Податкові пільги та їх роль у системі фінансового регулювання

     

     Рис. 1.1. Принципи надання податкових пільг

     1. Рівномірність надання. Надання  податкових пільг не повинне  мати вибірковий характер і  залежати від власності підприємства (у тому числі і державної), виду діяльності, типу підприємства (товариства різних форм), суб'єктивної оцінки, ступеня взаємодії з різними політичними партіями тощо.

     2. Необов'язковість застосування. Надання  пільг не повинне мати примусовий  характер і обов'язковість застосування. Воно має бути цілком добровільним і застосовуватись тільки при бажанні платника податку.

     3. Вільний характер застосування. За своїм змістом і характером  надання пільг не може мати  адміністративно-командний характер  застосування.

     4. Спрямованість надання. Надання  пільг повинне бути цільовим. Так, надання пільг або податкових інвестиційних кредитів повинне спрямовуватись на поліпшення інвестиційного клімату в державі, забезпечення її загальних і соціальних програм. Надаються такі пільги тим підприємствам, які можуть забезпечити нормальне й ефективне використання отриманих інвестицій.

     5. Економічність. Надання пільг  повинне приносити ефект. Неприпустима  ситуація, коли наноситься шкода  бюджету будь-якого рівня або  підприємствам, які отримали ці  пільги. Надання пільг має спрямовуватись на досягнення єдності інтересів усіх учасників цього процесу.

     6. Законодавчий рівень затвердження  пільг. Порядок надання пільг  затверджується законодавчим органом  — Верховною Радою України.  Вона може встановлювати податкові  пільги, причому це стосується всіх законів і всіх пільг щодо податків незалежно від їх виду. На місцевому рівні надання пільг не може виходити за межі чинного законодавства. [39,c.113]

     Загалом податкові пільги мають бути спрямовані на зацікавленість підприємств у  виробництві тієї продукції, яка потрібна державі, розвитку тих регіонів, які визначаються державою як регіони переважного розвитку, а також на підвищення конкурентоспроможності продукції та підприємств.

     Пільги  надаються, згідно з чинним законодавством, органами виконавчої влади, податковими органами в межах їх компетенції. При наданні пільг враховується багато чинників. До головних належать:

     • джерела отримання податку;

     • розмір об'єкта оподаткування;

     • форма власності об'єкта оподаткування;

     • категорія платника податку;

     • держава, яка є територією суб'єкта оподаткування;

     • вид виробу;

     • розмір бюджетного дефіциту;

     • пріоритети в розвитку економіки;

     • можливі наслідки для соціальних витрат тощо.

     Податкові пільги залежно від сфери застосування поділяються на:

     • загальні, які надаються всім платникам певного податку без будь-яких винятків (наприклад, неоподатковуваний мінімум встановлюється для всіх громадян України незалежно від розміру доходу, соціального статусу, національності, віку тощо); [29,c.252]

     • особливі, що надаються тільки окремим платникам податків (як юридичним, так і фізичним особам). Здебільшого вони мають суб'єктивний характер, залежать від тих, хто їх надає, і при цьому можливе використання їх у корисливих цілях окремими платниками.

     Форми надання податкових пільг показані на рис. 1.2.

     Пільги  у формі зниження податкових ставок спрямовані на скорочення податкової бази. Так, при визначенні податкової бази при сплаті прибуткового податку  з громадян, ставка оподаткування  може бути знижена на певний розмір матеріальної допомоги або при наявності дітей віком до 18 років тощо.

     

     Рис. 1.2 Форми надання податкових пільг 

     Податкові знижки бувають двох видів:

     • лімітні, коли розмір знижки обмежується;

     • нелімітні, коли можна зменшувати базу оподаткування без будь-яких обмежень.

     Розрізняють також пільги:

     1. Стандартні. Вони надаються всім  платникам податків і можуть  виражатися в твердих розмірах  або у відсотках. Так, при  оподаткуванні громадян застосовуються такі знижки:

     • базисні. Наприклад, неоподатковуваний  мінімум;

     • сімейні. Вони поширені за кордоном, коли пільги надаються залежно від  сімейного стану платника;

     • знижки для фізичних осіб, які мають  особливі умови (наявність неповнолітніх дітей, інших осіб, які перебувають на утриманні платника тощо);

     • знижки фізичним особам залежно від  віку, стану здоров'я, інвалідам.

     2. Нестандартні. їхній розмір залежить  від витрат платника податку  на різні доброчинні цілі, охорону  навколишнього середовища тощо.

     Податкові вилучення. Сутність цих пільг полягає  в тому, що від оподаткування звільняються деякі об'єкти або окремі елементи чи види діяльності (наприклад, пільги при оподаткуванні прибутку релігійних організацій тощо).

     Податковий кредит. Сутність цієї пільги полягає в зміні строку оплати податку від одного місяця до одного року. Особливого значення ця пільга набуває при наданні інвестиційного кредиту, коли головною метою стає стимулювання інвесторів у вкладання коштів у вітчизняне виробництво.

     Умовно  всі пільги можна поділити на дві групи: прямі та непрямі. [39,c.114]

     До  прямих пільг належать ті, що регулюють  ставки оподаткування. Серед найважливіших  з них можна зазначити:

     • зниження ставок оподаткування по окремих  податках

     • надання підприємству податкового кредиту (але це належить до компетенції податкових органів);

     • встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

     • повне звільнення платників податків (як юридичних, так і фізичних осіб) від сплати податку (наприклад, звільнення від сплати податку на прибуток підприємств, які утворені інвалідами, або звільнення від сплати деяких податків підприємців, який перейшов на спрощену систему оподаткування — на єдиний або фіксований податок).

     До  непрямих податкових пільг належать ті, що надаються залежно від видів діяльності або інших умов:

     • окремим видам підприємств;

     • при здійсненні певних господарських  операцій;

     • при реалізації деяких видів товарів;

     • на певні види витрат підприємства.

За видами податкові пільги можна розділити  на вилучення і знижки.

      1. Відрахування (вилучення) — вид пільги в галузі оподаткування, яка полягає у виділенні окремих складових частин із загального об’єкта оподаткування з метою зменшення на їхню величину об'єкта при нарахуванні та сплаті податку.

      Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надання пільг проектується на об'єкт оподаткування» що безпосередньо зменшується. Подібні зменшення об'єкта з метою оподаткування можна класифікувати:

      а) за видами платників:

• повні — надаються всім платникам;
• часткові — надаються певним категоріям платників;

      б) за термінами:

• постійні — діють постійно протягом тривалого періоду часу;
• тимчасові – діють протягом визначеного, заздалегідь обмеженого періоду (підприємства з іноземними інвестиціями);
• надзвичайні — надаються в зв'язку з появою певних раптових обставин;

      в) за елементами об'єкта:

• майнові — відрахування визначеної частини оподатковуваного майна;
• прибуткові відрахування — застосовуються до частини доходу платника залежно від виду діяльності.

2. Знижка — вид пільги в галузі оподаткування, що зменшує суму податку на певні величини. Сукупність цих величин, що складають основу знижки, визначається сумою витрат платника, що їх законодавець виводить з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну суму податкової бази. У такий спосіб реалізується зацікавленість суспільства у певній діяльності платника, стимулюються його витрати у запланованому напрямі.

      Тут можна застосувати таку класифікацію відрахувань (вилучень) в галузі оподаткування (за видами платників; за термінами; за елементами податкової бази);

      а) лімітовані знижки, розмір яких обмежено прямо чи опосередковано;

      б) не лімітовані знижки, за яких податкову базу може бути зменшено на всю суму витрат платника податків.

      3. Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки або податкового окладу. Об'єктом в даному випадку виступає обчислена сума податку, а не доходи або видатки платника.

      Політика  України має стимулювати вітчизняне виробництво з метою підвищення купівельного попиту і конкурентоспроможності окремих видів товарів (продукції) на внутрішньому ринку. Одним із аспектів такого стимулювання при оподаткуванні і є надання пільг та інших заохочень. При наданні пільг оподаткування розглядається не як бар'єр на шляху розвитку і не як безповоротна втрата більшої частки доходів, а як усвідомлена необхідність відрахувань на розвиток охорони здоров'я, страхування, соцзабезпечення власне платників податків.

      Законодавством  України передбачено особливі пільги, які можна поділити на дві групи:

• перша включає відносно традиційні і сталі звільнення від податку незалежно від обставин (звільнення від сплати податку окремих груп платників);
• друга характеризується певною короткотривалістю стосовно конкретних об'єктів.

      Відповідно  до податкового кодексу України статті 30.5. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

      Серед найбільш поширених є такі види податкових пільг:

• повне або часткове звільнення від сплати деяких податків;
• податкові скидки для окремих підприємств, галузей, регіонів;
• неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків;
• виключення з оподатковуваних прибутків деяких витрат платників податків;
• повернення раніше сплачених податків (податкова амністія) та ін.

      Податкові пільги завжди були і залишаються  об'єктом особливої уваги та зацікавленості всіх платників податку, оскільки - наявність комплексу податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від обов'язкових платежів. В умовах ринкових відносин вони виступають необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва тощо. Передбачені законодавством пільги надаються залежно від об'єктів та суб'єктів оподаткування і значення їх для розвитку народного господарства країни. Пільги мають носити постійний, сталий характер і не бути амністією для неплатників податків. [27,c.478]

      На  думку деяких економістів, податки  повинні сплачувати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподаткування. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований характер — стимулюють інвестиційну та інноваційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути виваженим процесом, а по-друге, — водночас вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету.