Оцінка інвестиційної привабливості підприємства

 

Інвестиційна привабливість  визначається комплексом різноманітних  факторів, перелік і вага яких може змінюватись в залежності від:

 

- цілей інвесторів;

 

- виробничо-технічних особливостей  підприємства, у яке інвестуються  кошти;

 

- економічного розвитку  підприємства у теперішньому  часі, у минулому, а також очікуваного  економічного розвитку.

 

Слід відзначити, що оцінка інвестиційної привабливості проектів являє собою характеристику, отриману під час підбивання підсумків  економічного аналізу господарчої  діяльності і таку, що вміщує узагальнюючі висновки про результати діяльності підприємства. Вона відображує якісні та кількісні відмінності даного виробничого об'єкта від інших  компаній за певний період. З цього  формулювання випливає, що з визначень  оцінки, які було наведено вище, оцінку інвестиційної привабливості можна  охарактеризувати, як по-перше, аналітичну процедуру розрахунку ступеню потенційної  ефективності капіталовкладення і, по-друге, як висновок, відбитий кількісно  щодо рівня та динаміки показників, що відображає ступінь привабливості  підприємства з вкладання коштів.

 

Підприємство і власник  капіталу мають особисті сподівання щодо результатів перспективної  інвестиції. Інвестор оцінює рівень інвестиційної  привабливості потенційних підприємств-реципієнтів, а останні, в свою чергу, розглядають  можливі умови залучення капіталу. Тільки при збігу їх інтересів  стає можливим здійснення процесу інвестування.

 

Оцінка інвестиційної  привабливості є сполучною ланкою між етапом аналізу та етапом прийняття  рішень про вкладання коштів. Виділення  самостійної процедури оцінки долає  пояснюючий характер аналізу і сприяє його злиттю з управлінням, у тому числі із прийняттям рішень. Основною її метою є синтез узагальнюючих  висновків, щодо діяльності підприємств. Для надання можливості прийняття  управлінського рішення кінцева  оцінка повинна базуватись на інтегральному (узагальнюючому) показнику [57, с. 71-76].

 

На відміну від багатьох інших напрямків економічної  науки, де вчені прагнуть скорішого  оприлюднення результатів своєї  праці, найбільш розвинені теорії оцінки інвестиційної привабливості є  ноу-хау рейтингових агентств, які  прагнуть до максимізації власного прибутку і тому обмежують доступ до передових  розробок в цій сфері, що є яскравим підтвердженням правила, що, чим ближче дослідження до практики, тим воно цінніше.

 

Як вже зазначалось, існує  багато методик розрахунку узагальнюючих  показників, які відрізняються кількісним і якісним складом коефіцієнтів, на базі яких вони розраховуються, та їх вагою. Але є певні вимоги, яким цей показник повинен відповідати  безумовно:

 

1) бути розрахованим на  ґрунті системи показників, які  відбивають) результати діяльності  підприємства;

 

2) збирати й узагальнювати  у собі дані з різноманітних  джерел;

 

3) розраховуватись на основі  порівняння значень показників  із певним еквівалентом (базою  порівняння);

 

4) синтезувати в собі  результати кількісного та якісного  аналізу підприємства (тобто бути  легким для читання і таким,  що дозволяє робити певні висновки, давати чіткі рекомендації щодо  позитивного та негативного рішення  стосовно вкладання коштів).

 

Виконання перших двох вимог  розрахунку інтегрального показника  оцінки інвестиційної привабливості  економічного об'єкта виступає гарантом наявності такої характеристики як комплексність оцінки. Під нею розуміють одночасне узгодження сукупності показників, які відбивають усі аспекти господарчих процесів підприємства. Ця сукупність повинна містити у собі узагальнюючі висновки про результати діяльності підприємства завдяки визначенню якісних і кількісних відмінностей від бази порівняння.

 

В Україні розроблена і  діє "Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств  та організацій", що затверджена  наказом Агентства з питань запобігання  банкрутству підприємств та організацій  від 23.02.98. Ця Методика розроблена відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", Указу Президента "Про  утворення Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств  та організацій" та Положення про  реєстр неплатоспроможних підприємств  та організацій, з метою визначення інтегрального показника інвестиційної  привабливості підприємств та організацій, прискорення реалізації інвестиційних  проектів, заохочення до інвестицій вітчизняних  та іноземних підприємців, надання  методичної допомоги спеціалістам, які  займаються розробкою заходів з  проведення оздоровлення виробничої сфери [28, с. 81-87].

