Шпаргалка по "Финансовому учету"

  Якщо  резерв створюється на підставі класифікації дебіторської заборгованості, здійснюється групування дебіторської заборгованості за термінами її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності відповідної групи – це відношення фактично списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідної групи до дебіторської заборгованості відповідної групи, що залишилася на кінець вибраного для спостереження періоду, тобто це процент несплати дебіторської заборгованості. Як правило, із збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості коефіцієнт сумнівності зростає. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на коефіцієнти сумнівності відповідної групи.

    Створення та використання цього резерву ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Цей рахунок використовується для корегування оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників за товарних операціями та інших дебіторів за нетоварними операціями.

  За  кредитом рахунка 38 «Резерв сумнівних  боргів» обліковується створення резерву:

  Д-т 944 «Сумнівні та безнадійні борги»

  К-т 38 «Резерв сумнівних боргів».

  Сума  резерву, що створюється визначається одним з двох методів: прямим або за коефіцієнтом сумнівності. Перший метод застосовується на невеликих підприємствах, де можна з даних аналітичного обліку визначити тих дебіторів, відносно яких існує ймовірність непогашення. На підприємствах з великою кількістю дебіторів резерв сумнівних боргів визначається на основі класифікації заборгованості за товари і послуги за строками її непогашення. Коефіцієнт сумнівності встановлюється за даними попереднього періоду.

  Якщо  резерв створено, прострочена сумнівна дебіторська заборгованість списується на дебет рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів»:

  Д-т 38 «Резерв сумнівних боргів»

  К-т 36 «Розрахунки з покупцями і  замовниками»

  К-т 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

  Безнадійна  дебіторська заборгованість в кінці  звітного періоду відноситься на дебет рахунка 944 «Сумнівні та безнадійні борги» і врешті-решт впливає на зменшення доходів. 

    9. Облік запасів.

     Відповідно  до П(С)БО 9 запаси - це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

     Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за нижчою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.

     Запаси  зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю), яка визначається залежно від  шляхів надходження запасів. Запаси на підприємство можуть надходити в  результаті:

• придбання за плату;
• виготовлення власними силами підприємства;
• внесення до статутного капіталу підприємства;
• безоплатного одержання;
• придбання в результаті обміну на подібні активи;
• придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні активи.

     Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

• сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та організацій з навантаження-розвантаження запасів (транспортно-заготівельні витрати);
• інших витрат.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних  підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

  П(С)БО 9 "Запаси" передбачені такі методи оцінки руху запасів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

  Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

  Синтетичний облік належних підприємству виробничих запасів здійснюється на рахунку 20 "Виробничі запаси". За дебетом рахунка 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 "Виробничі запаси" має такі субрахунки:

201 "Сировина й матеріали",

202 "Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби",

203 "Паливо",

204 "Тара й тарні матеріали",

205 "Будівельні матеріали",

206 "Матеріали, передані в переробку",

207 "Запасні частини",

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення",

209 "Інші матеріали". 

10. Облік незавершеного  виробництва.

  Для узагальнення інформації про затрати  на виробництво продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачений синтетичний  рахунок 23 «Виробництво», до якого відкривається  стільки субрахунків, скільки видів  діяльності (робіт, послуг) здійснюється підприємством (промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля, наука, допоміжні, підсобні виробництва, некапітальні роботи, ремонт основних засобів та ін.).

  Аналітичний облік по рахунку 23 «Виробництво»  ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих підприємствах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

  По  дебету рахунка 23 «Виробництво» та його аналітичних рахунків протягом звітного періоду відображають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати в кореспонденції з кредитом рахунків:

  - 20 «Виробничі запаси» (на вартість використаної у виробництві сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, технологічного палива тощо);

  - 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» (на вартість використання у виробництві інструментів, пристосувань тощо);

  - 66 «Розрахунки з оплати праці» (на суму основної і додаткової заробітної плати та інших виплат працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

  - 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму відрахувань на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття та інші соціальні заходи);

  - 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на вартість послуг, наданих сторонніми організаціями для виробничих потреб) та ін.

  Наприкінці  місяця на дебет рахунка 23 «Виробницво» з кредита рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» списуються загальновиробничі витрати в сумі, що за розрахунком підлягає включенню до витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

  Отже, на дебеті рахунка 23 «Виробництво»  і його аналітичних рахунках наприкінці місяця відображаються всі виробничі затрати — як основні, так і накладні.

  З кредита рахунка 23 «Виробництво»  списують вартість поворотних відходів (у кореспонденції з дебетом рахунка 209 «Інші матеріали»), виробничого  браку, якщо від має місце (на дебет рахунка 24 «Брак у виробництві») і виробничу собівартість випущеної з виробництва готової продукції (на дебет рахунка 26 «Готова продукція»).

  Сальдо (дебетове) рахунка 23 «Виробництво»  відображає затрати у незавершене  виробництво (тобто залишки деталей, напівфабрикатів, виробів, що знаходяться в процесі виробництва). Для визначення затрат у незавершене виробництво наприкінці місяця проводиться його інвентаризація, визначається ступінь готовності виробів, а потім проводиться їх оцінка виходячи фактичних матеріальних і трудових затрат.

  При визначенні фактичної виробничої собівартості випущеної з виробництва готової  продукції (виконаних робіт, наданих  Послуг) до затрат у незавершене  виробництво на початок місяця додають  затрати за місяць (зменшені на вартість поворотних відходів) і віднімають затрати у незавершене виробництво на кінець місяця.

  На  фактичну собівартість випущеної із виробництва готової продукції (виконаних  робіт, послуг) у бухгалтерському  обліку роблять запис по кредиту  рахунка 23 «Виробництво» і дебету рахунків:

  - 26 «Готова продукція» (на виробничу собівартість випущеної готової продукції).

  - 90 «Собівартість реалізації» (на виробничу собівартість зданих замовникам робіт, послуг). 

  11. Облік наявності  готової продукції.

  Запаси» готовою вважається продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом.

  Випущена  з виробництва готова продукція  здається на склад за накладними. В бухгалтерії на підставі накладних ведеться накопичувальна відомість випуску готової продукції, у якій випущена продукція групується за видами і сортами (номенклатурними номерами) і відображається за двома оцінками - за обліковою вартістю (плановою собівартістю або за відпускними цінами без ПДВ) і фактичною собівартістю. Такий порядок оцінки зумовлений тим, що фактичну собівартість готової продукції, випущеної протягом місяця з виробництва, визначають тільки наприкінці місяця після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат та складання звітної калькуляції. Дані відомості випуску готової продукції є підставою для її оприбуткування.