Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Января 2013 в 22:13, курс лекций
Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналізації господарських зв’язків, комп’ютеризації виробництва інформація стала об’єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід розвинених країн показав, що саме по собі виробництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно все більше поступається місцем науці, розвитку технології. У зв’язку з цим питома значимість інтелектуальної власності зростає вже не щодня, а щогодини.
Вступ..........................................................................................................
5
1 Зміст курсу.............................................................................................
6
2 Теми практичних та семінарських занять...........................................
7
3 Завдання для самостійної роботи студентів.......................................
9
4 Загальні положення про інтелектуальну власність...........................
10
4.1 Інтелектуальна діяльність та її місце в соціально-економічному розвитку суспільства................................................................................
10
4.2 Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність....................................................................................................
15
5 Право інтелектуальної власності.........................................................
19
5.1 Співвідношення права інтелектуальної власності і права власності
19
5.2 Поняття права інтелектуальної власності........................................
20
5.3 Авторське право і патентне право: спільне і відмінне....................
25
5.4 Державне управління інтелектуальною власністю.........................
28
6 Об’єкти права інтелектуальної власності...........................................
33
6.1 Об’єкти авторського права................................................................
33
6.2 Суб’єкти суміжних прав....................................................................
38
6.3 Об’єкти промислової власності.........................................................
39
6.4 Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів, послуг..........................................................................................
43
7 Суб’єкти права інтелектуальної власності.........................................
51
7.1 Автори як творці об’єктів права інтелектуальної власності..........
51
7.2 Заявники..............................................................................................
53
7.3 Правонаступники як суб’єкти права інтелектуальної власності.....
56
8 Оформлення права на об’єкти права інтелектуальної власності......
58
8.1 Виникнення прав на твори науки, літератури і мистецтва та
об'єкти суміжних прав..............................................................................
58
8.2 Оформлення прав на об'єкти промислової власності....................
59
8.3 Заявка на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.........................................................................................
65
8.4 Видача охоронного документа на об’єкт інтелектуальної
власності....................................................................................................
71
9 Права та обов’язки суб’єктів права інтелектуальної власності........
73
9.1 Виникнення суб’єктивних прав на об’єкти інтелектуальної
власності....................................................................................................
73
9.2 Особисті немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності
74
9.3 Майнові права авторів творів науки, літератури, мистецтва і
суміжних прав ..........................................................................................
79
9.4 Обов’язки суб’єктів промислової власності....................................
88
10 Договори у сфері інтелектуальної власності....................................
89
10.1 Загальні положення..........................................................................
89
10.2 Авторські договори..........................................................................
92
10.3 Договори на використання об’єктів промислової власності.......
103
11 Захист права інтелектуальної власності............................................
110
11.1 Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності....................................................................................................
110
11.2 Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності.......
113
11.3 Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності
116
11.4 Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
119
12 Економіка інтелектуальної власності................................................
120
12.1 Права на об’єкти інтелектуальної власності як товар..................
120
12.2 Інтелектуальна власність як нематеріальний актив......................
122
12.3 Комерціалізація права на об’єкти інтелектуальної власності......
123
12.4 Оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності........
126
13 Патентування об’єктів промислової власності в іноземних
державах....................................................................................................
131
13.1 Загальні положення..........................................................................
131
13.2. Умови патентування об’єктів промислової власності в
іноземних державах..................................................................................
134
14 Міжнародні угоди в сфері інтелектуальної власності.....................
137
14.1 Загальні міжнародні угоди з питань інтелектуальної власності
137
14.2 Міжнародно-правова охорона промислової власності.................
141
15 Практичні завдання.............................................................................
149
16 Питання для самоконтролю................................................................
155
17 Список рекомендованої літератури та нормативних актів.............
156
Право на пріоритет. Право на пріоритет є також особистим немайновим правом заявника, яке має тільки він і яке не може бути передано іншим особам окремо від заявки. Нагадаємо, що мова йде про конвенційний пріоритет, який встановлено Паризькою конвенцією з охорони промислової власності. Він полягає в тому, що заявник – громадянин однієї держави-учасниці Паризької конвенції, який подав уперше заявку на об’єкт промислової власності у своїй країні чи іншій країні-учасниці Паризької конвенції, зберігає за собою право подати заявку на цей же об’єкт промислової власності в іншій країні-учасниці Паризької конвенції з пріоритетом по вперше поданій заявці. Таке право належить усім заявникам на об’єкти промислової власності, але строки збереження пріоритету різні, про що уже йшлося. Як і усі особисті немайнові права це право є також виключним, абсолютним і невідчужуваним.
