Шпаргалка по "Финансовому учету"

1.Облік грошових коштів у касі підприємства.

     Суб'єкти підприємницької діяльності мають  право здійснювати розрахунки між  собою, а також з фізичними  особами - громадянами як в готівковій, так і безготівковій формі, як за рахунок коштів, одержаних в  банку, так і за рахунок виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

     Ліміт залишку готівки  в касі кожне підприємство встановлює самостійно: вибираються три місяці підряд протягом останніх 12 місяців, обчислюється середній денний залишок готівки в касі, який і буде лімітом залишку готівки в касі. Розмір ліміту затверджується наказом керівника підприємства і повідомляється обслуговуючому банку.

     Понад встановлений ліміт підприємства мають  право зберігати в касі грошові  кошти, одержані на виплату заробітної плати працівникам, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності та інших прирівняних до них виплат протягом трьох робочих днів (колективні сільгосппідприємства, підприємства залізничного транспорту і морські порти для проведення таких виплат працівникам віддалених підрозділів, виконавчі органи сільських рад - протягом п'яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку). Після закінчення цих строків суми готівки, не використані за призначенням, повертаються в банк не пізніше наступного робочого дня і в подальшому видаються підприємствам за їх першою вимогою з цією самою метою.

     Надходження грошей в касу і видача їх із каси, незалежно від використання касових  апаратів, оформляються прибутковими і видатковими касовими ордерами (ф. № КО-1 і ф. КО-2), які виписуються і реєструються бухгалтером. Нумерація прибуткових і видаткових касових ордерів ведеться по порядку, починаючи з 1 січня і до кінця року. До передачі в касу прибуткові і видаткові касові ордери реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Видаткові касові ордери, виписані на підставі платіжних відомостей на оплату праці та інших подібних до неї платежів, реєструються після видачі грошових коштів із каси.

     Облік касових операцій ведеться в Касовій книзі (ф. № КО-4). Листки Касової книги мають бути завчасно пронумеровані, прошнуровані й опечатані сургучною або мастичною печаткою. Кількість листків у Касовій книзі засвідчується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера і скріпляється печаткою. Записи в Касовій книзі ведуться в двох примірниках через копіювальний папір. Другий (відривний) листок книги служить звітом касира, який наприкінці дня разом з доданими документами надається бухгалтеру (під розписку в касовій книзі) для перевірки правильності записів і виведених залишків грошових коштів на кінець дня.

     Синтетичний облік наявності і руху грошових коштів у касі ведеться на рахунку 30 «Каса», записи на якому здійснюють на підставі перевірених звітів касира загальними підсумками за день в журналі-ордері № 1 (по кредиту) і відомість № 1 (по дебету).

     Рахунок 30 «Каса» ведеться за субрахунками: 301 «Каса в національній валюті», 302 «Каса в іноземній валюті». 
 

1. Облік грошових коштів на рахунках у банку.

     Для зберігання вільних грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків підприємствам, організаціям, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності в банках відкривають поточні рахунки. З поточного рахунка оплачуються операції, що забезпечують виробничо-господарську, комерційну та іншу діяльність; розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції; надані і отримані послуги; сплата обов'язкових платежів до бюджету і державних фондів; операції, пов'язані із забезпеченням власних соціально-побутових потреб, та інші операції відповідно до статутної діяльності підприємства. З поточного рахунка банк видає готівку на оплату праці, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, дивідендів (доходів), на господарські та інші потреби. Видачу готівкових грошових коштів, а також безготівкові перерахування з поточного рахунка підприємства банк проводить на підставі наказів власника рахунка або з його згоди (акцепту).

     Періодично (у встановлені строки) банк видає  підприємству виписки з його поточного рахунка, тобто перелік здійснених за звітний період операцій. До виписки додаються відповідні виправдні документи, на підставі яких були зараховані або списані кошти.

     Виписки банку є регістрами аналітичного обліку і підставою для облікових запасів на поточному рахунку.

     Синтетичний облік наявності і руху грошових коштів на поточному рахунку підприємства в національній валюті ведеться на активному рахунку 31 «Рахунки в банках», субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті», по дебету якого відображають надходження (зарахування) коштів, а по кредиту — списання використаних коштів.

     На  суму зарахованих на поточний рахунок  підприємства коштів дебетують рахунок  311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунків:

• 301 «Каса в національній валюті» (на суми, внесені готівкою із каси);
• 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (на суми, одержані від вітчизняних покупців і замовників за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги);
• 37 «Розрахунки з різними дебіторами» (на суми, одержані від різних дебіторів у погашення заборгованості);
• 60 «Короткострокові позички» (на суми одержаних банківських кредитів) та ін.

