Особливості та перспективи розвитку страхування життя в Українi

     

2. Характеристика  діяльності суб’єктів  ринку страхування  життя 

 

     Розглянемо  основні тенденції розвитку ринку страхування життя в Україні. За останні роки кількість компаній зі страхування життя збільшилася з 17 - у 2001 році, 55 – у 2006 році, 65 - у 2007 році до 72 - у 2009 році (табл.2.1). Якщо в 2001 році на страхування життя приходилося 4,55% загальної кількості операторів, то вже у 2009 році – 15,15%. На сьогодні, в галузі страхування життя на ринку України свою діяльність здійснюють вітчизняні та іноземні страхові компанії, але це не може свідчити про успішну діяльність всього сегменту ринку страхування життя. 

     Таблиця 2.1

Кількість страхових компаній у 2007-2009 роках

 

      Для українського ринку страхування  життя найбільш прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна. Товариств взаємного  страхування в Україні немає. Збільшення кількості товариств  із додатковою відповідальністю за остання роки пов’язано з більш ліберальним законодавством у відношенні цієї організаційно-правової форми, у т.ч. відсутністю вимоги реєстрації в ДКЦПФР.

      Ринок страхування життя за останні роки поширився по усіх регіонах України. Та найбільше компаній все ж є у м. Києві та промислових центрах. У Західному регіоні невелика кількість страховиків пов’язана з відсутністю у ньому великих промислових підприємств, а також низькою платоспроможністю населення. Однак, необхідно докладати зусилля, щоб регіони також мали широкий вибір різних страхових програм зі страхування життя.

      Протягом  останніх років спостерігається  ріст надходження страхових премій від страхування життя: 2005 р. - 321,3 млн. грн., 2006 р. - 450,82 млн. грн., 2007 р. - 783,83 млн. грн., 2008 р. - 1 095,5 млн. грн. Тільки у 2009 р. відбувся спад в зв’язку з економічною кризою -  622,42 млн. грн. (додаток А).

     Зростання основних показників діяльності страховиків  за 2008 рік вказувало на збереження тенденцій щодо зростання ділової  активності у порівнянні з 2007 роком.

     Проте в 2009 році темпи росту показників діяльності уповільнилися під впливом загальної фінансової кризи. За результатами 12 місяців 2009р. відмічалися темпи спаду більшості показників страхової діяльності (додаток Б).

      Страхові  виплати лайфовими компаніями за останні роки склали: 2005 р. - 9,7 млн. грн., 2006 р. - 16,0 млн. грн., 2007 р. - 23,9 млн. грн., 2008 р. - 37,7 млн. грн., 2009 р. – 37,62 млн. грн. [26].

     Виходячи  з цього, це є безперечно позитивною тенденцією, але потенціал даного сегменту страхового ринку ще повністю не вичерпаний. За останні роки зросла монополізація страхового ринку в цілому та компаній зі страхування життя, що безперечно унеможливлює конкуренцію.

     Починаючи з 2000 року абсолютна величина страхових  платежів зі страхування життя почала стрімко зростати. Однак, його частка у ВВП як і раніше складає менше, ніж 1% [27].

     Показником, що характеризує ефективність страхування  є рівень виплат. Найвищий рівень виплат був у 1996 році і складав 125%. Потім він поступово почав падати до 92% в 2000 році. З цього періоду показник співвідношення страхових виплат до страхових платежів почав стрімко падати і у 2009 році становив всього 6,04%.

       На кінець 2009 року страхуванням життя було охоплено 3001107 фізичних осіб. З них застраховано у 2009 році – 285499 осіб, проти 992457 у 2008 році (додаток В).

     Протягом 2009 року було укладено 170860 договорів  зі страхування життя, проти 819048 договорів, укладених у 2008 році.

     Резерви зі страхування життя на кінець 2009 року склали 1706996700 грн. (1609035450 грн. у 2008 р.), у тому числі резерви довгострокових зобов’язань – 1664851900 грн. (1547615890 грн. у 2008 р.).

     У 2009 році було прийнято 6837 рішень про  здійснення страхових виплат, проти 8371 грн. у 2008 році.

     Аналізуючи  вітчизняний ринок страхування  життя можна виділити ряд позитивних тенденцій: зростання загального обсягу страхових премій, зростання капіталізації  та платоспроможності страхових  компаній,  підвищення рівня прозорості страхових компаній, збільшення обсягу страхових виплат, зростання чисельності зайнятих у даному виді страхування.

     Проте, розвиток страхування життя в Україні стримується багатьма об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Основні причини цього - відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня життя населення, нестійкості податкової системи, відсутності економічних стимулів для розвитку страхування, невідновлена довіра до фінансових компаній, нестача інформації, не найвдаліший імідж даної послуги.

