Зарахування до складу основних засобів окремих  об’єктів, облік введення об’єктів основних засобів в експлуатацію; внутрішнє переміщення; вилучення  об’єктів зі складу основних засобів  при передачі іншому, оформлюється актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою №1.

  На  підставі даного акту розробляються  записи для обліку всіх видів основних засобів, що надійшли в експлуатацію, у бухгалтерії до форми ОЗ № 6 “Інвентарна картка обліку основних засобів”, яка заповнюється в одному примірнику . В розділі “Коротка індивідуальна характеристика об’єкта” записується тільки основні якісні та кількісні показники об’єкта, а також найважливіші прибудови, пристосування та приналежності, що відносяться до нього.

  Акт є єдиним первинним бухгалтерським документом. У ньому зазначають: склад комісії, докладну характеристику об’єкта, джерело  придбання (спорудження), рік спорудження чи випуску заводом, дату введення в експлуатацію,  коротку  технічну характеристику, результати випробування, висновок комісії тощо. Вказують також хто прийняв відомості, необхідні для нарахування зносу. У разі надходження на підприємство основних засобів, які вже були в експлуатації, в акті прийняття передачі зазначають суми зносу.

  Акти  зберігають протягом усього терміну  експлуатації об’єкта і протягом трьох років і одного місяця після  його списання  з обліку за умови, що за цей час було проведено документальну  ревізію.

  Приймання закінчених робіт із добудови та обладнання об’єкта, що проводяться за рахунок капітальних вкладень і збільшують його балансову вартість, оформляють актом приймання – передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (форма ОЗ-2) .

  Якщо  ремонт, реконструкцію та модернізацію виконує стороннє підприємство, акт складають у двох примірниках. Другий примірник передають підприємству, яке виконувало капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію.

  Бухгалтерія на основі цих документів відкриває  інвентарну картку, присвоює об’єкту  порядковий номер, який після цього проставляють в акті приймання - передачі. Інвентарні картки є підставою для ведення аналітичного обліку основних засобів.

  Технічна  документація на певний інвентарний  об’єкт після відкриття на нього  інвентарної картки (запису в книгу)  не зберігається в бухгалтерії, а передається під розписку у відповідний підрозділ підприємства. Заповнені інвентарні картки реєструються в описах ( форма ОЗ-7), які веде бухгалтерія ( в одному примірнику) за класифікаційними  групами (видами) основних засобів.

  Облік      об’єктів     основних   засобів   за     місцем   їх   знаходження ( експлуатації,  зберігання) здійснюється в інвентарному списку (форма ОЗ-9) по матеріально-відповідальних особах. Підприємствам дозволено  вести облік об’єктів за місцем їхнього знаходження в інвентарних картках, які бухгалтерія виписує у двох примірниках ( другий примірник видається за місцем знаходження об’єкта). В разі переміщення об’єкта цей примірник разом із накладною на переміщення (форма ОЗ-1) передається за новим місцем знаходження. Накладну на внутрішнє переміщення основних засобів з одного підрозділу в інший складає у двох примірниках працівник підрозділу здавача. Перший примірник передається в бухгалтерію, а другий лишається в підрозділі здавачеві. Аналогічну накладну виписують під час передачі основних засобів в експлуатацію із запасу.

  За  безоплатної передачі основних засобів  іншому підприємству або продажу  стороннім організаціям на кожний інвентарний  об’єкт складають акт формою ОЗ-1 . Відпуск об’єкта основних засобів у порядку реалізації оформляють товарно – транспортною накладною (рахунком – фактурою), в якій бухгалтерія визначатиме первісну  чи відновну вартість  об’єкта, нараховуватиме знос за час експлуатації, відпускну ціну, ПДВ та інше. За необхідності до неї може додаватися технічна та інша документація, яка є на підприємстві.

  Для списання непридатних об’єктів основних засобів також створюють спеціальну комісію. На об’єкт, призначений для  списання, комісія складає акт  на списання основних засобів (форма ОЗ-3) , а при списанні вантажного чи легкового автомобіля, причепа або пів причепа – акт на списання автотранспортних засобів (форма ОЗ-4). В акті зазначають: найменування об’єкта, його інвентарний номер, дату введення в експлуатацію, місце експлуатації, первісну вартість, суму нарахованого зносу за час експлуатації, обґрунтування необхідності списання з балансу. В ньому також визначаються витрати на ліквідацію об’єкта та вартість матеріалів, що мають бути оприбутковані після  проведення операції. В акті робиться розрахунок після ліквідації. Акт на списання складають в двох примірниках. Після затвердження керівником  підприємства перший примірник акта передають у бухгалтерію, другий матеріально відповідальній особі.

