Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства

      Податкові політики щодо використання непрямих податків у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються, істотно відрізняються. У податкових системах заможніших країн переважають універсальні непрямі податки, що мають ширшу базу оподаткування, тоді як акцизні податки і мита використовуються менш активно. У бідніших країнах навпаки універсальні непрямі податки відіграють не таку важливу роль порівняно із специфічними акцизами, за допомогою яких і формується більша частина податкових надходжень [55].

      Конкуренція серед країн світу в сфері залучення іноземних інвестицій змушує уряди знижувати ставки прямих податків та збільшувати ставки непрямих. Непрямі податки відіграють дедалі вагомішу роль в стратегіях надходжень до бюджетів різних країн світу. Дана політика є нелегкою для реалізації, адже зв'язок між вищими ставками непрямих податків та вищими цінами є очевидним для будь-кого, хто купує товари та послуги, а зв'язок між нижчими ставками прямих податків та вищим рівнем внутрішніх інвестицій є менш зрозумілим. Це більш важливо для підприємств, їх податкових стратегій та облікових систем. Дана тенденція яскраво проілюстрована на прикладі Сінгапуру, де прем'єр міністр Лі оголосив, що зниження ставки податку на прибуток буде компенсовано зростанням ставки GST. "Кожен відсоток зниження податку на прибуток коштуватиме нам близько 400 млн. дол. США. Це великі гроші". Лі у доповіді сінгапурському парламенту у 2007 році додав: "Тому це слід врахувати шляхом збільшення непрямих податків". Прем’єр міністр Сінгапуру оголосив у 2007 році урізання податку на прибуток на 2% до 18% і 2%-х відсоткове збільшення GST - до 7%.

      Ставки податків ПДВ/GST дуже варіюють у різних країнах світу. На регіональному рівні середня ставка ПДВ у ЄС становить 19,5% і є вищою, ніж середня ставка країн OECD - 17,7%. Середня ставка податку країн Тихо-азійського регіону -10,8%, країн Латинської Америки - 14,2%. Однак не зовсім коректно порівнювати ставки ПДВ/GST в окремих країнах чи регіонах через велику кількість спеціальних режимів оподаткування та звільнень від нього. Серед країн OECD середня ставка ПДВ/GST залишились в основному незмінною протягом останніх 6 років, але середня ставка податку на прибуток знизилась з 31,4% до 27,8%. Отже, в даній групі країн без зростання ставок, роль ПДВ/GST у наповненні бюджету зросла [56].

      Серед 92 країн, що брали участь у дослідженні компанії KPMG, 18 зменшили прямі податки у 2007 р., лише дві збільшили. Це зменшення в цілому було незначним. Винятком стала лише Туреччина, що зрізала ставку податку на прибуток на 10% - до 20%. 17 країн ЄС теж знизили ставки прямих податків, серед них на першому місці опинилась Болгарія, що знизила ставку з податку на прибуток на 5% - до 10%. Таким чином, середня ставка у ЄС зупинилась на позначці 24%, на 1,6% нижче, ніж у 2006 р. Для порівняння: у країнах Тихо-азійського регіону середня ставка зменшилась менш як на 1% - до 27,8. Зменшення ставок прямих податків у Індії та Малайзії та збільшення на 2,5% у Шрі-Ланці залишили середню ставку Тихо-азійського регіону відносно без змін - на рівні 30%. Незважаючи на значне зниження на 8% в Арубі і дещо менші зниження ставок в Колумбії і Домініканській Республіці, середня ставка Латинської Америки знизилася всього на 0,5% - до 28% .

