Шпаргалка по "Финансовому учету"

  Метод зменшення залишкової вартості

  За  цим методом річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

  Річна норма амортизації розраховується за формулою:

  Річна норма амортизації =

  Метод прискореного зменшення залишкової вартості

  Згідно  із цим методом річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Слід зазначити, що ліквідаційна вартість об'єкта в цьому разі не береться до уваги при розрахунку сум амортизаційних відрахувань.

  Кумулятивний  метод

  За  цим методом річна сума амортизації  визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного  коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта, на суму чисел років його корисного використання.

  Сума  чисел років - це результат сумування  порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

  Виробничий  метод

  За  цим методом нарахування амортизації  здійснюється на основі сумарного виробітку  об'єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (кількість  виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрів пробігу тощо). Сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції за звітний період та виробничої ставки амортизації. У свою чергу, виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості об'єкта, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням цього об'єкта.

  Окрім розглянутих вище методів підприємство може застосувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, що передбачені податковим законодавством. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

    Для обчислення суми амортизаційних відрахувань використовують розроблювальну таблицю та рахунок № 13 “Знос необоротних активів “. Нарахована амортизація відображається кореспонденцією рахунків :

• об’єктів виробничого призначення :  Дт 23,91 – Кт 131;
• Об’єктів загальногосподарського призначення : Дт 92 – Кт 131;
• об’єктів , що забезпечують збут продукції : Дт 93 – Кт 131;
• об’єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення : Дт 949- Кт 131;

   

21. Облік ремонтів основних засобів.

  Підприємства  підтримують свої основні засоби в робочому стані та забезпечують їх функціонування способом як поліпшення, так і за допомогою системи технічного обслуговування й системи планово-попереджувального ремонту.

  Технічне  обслуговування — це комплекс операцій або операція з підтримки працездатності чи справності об’єкта під час його використання за призначенням способом його періодичного огляду (мастильні й очищувальні роботи, перевірка рівня працездатності тощо) та ремонтних робіт невеликої вартості, що не збільшують первісну вартість об’єкта.

  Поточний  ремонт — це комплекс операцій або операція з часткової заміни окремих запасних частин, деталей, дрібний ремонт окремих частин, побілка стін, ремонт дверей, підлог і інший ремонт з підтримання основних засобів у робочому стані, які не збільшують первісну вартість. Виконується поточний ремонт без проекту та без відповідних дозволів на виконання робіт.

  Капітальний ремонт — це комплекс ремонтно-будівельних чи монтажних робіт, за якого здійснюється розбирання будівель, споруд, устаткування та інших об’єктів для відновлення або заміни найважливіших чи всіх зношених деталей і вузлів і, який проводиться з періодичністю більше одного року. При цьому первісна вартість об’єкта основних засобів не збільшується. На початку року підприємства складають план капітальних ремонтів, що включає в себе:

• поіменний титульний список об’єктів;
• перелік основних робіт;
• кошторисну вартість робіт;
• календарний план-графік ремонтів;
• потребу в основних матеріалах, транспортних засобах механізації та робітниках;
• одержання дозволів Держархбудконтролю та інших державних органів з безпеки та екології.

  Модернізація, модифікація, побудова, дообладнання —  це розширення окремих будівель і споруд, технічне переобладнання інших об’єктів, запровадження нової техніки й технології, механізація та автоматизація виробництва, які, кожен окремо або в сукупності, збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів. На проведення цих робіт обов’язковими є також наявність проектно-кошторисної документації та відповідних дозволів органів державного контролю й нагляду.

  Бухгалтерський  облік витрат на поліпшення основних фондів (модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію), що збільшують первісну вартість об’єкта, підприємства, згідно з п. 14 П(С)БО 7 ведуть у розрізі об’єктів аналітичного обліку на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” (на відповідних субрахунках) з наступним зарахуванням їх на рахунок 10 “Основні засоби” після введення в експлуатацію.

  Документальною  підставою виконаних підрядним способом робіт є: Акт приймання виконаних робіт (форма № КБ-26); Довідка про вартість виконаних робіт витрат (форма № КБ-3) для  
оплати їх; — господарським способом — аналогічні документи на здійснення витрат з капітального ремонту.

  Бухгалтерський  облік витрат на підтримання об’єкта  в робочому стані та його відновлення способом експлуатаційного й технічного обслуговування та поточних і капітальних ремонтів, що не збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів, ведеться згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.

  У бухгалтерському обліку ці витрати  обліковуються на рахунках обліку витрат, а саме: 23 “Виробництво” — у  разі, якщо ремонтуються основні засоби виробничого призначення; 91 “Загальновиробничі витрати” — при ремонті основних фондів загальновиробничого призначення, тобто таких, що беруть участь в управлінні цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва; 92 “Адміністративні витрати” — під час ремонту основних засобів, що беруть участь в управлінні та обслуговуванні підприємства; 93 “Витрати на збут” — у разі ремонту основних фондів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг; 941 “Витрати на дослідження і розробки” — при ремонті основних засобів, що беруть участь у дослідженнях і розробленнях, які здійснює підприємство. 