     Також серед негативних чинників, які стримують  розвиток ринку страхування життя, можна виділити наступні:

     - невміння страховиків позиціонувати  свій товар на ринку;

     - недосконалість захисту прав  споживачів страхових послуг;

     - недостатність надійних фінансових  інструментів для інвестування;

     - використання страхового ринку суб'єктами господарювання для оптимізації оподаткування та витоку коштів за кордон;

     - недостатній рівень кадрового  та наукового забезпечення страхового  ринку;

     - низький рівень страхової культури  населення.

     Незважаючи  на ці всі негативні фактори, вітчизняні експерти вважають, що потенціал розвитку українського ринку страхування  життя дуже великий унаслідок  новизни цієї послуги на фінансовому  ринку, національні страхові компанії займаються страхуванням життя 10-15 років  і ще не нагромадили капіталу і репутації.

     Західні експерти також позитивно оцінюють перспективи вітчизняного страхового ринку, вважають, що український ринок  страхування життя - один з найпривабливіших в Європі, оскільки має великий потенціал розвитку [18]. 

     

3. Асортимент  послуг із страхування  життя.

 

     Найбільш  поширені ті види страхування життя, які мають зберігальну функцію: змішане страхування, страхування  дітей, страхування до одруження, страхування  додаткових пенсій.

     Змішаним  страхуванням називають такий вид  страхування життя, який об’єднує в одному договорі і на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, втрату страхувальником здоров’я від нещасного випадку. Тому змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть.

     Страхова  організація при укладенні договорів цього виду страхування враховує такі обставини: стан здоров’я страхувальника, його вік, громадянство. Звичайно враховуються й інші фактори, зокрема, умови праці, життєдіяльність, генетична спадковість тощо. Усе це в сукупності визначає рівень смертності страхувальників [12].

     На  страхування беруться громадяни  від 16 років і до того віку, який вважається середньою тривалістю життя. Хоч  страхувальники мають бути громадянами  України, однак договори можуть укладатися з громадянами й інших країн  та особами без громадянства, якщо вони постійно проживають у нашій  країні. Застрахуватися не можуть лише непрацюючі інваліди першої групи.

     За  змішаним страхуванням життя застосовуються різні обсяги страхової відповідальності. Наприклад, при страхуванні на дожиття  до закінчення строку страхування страховим  випадком, за наслідками якого передбачається виплата страхової суми, вважається дожиття застрахованого до останнього дня дії договору. Після закінчення договору право страхувальника одержати страхову суму зберігається впродовж трьох років.

     Як  правило, договори укладаються строком  на 3, 5, 10, 15 та 20 років, але за умови вибору застрахованим такого строку, щоб закінчення договору страхування не виходило за межі досягнення ним 80-річного віку.

     Тарифні ставки встановлюються з певної частини  страхової суми і прямо пов’язуються з віком страхувальника на день укладення договору. У зворотній залежності величини тарифних ставок пов’язані з строком страхування.

     Специфічним видом страхування на дожиття  є страхування додаткової пенсії. Цей вид добровільного страхування  сприяє підвищенню державних пенсій усім категоріям громадян після настання пенсійного віку. Тим страхувальникам, які його досягли виплачується довічна додаткова пенсія.

     Страхувальниками  в цьому виді страхування виступають всі категорії працюючих, у тому числі військовослужбовці, а також  домогосподарки, якщо вони виховують  двох і більше дітей у віці до 16 років. Застрахуватись можуть чоловіки від 25 до 65 років, жінки від 20 до 60 років. З огляду на те, що застрахувати можна  лише майбутню додаткову пенсію, страхувальник  в одній особі є й застрахованим. Стан їхнього здоров’я при цьому до уваги не береться [18, с.159].

     Певні особливості страхування характерні для страхування дітей, весільного страхування, страхування вихованців дитячих будинків та інтернатів, страхування  на випадок смерті та втрати здоров’я.

     Заява про страхування – це важливий юридичний документ, який, як правило, заповнюється страховим агентом (інспектором), але зі слів страхувальника. Не приймається заява про страхування, якщо вона підписана не тією особою, від імені якої подається, оскільки в такому випадку договір страхування визнається недійсним.

     Страхування на дожиття означає, що особа, яка  платила страховий внесок і дожила до певного попередньо встановленого  віку, отримує від страховика страхову суму; в протилежному випадку, у разі смерті застрахованого в період дії договору, страховик виплачує 100 % страхової суми спадкоємцям.

     Для того, щоб отримати страхову суму, страхувальник  або застрахований мають подати в страхову організацію за місцем сплати останніх внесків страхове свідоцтво. За бажанням одержувача і за його заявою страхова сума може бути перерахована на його рахунок в банк. У разі виплати страхової суми шляхом застосування чеку на ощадний банк у поданні заяви нема необхідності.