Розвиток в Україні ринкової інфраструктури

 

     У 2010 році прибуток підприємства порівняно з попереднім роком зменшився на 949.0 тис.грн. з 3144.000 тис.грн. до 2195.000 тис.грн., тобто на 69,81%. Хоча чистий прибуток і зменшився лише на 14,06%, проте це свідчить про неефективну роботу підприємства. За той же час відбулися такі зміни у фінансових результатах від різних видів діяльності підприємства (зі знаком «+» показано збільшення фінансового результату, зі знаком «-» його зменшення):

     Таблиця 3.4.1

     Зміни у фінансових результатах  від різних видів  діяльності за 2010 рік

 

     З цього видно, що зменшення прибутку відбулося за рахунок погіршення фінансових результатів від таких видів діяльності підприємства (табл. 3.4.)

     Таблиця 3.4.2

     Зменшення прибутку від різних видів діяльності за 2010 рік

 

     Фінансовий  стан підприємства залежить, в основному, від операційної діяльності. Тому для аналізу роботи підприємства є важливим питання - які відбулися  зміни у фінансовому результаті від операційної діяльності і  за рахунок чого.Погіршення фінансових результатів таких статей (табл. 3.5)

     Таблиця 3.5

     Зменшення прибутку у фінансових результатах статей, від яких залежить операційний прибуток, за 2010 рік

 

     Таблиця 3.6

     Аналіз  фінансових показників ліквідності

     З аналізу табл. 3.6 показників ліквідності видно, що за 2010 рік коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться за межами, визначеними нормативом. Це вказує на те, що платоспроможність підприємства забезпечена за рахунок швидкої реалізації запасів і, частково, за рахунок грошових коштів. Стан платоспроможності слід визнати задовільним. Але треба взяти до уваги, що за 2010 рік цей коефіцієнт зменшився.

     У табл. 3.7-3.8 проаналізовані коефіцієнти, які характеризують фінансову стійкість підприємства та тип фінансової стійкості підприємства.

     Таблиця 3.7

     Аналіз  фінансових коефіцієнтів, які характеризують фінансову стійкість  підприємства

 

     Таблиця 3.8

     Аналіз  типу фінансової стійкості  підприємства

     Підводячи підсумки розрахунків наведених  в таблицях 3.6-3.8, можна стверджувати, що підприємство закінчило 2010 рік гірше  ніж 2009, проте також з прибутком. Наслідком зменшення прибутку було збільшення витрат на оплату праці  персоналу, витрат на збут, відрахувань на соціальні заходи. 

     3.4 Удосконалення організаційно-методологічних аспектів аналітичного дослідження доходів, витрат, фінансових результатів операційної діяльності підприємства 

     Оптимізація та контроль витрат і доходів у  підсистемі управлінського обліку на ВАТ „Київський завод „Радар” не можлива без глибокого технiко-економiчного аналізу, основним постачальником інформації для якого служить бухгалтерський і внутрішньогосподарський (управлінський) облiк. Вивчення особливостей галузі, технологiї та органiзацiї виробництва дозволяє правильно органiзувати облiк, орiєнтувати його на кiнцевi результати дiяльностi підприємств та потреби управлiння. Особливе мiсце в системі управління належить внутрішньогосподарському (управлiнському) облiку, органiзація якого залежить від галузевих особливостей підприємств, їх структурної та організаційної побудови, а також технологій, які використовуються у виробництві [44, с.220].

     Дослідження системи управління підприємства ВАТ  „Київський завод „Радар” нерозривно пов’язане з проблемою визначення ролі та місця внутрішньогосподарського (управлінського) обліку як основного постачальника інформації для прийняття рішень. Зв’язки, що поєднують внутрішньогосподарський (управлінський) облік з бухгалтерським (фінансовим) обліком, плануванням, контролем, а також (опосередковано) мотивацією і регулюванням, утворюють замкнутий контур із прямим і зворотним зв’язком (рис. 4.4.1).