22. Облік капітальних вкладень.

  Витрати на придбання та на створення основних засобів є капітальними інвестиціями та обліковуються на рахунку 15 “Капітальні  інвестиції” — на відповідних  субрахунках: 151 — “Капітальне будівництво”, 152 — “Придбання (виготовлення) основних засобів” , на яких формується первісна вартість об’єкта. У випадках, якщо інші надходження основних засобів (безоплатно, внески в статутний капітал, не облікованих, переведення з оборотних активів) не вимагають додаткових витрат з доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання, вони не є капітальними інвестиціями й одразу зараховуються на рахунок 10 “Основні засоби” на відповідні субрахунки.

  Придбані  за гроші об’єкти основних засобів, що не вимагають монтажу (транспортні засоби, деякі верстати, вимірювальні прилади, виробничий і господарський інвентар тощо) оприбутковуються на рахунку 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів”, а після введення в експлуатацію — на рахунку 10 “Основні засоби” (відповідному субрахунку).

  Обладнання, що вимагає монтажу, та будівельні матеріали  обліковуються в складі виробничих запасів. Їх придбання в бухгалтерському обліку відображається за дебетом субрахунку 205 “Будівельні матеріали” і за кредитом субрахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”. Передання будівельних матеріалів та обладнання для його подальшого монтажу відображається за дебетом субрахунку 151 “Капітальне будівництво” та за кредитом субрахунку 205 “Будівельні матеріали” після підтвердження їх використання і монтажу на об’єктах будівництва.

  За  підрядного способу будівельно-монтажні роботи виконуються згідно з підрядним договором (контрактом) з оплатою їхньої кошторисної вартості. Підприємство-замовник здійснює облік витрат на капітальні інвестиції, веде розрахунки з підрядниками за виконані та прийняті роботи на основі таких документів первинного обліку: Акт приймання виконаних підрядних робіт (ф. № 2 КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних робіт (ф. № КБ-3).

  Замовник  відображає в обліку вартість виконаних  і прийнятих за актами будівельно-монтажних  робіт за дебетом субрахунку 151 “Капітальне  будівництво” (за сумою оплати) і  за кредитом субрахунку 631 “Розрахунки  з вітчизняними постачальниками”.

  За  господарського способу підприємство-забудовник відображає ведення будівництва й монтажних робіт за дебетом субрахунку 151 “Капітальне будівництво” на відповідних аналітичних рахунках створюваних об’єктів за статтями:

• вартість обладнання, що потребує монтажу;
• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці з нарахуваннями на соціальні заходи;
• накладні витрати, пов’язані з будівництвом об’єкта;
• інші втрати, безпосередньо пов’язані з будівництвом об’єкта (отримання дозволу та відведення будівельного майданчика; пошукові роботи на майданчику; проектні роботи; оплата спеціальних послуг, наприклад, архітекторів, геодезистів тощо).

  Узагальненням даних субрахунків рахунка 15 “Капітальні  інвестиції” обчислюють фактичну собівартість (інвентарну вартість) завершених будівництвом і придбанням об’єктів. Уведення в експлуатацію кожного об’єкта оформлюється Актом приймання-передачі основних засобів (ф. № ОЗ-1), на основі якого списується вартість капітальних інвестицій на завершені об’єкти, а також здійснюється зарахування останніх на баланс до складу основних засобів. 

23. Облік вибуття основних засобів.

Списанню  підлягають основні засоби як такі, що:

 ·  непридатні для подальшого використання;

 ·  виявлені в результаті інвентаризації  як недостача;

 ·  морально застарілі;

 · фізично зношені;

 ·  пошкоджені внаслідок аварії  чи стихійного лиха (за умови,  що відновлення їх є неможливим  або економічно недоцільним і  вони не можуть бути реалізовані);

 ·  будівлі, споруди, що підлягають  знесенню у зв’язку з будівництвом  нових об’єктів та такі, що  зруйновані внаслідок атмосферного впливу і тривалого використання. 

 Списання  з балансу установ основних  засобів здійснюється шляхом  їх:

 ·  продажу;

 ·  безоплатної передачі;

 ·  ліквідації (на підставі акту). 

 Для  визначення непридатності основних  засобів і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року, у складі:

 ·  керівника або його заступника (голова комісії);

 ·  головного бухгалтера або його  заступника (в установах і організаціях, у яких штатним розписом посада  головного бухгалтера не передбачена,  особи, на яку покладено ведення  бухгалтерського обліку);

 ·  керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;

 ·  особи, на яку покладено відповідальність  за збереження матеріальних цінностей  (основних засобів);

 ·  інших посадових осіб (на розсуд  керівника установи).

Для оформлення списання основних засобів застововуються:

 ·  акт на списання основних засобів  (типова форма ОЗ-3 (бюджет));

 ·  акт про списання автотранспортних  засобів (типова форма ОЗ-4 (бюджет));