Шпаргалка по "Финансовому учету"

    Працівники  підприємства направляються у відрядження згідно з наказом керівника (або його заступника). Строк відрядження не може перевищувати: в межах України - 30 календарних днів, за кордоном - 60 календарних днів. Строк відрядження працівників, які направляються для виконання у межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати періоду будівництва об'єктів.

    Витрати на відрядження включаються до складу валових витрат підприємства тільки за наявності документів, які підтверджують зв'язок даного відрядження з основною діяльністю підприємства (укладення договорів, угод, участь в переговорах, конференціях, симпозіумах тощо). Визначення днів відрядження для виплати добових здійснюється з урахуванням дня вибуття і дня прибуття до місця постійної роботи, які зараховуються як 2 дні. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою. За відсутності у посвідченні відмітки про відрядження добові не виплачуються.

    У бухгалтерському обліку на суму виданого авансу підзвітній особі на службові відрядження (або господарські потреби) роблять запис по дебету рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами» в кореспонденції з кредитом рахунка 30 «Каса». Протягом трьох днів після повернення з відрядження працівник зобов'язаний подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням кошти. Разом з авансовим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене у відповідному порядку, документи про наймання житла, проїзні та інші документи в оригіналі.

    Якщо  аванси підзвітним особам були видані на господарські потреби, то до авансових  звітів таких осіб додаються копії  товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери з розпискою осіб, які прийняли від підзвітної особи придбані предмети, та інші виправдні документи. В даному випадку підзвітна особа повинна подати звіт або повернути кошти в касу протягом 1 дня.

    Бухгалтерія перевіряє правильність оформлення авансових звітів і доданих до них документів, встановлює законність і доцільність здійснених витрат. Після перевірки на звіті зазначаються суми витрат, що підлягають затвердженню керівником. Списання з підзвітних осіб виданих сум авансів відображається по кредиту рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами», і дебету рахунків:

• 92 «Адміністративні витрати» (на суми, витрачені на службові відрядження);
• 93 «Витрати на збут» (на суми, витрачені по операціях, пов'язаних із збутом продукції);
• 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» (на вартість придбаних матеріальних цінностей із підзвітних сум) та ін.

    Готівка, видана під звіт (у тому числі  і на відрядження), але не витрачена  і не повернена в касу підприємства (в повній сумі, виданій під звіт, або в сумі, яка не підтверджена авансовими звітами), на наступний день після закінчення зазначених вище строків включається розрахунково (без складання бухгалтерської проводки) в суму залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті розрахункова сума порівнюється із встановленим лімітом залишку готівки в касі.

5. Облік розрахунків за претензіями.

  Виникнення  розрахунків за претензіями на підприємстві пов’язане з нестачею товарів  при постачанні, отриманням товарів  невідповідної якості, помилковим списанням  банком грошових коштів з поточного  рахунка та ін.

  Розрахунки  за претензіями облічуються на субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями». За дебетом субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» відображаються:

• розрахунки за претензіями до постачальників та підрядників, транспортних організацій по виявлених розбіжностях цін, тарифів, які були застережені в договорах, помилках у розрахунках;
• розрахунки за претензіями до постачальників матеріалів, товарів щодо якості поставлених запасів, яка не відповідає вимогам договору;
• розрахунки за претензіями щодо нестач при постачанні;
• втрат від простоїв автотранспорту та браку з вини постачальників.

  Усі вищезазначені події відображаються в бухгалтерському обліку таким  записом:

  Д-т  субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями»

  К-т  рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками  та підрядниками»;

  Розрахунки по штрафах, пенях та неустойках, які стягуються з постачальників та замовників за невиконання договірних зобов’язань, у розмірах, обумовлених договором або присуджених арбітражним судом. У бухгалтерському обліку це відображається записом:

  Д-т  субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями»

  К-т  субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки»;

  Розрахунки за претензіями щодо помилково списаних грошових коштів з поточних рахунків підприємства установами банків відображаються записом:

  Д-т  субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями»

  К-т  рахунку 31 «Рахунки в банках»;

  Розрахунки за претензіями щодо виданих авансів при порушенні умов договорів поставок та інше:

  Д-т  субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями»

  К-т  субрахунку 37 «Розрахунки за виданими авансами».

  За  кредитом субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» відображається списанням сум претензій у кореспонденції з рахунками:

  1) грошових коштів – при зарахуванні претензійних сум:

  Д-т  рахунку 30 «Каса»;

  Д-т  рахунку 31 «Рахунки в банках»

  К-т  субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями»;

  2) витрат – якщо постачальники  відмовляються від претензійних  сум або суд відхиляє претензії:

  Д-т 949 «Інші витрати операційної  діяльності»

  К-т  субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями».

  Суми  претензій, які відхиляються арбітражним  судом та не будуть відшкодовані, повертаються на рахунки, з яких вони були списані.

  Підставою для записів операцій на субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» є акти приймання вантажів, рішення арбітражних органів, письмові погодження постачальників на задоволення претензій, а також виписки банку на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій. 
 

6. Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків.

  Нестачі та збитки на підприємстві можуть бути виявлені в результаті проведення інвентаризації майна, грошових коштів та цінних паперів.

  Оцінка  збитків від нестач, пошкоджень та крадіжок здійснюється згідно з Порядком визначення розміру збитків від  розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України  від 22.01.96р. № 116 (зі змінами та доповненнями), а також Законом України від 06.06.95р. №217/95-ВР «Про визначення збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей».

  України від 22.01.96 р. №116 (зі змінами та доповненнями).

  Цим Порядком передбачено, що розмір збитків  від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей  визначається за балансовою вартістю цих цінностей з урахуванням амортизації, але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент установлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця визначає Мінстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою 1:  

  Рз = ((Б – А) х Іінф + ПДВ + АЗ) х 2,    (1) 

  де  Рз – сума збитків, що відшкодовуються  винною особою;

  Б – балансова вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає (на момент установлення факту розкрадання, нестачі, знищення);

  А – сума нарахованих амортизаційних відрахувань по необоротних матеріальних активах, яких не вистачає;

  Іінф  – індекс інфляції, що склався в  період часу між датою придбання  і датою виявлення нестачі  матеріальних цінностей та розраховується як добуток щомісячних індексів інфляції за даними Держкомстату;

  ПДВ – сума податку на додану вартість, яку було віднесено до складу податкового  кредиту при придбанні матеріальних цінностей, яких не вистачає.

  АЗ  – сума акцизного збору для  продукції, з продажу якої справляється акцизний збір. Застосовується підприємствами-виробниками та імпортерами при розрахунку суми відшкодування збитків, понесених у зв’язку з нестачею готової (підакцизної) продукції на складі.

  2 - коефіцієнт.

  Бухгалтерський  облік розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено, здійснюється на субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». За дебетом цього субрахунку відображаються суми виявлених нестач, а за кредитом – списання цих сум.

  У разі виявленні нестач і втрат у бухгалтерському обліку проводиться запис:

  Дебет 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»;

  Кредит 30 «Каса».

  Одночасно суми невідшкодованих  нестач обліковуються на забалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей», на якому ведеться аналітичний облік за кожним боржником окремо.

  Після встановлення конкретних винуватців суми списуються з забалансового субрахунка з одночасними записами в бухгалтерському обліку:

  Дебет 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»

  Кредит 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

  Якщо  нестачі відшкодовуються  винуватцем грошовими  коштами, робиться запис:

  Дебет 30 «Каса»;

  Дебет 31 «Рахунки в банках»;

  Кредит 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків».

  Якщо  нестачі утримуються  із заробітної плати  винуватця, це відображається записом:

  Дебет 66 «Розрахунки з оплати праці»;

  Кредит 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». 

8. Облік резерву сумнівних боргів.

  Сумнівна  дебіторська заборгованість являє  собою поточну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, відносно якої існує впевненість  її погашення боржником. Безнадійна дебіторська заборгованість – це поточна дебіторська заборгованість, відносно якої існує впевненість про її неповернення боржником або щодо якої минув термін позовної давності. Відмінності між цими поняттями такі. Якщо в погашенні першої підприємство лише сумнівається і має певну невпевненість щодо її повернення, то в другому випадку кредитор уже не розраховує на одержання суми боргу, бо впевнений, що цього не відбудеться. Аналізуючи обидва поняття, можна дійти висновку, що, по суті, безнадійна дебіторська заборгованість являє собою частину сумнівної дебіторської заборгованості, відносно повернення якої підприємство раніше мало сумніви, але тепер повністю впевнене в її непогашенні. Згідно з П(С)БО 10 величину резерву сумнівних боргів може бути визначено за допомогою двох методів:

• виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
• на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

  Визначення  величини резерву сумнівних боргів щодо платоспроможності окремих  дебіторів національними стандартами  не регламентується. Однак з урахуванням  міжнародних стандартів бухгалтерського обліку можна стверджувати, що величина резерву в даному випадку визначається на підставі аналізу фактичного непогашення дебіторської заборгованості в попередніх періодах.

  Сума  поточної дебіторської заборгованості ПАТ «Авіатемп» за товари, роботи, послуги на 31.12.2009 р. склала 20000грн. Проаналізувавши стан поточної дебіторської заборгованості за декілька попередніх звітних періодів, підприємство встановило, що 10% дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги не погашається і складає сумнівний борг.

  У такому випадку підприємство сформувало резерв сумнівних боргів у сумі  2000 грн. (20000грн. Х 10 : 100).