     Перераховані (видані готівкою) грошові кошти  з поточного рахунка підприємства відображаються по кредиту рахунка  311 «Поточні рахунки в національній валюті» і дебету рахунків:

• 301 «Каса в національній валюті» (на суми, видані готівкою);
• 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (на суми, перераховані постачальникам в оплату вартості одержаних матеріальних цінностей, робіт, послуг);
• 64 «Розрахунки за податками і платежами» (на суми, сплачених податків і обов'язкових платежів до бюджету позабюджетних фондів);
• 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суми збору, сплаченого за пенсійним і соціальним страхуванням);
• 67 «Розрахунки з учасниками» (на суми перерахованих дивідендів та інших виплат учасникам);
• 68 «Розрахунки за іншими операціями» (на суми оплаченої кредиторської заборгованості по внутрігосподарських та інших розрахунках);

     601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» (на суми погашеної заборгованості банкам по одержаних кредитах) тощо. 
 

2. Облік дебіторської заборгованості.

  Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про дебіторську  заборгованість та її розкриття у  фінансових звітах визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Згідно з П(С)БО 10 дебітори — це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

  За  терміном погашення розрізняють  довгострокову та поточну дебіторську  заборгованість.

  Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

  Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

  Дебіторська заборгованість буває забезпечена (векселями) та незабезпечена.

  Дебіторська заборгованість поділяється також  на:

• безнадійну;
• сумнівну;
• дійсну.

Сумнівна  дебіторська заборгованість являє  собою поточну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, відносно якої існує впевненість її погашення боржником. Безнадійна дебіторська заборгованість – це поточна дебіторська заборгованість, відносно якої існує впевненість про її неповернення боржником або щодо якої минув термін позовної давності.

  Якщо  резерв створюється на підставі класифікації дебіторської заборгованості, здійснюється групування дебіторської заборгованості за термінами її непогашення з  установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності відповідної групи – це відношення фактично списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідної групи до дебіторської заборгованості відповідної групи, що залишилася на кінець вибраного для спостереження періоду, тобто це процент несплати дебіторської заборгованості. Як правило, із збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості коефіцієнт сумнівності зростає. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на коефіцієнти сумнівності відповідної групи.

    Створення та використання цього резерву ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Цей рахунок використовується для корегування оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників за товарних операціями та інших дебіторів за нетоварними операціями.

    Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

• дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
• векселі отримані;
• дебіторську заборгованість за розрахунками;
• іншу поточну дебіторську заборгованість.

  Для бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має два субрахунки:

• 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;
• 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

  За  дебетом рахунка 36 «Розрахунки з  покупцями та замовниками» відображається вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації.

  Рахунок 37 «Розрахунки з  іншими дебіторами»  має такі субрахунки:

• 371 «Розрахунки за виданими авансами»;
• 372 «Розрахунки з підзвітними особами»;
• 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;
• 374 «Розрахунки за претензіями»;
• 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;
• 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок»;
• 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

  Для обліку векселів одержаних  використовуються:

• субрахунок 182 «Довгострокові векселі одержані»;
• рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані».

 
 

3. Облік розрахунків за виданими авансами.

 Для обліку розрахунків за авансами, виданими іншим підприємствам, використовується субрахунок 371 «Розрахунки за виданими авансами».

 За  дебетом субрахунку 371 «Розрахунки  за виданими авансами» облічують  суми виданих авансів, а також  суми, сплачені за рахунками за виконані роботи. Сплата постачальникам авансових платежів відображається наступними записами:

 Д-т  субрахунку 371  «Розрахунки за виданими авансами»

       К-т  рахунку 31 «Рахунки в банках»;

       К-т  рахунка 30 «Каса»;

       К-т  рахунка 33 «Інші кошти».

 За  кредитом субрахунку 371 «Розрахунки  за виданими авансами» облічуються суми, погашені зарахуваннями при розрахунках за поставлені матеріали, товари, виконані роботи, суми авансів, які повернені постачальникам та підрядникам як невикористані, тощо. Ці події відображаються в бухгалтерському обліку наступними записами:

 Д-т  рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками  та підрядниками»;

 Д-т  рахунку 31 «Рахунки в банках»;

 Д-т  рахунку 30 «Каса»

       К-т  субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами». 

4. Облік розрахунків з  підзвітними особами.

    Грошові кошти можуть витрачатися через касу підприємства, а в окремих випадках, коли оплата витрат через касу або рахунків у банках затруднена або зовсім неможлива (службові відрядження, придбання дрібного інвентарю, канцелярських предметів тощо), - через підзвітних осіб.