Оцінка інвестиційної привабливості підприємства

 

- не враховують грошові  потоки за проектом та часову  складову грошових потоків за  проектом, тобто не враховують  зміну грошей із часом.

 

Таким чином, розглянуті два  традиційні методи оцінки інвестиційних  проектів не є ідеальними. Хоча вони і використовуються на практиці, їм властиві серйозні недоліки, які можуть призвести до неправильних інвестиційних  рішень.

 

Наріжним каменем усіх складних методів фінансового аналізу  інвестиційних проектів є дисконтування  грошових потоків, завдяки чому можливе  правильне, коректне порівняння грошових потоків, які виникають у різні  періоди часу. До складних методів  фінансового аналізу інвестиційних  проектів належать метод чистої теперішньої  вартості (NPV) (з варіаціями) та метод  внутрішньої норми прибутку (ІRR).

 

Порядок визначення показника NPV такий:

 

- визначається поточна  вартість витрат (ІС), тобто з'ясовується  питання, скільки інвестицій потрібно  зарезервувати для інвестиційного  проекту;

 

- розраховується поточна  вартість майбутніх грошових  надходжень від експлуатації  інвестиційного проекту (PV), для  чого доходи за кожний рік  приводяться до теперішньої дати. Величина PV становить суму майбутніх  грошових надходжень за всі  роки очікуваного або нормативного  терміну експлуатації інвестиційного  проекту;

 

- визначається величина NPV:

 

(1.3)

 

де, Р1, Р1, …, Pk - річні грошові  надходження від проекту,

 

і - cтавка дисконтування,

 

ІС - стартові інвестиції.

 

Метод розрахунку чистої теперішньої  вартості має три основні переваги:

 

- усі розрахунки здійснюються  виходячи не з чистих доходів,  а з грошових потоків, до  складу яких включають чисті  доходи та амортизаційні відрахування. Амортизаційні відрахування не  є витратами підприємства;

 

- при обчисленні чистої  теперішньої вартості враховується  зміна вартості грошей з часом.  Що більше впливає час на  вартість грошей, то вища дисконтна  ставка (коефіцієнт дисконтування);

 

- ухвалюючи проекти лише  із додатним значенням NPV, підприємство  може нарощувати свої активи  за рахунок цих проектів.

 

Проте методу розрахунку чистої теперішньої властиві і певні  недоліки:

 

- інвестиційні менеджери  не завжди можуть докладно  прогнозувати грошові потоки  на наступні роки; що далі певна  дата, то важче оцінити майбутні  грошові потоки [45, с. 194]. Для якісного  прогнозування грошових потоків  на наступні роки необхідно  до розрахунків залучати спеціалістів  високої кваліфікації;

 

- метод передбачає, що  дисконтна ставка є незмінною  протягом років експлуатації  проекту. Насправді дисконтна  ставка, як і процента ставка  банку, може змінюватися з року  в рік. Можна прогнозувати дисконтну  ставку, але для цього потрібні  праця висококваліфікованих спеціалістів, багато відповідної інформації, відповідне комп’ютерне та програмне  забезпечення, а результат має  імовірнісний характер.

 

На відміну від показника NPV, показник РІ є відносним показником. При розрахунку індексу доходності використовується та сама інформація про дисконтовані грошові потоки, що і при визначенні показника NPV. Але замість визначення різниці  між теперішньою вартістю майбутніх  доходів та первісними витратами  РІ обчислюємо співвідношенням цих  показників:

 

(1.4)

 

Якщо показник РІ дорівнює 1, то майбутні доходи від реалізації проекту точно дорівнюватимуть  вкладеним коштам, тобто підприємство нічого не виграє (але і не втрачає). Таке значення показника РІ відповідає нульовому значенню показника NPV.

 

Якщо РІ > 1, то інвестиційний  проект слід прийняти, оскільки у такому разі NPV> 0. При РІ < 1 інвестиційний  проект слід відхилити внаслідок  його збитковості, тому що у цьому  випадку NPV< 0.

 

Показник РІ є дуже зручним, якщо необхідно вибрати один інвестиційний  проект з низки альтернативних, які  мають приблизно однакове значення NPV.

 

Складається враження про  подібність показників NPV та РІ. Але  попри однаковий висновок, який вони дають про відхилення або схвалення  інвестиційного проекту, вони все ж  по-різному оцінюють пріоритетність ухвалених альтернативних проектів.

 

Внутрішня норма прибутку, або внутрішня ставка доходу (ІRR), — це другий важливий показник при  аналізі капітальних інвестицій, взятий із теорії економіки. Це дуже популярний показник оцінки доцільності інвестицій.

 

ІRR — це міра прибутковості  інвестицій, дисконтна ставка, за якої показник NPV дорівнює 0. Іншими словами, ІRR — це норма прибутку, отриманого в результаті здійснення проекту  за рівності теперішньої вартості майбутніх  грошових потоків та первісних витрат [27, с. 72-77].

 

Ставка, нижчі від якої проекти відхиляють, називається  граничною, крайньою або необхідною. Спочатку інвестор вираховує свою граничну ставку відповідно до вартості фінансування та ризикованості проекту, а вже  потім — прогнозуються майбутні грошові потоки та визначається показник ІRR. Якщо значення показника ІRR вище від граничної ставки, то такий  інвестиційний проект приймається  для подальшого розгляду, якщо ні —  відхиляється.

 

Визначення показника  ІRR ручним способом є дуже трудомістким та потребує багато часу. Тому на сьогодні існують спеціальні комп'ютерні програми для розрахунку показника ІRR для  інвестиційних проектів з нерівномірними зворотними грошовими потоками.

 

Метод розрахунку внутрішньої  норми прибутку має такі недоліки.

 

Передбачається, що потрібна норма прибутку (r, або RRR), тобто дисконтна  ставка або коефіцієнт дисконтування, є постійною за весь термін дії  інвестицій. При розрахунку показника  чистої теперішньої вартості (NPV) непостійність  дисконтної ставки можна врахувати  шляхом використання на кожний рік  розрахунку окремих значень дисконтної ставки. При визначенні показника  внутрішньої норми прибутку (ІRR) цього зробити не можна внаслідок  особливості його розрахунку.

 

Передбачається, що всі грошові  потоки від здійснення інвестиційного проекту можуть бути реінвестовані  за ставкою ІRR. Як правило, це нереально. Якщо, припустімо, ІRR проекту 20%, а прибутковість  інвестицій (у галузі або в національній економіці) становить 14%, то неможливо  реінвестувати отримані грошові  потоки від реалізації проекту за ставкою дохідності 20%. Це можна зробити  тільки під 14% річних, тобто найбільш імовірним буде реінвестування отриманих  коштів відповідно до вартості капіталу, що існує на момент вкладання коштів. Тому внутрішня норма прибутку (ІRR) перевищує дохід, який буде отримано від здійснення інвестиційного проекту.

 

Спільне використання показників внутрішньої норми прибутку (ІRR) та чистої теперішньої вартості (NPV) застосовується найчастіше при оцінці альтернативних інвестиційних проектів, коли необхідно з певної кількості  проектів вибрати один.

 

Практика оцінки інвестиційних  проектів свідчить, що показник ІRR використовують частіше, ніж показник NPV. Причина  у тому, що показник ІRR є прямим, як і показник розрахункової норми  прибутку (AROR). Але на відміну від  показника розрахункової норми  прибутку (AROR), показник внутрішньої  норми прибутку (ІRR) ґрунтується  на грошових потоках і, як і показник чистої теперішньої вартості (NPV), враховує зміну вартості грошей із часом. Іншими словами, проста та зрозуміла методика визначення показника внутрішньої  норми прибутку (ІRR) водночас позбавлена тих недоліків, що є у показників розрахункової норми прибутку (AROR) та терміну окупності (РР), які ігнорують  зміну вартості грошей із часом.

 

Проте показник внутрішньої  норми прибутку (ІRR) не можна вважати  бездоганним. У нього є свої недоліки. Найбільш суттєвий із них зводиться  до такого.

 

1) Показник внутрішньої  норми прибутку (ІRR) часто дає  нереальні ставки доходу.

 

2) Показник внутрішньої  норми прибутку (ІRR) може дати  різні ставки доходу.

 

Наведені недоліки показника  внутрішньої норми прибутку (ІRR) показують, що з цим показником, незважаючи на його популярність у практиці оцінки інвестиційних проектів, може бути пов'язано значно більше проблем, ніж  це може уявити практичний працівник. У низці випадків при розгляді альтернативних інвестиційних проектів показники внутрішньої норми  прибутку (ІRR) та чистої теперішньої  вартості (NPV) можуть суперечити один одному. Іншими словами, їх одночасне застосування при оцінці альтернативних інвестиційних  проектів може дати різні результати: інвестиційний проект, схвалений  за показником NPV, може бути відхилено  за показником ІRR [40, с. 9-14].

 

Застосування показника  внутрішньої норми прибутку (ІRR) завжди забезпечує вибір найбільш ефективного  проекту, тоді як вибір інвестиційного проекту за показником чистої теперішньої  вартості (NPV) залежить від вибраної величини дисконтної ставки, або коефіцієнта  дисконтування. У цілому в оцінці інвестиційних проектів можна застосовувати  обидва показники — і показник внутрішньої норми прибутку (ІRR), і показник чистої теперішньої вартості (NPV).

 

Таким чином, потрібну норму  прибутку або дисконтну ставку визначають двома методами. Перший надає оцінку вартості залучення джерел фінансування проекту і використовується для  тих проектів, що перебувають у  межах нормальної інвестиційної  діяльності підприємства і не потребують змін у структурі залучених коштів. Другий метод ґрунтується на ціновій  моделі фондового ринку, враховує ризик  проекту і його використання, що доцільно тоді, коли інвестиційні проекти  виходять за межі нормальної інвестиційної  діяльності підприємства. Складність реального економічного життя створює  труднощі при фінансовому аналізі  інвестиційних проектів. Тому при  застосуванні методу чистої теперішньої  вартості (NPV) (з варіаціями) необхідно  враховувати вплив на величину показника NPV таких чинників, як оподаткування  підприємств, інфляція, ризик інвестицій, різні терміни дії проекту. У  прийнятті фінансових рішень найбільш складним є передбачення майбутнього. І жодний з методів фінансового  аналізу інвестиційних проектів не може вирішити цю проблему.

 

1.3 Методика оцінки інвестиційної  привабливості підприємства з  погляду банку

 

Важливість оцінки інвестиційної  привабливості потребує її детального дослідження, насамперед її визначення. Теоретичні аспекти, що стосуються інвестиційної  діяльності, загалом, та механізму управління інвестиціями, зокрема, широко розглянуті у вітчизняній та іноземній літературі. Питання ж пов'язане з визначенням  такого поняття як "інвестиційна привабливість" та її оцінка, ще недостатньо  пророблено.

 

В економічній літературі приділялась певна увага питанню  визначення інвестиційної привабливості. За думкою І.А. Бланка інвестиційна привабливість - інтегральна характеристика, до якої входить інвестиційний клімат, рівень розвитку інвестиційної інфраструктури і можливості залучення інвестиційних  ресурсів, які у сукупності суттєво  впливають на формування доходності інвестицій і рівень інвестиційних  ризиків.

 

Ткаченко Е.Л. визначає інвестиційну привабливість як сполучення ефективності інвестицій, їх безпечності і наявності  довгострокових економічних перспектив, таких як зріст споживчого ринку, стале економічне зростання.

 

Під інвестиційною привабливістю  підприємства такі автори, як Савчук В.П., Прилипко С.І., Величко Є.П розуміють  його інтегральну характеристику як об'єкту майбутнього інвестування з  точки зору перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності, фінансової стійкості.

 

Важливим для формування визначення "оцінки інвестиційної  привабливості" також є аналіз поняття оцінки. Тлумачний словник  дає два стислих визначення терміну "оцінка", а саме: визначення ціни чого-небудь, а також - погляд на цінність, рівень чи значення чого-небудь. Але  ці формулювання не є вичерпними. В  економічній літературі розповсюджено  декілька тлумачень цього поняття, які у сукупності дають більш  повну картину щодо значення слова  оцінка.

 

Отже, оцінка - це:

 

- відбиття погляду якої-небудь  фізичної чи юридичної особи  стосовно стану кількісних і  якісних параметрів процесу, явища,  рівня та динаміки показника;

 

- характеристика рівня  цін, що застосовується для  вартісного відображення результатів  виробничої діяльності;

 

- висновок фізичної або  юридичної особи, відбитий кількісно  щодо рівня та динаміки одного  або декількох показників, що  відображає ступінь досягнення  мети;

 

- аналітична процедура  вироблення якісної характеристики  динаміки показника, процесу,  системи.

 

Перше та четверте формулювання характеризують оцінку як процес, друге  та третє - як кінцевий результат. Інші знайдені визначення не несуть економічного забарвлення.

 

На базі аналізу існуючих формулювань і, безпосередньо, сутності інвестиційної привабливості у  роботі пропонується наступне визначення. Інвестиційна привабливість міжнародного проекту - це його інтегральна характеристика, як об'єкта потенційного інвестування з точки зору його наявного стану, можливостей розвитку, обсягів і  перспектив отримання і розподілу  прибутку, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства, його ділової активності та рентабельності. Вона поєднує у собі дані про ступінь  очікуваної доходності, ризикованості  та ліквідності потенційного капіталовкладення [41, с. 236].

 

Також важливою гранню інвестиційної  привабливості є ступінь гарантованості, надійності та своєчасності досягнення цілей інвестора, основними з  яких виступає: отримання прибутку у довгостроковій перспективі; отримання  контролю над підприємством (наприклад, постачальником ресурсів); отримання  спекулятивного прибутку (за рахунок  швидкої зміни курсу цінних паперів  підприємства).