 

Інтегральна оцінка дає змогу  поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є єдино можливим варіантом  її проведення і надання об'єктивних остаточних висновків. Фінансова оцінка підприємств передбачає розрахунок понад 40 відповідних показників за різними напрямками господарської  діяльності підприємства. Отримані внаслідок  такої оцінки великі масиви значень  показників фактично не дають змогу  зробити остаточний висновок, тому що:

 

- по-перше, кожний показник, крім його значення у цифровому  вираженні, має ще й значення  вагомості, яке у традиційній  формі подання матеріалу відсутнє;

 

- по-друге, для визначення  співвідношення вагомості різних  показників інвестору потрібно  ці співвідношення зафіксувати  і здійснити відповідні розрахунки;

 

- по-третє, визначення  вагомості показника в цілому  є досить складною і конче  відповідальною процедурою у  системі оцінки, тому для її  виконання залучаються спеціально  підготовлені експерти.

 

У практичному використанні метод інтегральної оцінки інвестиційної  привабливості підприємств сприяє збільшенню кількості потенційних  інвесторів в Україні і відповідно швидшій відбудові виробничої сфери  держави. Зазначений метод у простому і наочному поданні забезпечує достатньо  об'єктивне бачення фінансової ситуації на підприємстві, в яке передбачається вкласти інвестиції. Суб'єктивізм, який супроводжує будь-яку оцінку, особливо при визначенні вагомості показників, практично усувається внаслідок можливості проведення контрольних оперативних розрахунків по декількох підприємствах на підставі розробленого до цього методу програмного комплексу із застосуванням обчислювальної техніки.

 

Усім групам показників оцінки інвестиційної привабливості підприємств  та організацій, а також показникам, розміщеним у цих групах, присвоюються, залежно від їх вагомості, відповідні числові значення. Як і граничні значення показників, вагомість може коригуватись. Вказана вагомість  є похідною від часу, конкретної політичної, соціальної ситуації, інших  факторів, а тому ця характеристика має вірогідне походження.

 

Ця методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості  підприємств та організацій передбачає розрахунок 6 груп показників.

 

До першої групи показників входять усі показники рентабельності діяльності підприємства, що розраховуються під час аналізу господарської  діяльності, а саме, рентабельність продукції, рентабельність основної діяльності, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу.

 

До другої групи, яка характеризує ділову активність підприємства, були включені наступні показники: коефіцієнт оборотності активів, фондовіддача, а також коефіцієнти оборотності  дебіторської заборгованості, кредиторської  заборгованості, власного капіталу та матеріально виробничих запасів. Останні  чотири показники є зворотними відповідно до обігу дебіторської заборгованості, обігу кредиторської заборгованості, обігу власного капіталу та обігу  матеріально-виробничих запасів. Але  більш прийнятними для рейтингової  оцінки є коефіцієнти оборотності, оскільки вони показують кількість  обігів за рік, а не їх тривалість. Таким  чином, зберігається загальний принцип  методу узагальнюючих групових коефіцієнтів - збігу найкращого показника з  максимальним.

 

Група показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності  потребує іншого підходу, ніж три  інші групи, оскільки над велике значення цих показників може теж свідчити про негаразди на підприємстві. Отже, виникла проблема визначення нормативних  показників. Це другий випадок у  рейтинговій оцінці фінансової звітності (після визначення вагових коефіцієнтів), коли знадобилася експертна оцінка. У роботі таке опитування здійснено  не було, а нормативні значення показників було взято з "Положення про  здійснення аналізу фінансового  стану підприємств, що підлягають приватизації" і літератури з аналізу господарської  діяльності підприємства [29, с. 31-39].

