Політико-економічний аналіз розвитку банківського сектора в господарській системі України

7

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ДЗЯМУЛИЧ ОЛЕНА СЕРГІЇВНА

УДК 330.101:336.71 (477)

Політико-економічний аналіз розвитку банківського сектору в господарській системі України

Спеціальність 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аналітичної економії та міжнародної економіки Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:              кандидат економічних наук, професор

                                                        Островерх Петро Іванович,

                                                        Львівський національний університет

                                                        імені Івана Франка, професор кафедри

                                                        аналітичної економії та міжнародної економіки.

Офіційні опоненти:               доктор економічних наук, професор

Дмитриченко Лілія Іванівна,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент

кафедри економічної теорії

Перепьолкіна Олена Олександрівна,

Львівська комерційна академія.

Захист відбудеться “19” жовтня 2011 р. о 13.30 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, проспект Свободи, 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “   ” вересня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради              ________________________    Стасишин А. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У нинішніх умовах Україні потрібно вирішити головне стратегічне завдання – забезпечити постійне зростання економічної конкурентоспроможності країни та підвищення рівня життя населення. Реалізація цього завдання у ринковій економіці не можлива без потужної розвинутої і незалежної банківської системи. Світовий досвід показує, що розвиток банківської системи набуває стратегічного значення: від конкурентної і забезпеченої ресурсами банківської системи залежить розвиток національної промисловості та сільського господарства (передусім, їхніх високотехнологічних галузей), забезпечення населення якісним житлом, освітою, медициною тощо. Нині позиції України в світі та рівень її соціально-економічного розвитку значною мірою обмежені недостатнім рівнем розвитку банківської системи країни.

Політико-економічне дослідження закономірностей розвитку банківського сектору та його структури в умовах фінансової глобалізації, яка визначає не тільки сучасні тенденції міжнародного руху капіталу, а й стан світової фінансової системи у найближчому майбутньому, є особливо актуальним і потрібним. У системі фінансового ринку банки виконують роль основних носіїв та організаторів грошово-кредитних механізмів і здійснюють функцію своєрідного каталізатора процесів концентрації капіталу. Організація і функціонування банківського сектору в сучасних умовах виділяється якісно новим характером взаємодії його складових елементів, що спонукає до комплексного аналізу і розкриття теоретичних основ дослідження банківського сектору й особливостей його функціонування і розвитку в Україні.

Ступінь розробки проблеми. У першій половині XIX ст. інтерес до вивчення банківської системи привернули вчені банківської і грошової шкіл, які діють і донині, зазнавши певної модифікації і трансформації.

Вагомий вклад у теорію банківництва внесли представники класичної економічної теорії (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Міль, К. Маркс, У. Джевонс), яких цікавили грошові та кредитні механізми розвитку господарської системи в цілому і системи вільної банківської діяльності зокрема.

Значний внесок у розвиток теорії центрального банку зробили Дж. Кейнс, М. Фрідмен, М. Але, Г. Бекер, Дж. Тобін, Дж. Стігліц, які обґрунтовували тезу про необхідність державного втручання у діяльність банківської системи.

Окремішньо стоїть знаменита австрійська школа (Л. Мізес, Ф. Гайєк, М. Ротбард, Х. Сото), які прокладали шлях до визнання теорії вільної конкуренції банківської діяльності за 100 %-го резервування депозитів.

Серед вітчизняних економістів проблеми розвитку банківської системи активно досліджують О. Барановський, Г. Башнянин, З. Васильченко, О. Ватаманюк, О. Вовчак, А. Вожжов, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Дзюблюк, Л. Дмитриченко, М. Диба, В. Кудряшов, А. Кузнєцова, Л. Кривенко, І. Лютий, Л. Луців, П. Матвієнко, Т. Майорова, І. Малий, В. Міщенко, А. Мороз, С. Науменкова, Т. Кричевська, С. Панчишин, О. Перепьолкіна, Л. Примостка, М. Савлук, Т. Смовженко, А. Чухно, С. Шумська, Н. Шелудько та інші. Однак політико-економічний аналіз проблем розвитку банківського сектору все ще є недостатнім, і загалом мало торкається вияснення взаємодії структурно-функціональних елементів сучасного банківництва, з’ясування особливостей системного функціонування банків та еволюції поглядів наукових шкіл на розвиток банківництва, вивчення впливу банківської діяльності на зростання трансформаційної економіки, виявлення специфіки передавального грошового механізму в сучасних умовах, розкриття напрямів поліпшення державного регулювання банківського сектору вітчизняної економіки тощо.

