Оцінка інвестиційної привабливості підприємства

Заключний етап аналізу –  узагальнююча оцінка інвестиційної  привабливості підприємства (для  одержання комплексної оцінки визначається пріоритет показників, що відповідає завданням суб’єкта аналізу; використовуються методи бальної оцінки, визначається зведений рейтинг підприємства)

 

 

Рис. 1.6. Послідовність аналізу  й оцінки інвестиційної привабливості  підприємства на основі аналізу фінансових показників

 

- методика, що ґрунтується  на аналізі фінансових показників, є найбільш відомою з усієї  сукупності поданих на рис. 1.5 методик. Відповідно до цієї  методики аналіз інвестиційної  привабливості підприємства здійснюється  в послідовності, наведеній на  рис. 1.6.

 

Аналіз і оцінка інвестиційної  привабливості підприємства на основі аналізу фінансових показників передбачають дослідження фінансово-економічних  процесів на підприємстві (табл. 1.2).

 

Таблиця 1.2 Цілі аналізу фінансово-економічних  процесів на підприємстві№ з/п Фінансовий облік й аналіз фінансового стану Аналіз інвестиційної привабливості

1 Оцінка фінансових результатів Інтерпретація фінансової інформації для оцінки і прогнозування розвитку бізнесу

2 Оцінка вартості активів Порівняльний аналіз для галузевої оцінки становища підприємства

3 Аналіз впливу системи оподаткування на фінансові результати Аналіз і прогноз ціни акцій акціонерного товариства у взаємозв'язку з тенденціями на фондовому ринку

 

 

 

Для оцінки інвестиційної  привабливості використовують різноманітні фінансові коефіцієнти, їх склад  визначається відповідно до цілей і  глибини аналізу, а також із врахуванням  інтересів трьох основних груп користувачів (табл. 1.3).

 

Таблиця 1.3 Система фінансових коефіцієнтів№ з/п Підсистема коефіцієнтів Показник

1 Відображає інтереси короткострокових кредиторів (інвесторів) 

Оборотний (робочий) капітал

 

Коефіцієнт поточної ліквідності

 

Швидкий коефіцієнт поточної ліквідності Оборотність дебіторської заборгованості Оборотність товарно-матеріальних коштів

2 Відображає інтереси довгострокових кредиторів (інвесторів) 

Коефіцієнт покриття процентних платежів Співвідношення між позиковим  і власним капіталом

 

Відношення позикового капіталу до загальної суми активів

3 Відображає інтереси акціонерів (інвесторів) 

Норма прибутку на акцію

 

Норма прибутку акціонерного капіталу Коефіцієнт котирування акції

 

Показник виплати дивідендів Прибутковість акцій

 

Відношення ціни до норми  прибутку на акцію

 

Коефіцієнт стійкості  зростання

 

 

Варто підкреслити, що коефіцієнти  несуть найбільший зміст у тому випадку, коли можна простежити їх динаміку за певний час, наприклад, 3-5 років, або  провести порівняльний аналіз, наприклад, до і після реалізації інвестиційного проекту [43, с. 102].

 

Проте навіть у цьому випадку  до їх тлумачення необхідно підходити  з певною обережністю.

 

Існують два основні підходи  до фінансової оцінки інвестиційних  проектів, які створюють теоретичний  фундамент аналізу капітальних  інвестицій: бухгалтерський та економічний (або фінансовий).

 

Бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційних проектів передбачає, що довгостроковий фінансовий успіх визначається дохідністю проекту, тоді як при оцінці короткострокового  успіху більшу увагу приділяють ліквідності  проекту.

 

Ці два поняття —  дохідність та ліквідність — широко застосовуються у методах оцінки капітальних інвестицій.

 

Поняття ліквідності стосується питання швидкості окупності  капітальних інвестицій, а з допомогою  методів аналізу капітальних  інвестицій оцінюють швидкість, з якою проект відшкодує первісні витрати.

 

Поняття доходності стосується питання отримання прибутку від  капітальних інвестицій.

 

Поняття "прибуток" та "середні  інвестиції", які є втіленням  бухгалтерського підходу, є інструментами  інвестиційного аналізу.

 

Інструменти інвестиційного аналізу, що ґрунтуються на бухгалтерському  обліку, популярні на практиці, особливо на малих та середніх підприємствах. Їх часто відносять до традиційних  методів.