    Об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу ) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

  Регістри  аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів. У разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів його первісна вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної вартості та зносу ліквідаційної частини об’єкта.

  Для отримання аналітичних даних  про наявність і рух основних засобів за їхніми класифікаціями ознаками бухгалтерія на підставі підсумкових даних в інвентарних картках (книгах) за звітний місяць заповнює картку обліку руху основних засобів за формою ОЗ-8.

  Інвентарні  картки заповнюють на підставі вищезазначених документів з обліку руху основних засобів. За даними картки складають  оборотну відомість руху ОЗ, підсумки якої, звірені з даними синтетичного обліку, є підставою для складання  звітності про наявність і рух основних засобів.  
 

  19. Облік основних засобів.

  Надходження основних засобів на підприємство здійснюється способом:

  1) створення за допомогою будівництва (підрядним або господарським способом) і виготовлення власними силами;

  2) придбання за грошові кошти;

  3) одержання внесків у статутний капітал:

  — від резидентів,

  — від нерезидентів;

  4) переведення з оборотних активів (товарів, готової продукції тощо);

  5) безоплатного отримання;

  6) одержання в обмін на подібні та неподібні об’єкти;

  7) оприбуткування раніше не облікованих на балансі;

  8) переведення неправильно зарахованих раніше до складу малоцінних і швидкозношуваних предметів.

  Створені  та куплені основні засоби зараховуються  на баланс підприємства за первісною  вартістю, що являє собою фактичну вартість їх створення чи придбання або справедливу вартість за іншими надходженнями, крім переведення з малоцінних предметів. Справедлива вартість визначається на підставі цін ринків України чи цін міжнародних ринків залежно від того, звідки одержано об’єкт основних засобів. Первісна вартість такого об’єкта згідно з пунктом 8, П(С)БО 7 складається з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання з запланованою метою (транспортно-заготівельні тощо).

  Витрати на оплату відсотків за користування кредитом не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

  Первісна  вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання, за які визначені  загальною сумою, розраховується розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.

  Первісна  вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних  активів, товарів, готової продукції  тощо дорівнює їхній собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

  Усі витрати підприємства на придбання  або створення матеріальних і  нематеріальних необоротних активів, що включаються до їх первісної вартості, накопичуються на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

  За  дебетом рахунка 15 відображається збільшення понесених підприємством витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, а за кредитом - їх зменшення у  зв'язку з прийняттям в експлуатацію або приведенням у стан використання за призначенням відповідних об'єктів.

  Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" має  такі субрахунки:

  - 151 "Капітальне будівництво"

  - 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів"

  - 153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів"

  - 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів"

  - 155 "Придбання ( вирощування ) довгострокових біологічних активів"

  Підставою для списання первісної вартості об'єкта з кредиту рахунка 15 "Капітальні інвестиції" є акт приймання-передачі, складений комісією, що визначена наказом керівника підприємства, і затверджений останнім. 
 

20. Облік амортизації ( зносу) основних засобів.

  Оскільки  необоротні активи приносять підприємству економічні вигоди протягом кількох  років, необхідно розподілити вартість цих активів між звітними періодами для забезпечення відповідності доходів і витрат. Це досягається шляхом амортизації.

  Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

  Вартістю, яка амортизується, є первісна (або переоцінена) вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Об'єктом амортизації є всі необоротні активи, що мають обмежений строк корисної експлуатації. Земля, строк корисного використання якої необмежений, не підлягає амортизації.

  Строком корисного використання (експлуатації) є період часу, упродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

  Нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем, у якому об'єкт  необоротних активів став придатним  для корисного використання. Амортизація об'єкта призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття об'єкта необоротних активів. Метод амортизації необоротних активів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання та норм П(С)БО 7 і 8.

  Для нарахування амортизації основних засобів можуть бути застосовані  такі методи:

  1) прямолінійний;

  2) зменшення залишкової вартості;

  3) прискореного зменшення залишкової вартості;

  4) кумулятивний;

  5) виробничий.

  Прямолінійний метод. При цьому методі річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

  Прискорена  амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань.

  Доцільність застосування методів прискореної  амортизації пояснюється такими причинами:

• найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими;
• накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, у разі його швидкого морального старіння та інфляції;
• забезпечується можливість збільшення частки витрат на ремонт об'єктів, які амортизуються, що припадає на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (за рахунок того, що сума нарахованої амортизації в ці роки зменшується).