Недостатнє опрацювання окреслених питань, а також їх наукова і практична значущість визначили мету, завдання та структуру дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи із науковими програмами, школами, темами. Дослідження проводиться відповідно до держбюджетної теми кафедри банківського і страхового бізнесу: “Оптимізація регулятивної політики у банківському і страховому бізнесі України” (державна реєстрація № 0108U004147), до якої автором підготовлено підрозділ “Світовий досвід розвитку державного регулювання банківського сектору та перспективи його застосування в Україні”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є політико-економічне обґрунтування теоретичних підходів до пізнання банківського сектору та розроблення практичних пропозицій щодо удосконалення державного регулювання його розвитку в господарській системі України.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

–        з’ясувати сутність, ознаки та складники банківського сектору;

–        розробити ключові інструменти дослідження закономірностей функціонування банківського сектору;

–        дослідити еволюцію поглядів представників провідних наукових шкіл на організацію банківської діяльності;

–        проаналізувати етапи та особливості розвитку банківського сектору у вітчизняній трансформаційній економіці;

–        з’ясувати особливості передавального механізму грошово-кредитної політики НБУ в сучасних умовах;

–        розробити пропозиції щодо активізації банківського впливу на економічне зростання в Україні;

–        сформувати концепцію нової державної політики розвитку банківського сектору в економіці України;

–        узагальнити зарубіжний досвід державного регулювання діяльності банківського сектору та обґрунтувати можливості його застосування в Україні;

–        виокремити напрями покращення державного регулювання вітчизняного банківського сектору;

Об’єкт дослідження – процеси формування і розвитку банківського сектору національної економіки.

Предмет дослідження – політико-економічні особливості та закономірності розвитку банківського сектору в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є діалектичний і системний підходи, за якими процеси банківської діяльності проаналізовано у взаємодії й розвитку, а також сучасна теорія банківського підприємництва. Для реалізації поставлених у дисертації завдань використано такі основні методи: метод наукової абстракції (при здійсненні теоретичних узагальнень, формуванні наукових понять і висновків); метод структурно-функціонального аналізу (при визначенні причинно-наслідкових зв’язків між різними рівнями й елементами банківського сектору); табличні методи (при аналізі динаміки та структури банківської системи та її діяльності); історичний метод (при з’ясуванні особливостей еволюції поглядів вчених на розвиток банківської системи та її організацію); порівняльний метод (при дослідженні зарубіжного досвіду державного регулювання розвитку банківського сектору).

Інформаційною базою дослідження слугували статистичні матеріали НБУ, Держкомстату України та Асоціації українських банків, довідково-нормативні матеріали та наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку банківських систем, інформаційно-аналітичні бюлетені, довідкова література, банківське законодавство України, звітні дані науково-дослідних центрів, інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному вирішенні важливої фундаментальної проблеми – політико-економічне обґрунтування теоретико-методологічних основ та пріоритетних напрямів розвитку банківського сектору трансформаційної економіки України. Головні результати дослідження, які становлять особистий здобуток дисертанта й виносяться на захист, полягають у тому, що:

вперше:

– на підґрунті уточнення змісту низки економічних категорій і понять, а саме: “банки”, “банківський ринок”, “банківська інфраструктура”, “банківське інституційне середовище”, “механізм монетарної трансмісії” сформовано нову концепцію державної політики прискореного розвитку банківського сектору, яка спрямована через дію передавального механізму грошово-кредитної політики в трансформаційній господарській системі на подолання структурних диспропорцій і відновлення економічного зростання;

удосконалено:

–  методологічні політико-економічні підходи до вивчення впливу банківської діяльності на економічне зростання, що дало змогу визначити напрями та інструменти підвищення ефективності функціонування банківської системи в Україні;

–        наукові підходи щодо класифікації чинників розвитку банківської діяльності, що дало можливість виділити та обґрунтувати періоди й особливості розвитку банківського сектору України та розробити конкретні рекомендації щодо покращення його роботи;

–        класифікацію теорій розвитку банківництва за матричним підходом, що дало можливість виокремити чотири основні школи: вільної банківської діяльності з частковим резервуванням, центрального банку з частковим резервуванням, вільної банківської діяльності з 100 %-им резервуванням і центрального банку з 100 %-им резервуванням та з’ясувати їхні переваги і слабини.

набули подальшого розвитку:

–        пропозиції щодо вдосконалення діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як інфраструктурної компоненти банківської системи, зокрема, його ресурсного наповнення, задля підвищення довіри населення, бізнесу і влади до банків;

–        рекомендації щодо можливостей та форм застосування світового досвіду державного регулювання розвитку банківського сектору в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні методологічних підходів і рекомендацій щодо підвищення ефективності розвитку та регулювання банківського сектору в Україні. Результати політико-економічного дослідження особливостей та закономірностей розвитку банківського сектору в Україні використовують у навчальному процесі при викладанні низки дисциплін (“Політична економія”, “Макроекономіка”, “Банківський нагляд”, “Банківська система”, “Гроші та кредит”) на економічному факультеті ЛНУ імені Івана Франка (Довідка № 1572-Р4).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного дослідження розвитку банківського сектору в господарській системі України. Всі наукові результати, що викладені у дисертації, отримано автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації та результати проведених досліджень оприлюднено на 7 наукових конференціях: Міжвузівська науково-практична конференція студентів та аспірантів “Соціально-економічні наслідки та стратегія реформування економіки України” (Львів, 2008); Міжнародна науково-практична конференція “Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія” (Львів, 2009); Міжнародна студентсько-аспірантська наукова конференція “Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи” (Львів, 2009); ХІV Міжнародна науково-практична конференція “Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія і практика” (Луцьк, 2009), Перша міжнародна науково-практична конференція “Удосконалення обліку, аналізу, аудиту і звітності у сучасних умовах глобалізаційних процесів у світовій економіці” (Ужгород, 2010); Міжнародна наукова студентсько-аспірантська конференція “Світова економічна криза: причини, наслідки, перспективи подолання” (Львів, 2010), ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих вчених “Економічна теорія в умовах глобалізації економіки” (Донецьк, 2011).