Право заявника на продовження пропущених строків, що стосуються розгляду заявки. Всі патентні закони України містять норми, які надають право заявникові право прохати Установу продовжити будь-які строки розгляду заявки, якщо вони були пропущені з тих чи інших причин заявником. Зазначені строки можуть стосуватися різних етапів розгляду заявки. Чинне законодавство України про промислову власність надає право заявникові на подовження цих строків. Порядок їх продовження встановлюється законодавством.
Право на оскарження рішення стосовно заявки. Чинне законодавство України про промислову власність надає право заявникові оскаржити будь-яке рішення, прийняте Установою по заявці, в тому числі і до суду.
При Державному департаменті інтелектуальної власності є спеціально створена Апеляційна палата, яка має своїм основним завданням розгляд спорів, що виникають у процесі розгляду заявки. Будь-який заявник може звернутися до цієї Палати зі скаргою на будь-яке рішення Установи з приводу його заявки. Скаржник може це зробити не пізніше 6 місяців від дати одержання ним рішення Установи чи копій патентних матеріалів, надісланих йому на його вимогу.
Патентні закони України містять й інші норми про особисті немайнові права творців науково-технічних досягнень.
Своєрідність особистих і немайнових прав суб’єктів промислової власності полягає в тому, що зазначені права можуть належати не тільки творцю цього об’єкта промислової власності, а й іншим особам, передусім заявникам, спадкоємцям, роботодавцям. Проте зазначені особи, які можуть бути суб’єктами особистих немайнових прав, не є правонаступниками автора. Вони чинним законодавством наділені цими особистими немайновими правами і, отже, є суб’єктами цих прав в силу закону.
Особливість особистих немайнових прав на об’єкти промислової власності полягає в тому, що більшість із них виникають ще до видачі охоронного документа.
9.3 Майнові права авторів творів науки, літератури, мистецтва і суміжних прав
Стаття 15 Закону України про авторське право надає право автору чи іншій особі, що має авторське право, правову можливість дозволяти або забороняти:
1) відтворення твору;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
6) переробки,
адаптації, аранжування та
Наведений перелік не є вичерпним, можуть бути й інші форми використання твору.
Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів.
Відтворення творів. Однією із причин виникнення авторського права є виникнення можливості відтворення творчого результату, досягнутого автором, іншими особами. Це право на відтворення твору, закріплене за автором, є фундаментальною основою сучасного авторського права. Адже право на відтворення є право на повторне надання твору об’єктивної форми, яка робить; твір доступним для сприйняття іншими особами.
Публічне виконання і публічне сповіщення твору. За Законом публічне виконання – подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місця, де присутні чи можуть бути присутніми особи) які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Публічне сповіщення (доведення до загального відома) – така передача в ефір чи по проводах творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, відеограм, фонограм, передач організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Публічний показ – будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання фонограми, відеограми, передач організації мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях). Публічний показ може здійснюватися за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї чи близьких знайомих сім’ї. Немає значення також чи присутні ці особи в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час.
Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо вони здійснюються іншою організацією. В цьому виді використання творів (переданих в ефір) мова йде про використання уже оприлюднених творів шляхом їх публічного сповіщення в ефір чи по проводах. Таке використання без дозволу організацій мовлення, які здійснили зазначене публічне сповіщення, не допускається. Відповідно до ст. 41 Закону України „Про авторське право і суміжні права” організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти: 1) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; 2) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення; 3) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.
Переклади творів. Законом України про авторське право переклади творів визначаються як окремий об'єкт авторського права і як окремий вид використання уже оприлюдненого твору. Виключне право на переклад його твору належить автору або його правонаступникам. За своїм змістом воно є правом на переклад і використання перекладу самим автором або видачею дозволу на переклад і використання перекладу іншим особам. Видача дозволу іншій особі на переклад і використання перекладу оформляється договором між автором і перекладачем. Як правило, такий договір укладається автором з тією організацією, яка має намір використати твір автора.
За наявності авторського перекладу (перекладу, здійсненого самим автором) ніхто інший не може перекладати цей же твір на ту ж саму мову. Від авторського перекладу слід відрізняти авторизовані переклади, тобто переклади, схвалені автором.
