Шпаргалка по "Фінансам"

 

 

30.Правило вертикальної  структури капіталу.

Правило вертикальної структури капіталу пов'язане з аналізом складу та структури  джерел формування капіталу. Прив'язування до активів, тобто до напрямків використання фінансових ресурсів підприємства, у такому разі не здійснюється. Правило вертикальної структури вимагає додержання певного співвідношення між власним і позичковим капіталом підприємства.

Аналізуючи вертикальну структуру балансу, обчислюють два основні показники: коефіцієнт фінансової незалежності (“автономії”) та коефіцієнт заборгованості

Розрахувати оптимальну структуру  капіталу для всієї сукупності підприємств  неможливо. Навіть для підприємств  однієї галузі це робити недоцільно, оскільки оптимальне співвідношення власного та позичкового капіталу залежить від специфічних умов діяльності кожного конкретного підприємства (галузь, форма організації бізнесу, місцезнаходження, прибутковість активів, процентні ставки за користування позиками тощо). Існує думка, що оптимальної структури капіталу на практиці не існує взагалі. Обсяг можливої заборгованості підприємства обмежується готовністю кредиторів надавати позики. Ця готовність залежить від рівня ризику неповернення кредитів. Ризики, пов'язані з погіршенням структури капіталу підприємств та коливанням рентабельності власного капіталу, оцінюються з огляду на ефект фінансового лівериджу.

 

 

 

31.Фінансова рівновага  на підприємстві.

Фінансова рівновага передбачає, що грошові надходження підприємства дорівнюють або перевищують потребу в капіталі для виконання поточних платіжних зобов'яіань.

Рівняння фінансової рівноваги можна подати в такому вигляді (базова модель):

початковий стан резервів ліквідності + виручка від реалізації продукції + надходження від інвестиційної діяльності + надходження від фінансової діяльності = поточні виплати в рамках операційної діяльності +

+ інвестиції + погашення заборгованості (основна сума, відсотки) + виплата  дивідендів + кінцевий обсяг резервів

Рівняння фінансової рівноваги (1 модифікація базової моделі):

початковий стан резервів ліквідності + Саsh-flow надходження від фінансової діяльності = інвестиції + погашення  заборгованості (основна сума) + виплата  дивідендів + формування резервів

Рівняння фінансової рівноваги ( 2 модифікація базової моделі):

Мобілізація фінансового капіталу (резерви ліквідності + самофінансування + акціонерний (пайовий) капітал + позичковий капітал = використання фінансового  капіталу (інвестиції (фінансові, реальні )+ погашення заборгованості (основна сума) + виплата дивідендів + формування резервів + поповнення оборотних коштів

Використання моделей фінансової рівноваги з метою забезпечення платоспроможності та ліквідності  підприємства, що перебуває у кризі, спрямоване на збільшення вхідних грошових потоків та зменшення вихідних. Збільшення вхідних грошових потоків досягається за рахунок таких основних заходів:

1) мобілізації внутрішніх резервів  самофінансування;

2) рефінансування дебіторської  заборгованості;

3) стимулювання збуту основної  продукції;

4) залучення додаткового акціонерного (пайового) капіталу;

5) одержання нових позик.

Вихідні грошові потоки зменшуються  в результаті заходів:

1) зменшення поточних виплат  у рамках операційної діяльності (зниження собівартості продукції);

2) реструктуризації кредиторської  заборгованості;

3) перегляду дивідендної політики;

4) заморожування інвестицій.

Система санаційних заходів, що грунтується  на використанні моделей фінансової рівноваги в довгостроковому  періоді, формує тактичний механізм фінансової стабілізації.

