Ринок цінних паперів та його вплив на стабілізацію грошово-кредитного ринку

      Відповідно, граматичні емфатичні конструкції – це способи вираження емфази, в яких для досягнення емфатичного ефекту використовуються граматичні засоби мови. Переклад емфатичних конструкцій залишається актуальною проблемою сучасного перекладознавства. Для перекладу емфази українською мовою застосовуються всі види перекладацьких засобів, серед яких переважають лексико-граматичні, а саме компенсація. В англійській мові емфаза найчастіше виражається граматичними засобами. Таким чином, засоби вираження емфази в англійській та українській мовах співпадають лише частково.

      В англійській мові найчастіше зустрічаються наступні емфатичні конструкції:

      1) емфаза з використанням займенника it, яка найчастіше перекладається українським словосполученням саме/ніхто/ніщо/інший+об’єкт. Наприклад: It was Mark who told me about that – Ніхто інший як Марк розповів мені про це. Ця конструкція є дуже поширеною у художньому стилі, але зустрічається також і у науковому;

      2) дублювання дієслова-зв’язки do/did перед смисловим дієсловом, яке перекладається за допомогою використання таких прислівників як дійсно, безсумнівно, безумовно. Наприклад: I do know the truth – Я дійсно знаю правду. В науковому стилі вживається це дієслово вживається у функції підсилювача значення іншого дієслова у розповідальному реченні;

      3) речення, в яких іменникова  частина присудка виражена дієприкметником  або прислівником as/though, що українською мовою перекладається з використанням хоча не, як не. Наприклад: Silly though it may seem... – Яким безглуздим це б не здалось...;

      4) складні речення зі сполучниками not only but also/hardly when/no sooner+than, які в англійському реченні стоять окремо: перша частина сполучника в підрядному реченні, а друга в головному, при цьому порядок слів у підряній частині речення – неправильний (інвертивний). Варіанти перекладу даних конструкцій: як тільки, тільки-но, не встиг (щось зробити). Наприклад: Hardly had I come  in, Jack entered the room. – Не встиг я з’явитися, як Джек увійшов до кімнати;

      5) емфатична модель с використанням not until, яка українською мовою перекладається стверджувальним (а не заперечним, як в англійській мові) реченням. Наприклад: Not until he came – Тільки після того, як він прийшов;

      6) конструкції if any/if anything надзвичайно поширені у різних стилях англійської мови. Українською мовою вони перекладаються за допомогою виразів взагалі, в будь-якому разі, хоча. Наприклад: His answer was correct if strange – Він відповів правильно, хоча його відповідь і була дивною.

      Слід зазначити, що в складі українських відповідників англійських емфатичних словосполучень нерідко вживаються видільні частки, яких в українській мові значно більше, ніж в англійській. Перспективним є виявлення оказіональних англійських емфатичних словосполучень та аналіз прийомів їх перекладу.

      Необхідно звертати увагу на той факт, що надані моделі та варіанти їх перекладу не є вичерпними, вони можуть проявлятися у мові досить варіативно і способи їх перекладу знаходяться у прямій залежності від контексту і смислового навантаження того чи іншого текста або промови. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 Розділ 2. Характерні риси перекладу емфатичних конструкцій з англійської мови на українську

      2.1. Використання інверсії  як компонента  емфатичних конструкцій 

      Стилістично нейтральний порядок слів, прямий або непрямий виконує насамперед синтаксичну та семантичну функції. У своїй семантичній функції порядок слів слід розглядати згідно з теорією актуального членування речення, що знайшла висвітлення в комунікативній граматиці. Порядок слів поруч з інтонацією – важливий засіб актуального членування речення. Для непрямого порядку слів властиве виділення реми або її частин, відновлення функціонально значущої реми в мовленні.

      Стилістично значеннєвий непрямий порядок слів − інверсія – головними чином виконує синтаксичну, семантичну та стилістичну функції.

Інверсія  – це стилістична фігура, побудована на порушенні того порядку слів у реченні, який здається нормованим, звичайним. Українська, як і інші східнослов’янські мови, належить до мов з вільним порядком слів у реченнях, проте певна їх синтаксична послідовність, унаслідок своєї узвичаєності, а також через її підпорядкованість логіці розгортання висловлюваної думки здається більш природною, тоді як зміна такої послідовності психологічно сприймається як відступ від певної сталої норми. Логічна послідовність розгортання думки регулює, зокрема, порядок головних членів речення, які складають свого роду синтаксичний кістяк висловлюваної думки [13; 47].