Можливий переклад не з мови оригіналу, а з проміжного перекладу. Наприклад, твір французького автора перекладений російською мовою. Якщо передбачається цей твір перекласти українською мовою, але не з французької, а з російської мови, то російський переклад буде проміжним. Переклад українською мовою зазначеного твору може бути здійснений з дозволу як французького автора, так і автора російського перекладу.
Переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів. У результаті зазначених перетворень твору створюються так звані похідні твори. Ними Закон визнає продукти інтелектуальної творчості, створені на основі іншого існуючого твору (переклад, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інші переробки творів). Така переробка не повинна шкодити охороні оригінального твору. Оригінальність похідного твору полягає у творчій переробці твору, що існував раніше. До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, у тому числі іноземні, дубльовані, озвучені, субтитровані українською та іншими мовами.
Право на переробку належить самому автору, який може здійснити її особисто або видати дозвіл на переробку іншим особам.
Створені в результаті переробки похідні твори є окремим об’єктом авторського права, а, отже, і об'єктом правової охорони. Будь-яка переробка твору може мати місце лише на підставі договору з автором.
Адаптація твору – це пристосування або полегшення твору для сприйняття малопідготовленими читачами або пристосування літературно-художнього твору для осіб, що починають вивчати іноземну мову.
Аранжування – перекладення музичного твору, написаного для одного інструменту чи складу інструментів (голосів) стосовно до іншого інструменту або іншого складу – розширеного чи звуженого.
Розповсюдження твору шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в матовий наш чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору. Майновим правом автора є також право на розповсюдження твору будь-яким способом, що не суперечить закону. Проте розповсюджуватися можуть тільки твори, які зафіксовані на певному матеріальному носії.
Імпорт примірників творів. Це також виключне майнове право автора, яке є різновидом розповсюдження твору. Адже ввіз в Україну примірників творів, які охороняються авторським правом, без дозволу автора є порушенням його виключних прав. Відповідно до Закону про авторське право ввіз на митну територію України примірників творів, які були відтворені за кордоном навіть з дозволу автора, визнається порушенням авторських прав. Таке обмеження імпорту примірників творів зумовлюється тим, що авторське право носить територіальний характер, тобто його чинність поширюється лише на територію, де воно виникло. В силу цього розповсюдження примірників відтвореного за кордоном твору мають бути під контролем автора. Якщо такі примірники твору будуть завезені в Україну із-за кордону, то це .може привести до порушення майнових прав автора шляхом зменшення попиту на примірники творів, відтворених в Україні з дозволу автора.
Виключне право авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва включає в себе і право участі у практичній реалізації проектів цих творів. Сутність цього права полягає в тому, що автор зазначених творів має право вимагати своєї особистої участі при їх реалізації. Це означає також, що автор має право брати участь уже при розробці документації для реалізації зазначених творів. Але в договорі може бути передбачено й Інше. Закон України „Про архітектурну діяльність” від 20 травня 1999 р. та інші акти підкреслюють, що замовник і підрядчик, які реалізують архітектурний проект, зобов'язані залучати архітектора – автора проекту до участі в розробці проектної документації на будівництво, а також до авторського нагляду. Основною метою цього припису є необхідність забезпечення контролю за точним втіленням авторського твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва в реальні об’єкти. Авторський нагляд здійснюється на підставі спеціального цивільно-правового договору, який укладається між замовником і розробником проекту.
Закон України „Про авторське право і суміжні права” передбачає ще одне, нове виключне право, якого авторське право, що діяло раніше, не знало. Мова йде про право слідування. Відповідно до ст. 27 цього Закону автор протягом життя, а після його смерті спадкоємці протягом строку чинності авторського права щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються правом на одержання п’яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору. Це право виникає за умови, що твір продавався через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування).
Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюється особисто автором, через його повіреного або через організації, які управляють майновими правами авторів на колективній основі.
Право слідування характеризується такими ознаками. Передусім цим правом відповідно до Закону наділяються автори тільки творів образотворчого мистецтва. При цьому право слідування виникає у авторів при продажу тільки оригіналів твору, тобто саме унікальних матеріальних носіїв творів живопису, скульптури, графіки тощо.
Зазначене право поширюється тільки на публічний перепродаж творів. Публічний перепродаж – це перепродаж, який здійснюється через аукціон, галерею образотворчого мистецтва, художній салон, крамницю тощо.
Проте найважливішим майновим правом автора є право на винагороду.
Отже, розмір винагороди, порядок її обчислення і виплати встановлюється угодою між автором і користувачем, яка укладається обов’язково в письмовій формі.