 

Економічна та фінансова  теорія дають нове розуміння фінансового  успіху реалізації проектів. Такий  теоретичний погляд меншою мірою  стосується ліквідності та дохідності і більшою — максимізації добробуту  підприємства в цілому або акціонерів (якщо підприємство діє в організаційно-правовій формі акціонерного товариства) та розгляду ризику. Цей підхід передбачає, що вдалими є інвестиційні проекти, які приносять дохід підприємству, акціонерам, оскільки капітальні інвестиції пов'язані з ефективним розподілом ресурсів.

 

Економічний та фінансовий підходи  до фінансової оцінки інвестиційних  проектів передбачають, що вартість проектів капітальних інвестицій визначається як перевищення майбутніми доходами поточних та майбутніх витрат. Тут  аналіз капітальних інвестицій передбачає часовий аспект грошової вартості як спосіб визначення вартості майбутніх  надходжень. Зважаючи на це, інвестиційний  проект вважають прийнятним, якщо очікуваний прибуток перевищує очікувані витрати. Тому ліквідність проекту (часовий  аспект надходжень коштів) та дохідність (фінансовий аспект надходжень коштів) є менш важливими чинниками.

 

В економічній теорії також  досліджуються ризики інвестиційних  проектів. Інвестиційні проекти є  різними за ступенем ризику. Тому в  рамках економічної теорії вважають, що вимоги інвесторів до доходів залежать від ступеня ризику: що вищий інвестиційний  ризик, то більший прибуток необхідний інвестору для компенсації ймовірності, що відхилення в можливих надходженнях зведуть нанівець фінансові вигоди проекту [36, с. 87].

 

Поєднання прагнень максимізувати  добробут (головним чином на підставі грошових коштів, а не прибутку) та знизити  інвестиційний ризик зумовило появу  методів фінансового аналізу, які  відрізняються від традиційних  методів, що ґрунтуються на бухгалтерському  обліку.

 

Розглянемо кожний з перелічених  методів оцінки інвестиційних проектів (капітальних інвестицій), а на прикладах  їх застосування виявимо їх переваги та недоліки.

 

Традиційний бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційного проекту передбачає використання двох методів:

 

- метод визначення терміну  окупності інвестицій;

 

- метод визначення розрахункової  норми прибутку.

 

Метод розрахунку терміну  окупності інвестиційного проекту  орієнтований на короткострокову оцінку і за його допомогою визначають, наскільки швидко інвестиційний  проект окупиться. Термін окупності  інвестицій (РР) пов'язаний з ліквідністю. Що швидше інвестиційний проект окупить  первісні витрати, то краще. У цьому  методі увага зосереджується як на надходженнях від здійснення інвестиційного проекту (зворотні грошові потоки), так і на швидкості цих надходжень. Проте рівень дохідності або загальний  прибуток від здійснення інвестиційного проекту у цьому методі не враховується.

 

Отже, за методом визначення терміну окупності інвестицій мірою  оцінки капітальних інвестицій є  прийнятний термін окупності. Що вища ліквідність коштів потрібна інвестору, то коротшим має бути термін окупності.

 

На величину терміну окупності  інвестицій впливає рівномірність  розподілу прогнозованих зворотних  грошових потоків за інвестиційним  проектом. Якщо зворотні грошові потоки розподілені по роках експлуатації інвестиційного проекту рівномірно, то термін окупності розраховують діленням вартості інвестиційного проекту (величини прямих грошових потоків) на величину річного доходу (прибутку) підприємства, обумовленого інвестиційним проектом. При отриманні дробового числа  воно округлюється до найближчого цілого [7, с. 76-87].

 

Метод розрахунку терміну  окупності інвестиційного проекту  є найбільш простим та дуже поширеним  у практиці оцінки інвестиційних  проектів і має переваги тоді, коли інвестиційному проекту властивий  високий ступень ризику. Тому що коротший термін окупності проекту, то менш ризикованим є проект. Така ситуація властива для підприємств, на діяльність яких суттєво впливають  технологічні зміни.

 

Крім переваг цей метод  має багато недоліків, які найбільш яскраво виявляються тоді, коли йдеться  про альтернативні інвестиційні проекти, тобто проекти, з яких тільки один може бути вибраний для подальшого впровадження.

 

Ці недоліки зводяться  до такого. Показник РР не враховує надходжень, які одержує власник інвестиційного проекту після завершення терміну  окупності. Цей недолік відображає короткострокову орієнтацію методу розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту, тому з використанням показника  РР відкидаються інвестиційні проекти, які розраховані на значний термін окупності, і приймаються ті інвестиційні проекти, що забезпечують швидке повернення вкладених коштів, навіть якщо такі проекти будуть незначними та недовгочасними.