32. Оперативний механізм фінансової стабілізації

Оперативний механізм фінансової стабілізації підприємства являє собою систему  мір, спрямовану, з одного боку, на зменшення  поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань, а з іншого боку, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов'язання.  
Зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства досягається за рахунок наступних основних заходів: 
а) скорочення суми постійних витрат  
б) скорочення рівня перемінних витрат  
в) продовження термінів кредиторської заборгованості по товарних операціях ;  
г) пролонгації короткострокових банківських кредитів;  
д) відстрочки виплати нарахованих дивідендів, відсотків на паї й інші. 
Збільшення суми грошових активів у поточному періоді досягається за рахунок наступних основних заходів; 
а) ліквідації портфеля короткострокових фінансових вкладень; 
б) реалізації окремих високо ліквідних грошових і фондових інструментів портфеля довгострокових фінансових вкладень; 
в) рефінансування дебіторської заборгованості (з використанням усіх форм цього рефінансування) з метою зменшення загального її розміру; 
г) прискорення обороту дебіторської заборгованості, особливо по товарних операціях за рахунок скорочення термінів наданого комерційного і споживчого кредиту; 
д) нормалізації розміру поточних запасів товароматеріальних цінностей; 
е) скорочення розміру страхових і сезонних запасів товароматеріальних цінностей і інших. 
Ціль цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутої, якщо усунута поточна неплатоспроможність, тобто значення коефіцієнта абсолютної платоспроможності перевищило одиницю. Це означає, що погроза банкрутства в поточному періоді ліквідована.  

 

 

33. Тактичний механізм фінансової стабілізації 

являє собою наступальну тактику, яка спрямована на перелом негативних тенденцій фінансового розвитку.

Тактичний механізм фінансової стабілізації – це система заходів, які засновані на використанні моделей фінансової рівноваги в довгостроковому періоді. Фінансова стійкість підприємства забезпечується за умови, що обсяг додатного грошового потоку (ДГП) за всіма видами господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) на певному етапі буде дорівнювати плановому обсягу від’ємного грошового потоку (ВГП).

Відновлення фінансової стійкості  в умовах кризового розвитку можливе, якщо обсяг генерування власних  фінансових ресурсів перевищує обсяг додаткового їх споживання, що дає змогу підприємству знизити питому вагу залученого капіталу, що використовується. Модель антикризового управління базується на нерівності ДГП > ВГП.

Збільшення обсягу додатного грошового  потоку в майбутньому періоді можна досягти за рахунок таких заходів: зростання суми чистого доходу підприємства за рахунок проведення ефективної цінової політики; використання системи знижок та методів просування продукції на ринок…

Зниження обсягу використання додаткових фінансових ресурсів у майбутньому періоді можна досягти за рахунок таких основних заходів:

відмови від початку реалізації реальних інвестиційних проектів, які  не забезпечують швидкого повернення чистого грошового потоку;

залучення до використання необхідних видів основних виробничих фондів та нематеріальних активів, використання лізингу або селенгу;

зниження нормативу оборотних  активів за рахунок прискорення  їх обороту;

тимчасового припинення формування портфеля довгострокових фінансових вкладень за рахунок придбання нових фондових та грошових інструментів.

 

 

34. Стратегічний механізм  фінансової стабілізації на підприємстві.

Його першочергове завдання — розкриття  причинно-наслідкових зв’язків між  рівнем фінансової стійкості підприємства та чинниками, які його формують. Аналіз має бути цілеспрямованим, об’єктивним і системним.

Завданням наступного етапу є визначення усіх стратегічних альтернатив управління фінансовою стійкістю, їхнє обґрунтування. Вищий управлінський персонал на цьому етапі повинен проаналізувати всі слабкі та сильні сторони кожної з альтернативних стратегій.

Далі з усіх можливих стратегій  вибирається одна стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства, розробляється стратегічний план, призначаються  відповідальні особи з числа  фінансових менеджерів.

Останній етап присвячений проблемам  реалізації та контролю за виконанням стратегії управління фінансовою стійкістю .

Стратегічна фінансова стабілізація та економічне зростання підприємства мають бути спрямовані на збільшення ринкової вартості та базуватися на таких чинниках: підвищення рентабельності продажу, що може бути досягнуто завдяки використанню відповідної цінової політики, ефекту операційного важеля; збільшення частки чистого прибутку, який спрямовується на виробничий розвиток; збільшення оборотності активів, що може бути досягнуто за рахунок скорочень позанормативних активів за видами (виробничі запаси, запаси готової продукції, необоротні активи); прискорення оборотності активів, яке приводить до скорочення потреби в них

 

35. Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації підприємств

Основними з внутрішніх джерел фінансування є прибуток та амортизація. ВДФ можуть формуватися 2 шляхами:

- збільшення вхідних грошових  потоків(збільшення виручки від  реалізації, реєстрація активів,  згортання інвестицій);

- зменшення вихідних грошових  потоків(зниження собівартості продукції,  зменшення витрат, що не відносяться  до валових, згортання інвестицій)

Вхідні грошові потоки: виручка  від реалізації продукції, інші оперативні доходи, доходи від інвестиційної діяльності.

