Податкові пільги та їх роль у системі фінансового регулювання

     У зв’язку із ухваленням Податкового  кодексу втратив чинність Закон  України „Про податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

     Тепер фізичні особи, які є власниками транспортних засобів, при проходженні у 2011 році технічного огляду або знятті транспортних засобів з обліку зобов’язані пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату за 2010 рік податку з власників транспортних засобів за ставками, які діяли до 1 січня 2011 року, а фізичні особи, які були звільнені у 2010 році від його сплати, документ, що дає право на користування такими пільгами. У разі неподання таких документів технічний огляд транспортних засобів та зняття з обліку не проводяться.

     Таким чином, якщо для транспортного засобу передбачено термін проходження техогляду один раз на 2 роки, то в 2011 році громадяни-власники транспортних засобів зобов'язані надати органу, який проводить техогляд транспортного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, що передує техогляду (2010 рік), та за рік, в якому проходить техогляд (2011 рік), або за 2 роки разом, але у зв’язку з втратою з 1 січня 2011 року чинності Закону 1963-ХІІ, за таким власником залишається обов’язок сплати податку з власників транспортних засобів за 2010 рік за ставками податку, які діяли до 1 січня 2011 року.

     Відповідно  до підрозділу 9 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу, повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин  і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, зарахування до бюджетів таких податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 року за останній звітний період 2010 року, та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються в порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.

     За  перший квартал 2010 року було зареєстровано 15 пільговиків які отримали пільгу на суму 13,136 тис. грн.

     Сума  податку, не сплаченого через отримання  пільг по податку на землю за перший квартал 2010 року складає 4183,397 тис. грн., і 4424,513 тис. грн. за перший квартал 2011 року. Було отримано 138 та 140 пільг відповідно за 2010 та 2011 рік.

     Найбільша сума пільг була отримана за кодом 13050051 - звільняються від сплати земельного податку заклади освіти, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. У розмірі 2831,527 тис. грн. в першому кварталі 2010 року та 2837,372 тис. грн. за відповідний період 2011 року.

     Найбільше пільговиків звільнялися від  сплати земельного податку, як заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, в обох досліджуваних періодах їх по 32.

     Щодо  пільг по податку на додану вартість, то їх сума значно переважає над  пільгами по іншим податкам і складає  майже 80 % від загального обсягу пільг  наданих за перший квартал 2010 та 2011 років. У першому кварталі 2010 року було надано 200 пільг на суму 109759,115 тис. грн., а у відповідному періоді 2011 року кількість отриманих пільг становила вже 232, на суму 127095,034 тис. грн. Даний показник призводить до найбільших втрат державного бюджету, а рекордна сума пільг була надана в першому кварталі 2011 року за кодом 14010394 для 39 підприємств у розмірі 100842,709 тис. грн., що лише на 8916,406 тис. грн. відрізняється від загальної суми пільг наданих за той же період 2010 року. Переважна більшість пільг відносяться до категорій B та  H, тобто пільги, що призводять до втрат бюджету та переваги в оподаткуванні, що за економічною сутністю не являються фінансовою підтримкою платника.

     Пільги  по акцизному збору займають несуттєву  позицію в витратах державного бюджету. Так, за перший квартал 2010 та 2011 років в місті Кіровограді було надано всього по 2 пільги на суму 2594,35 тис. грн.  та 393,822 тис. грн. відповідно.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ТА ПОДАТКОВОГО  СТИМУЛЮВАННЯ ПЛАТНИКІВ

3.1. Шляхи вдосконалення системи застосування податкових стимулів

     Питання про вдосконалення податкової системи, що відповідає стратегії євроінтеграційного розвитку країни, сприяє інноваційно-інвестиційній  моделі економічного зростання, знаходиться  в центрі уваги наукової та громадської думки з часу здобуття незалежності України. Особливо сьогодні, на державному рівні визнано гостроту проблеми оподаткування, пов’язаної з надмірністю податкового тягаря, що є однією з причин фінансової нестабільності підприємств, зменшення сукупного попиту, частини податкових надходжень до бюджету й економічної кризи.

     Оцінюючи  стан податкових відносин в Україні, більшість вчених, експертів і  політиків сходяться на тому, що основними вадами податкової системи  є надмірне податкове навантаження на платників та нерівномірний розподіл податкового навантаження, спричинений масштабними ухиленнями від сплати податків.

     Система оподаткування України розвивається поступово, зміни, які відбувалися  за роки незалежності, були позитивні: кількість податків було зменшено, податкові ставки знижено, зменшилась також кількість звільнень від оподаткування, водночас розширилась база оподаткування, значно поліпшилось надходження податків. І все ж система оподаткування має значні недоліки.

     Основними недоліками діючої податкової системи є:

• нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження;
• перетворення податкової системи у чинник пригнічення економічного зростання та інвестиційної активності, стимулювання ухилення від сплати податків та відтік капіталів за кордон;
• велика кількість нормативно-правових актів з питань оподаткування, – більш як 500 нормативно-правових актів, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платники податків, так і працівники органів державної податкової служби України [41, 40];
• неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків;
• неврегульованість правових гарантій для учасників податкових відносин, відсутність прозорих і ефективних механізмів захисту прав платників податків;
• проблема подвійного оподаткування;
• велика кількість малоефективних податків, які потребують істотних адміністративних витрат, що перевищують доходи бюджету, які забезпечуються за рахунок їх справляння.

     Також до негативних рис податкової системи  варто віднести її надмірну фіскальну  спрямованість і не врахування інших  завдань, таких як стимулювання виробництва, інновацій, інвестування, розвиток підприємницької  діяльності [46, 257] .