 

Недоліком показника РР є  також те, що він ігнорує характер розподілу надходжень коштів по роках.

 

Отже, оцінюючи показник РР з  точки зору його застосування в фінансовому  аналізі інвестиційних проектів, можна констатувати таке. Оцінку інвестиційних  проектів за допомогою показника  РР доцільно проводити за таких умов:

 

- інвестиційний проект  передбачає одноразове вкладення  первісних інвестицій;

 

- після завершення вкладення  коштів інвестор починає отримувати  приблизно однакові щорічні грошові  надходження упродовж всього  періоду експлуатації інвестиційного  проекту.

 

Метод визначення розрахункової  норми прибутку (прибуток на капітал) передбачає порівняння величини прибутку від проекту та величини вкладеного капіталу. Визначення розрахункової  норми прибутку або середньої  ставки доходу – це простий бухгалтерський спосіб, який показує прибутковість  проекту. Цей метод оцінки інвестиційних  проектів, напевно, найдавніший. Проте  водночас він є найбільш спірним, оскільки величина показника розрахункової  норми прибутку залежить від того, що розуміють під доходом та вкладеним  капіталом. Тому перш ніж використовувати  цей показник та формулювати оцінку інвестиційного проекту, необхідно  надати відповідні пояснення щодо прийнятого змісту понять "дохід" та "вкладений  капітал" [30, с. 27]. В різних джерелах описано різні підходи до визначення доходу, який передбачається отримати внаслідок експлуатації інвестиційного проекту. Найчастіше під доходом  розуміють прибуток, отриманий від  експлуатації інвестиційного проекту. Наявні підходи відрізняються, по-перше, видом прибутку (це може бути балансовий прибуток або чистий прибуток), по-друге, врахуванням фінансових витрат —  відсотків за користування позиковими коштами (в одних випадках їх додають  до чистого прибутку, в інших —  не враховують). Отже, при застосуванні оцінки інвестиційного проекту за допомогою  розрахункової норми прибутку насамперед необхідно встановити, що становитиме  собою прибуток від проекту. Неоднозначним  є також визначення величини вкладеного капіталу, яку можна розрахувати  двома способами, а саме як:

 

- первісно вкладений капітал  — витрати на купівлю та  установку основних засобів та  збільшення оборотного капіталу, який потрібний на початковому  етапі інвестицій;

 

- середній вкладений капітал  протягом терміну служби інвестицій  з урахуванням залишкової вартості  активів.

 

Від змісту, що вкладається  в поняття "дохід" та "вкладений  капітал", суттєво залежить значення розрахункової норми прибутку.

 

Формула розрахунку показника  розрахункової норми прибутку (AROR) може бути представлена в двох варіантах:

 

1-й варіант:

 

(1.1)

 

де, СП — середній прибуток на рік (балансовий або чистий);

 

ПВК — первісний вкладений  капітал.

 

Первісний вкладений капітал  включає первісні витрати коштів за проектом та додаткові витрати.

 

2-й варіант:

 

(1.2)

 

де, ІСП — прибуток, отриманий  за роки експлуатації інвестиційного проекту;

 

n — термін експлуатації  проекту;

 

ПВК — первісний вкладений  капітал;

 

ОВ — залишкова вартість активів. Розрахуємо значення показників для визначення AROR.

 

Як і метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту, метод визначення розрахункової  норми прибутку є надзвичайно  простим, чим і зумовлено його широке використання в оцінці інвестиційних  проектів. Проте недоліків у цього  методу набагато більше:

 

- існує багато способів  визначення доходу та вкладеного  капіталу; тому перш ніж аналізувати  отримані значення, необхідно знати,  яким чином були підготовлені  до розрахунку показники доходу  та вкладеного капіталу. Невідповідність  показників може призвести до  отримання неточних значень розрахункової  норми прибутку, що може вплинути  на прийняття інвестиційного  рішення;

 

- в оцінці прибутковості  інвестиційного проекту як показник  повернення капітальних інвестицій  використовується тільки прибуток, а не зворотні грошові потоки. Амортизаційні відрахування, як  складова зворотного грошового  потоку, не враховуються.

 

Методи, які передбачає традиційний  бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційного проекту (метод  розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту — показник РР та метод  визначення розрахункової норми  прибутку), мають крім зазначених ще і спільні недоліки, оскільки вони:

 

- ґрунтуються на припущенні, що ризик чи невпевненість  при прийнятті інвестиційних  рішень щодо проектів, які розглядаються,  не є основною проблемою для  інвестиційних менеджерів або  керівників підприємства;