 

Встановлено наступні правила  розрахунку рейтингу по цьому розділу:

 

- якщо значення показника  потрапляє у межі нормативного  інтервалу, йому присвоюється  рейтинг, що дорівнює одиниці;

 

- оскільки однакове абсолютне  відхилення від нормативного  інтервалу в більшу сторону  є менш негативним, ніж в меншу,  вирішено скориговане значення  і-го коефіцієнту групи показників  фінансової стійкості, ліквідності  та платоспроможності по підприємству  розраховувати: у випадку меншого  ніж дозволено значення показника,  відносно нижньої межи нормативного  відрізку, а у випадку більшого  — відносно верхньої межи. У  другому випадку коефіцієнту  потребує на коригування. Коригування  коефіцієнту відбувається завдяки  відніманню від найбільшого припустимого  нормативного значення показника  суми його перевищення.

 

Таким чином, якщо показник цієї групи менше нормативних значень, він не потребує коригування з  метою розрахунку його рейтингу, а  якщо перевищує - потребує. У випадку, коли скоригований коефіцієнт буде дорівнювати  від'ємному значенню, його рейтингу присвоюється нульове значення.

 

У четверту групу, до якої входять  показники потенціалу акцій, було включено три коефіцієнти: дивідендна віддача  акцій, прибуток на гривню акціонерного капіталу та коефіцієнт платоспроможності. Останній коефіцієнт було додано до двох попередніх, оскільки для інвесторів дуже важливо, який відсоток прибутку йде на дивіденди.

 

П'ята група показників базується на даних про середньоспискову чисельність робітників на підприємстві, кількості звільнених працівників, рівні професійної підготовки робітників. Перший з трьох використовуваних показників це коефіцієнт стабільності кадрів, що розраховується як відношення кількості робітників, що відпрацювали весь звітний період до середньоспискової  чисельності [56, с. 60-65].

 

Таким чином, розрахунок узагальнюючого рейтингового показника буде складено з наступних етапів.

 

Перший етап. Розраховуються показники, що будуть приймати участь у здійсненні рейтингової оцінки.

 

Другий етап. Здійснюється розрахунок матриці початкових даних  для рейтингової оцінки. Кожна  з матриць складається зі значень  вище згадуваних показників по кожному  підприємству за окремий рік. Чим  більшим обсягом придатної для  аналізу інформації ми володіємо, тим  краще. Це безпосередньо стосується як кількості показників, так й  кількості років, за які ми будемо здійснювати їх розрахунок.

 

Третій етап. Визначається рейтинг кожного показника у  межах окремої матриці. Найвищий рейтинг дорівнює одиниці і відповідає максимальному з наявних значень. Рейтинг інших підприємств за цим показником визначається діленням його на максимальний. Цей загальний  принцип замінюється на інший  лише при оцінці коефіцієнтів фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності. Усім значенням, що входять до нормативного інтервалу, який визначають експерти, присвоюється максимальний рейтинг (одиниця), оцінка інших здійснюється за допомогою  коригування, яке враховує, що перевищення  нормативних меж є менш шкідливим  для підприємства, ніж їх над мале значення за умови однакового абсолютного  відхилення. Так, наприклад, значення коефіцієнту  швидкої ліквідності, що свідчить про  задовільний стан підприємства, коливається  від 1 до 2. Якщо він дорівнюватиме 2,2, то його рейтинг складе:

 

.

 

Тобто верхня межа нормативного відрізку коригується на значення, що її перевищує. Далі це скориговане  значення зіставляється саме з верхнім  лімітом припустимості показника. Якщо ж коефіцієнт цієї групи буде меншим, ніж нижня припустима границя, то його рейтинг буде визначатись  як результат ділення показника  на нижній ліміт. Тобто, якщо коефіцієнт швидкої ліквідності складе 0,8, то його рейтинг буде — , що є підтвердженням усього вищесказаного.

 

Четвертий етап. Розраховується загальний рейтинг підприємства за окремий рік.

 

(1.5)

 

де,  - загальний рейтинг j-го підприємства за к-й рік;

 

, , ,  - значення і-го коефіцієнту  групи показників рентабельності, ділової активності, потенціалу  акцій, якості персоналу по j –му  підприємству за к-й рік;

 

- скориговане значення  і-го коефіцієнту групи показників  фінансової стійкості, ліквідності  та платоспроможності по j -му  підприємству за к-й рік;

 

,  ,  ,  - максимальне  значення і-го показника відповідно  по групі показників рентабельності  діяльності підприємства, групі  показників ділової активності  та груш показників потенціалу  акцій серед j підприємств за  к-й рік;