Розвиток в Україні ринкової інфраструктури

      Типовi господарськi операцiї за рахунком 94 наведено нижче (табл. 2.7)

Таблиця 2.7

Кореспонденція  рахунків з обліку інших витрат операційної  діяльності

Продовження табл. 2.7

      Для забезпечення контролю витрат операційної  діяльності та розробки заходів щодо їх зменшення на підприємстві розробляють відповідні кошториси витрат. 

      2.3. Особливості обліку  доходів операційної  діяльності підприємства  

     Достовірне  визначення суми доходу від операційної  діяльності насамперед залежить від  правильності ведення первинного обліку реалізації продукції, адже саме реалізація товарів (робіт, послуг) є основою формування операційного доходу. Тому у своїй діяльності будь-яке підприємство значну увагу приділяє відвантаженню продукції, оскільки, згідно податкового законодавства, дохід визнається за першою з двох подій – відвантаження продукції або оплата за товари (роботи, послуги).

     Відвантажена  продукція – це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям. Відвантаження або відпуск готової продукції, виконаних робіт і послуг зі складу покупцям проводять на основі первинних документів, наказів накладних або розпоряджень відділу збуту. У первинній документації вказують номер замовлення та адресу, за якою відправляють продукцію, кількість місць, вид упаковки, масу та інші дані, що характеризують відвантажену продукцію.

     Фактичний відпуск готової продукції місцевим покупцям безпосередньо зі складу або  цеху оформлюють на основі довіреність  права одержання цінностей. Довіреність містить деякі реквізити підприємства-одержувача та підприємства-платника. Також у ній зазначається посада, прізвище та документ, що засвідчує особу, яка отримала довіреність, а також на зворотному боці – перелік цінностей, які належить отримати. На відвантажену продукцію, розфасовану в бочки або ящики, складається специфікація у двох примірниках: перший – для покупця, а другий з документами на відвантаження передається до бухгалтерії.

     Оскільки  довіреність є лише підставою, то при безпосередньому відпуску готової продукції заповнюється накладна, що містить перелік товарів, їх кількість та ціну без ПДВ, а також загальну суму до сплати з ПДВ. Разом із накладною продавець виписує податкову накладну, що передається покупцеві. Вона відображає суму ПДВ, на яку покупець може знизити розмір податкового зобов’язання, тобто податковий кредит.

     У ВАТ „Київський завод „Радар” має місце такий документ як договір купівлі-продажу, що є найбільш розповсюдженим видом угоди при відвантаженні готової продукції. У цьому договорі зазначаються предмет договору, відомості про товар, що передається покупцеві, порядок цієї передачі, права та обов’язки сторін, строк дії договору, а також відповідальність сторін та їх реквізити.

     На  досліджуваному підприємстві використовується також товарно-транспортна накладна, яка засвідчує відпуск готової продукції іногороднім покупцям. Товарно-транспортні накладні товаровідправник виписує в чотирьох примірниках: перший є підставою для списання відвантаженої продукції зі складу вантажовідправника; другий для оприбуткування одержаної продукції скеровується до покупця; третій – до транспортної організації як підстава замовника-вантажовідправника для здійснення розрахунків з нею; четвертий додається до подорожнього листа для обліку транспортної роботи.

     Нерідко на ВАТ „Київський завод „Радар” використовуються платіжні вимоги-доручення, що являє собою комбінований документ: верхня частина - вимога постачальника сплатити йому вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт), нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка відповідну суму на рахунок постачальника.

     Платіжна  вимога-доручення виписується постачальником і надсилається разом з розрахунковими і відвантажувальними документами  безпосередньо покупцеві (або в  обслуговуючий його банк) з вимогою сплатити вартість відвантажених за договором товарно-матеріальних цінностей і наданих послуг. У нашому випадку розрахунковим документом є рахунок-фактура, що містить перелік найменувань відвантаженої раніше готової продукції.

     Інколи  покупець розраховується готівкою за відпущену йому готову продукцію. У такому разі продавцем оформляється прибутковий касовий ордер, який фіксує оприбуткування готівки в касі. Платнику в підтвердження оплати товару видається квитанція до прибуткового касового ордера, що засвідчується печаткою одержувача.

     На  підставі вище перелічених документів формується Журнал 6, що являє собою  обліковий регістр, призначений  для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах.

     В цьому журналі узагальнюється інформація про доходи від операційної, інвестиційної  та фінансової діяльності та фінансові  результати підприємства від звичайної  діяльності та надзвичайних подій (за кредитом рахунків 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 79). [37]

     У розділі II Журналу 6 накопичуються дані про окремі складові доходів підприємства.

     Слід  зазначити, що сума підсумків Журналу 6 за горизонтальним підрахунком (сума рядків) дорівнює сумі підсумків цього самого Журналу за вертикальним підрахунком (сума граф).

     Отже, ВАТ „Київський завод „Радар” при реалізації готової продукції використовує різноманітні документи, що підтверджують віднесення відповідних сум до складу доходу від операційної діяльності. Ретельна перевірка первинної документації та правильне її заповнення дозволяє уникнути помилок у розрахунку доходу.

     Завершальним  етапом кругообороту капіталу підприємства є процес реалізації, який здійснюється на основі угод про поставку виробленої підприємством продукції. Процес реалізації – це сукупність операцій з продажу готової продукції споживачам.

     Готовою продукцією, призначеною для продажу, вважають закінчені обробкою вироби, які пройшли випробування, приймання  і відповідають технічним вимогам і стандартам.

     Методологічні основи формування в бухгалтерському  обліку інформації про готову продукцію  визначаються П(С)БО 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

     Процес  реалізації пов'язаний з одного боку з відвантаженням виробником готової  продукції та передачі її покупцеві, а з іншого – з одержанням грошових коштів та їх еквівалентів і їх зарахуванням на рахунки продавця. Виконуючи облікові завдання, використовують натуральні та грошові показники. Обсяг реалізованої продукції має дві оцінки: фактична собівартість реалізованої продукції і ціна реалізації (продажна вартість) товару. Їх порівняння дає змогу визначити фінансовий результат реалізації: прибуток чи збиток. Якщо ціна реалізації реалізованої продукції вища фактичної собівартості реалізованої продукції, операція прибуткова, якщо навпаки – збиткова [48].

     Визнання  доходу (виручки) від реалізації продукції  пов’язане з виконанням деяких умов П(С)БО 15 «Дохід», зокрема:

     1) передача покупцеві ризиків і  вигод, пов’язаних з правом  власності на продукцію. Здебільше передача ризиків і вигод від володіння збігається з передачею юридичного права власності або з передачею в управління покупцеві. В інших випадках передача ризиків і вигод відбувається не завжди одночасно з передачею юридичного права власності, наприклад: покупець має право анулювати придбання з причин, визначених контрактом на реалізацію, а підприємство-продавець не має упевненості стосовно його повернення; одержання доходу від визначеної реалізації залежить від доходу, який отримає підприємство-покупець від власної реалізації цих товарів; одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цієї продукції.

     Якщо  підприємство-продавець залишає  тільки незначний ризик володіння, операція вважається реалізацією і дохід визначається.

     2) управління і контроль за реалізованою  продукцією. Якщо підприємство залишає  за собою подальше керівництво  або контроль за реалізованою  продукцією, то дохід від такої  реалізації не визначається.

     3) сума доходу достовірно визначена. Доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності – обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов’язань тощо) за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Якщо дохід (виручка) не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.