Основним санаційним резервом є  зростання виручки від реалізації продукції., яка залежить від 2 факторів: обсягу реалізації і ціни одиниці  продукції. Для збільшення виручки  від реалізації необхідно активізувати маркетингову політику підприємства.

 

36. Збільшення вхідних  грошових потоків.

До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять: виручка від реалізації основної продукції; надходження у вигляді інших операційних доходів; доходи від інвестиційної діяльності;

Можливості підприємства, що перебуває у кризі, скористатися такими джерелами фінансових ресурсів, як: кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав; кошти, залучені на умовах позики; державні дотації та субсидії залежать від суб'єктивних мотивацій та спроможності третіх сторін: інвесторів (акціонерів, пайовиків), кредиторів, держави.

Відновити платоспроможність можна, збільшивши вхідні грошові потоки: збільшення виручки від реалізації; реструктуризація активів. Види санаційних заходів в рамках реструктуризації активів:

1Мобілізація прихованих резервів.

2. Використання зворотного лізингу.

4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу.

5. Продаж окремих низькорентабельних  структурних підрозділів та об'єктів  основних фондів.

6. Рефінансування дебіторської заборгованості : Факторинг . Облік, або дисконтування векселів. Форфейтинг . Комплекс процедур з примусового стягнення заборгованості, зокрема й за позовом до господарського суду.

 

37. Зменшення вихідних  грошових потоків

Одним із головних напрямків підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємств, що перебувають у фінансовій кризі, є зменшення вихідних грошових потоків.

Вихідні грошові потоки підприємства класифікуються наступним чином:

1) оплата товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;

2) оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових  витрат;

3) здійснення реальних та фінансових  інвестицій;

4) сплата податків та інших  платежів до бюджету;

5) повернення капіталу, який був  залучений на фінансовому ринку.

Можливості впливу підприємств  на обсяги вихідних грошових потоків  за першими трьома напрямками є набагато більшими. Зниження собівартості продукції  та витрат, джерелом покриття яких є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, — головний внутрішній санаційний резерв суб'єктів господарювання, що перебувають у фінансовій кризі.

1.Зниження собівартості продукції. Основні групи чинників, що впливають на собівартість продукції. Це — зміна:

обсягів виробництва; структури (номенклатури та асортименту) продукції; технічного рівня виробництва; організації виробництва та умов праці.

2. Згортання інвестицій та зменшення витрат, які не належать до собівартості продукції

У рамках заходів щодо зменшення  вихідних грошових потоків слід також  переглянути інші витрати підприємства, які не відносяться на рахунок собівартості продукції, а здійснюються за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет, та чистого прибутку.

Зменшення вказаних витрат є суттєвим резервом покращення платоспроможності підприємства.

 

 

38.Фінансування санації  власниками підприємства.

Найбільш заінтересованими в санації  неспроможного підприємства особами  є його власники (акціонери, пайовики тощо). Вони, як правило, несуть значний  тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися: збільшенням (зменшенням) статутного фонду; наданням позик; наданням цільових внесків на безповоротній основі.

У результаті санації балансу підприємство не мобілізує додаткових коштів, однак створює необхідні передумови для залучення зовнішніх фінансових джерел у майбутньому.

Санація збільшенням статутного фонду. Основні цілі збільшення статутного капіталу підприємства:мобілізація  фінансових ресурсів для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру, для модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва; збільшення частки капіталу, в межах якої власники підприємства відповідають за його зобов'язаннями перед кредиторами; поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств.Для залучення засобів збільшенням статутного капіталу не потрібна ні застава майна, ні гарантії третіх осіб. Крім того, ресурси, вкладені в статутний фонд підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду.