Оцінка фінансового стану підприємства

Вертикальним  називають структурний аналіз. За 100% беруть валюту балансу і визначають питому вагу кожної статті у відсотках  до підсумку.

Починають горизонтальний аналіз з оцінки змін валюти балансу. Зростання валюти балансу  є позитивним явищем, якщо воно відбулося  за рахунок зростання джерел власних засобів і коли воно призвело до зростання суми виручки і суми прибутку від реалізації продукції, до зростання обсягів виробництва продукції.

Після оцінки змін валюти балансу горизонтальний аналіз поглиблюють, тобто детально вивчають і оцінюють зміни всіх статей активу порівнюючи з відповідними статтями пасиву.

Що стосується необоротних активів, то завжди позитивним явищем є зростання основних засобів. Оцінку стану основних засобів роблять  за такими коефіцієнтами: росту, вибуття, оновлення, зношеності, придатності, структури. Зростання незавершеного виробництва, якщо воно відбувається не за рахунок  порушення строків введення будівель в експлуатацію. Збільшення довгострокових фінансових інвестицій і нематеріальних активів також є позитивним явищем. Джерелами зростання необоротних  активів є власний капітал  та довгострокові кредити банків.

Горизонтальний  аналіз оборотних активів починають  з порівняння їх загальної вартості на початок і на кінець року. Як правило, позитивним є зростання виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів. Але величина виробничих запасів  і грошових коштів повинна бути оптимальною. Грошові кошти повинні покривати  не менше 20% поточних зобов’язань, а  виробничі запаси мають відповідати  нормативу. Негативним явищем є зростання  сум дебіторської заборгованості.

Під час  вертикального аналізу вивчають структуру активів та джерел їх утворення. Насамперед визначають питому вагу власних  і залучених джерел. Власні джерела  повинні складати не менше 50% усіх джерел, що є одним з показників фінансової стійкості підприємства. У складі власного капіталу позитивним є наявність  таких статей, як резервний капітал  та нерозподілений прибуток (крім статутного, пайового та додаткового капіталу). Під час вертикального аналізу  активу вивчають співвідношення між  основними засобами і оборотними активами. Оптимальним є такий  стан, коли на 1 грн. основних засобів  припадає 1 грн. оборотних активів.

 

3. Аналіз  фінансової стійкості.

Показники фінансової стійкості характеризують стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття (пасивами).

Фінансова стійкість оцінюється за співвідношенням  власних і позикових коштів підприємства, за темпами нагромадження власних  коштів у результаті господарської  діяльності, співвідношенням довго- і короткотермінових зобов'язань  підприємства, достатнім забезпеченням  матеріальних оборотних засобів  власними джерелами. [22, c. 32]

Таблиця 1.2

Показники фінансової сталості

(розраховуються  за даними балансу підприємства)

1	2	3	4
І. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності, концентрації власного капіталу)	р.38О  / р. 280	>0,5	Показує, в якій мірі підприємство не залежить від своїх кредиторів
2.Коефіцієнт маневрування власних коштів	(р.380 - р.080 / р.380	>0,4-0,6	Показує, яка частка власних коштів знаходиться в обігу

Продовження табл. 1.2

1	2	3	4
З.Коефіцієнт фінансової залежності (заборгованості)	(р.480 +620+630) / р. 640	< 0,5	Показує частку позичених коштів у  валюті балансу
4. Коефіцієнт фінансового ризику (плече  фінансового важеля)	(р.480 +620+630)  / р. 380	< 1	Показує частину позикового капіталу на 1 грн. власного капіталу
5. Коефіцієнт самофінансування (фінансування, фінансової стійкості)	р. 380/(р.480 +620+630)	> 1	Характеризує можливість покриття власним  капіталом позикові коштів

Коефіцієнт  заборгованості є доповненням до коефіцієнта автономії – їх сума дорівнює одиниці (або 100%). Коефіцієнт заборгованості характеризує частку позикових  коштів у загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства. Чим нижчий цей показник, тим менша  заборгованість підприємства, тим стійкіший  його стан Зростання цього показника  у динаміці, що спостерігається у  даному прикладі, означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

4.Аналіз  ліквідності балансу та підприємства.

Під ліквідністю підприємства слід розуміти його здатність покривати зобов'язання активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань.

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні умови:

А₁>П₁;     А₂>П₂;   Аз>П₃;    А4<П₄.                                                          (1.1)

де А1 — найбільш ліквідні активи

А2 — середньо ліквідні активи

А3.— низько ліквідні активи

А4— важко ліквідні активи

П1— поточні зобов'язання за розрахунками

П2— короткострокові кредити  банків і позики

П3 — довгострокові зобов'язання

П4 — постійні пасиви

Виконання перших трьох умов свідчить про те, що поточні активи підприємства (А1 + А2 + А3) перевищують його зовнішні зобов'язання (П1+ П2 + П3), тобто воно має власний оборотний капітал, який при ефективному використанні забезпечує належну фінансову сталість.

Баланси ліквідності за декілька періодів, років дають можливість виявити  тенденції зміни фінансового  стану підприємства. Якщо, наприклад, суб'єкт господарювання має достатньо  високий рівень ліквідності, то це свідчить про те, що після погашення найбільш термінових зобов'язань у нього залишаються вільні кошти, отже воно має можливість значно швидше розрахуватися з установами банків, постачальниками, іншими кредиторами.

Для об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства важливе значення має розрахунок та застосування показників ліквідності підприємства. Вони дають можливість оцінити рівень платоспроможності підприємства на певний момент часу, а також у випадках виникнення надзвичайних ситуацій. З цією метою застосовують систему коефіцієнтів ліквідності, що розрізняються між собою розміром ліквідних активів та розглядаються як джерело покриття зобов'язань.

5. Аналіз рентабельності.

Рентабельність  – це якісний вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або рівень використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг.

Як правило, при розрахунку рентабельності визначають відношення прибутку до таких показників: активів, власного капіталу, залученого капіталу, виручки від реалізації та інших. За умовою даної задачі дослідженню  підлягають рівень рентабельності активів  і рентабельності власного капіталу. В таблиці 1.3 представлені алгоритми розрахунки даних показників.

Необхідно зазначити, що загальноприйнятих значень  рентабельності, на які можна орієнтуватися  при аналізі, не існує, тому зростання вищезгаданих показників у динаміці за періодами звітності розглядається, як позитивна тенденція.

Таблиця 1.3

Показники рентабельності

1	2	3	4
Показник	Формула для розрахунку	Джерела інформації	Напрямок позитивних змін
1. Коефіцієнт рентабельності активів	Чистий прибуток Середньорічна вартість активів	Ф. 2р. 220 або р. 225 Ф.1(р.280(гр.З)+р280(гр.4)):2	>0 Збільшення
2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	Чистий прибуток Середньорічна вартість власного капіталу	Ф. 2р. 220 або р. 225 Ф.1(р.380(гр.З)+р380(гр.4)):2	>0 Збільшення
3. Рентабельність виробничих фондів	Чистий прибуток Середньорічна вартість виробничих фондів	Ф.2 р.220 Ф.1Сумагр3 та 4 (р.030+р100+р120):2	Збільшення
4.Коефіцієнт рентабельності	Чистий прибуток	Ф. 2 р.220 або р. 225 Ф. 2р. 035	>0 Збільшення

Продовження табл. 1.3

1	2	3	4
продажів	Чиста виручка від реалізації продукції
6. Коефіцієнт рентабельності продукції	Прибуток від основної діяльності Повна собівартість реалізованої продукції	Ф.2р.100(або р. 105)+ 090-060 Ф. 2(р,040 + 070 + 080)	>0 Збільшення

Рентабельність  активів (RОА – Return on Asset) характеризує наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається вона як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів.

Коефіцієнт  RОА об'єднує два показники: частку прибутку в одній гривні реалізації та оборот активів. Частка прибутку в одній гривні реалізації обчислюється за допомогою показника рентабельності продажу, а оборот активів - за допомогою коефіцієнта оборотності активів. Тобто добуток названих показників дорівнює значенню коефіцієнта рентабельності активів (RОА).

Рентабельність  використання власного капіталу (RОЕ – Return on equty) визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу. Коефіцієнт RОЕ характеризує ефективність використання власного капіталу.

 

 

 

 

1.5. Зарубіжний досвід при оцінюванні фінансового стану підприємства.

Щодо  визначення поняття «фінансового стану» зарубіжними авторами, можна зауважити, що поняття фінансового стану  як такого не оцінюється, а аналізується загалом діяльність підприємства. При  цьому поняттю фінансовий стан є  тотожними поняття фінансового  положення (financial position), фінансової стійкості (financial sustainability), фінансовий результат (financial perfomance). При цьому акцент робиться на здатності підприємства забезпечувати  власну платоспроможність, покривати  свої зобов’язання, покривати витрати  діяльності, створювати новий продукт  з наявних ресурсів та отримувати при цьому дохід.

Аналіз  фінансового стану передбачає проведення аналізу діяльності підприємства за певними напрямками. Ці напрями відрізняються  у вітчизняній практиці та зарубіжному  досвіді, що представлено на рис. 1.

В практиці українських та російських вчених досить широко застосовуються горизонтальний, вертикальний, факторний, порівняльний та коефіцієнтний аналіз. При цьому  аналіз проводиться як за абсолютними, так і за відносними показниками.  

 

Рис. 1 Напрями  проведення фінансового аналізу  підприємства

У зарубіжній практиці аналіз фінансового стану  проводиться здебільшого шляхом коефіцієнтного аналізу (ratio analysis) за окремими напрямками аналізу. Це дозволяє аналізувати різні підприємства не зважаючи на масштаби їх діяльності, визначаючи ефективність та прибутковість їх діяльності. Перевага віддається проведенню порівняльного аналізу (дані підприємства порівнюється з встановленими нормативами або  показниками підприємств-конкурентів), трендового аналізу (trend analysis), який включає у себе вертикальний аналіз (common-sіze analysis), горизонтальний аналіз відносних показників (percent change analysis). Широко застосовується також факторний аналіз, особливо за допомогою моделі Дю Понту.

Підходи зарубіжних та вітчизняних авторів  для визначення прибутковості діяльності підприємства є аналогічними та відрізняються  лише у методах визначення та розрахунку розміру прибутку підприємства, що спричинене особливостями податкового, бухгалтерського обліку зарубіжних країн.

При визначенні ліквідності та платоспроможності  у зарубіжній практиці також об'єднується  у один блок аналізу. Для цього  здебільшого використовується коефіцієнти  швидкої та поточної ліквідності, що за методикою розрахунку збігається з вітчизняною практикою.