та навколишнього середовища. Акт має бути не лише достовірним та інформаційно насиченим, а й містити переконливі обгрунтування тих чи інших висловлених у ньому тверджень, а також найістотніші висновки, на яких грунтується оцінка санаційної концепції.

Акт аудиторської перевірки може складатися з таких розділів:

1. Основні відомості про аудитора та аудиторську фірму.

Подається така інформація:            

  А) назва аудиторської фірми,  номер і дата ліцензії, 'виданої Аудиторською палатою, адреса, телефон;

  Б)  відомості про аудитора:' прізвище, ініціали, номер, дата видачі сертифіката аудитора.    .

2. Підстави для здійснення аудиту, мета, методи та обсяг. Зазначаються замовники аудиту, відповідні законодавчі підстави, об'єкт аудиту (реквізити підприємства), мета та завдання цього заходу, основні документи й методи, використані під час його здійснення.

Акт адресується клієнтові, як того потребують умови взятого аудитором  зобов'язання, і має містити ще й таку інформацію:

брав аудитор участь у розробці плану санації чи він працював з уже готовим планом; період, протягом якого проводився аудит.

3. Оцінка достовірності інформації та наданих доказів

Аудитор має констатувати виконання  неодмінних передумов здійснення аудиту:

а) фінансова інформація була підготовлена згідно з нормативною базою, якою керується підприємство у практичній діяльності;

б) подана інформація за, обсягом достатня для оцінювання плану санації;

в) усі матеріальні питання, що стосуються правильного розуміння фінансової інформації, відбиті адекватно.

4. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність.

А) доку ментальне підтвердження наявних передумов санаційної спроможності (неспроможності);

Б )визначення основних ризиків;

В)оцінка санаційних заходів (якщо вони мають сенс).

Остаточний висновок можливий у  трьох варіантах.

1. Однозначно стверджується, що  концепція санації відбиває реальний  стан справ і підприємство  є санаційне спроможним.

2. Зазначається, що план санації  можна реалізувати, виконавши певні рекомендації, зроблені під час санаційного аудиту.

3. План санації визнається нереальним, а сама санація — неможливою

 

 

 

24. Класифікація форм фінансування санації підприємства.

 

За формальними ознаками розрізняють  два види санації:

а) санація без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів;

б) санація із залученням нового фінансового  капіталу. У першому випадку санація  може набирати таких форм:

- зменшення номінального капіталу  підприємства;

- конверсія власності в борг;

- конверсія боргу у власність;

-  пролонгація строків сплати  заборгованості;

- добровільне зменшення заборгованості;

- самофінансування. У другому випадку  можливі такі форми:

- альтернативна санація;

- зменшення номінального капіталу  з подальшим його збільшенням (двоступінчаста санація);

- безповоротна фінансова допомога  власників;

- безповоротна фінансова допомога  персоналу;

- емісія облігацій конверсійної  позики;

- залучення додаткових позик.

Автономна санація, здійснювану з використанням власних коштів підприємства та капіталу його власників, І зовнішню санацію, що відбувається за рахунок коштів кредиторів і держави. Окремий вид санації підприємств — це санація за державної фінансової підтримки.

Правила фінансування формують принципи, згідно з якими підприємство мобілізує фінансовий капітал для покриття потреби у фінансових ресурсах. Розрізняють такі основні правила фінансування підприємств:

1. золоте правило фінансування;

2. золоте правило балансу;

3.правило вертикальної структури  капіталу.

Перші два правила характеризують горизонтальну структуру капіталу та майна підприємства. Останнє стосується лише пасиву балансу. Усі три правила базуються на розрахунку низки показників, що характеризують співвідношення певних статей балансу.

 

 

25 Суть та види потреби в капіталі.

Потреба в капіталі — це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства в грошових коштах і матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги. Потреба в капіталі розраховується на основі методології нуль-базис чи традиційного бюджетування.

Види потреби в капіталі. Для прогнозування потреби в капіталі насамперед слід визначити планові обсяги грошових виплат у розрізі окремих їх складових і періодів

 Потреба в капіталі для фінансування основної діяльності підприємства

 Види потреби в капіталі  можна класифікувати за типом грошових виплат підприємств :

грошові видатки у результаті інвестиційної  діяльності: придбання основних засобів, нематеріальних активів, здійснення фінансових інвестицій;

грошові видатки у результаті операційної  діяльності:фінансування виробничих запасів,заробітна  плата, нарахування на неї, сплата податків на прибуток;

грошові видатки у результаті фінансової діяльності:сплата девідентів, погашення  позичок, повернення внесків власників.

Фінансування витрат, не пов’язаних з основною діяльністю підприємства. На підприємствах може також виникнути потреба в капіталі для досягнення цілей, не відображених у плані виробництва, зокрема для здійснення різного роду фінансових інвестицій чи покриття затрат невиробничого характеру. Фінансування згаданих затрат повинно здійснюватися за залишковим принципом за рахунок чистого прибутку.

 

 

26.Визначення потреби  в капіталі для фінансування  ОЗ і нематеріальних активів.

Потреба в капіталі для фінансування означених активів виникає в таких випадках:

- у разі заснування певного  підприємства або започаткування  виробництва нових видів продукції;

- якщо планується суттєве розширення  виробництва, яке неможливо забезпечити  за наявних потужностей;

- у разі технічного переозброєння  наявних засобів з метою підвищення  продуктивності виробництва чи  поліпшення якості продукції.

На обсяги потреби в капіталі для фінансування основних засобів  і нематеріальних активів впливають  фактори: вид діяльності (галузь); місце розташування підприємства; обсяги виробництва продукції та їх види; первісна вартість активів, які заплановано придбати;

вартість модернізації існуючих основних засобів; строк окупності інвестицій.

Базою для визначення потреби в  капіталі для визначення придбання основних засобів і нематеріальних активів є план (бюджет) виробництва продукції.

Обсяг потреби в фінансових ресурсах для фінансування придбання основних засобів і нематеріальних активів  розраховується, виходячи із їх первісної  вартості та кількості. Капітал, необхідний для фінансування даних витрат, повинен бути мобілізований на довгостроковий період та повинен мати інвестиційний характер. Потреба в капіталі для фінансування необоротних активів є основною складовою бюджету інвестицій.

 

 

27.Потреба в капіталі  для фінансування оборотних активів.

Етапи розрахунку потреби в капіталі для фінансування оборотних активів:

1. Визначення періоду, протягом  якого кошти будуть «заморожені»  в оборотних активах:

- тривалість виробництва;

- тривалість зберігання сировини, матеріалів і таке інше на складі;

- тривалість зберігання готової  продукції на складі;

- строки оплати клієнтам відвантаженої  продукції;

- строки оплати поставленої  сировини, матеріалів тощо.

2. Визначення середніх витрат  на виробництво продукції:

- одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів;

- одноденні витрати на персонал;

- одноденні накладні витрати.

3. Розрахунок потреби в капіталі  для фінансування оборотних активів:

- кумулятивний метод;

- селективний метод.

Перший етап пов’язаний з визначенням кількості днів, на які кошти відволікаються в окремі позиції оборотних активів.

Другий етап полягає у прогнозних розрахунках середньоденних витрат у грошовому еквіваленті, які  авансуються в сировину, матеріали, напівфабрикати, персонал, накладні витрати тощо.

Для розрахунку цих витрат необхідно  обчислити планову виробничу  собівартість продукції, величину адміністративних витрат і витрат на збут.

На третьому етапі здійснюється безпосередній розрахунок потреби  в капіталі для фінансування оборотних активів.

Потреба в коштах для фінансування виробничих запасів залежить від  їх первісної вартості.

На завершальній стадії розрахунку потреби в капіталі кожне підприємство повинно вирішити, а як саме воно зможе залучити необхідні кошти. Дане рішення повинно прийматися на основі розрахунку вартості капіталу. 

 

 

28.Золоте правило фінансування.

Золоте правило фінансування називають також золотим банківським правилом, абоправилом узгодженості строків. Правило вимагає, щоб терміни, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися з термінами, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Це означає, що фінансовий капітал має бути мобілізований на термін, не менший від того, на який відповідний капітал заморожується в активах підприємства, тобто в об'єктах основних та оборотних засобів.

Підприємство, додержуючи вимог золотого правила фінансування, забезпечує собі стабільну ліквідність та платоспроможність. Але під час застосування цього правила постає проблема порівняння окремих статей активу та пасиву балансу (окремих об'єктів інвестування та джерел фінансування). Це можна (і є сенс) робити лише на стадії планування фінансово-господарської діяльності.

Загалом вважають, що має діяти  принцип “загального фінансування”, згідно якого усі активи фінансуються за рахунок усіх пасивів. На практиці застосовуючи золоте правило фінансування, користуються двома умовами, що виражають його зміст:

261. 

262. 

У разі додержання золотого правила фінансування фінансова рівновага забезпечується за таких умов:

1) інвестований капітал своєчасно  (у передбачені строки) вивільняється  в результаті господарської діяльності;

2) існує можливість пролонгації строків повернення капіталу;

3) платежі, термін оплати яких  настав, можна здійснити за рахунок  надходжень від операційної та  інвестиційної діяльності.

 

 

29 Золоте правило балансу.

Золоте правило балансу вимагає не лише паралельності термінів фінансування та інвестування, а й додержання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Правило вимагає виконання двох умов:

а) основні засоби мають фінансуватися  за рахунок власного капіталу та довгострокових позик;

б) довгострокові капіталовкладення мають фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви мають використовуватися не лише для фінансування основних фондів, а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані у стратегічні запаси сировини, неліквідні товари тощо).

Використання золотого правила балансу дає змогу уникнути проблем з ліквідністю, якщо списання активів у результаті господарської діяльності за обсягами і термінами збігається з погашенням залученого капіталу і якщо грошових надходжень достатньо для забезпечення розрахунків у процесі поточної операційної діяльності. У довгостроковому капіталі має також існувати можливість пролонгувати строки погашення існуючих кредитів і залучити новий капітал. Якщо ж такі можливості існують, то дотримання золотого правила балансу є необов'язковим.