      Нормальна логічна послідовність розгортання думки передбачає її рух від уже відомого (тобто того, про що вже говорилося, або такого, що подається як наперед відоме) до невідомого, того, що, власне, повідомляється про це «вже відоме» і фіксує в ньому якісь зміни. Оскільки «вже відоме» в реченні звичайно виражається через підмет (суб’єкт думки), а «невідоме», нове через присудок (предикат думки), то природним або, як ще кажуть, прямим буде порядок слів, за яким присудок розміщуватиметься за підметом, а інверсованим буде їх зворотний порядок: присудок перед підметом.  Наприклад, один з віршів В.Стуса починається таким реченням: Гойдається вечора зламана віть, // мов костур сліпого, що тичеться в простір // осінньої невіді.

      Ця  фраза сприймається як інверсована через те, що спочатку в ній подається предикат дії, граматично виражений присудком «гойдається» (тим новим, що повідомляється про суб’єкт дії), а вже потім називається сам суб’єкт дії, граматично виражений підметом «віть». Нормативно-логічному порядку розгортання думки тут мала б відповідати інша послідовність слів, а саме: Зламана віть вечора гойдається, мов костур сліпого, що тичеться в простір осінньої невіді.

  Якщо синтаксичний порядок головних членів речення регулюється нормами логічної послідовності розгортання висловлюваної думки, то порядок другорядних членів речення в кожній національній мові встановлюється історично усталеними в ній нормами синтаксичної побудови словесних конструкцій.

      Зокрема, для української мови природнішим буде розміщення додатків  та обставин, виражених іменниками, в позиції – після слова, до якого вони відносяться, а означень та прислівникових обставин в позиції – перед словом, до якого вони відносяться. Зворотний порядок їх розміщення, звичайно, сприймається як інверсований.

      Наприклад:

      «Зелена гілка в лузі на вербі // Від доторку  твого зів’яне (Д.Павличко)  замість:

      Зелена гілка в лузі на вербі зів’яне від твого доторку.

  Так ніхто не кохав. Через тисячі літ // Лиш приходить подібне кохання» (В. Сосюра)

      замість:

      Ніхто не кохав так. Подібне  кохання приходить  лише через тисячі літ.

  Ця любов, наче овочі цінні // Дозрілі, пізні» (Б.Рубчак)

        замість:

      Ця  любов наче цінні, дозрілі, пізні овочі.

  Простелю тобі, раю, // Притулюсь собі скраю» (І.Драч)

        замість:

        Простелю тобі, раю, скраю собі притулюсь.

  Інверсія індивідуалізує та емоційно увиразнює мовлення. Але основна її функція полягає не в цьому. Синтаксично інверсований порядок членів речення служить передусім меті виділення окремих, найвагоміших у контексті даного висловлювання слів. Інверсоване слово за рахунок того, що потрапляє в незвичну для нього синтаксичну позицію, мимоволі привертає й затримує на собі більше уваги. Особливо яскраво ця функція інверсії виявляє себе у випадку, коли інверсоване слово не просто змінює свою узвичаєну синтаксичну позицію, але при цьому ще й відділяється від члена речення, якому воно підпорядковане, іншими словами, – коли граматично зв’язані слова, інверсуючись, розводяться в межах речення, а інколи й суміжних речень [3; 87].

      Наприклад:

      Хвилі байдуже бігли  на берег – не наздоганяли, не підгонили  одна одну, тихі й  покірні, зморено  засипали на теплім піску (Ю.Мушкетик)

  замість:

      Тихі  й покірні хвилі  байдуже бігли на берег – не наздоганяли, не підганяли одна одну, зморено засинали на теплім піску.