     На  основі дослідження джерел наукової економічної літератури, критичного аналізу позицій різних наукових шкіл і окремих вчених виявлено, що внутрішньогосподарський (управлінський) облік відіграє важливу роль у системі управління і не може ототожнюватися з виробничим обліком чи контролінгом, як це часто спостерігається на практиці. На нашу думку, внутрішньогосподарський облік - це система підтримки прийняття управлінських рішень, яка органічно поєднує як власне облікові методи і прийоми, так і методи планування, аналізу і контролю; це система, яка дозволяє деталізувати і розширити інформаційну базу та часовий горизонт управління господарським суб’єктом. Розвиток двох складових частин внутрішньогосподарського обліку - систематичної і проблемної - дозволяє вирішувати низку важливих завдань управління підприємством, пов’язаних не тільки з поглибленим обліком витрат та результатів за центрами відповідальності, а також із політикою ціноутворення, планування і бюджетування діяльності підрозділів, забезпеченням оперативного аналізу і контролю на всіх рівнях управління.

Рис. 4.4.1. Місце внутрішньогосподарського (управлінського) обліку в системі  управління підприємством

     На  рис. 4.4.1 бухгалтерський (фінансовий) і внутрішньогосподарський (управлінський) облік показані окремими блоками, які пов’язані між собою. Насправді ці види обліку мають як відмінні, так і спільні ознаки. Зокрема, можна виділити такі ознаки відмінності: мета; регламентація; основний об’єкт дослідження; спрямованість у часовому аспекті; зв’язок з іншими функціями управління; залежність від виду діяльності; принципи побудови обліку; методологія; основні користувачі інформації; склад і періодичність подання звітності; вимірники, які використовуються; вимоги до відкритості і точності інформації; контроль відповідності даних; групування витрат. Разом з тим, бухгалтерський (фінансовий) і внутрішньогосподарський (управлінський) облік мають й ознаки подібності, а саме: базуються на єдиній системі первинного обліку; мають схожу технологію автоматизованої обробки інформації; спрямовані на підтримку прийняття управлінських рішень; належать до одного професійного середовища.

     Сучасний  внутрішньогосподарський (управлінський) облік генерує необхідну інформацію про витрати підприємства не тільки для потреб поточного й оперативного, але й для потреб стратегічного  управління. Однак для різних рівнів управління необхідна інформація про витрати в дещо іншому ракурсі, тобто витрати повинні класифікуватися по-різному. Оскільки для потреб управління реальне значення мають лише релевантні (істотні) витрати, які стосуються майбутнього і можуть змінюватися внаслідок прийняття управлінських рішень, необхідно визначити, які витрати є релевантними: 1) для підготовки рішень, що знаходять відображення у стратегічному плані на період від 1 до 5-10 років; 2) для підготовки рішень, пов’язаних з розробкою і контролем виконання поточних планів (бюджетів) на період до 1 року; 3) для оперативного обліку, контролю, аналізу та прийняття рішень у режимі реального часу.

     Автор роботи вважає, для прийняття рішень на різних рівнях управління потрібно використовувати окремі класифікації витрат. Зокрема, для прийняття поточних управлінських рішень (термін управлінського циклу - до 1 року) витрати можуть бути поділені на постійні та змінні. Постійні не залежать від обсягів випуску продукції, а змінні - залежать, хоча ця залежність досить рідко має строго функціональний характер. Тому доцільно досліджувати змінні витрати, попередньо групуючи їх на пропорційні, прогресивні, дегресивні, регресивні, ступінчаті (стрибкоподібні), реманентні та гнучкі. Для прийняття оперативних управлінських рішень, цикл реалізації яких становить від декількох годин до декількох днів, поділ витрат на постійні та змінні практичного значення не має взагалі.

     Таким чином, на основі дослідження економічного змісту різних видів витрат та їх значення для прийняття рішень на стратегічному, поточному (тактичному) й оперативному рівнях управління нами було розроблено класифікацію витрат для різних рівнів управління підприємством ВАТ „Київський завод „Радар”” (табл. 4.4.1).

     Таблиця 4.4.1

     Класифікація  витрат для різних рівнів управління підприємством