     Значним недоліком системи оподаткування України є нестабільна та неузгоджена законодавча база. Це позбавило підприємства можливостей не лише перспективного планування своєї діяльності, а й оперативного, що серйозно гальмує розвиток економіки. Проблемним постає і питання про податок на додану вартість, який уже став синонімом зловживань та корупції. Підприємствам доводиться довго чекати повернення ПДВ з бюджету після його сплати, а найгостріша з проблем ПДВ полягає в тому, що і дотепер працює «вибірковий» принцип повернення ПДВ, що завдає шкоди конкурентоспроможності економіки України.

     Окремою проблемою є податкові пільги. По-перше, звільняючи від податків деякі  підприємства, держава збільшує податковий тягар іншим. По-друге, податкові  пільги часто перетворюються на ухилення від податків, які здійснюються шляхом штучного банкрутства; фальсифікації документів, наданих підприємствами на відшкодування ПДВ; створення фіктивних підприємницьких осіб тощо.

     Результатом цього є значна податкова заборгованість до державного бюджету.

     Податкові пільги в Україні справедливо  вважаються однією з причин ерозії податкової бази, порушення принципів  економічної ефективності та соціальної справедливості, нерівномірного розподілу  податкового тягаря, уникнення податків. При цьому багато нарікань викликають пільги з податку на додану вартість як найчисленніші (становлять понад 80% від загальної суми пільг, що надаються юридичним особам) та найбільш деформуючі. Річ у тому, що обтяжений податковими пільгами ПДВ втрачає більшість своїх переваг:

• всеохопне оподаткування вітчизняного споживача, зумовлене універсальним характером податку;
• нейтральність щодо умов ринкової конкуренції;
• відсутність кумулятивного ефекту, що становить головну перевагу цього податку порівняно з податком з обороту;
• високу фіскальну ефективність та раціональність.

     Досліджуючи результати роботи податкових органів  м. Кіровоград в сфері надання податкових пільг, було виявлено, що пільги по податку на додану вартість в 2010 році займають 81,8% від загальної суми наданих пільг, що свідчить про вагомий, в більшій мірі негативний, вплив даного виду податкового стимулу на доходну частину бюджету та на податкову систему країни загалом.

     Слід  зазначити, що при формуванні доходної частини Державного бюджету обсяг  податкових пільг, наданих в м. Кіровоград в 2010 році, становить 78,4 % (179685,19 тис. грн. до 229196,28 тис. грн.) від суми фактичних надходжень до даного бюджету, що свідчить про надмірність величини наданих пільг та недоцільність застосування багатьох їх видів, а саме тих, що спричиняють недоотримання державою значних коштів.

     Необхідно також наголосити на тому, що в сукупності пільг з податку на додану вартість, наданих в Кіровограді в 2010 році, 38,3% (59529,75 тис. грн.) займають пільги, які призводять до втрат бюджету, що також свідчить про вагомий негативний вплив.

     Серед пільг, які спричиняють до втрат  бюджету, - такі як операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, що використовуються для виробництва товарів, операції з продажу яких споживачу оподатковуються за нульовою ставкою; операції з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, які використовуються для виробництва товарів, (послуг, робіт), операції з продажу яких споживачу оподатковуються за нульовою або за повною ставкою податку тощо.

     Щодо  питання використання податків як інструментів економічного стимулювання, необхідно зазначити наступне. Стимулююча роль податкової системи може полягати лише у мінімізації негативного впливу податкової системи на діяльність господарюючих суб’єктів. Тому основною способом покращення податкової системи, підвищення сприяння податкових органів розвитку бізнесу та вдосконалення податкового стимулу має бути не створення необмеженої різноманітності пільг, а зниження загального податкового тиску на платників податків.

     Загалом, якщо розглядати основні шляхи вдосконалення  податкової системи, то до них можна  віднести:

1. Встановити принцип визначення моменту збільшення валових доходів та валових витрат за фактом переходу права власності (відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт).
2. Не включати до валового доходу активи, що надходять платнику податку при виконанні інвестиційних зобов’язань власниками корпоративних прав за результатами приватизації.
3. Нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту по ПДВ здійснювати виключно за «касовим» методом.
4. Відшкодування ПДВ здійснювати безпосередньо через Державне казначейство України.
5. Знизити ставку податку на додану вартість з 20 до 15 відсотків.
6. Впровадження новішого та ефективнішого механізму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників податком на додану вартість, згідно якого такий товаровиробник може обрати режим збору податку за фіксованою ставкою, сума якого залишається в його розпорядженні як компенсація податку на додану вартість, сплаченого у складі витрат.
7. Забезпечити використання єдиних первинних документів обліку для податкового та бухгалтерського обліку.
8. Ліквідувати податкову накладну як документ податкового обліку.
9. Підтримати пропозицію Комітету з питань фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України щодо шкали і ставок оподаткування доходів фізичних осіб.
10. Запровадити механізм виключення із сукупного доходу фізичних осіб – платників податків відсотків, сплачених ними за користування іпотечними кредитами, одержаними для будівництва житла та внесків, сплачених до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та частини внесків у системи недержавного пенсійного забезпечення.
11. Встановити розмір державного мита, виходячи виключно з вартості компенсації витрат державних органів на здійснення відповідних дій.
12. Виключити з оподаткування податком на рекламу послуг з реклами, що надаються через засоби масової інформації.
13. Зберегти спрощену систему оподаткування малого та середнього підприємництва.
14. Не вводити будь-якого майнового податку на даному етапі соціально-економічного розвитку України.
15. Знизити ставку плати за землю з 1 до 0,5 % у тих населених пунктах, де була проведена грошова оцінка землі.