  Інверсоване слово, яке виділяється вже саме по собі, звичайно ще й тяжіє до винесення його в позицію початку або кінця такої фрази, що вимовляється на одному диханні (це приблизно 7 – 8 складів), тобто в інтонаційно сильні й більш відчутні місця фрази. З особливою очевидністю ця тенденція виявляє себе у віршових текстах, рядки яких якраз і відповідають, у принципі, таким фразовим побудовам. Кінець кожного рядка є відчутнішим завдяки тому, що на нього припадає сильний фразовий наголос, відчутність початку наступного рядка створює сильна (так звана константна) пауза, якою він відділяється від попереднього рядка. Відчутності окремих слів сприяють тут і так звані цезурні паузи, які ділять навпіл довгі рядки й перед якими дещо сповільнюється мовлення. Наприклад, у наведеному вище уривку з вірша В.Сосюри (підкреслені слова, які тут виділяються, значок // позначає цезуру): Так ніхто не кохав. // Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.

  Інверсованість слів «так», «тисячі літ», «кохання» підкріплюється їхньою інтонаційно сильною позицією –  початку або кінця віршового рядка, а відчутність слів «не кохав» посилюється за рахунок цезурної паузи, яка на мить перериває мовлення.

  У реальних мовленнєвих текстах інверсія може набувати дуже складних форм, коли, наприклад, інверсується відразу декілька членів речення, граматичні форми підмета і присудка не збігаються з логічними формами тощо.

      Як  показує аналіз мовного матеріалу, функції інверсії не обмежені її синтаксичним, семантичним та стилістичним призначенням у реченні. Помітною є комунікативно-прагматична роль інвертованих речень. Зважаючи на те, що увага дослідників переважно приділена семантичній функції непрямого порядку слів і стилістичній функції інверсії, ми ставимо за мету виявити комунікативно-прагматичне призначення інвертованих речень.

      Більшість мовознавців називають інверсію поміж інших характерних рис художнього мовлення та типових ознак публіцистичного мовлення. Через те актуальним є розгляд інверсії саме в інформаційному мовленні, яке порівняно малодосліджене в аспекті комунікативно-прагматичних можливостей. Зокрема, порівняємо комунікативно-прагматичну роль інвертованих речень у текстах власне інформаційного та коментарного різновидів. Найчастіше інвертуються ключові слова, що можна простежити на прикладах, де підмет знаходиться на останньому місці в реченні: Свою роль в агітації відіграли і мас-медіа.

      Інвертоване слово завдяки тому, що потрапляє в незвичну для нього позицію, служить меті виділення окремих, найвагоміших у контексті цього

висловлювання слів: Президент і його оточення опозицію підманули.

      Таку  роль інверсія виконує як у текстах коментарного, так і власне інформаційного різновидів.

      Члени речення можуть інвертуватися з метою привернути до них увагу: На цій радісній ноті ловлять надію й вітчизняні євро інтегратори.

      В даному випадку увага реципієнта спрямована на суб’єкт дії, розташований на останній позиції в реченні; новотвір, що має значення «прихильники євроінтеграції», набуває додаткового увиразнення завдяки інверсії. Інверсія членів речення мимоволі привертає й затримує на собі більше уваги, додає висловленню упевненості: Не годує Донецьк Україну.

      В даному випадку читач примушений вдумливо осмислити інвертоване речення. Інверсія компонентів складеного за будовою простого дієслівного присудка підкреслює категоричність висловлення: «Переконувати» будуть Генеральний прокурор і голова Служби безпеки.

      Інверсія  з метою залучення уваги до окремих членів речення характерна головним чином для коментарного мовлення.

      Виконання інверсією оцінної функції спостерігаємо  у наступному прикладі: А швидко-швидкою буває тільки брехня.

      У даному випадку спостерігаємо винесення складеного присудка із тавтологічною іменною частиною на початкову позицію речення надає йому виразно оцінного забарвлення.

      Характеристично-оцінну функцію реалізує інверсія складеного іменного присудка в наступному реченні: Зворушливою й сумною була хвилина мовчання.

      У даному випадку інверсія надає висловленню урочисто-сумного забарвлення. Оцінну та характерологічно-оцінну функцію виконує інверсія у текстах коментарного різновиду.

      Інформативну  функцію (подання інформації) простежуємо  натаких зразках інвертованих висловлень, де на початкових позиціях у реченнях подані важливі дані, те актуальне, на чому намагається наголосити автор: Мільйон віртуальних голосів подарує Путін Януковичу.

      Тут актуальною інформацією є кількість голосів, що підкреслюється винесенням цих відомостей на початок речення.