      У ЄС ПДВ є основною формою непрямого оподаткування. Європейська ПДВ Директива (наступниця 6-ї Директиви) регламентує адміністрування даного податку всіх учасників Євросоюзу, проте певні виключення та статті залишаються під контролем країн-учасниць. Стандартна ставка варіює від найнижчої дозволеної в розмірі 15% (Кіпр, Люксембург) до найвищої - 25% (Швеція, Данія); ряд членів ЄС застосовує знижену ставку стосовно певних груп товарів та послуг. Вимоги до реєстрації платником ПДВ (в рамках обсягу реалізації) теж відрізняються в країнах-учасниках. Жоден інший податок не накладається прямо на торгівлю продуктами та послугами в межах ЄС, країни-члени встановлюють власні податки на споживання певних видів товарів (алкоголь та тютюн, автомобілі, пальне).

      Оподаткування сфери використання довкілля є потенційно важливою формою непрямого оподаткування в ЄС, спрямованою на бережливу поведінку та споживання на фоні погіршення природних умов та зміни клімату на планеті. Скандинавські країни та Нідерланди уже застосовують особливий режим споживання води та енергії. В найближчі роки і інші країни ЄС наслідуватимуть цей приклад в рамках існуючого зв'язку між економічною активністю та її згубним впливом на довкілля [57].

      Цікавим є також наступний факт: в країнах, де відносно недавно впроваджені системи ПДВ чи GST, таких, як Австралія і Сінгапур, бачимо менший показник махінацій та вищий рівень сплати податків. В той час в Європейському Союзі так звана "карусель" І - найпоширеніша схема махінацій, щороку завдає суттєвих втрат. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є система ПДВ без відшкодування (reverse charge system), де адміністративний тягар лягає на плечі кінцевих платників.

      Сьогодні ПДВ є основним податком на споживання майже в усіх розвинутих країнах світу (за винятком США). Податок на додану вартість також стягується в більшості країн Латинської Америки і в ряді країн Азії і Африки. Країни з перехідною економікою використовують податок на додану вартість як додаток до податку з доходів та додаткове джерело надходжень до бюджету. Деякі з цих країн впровадили систему ПДВ з метою отримання доступу до ЄС, оскільки наявність даного податку в податковій системі є вимогою членства в ЄС.

      Принципи обкладання ПДВ в зарубіжних країнах (в тому числі і країнах ЄС) в основному аналогічні застосовуваним в Україні і відрізняються, як правило, лише деталями.

      Так, при торгівлі на території певної країни продавець сплачує ПДВ в бюджет, виходячи із сум реалізації за звітний період. При цьому податок, сплачений платником постачальникам при купівлі товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів і т. д., підлягає вирахуванню. Однак кінцевий споживач права на такі вирахування не має (за винятком товарів, пов'язаних з вивезенням товарів за кордон).

      При імпорті товарів ПДВ в бюджет сплачує імпортер, виходячи з митної вартості товару, що імпортується. Але при цьому, згідно з загальними правилами, даний суб'єкт господарювання має право на податковий кредит в розмірі суми ПДВ, сплаченого з товару, що імпортувався [58].

      Необхідно відзначити, що в зарубіжних країнах існують певні особливості нарахування ПДВ при реалізації послуг. Якщо операції ведуться винятково в межах країни, обкладання відбувається в цілому так само, як і при торгівлі товарами. Однак в міжнародних операціях стягнення ПДВ має свої відмінності. Справа в тому, що послуги в певній мірі "нематеріальні та не підлягають митному оформленню, і тому далеко не завжди очевидно, де саме знаходиться місце їх реалізації і споживання - в країні постачальника чи в країні покупця. Відповідно, незрозуміло, в якій країні, і за якими законами дані послуги повинні обкладатись ПДВ. Тому більшість країн в національних податкових законодавствах передбачають спеціальні правила визначення місця реалізації послуг для цілей обкладання ПДВ. Однією з переваг ПДВ/GST над податком на прибуток для уряду є стабільний потік надходжень протягом цілого року. Однак накладаються додаткові витрати на підприємства, що, виконуючи роль збирачів податків, змушені постійно витрачати великі суми коштів на утримання своїх облікових систем відповідно до діючих вимог.

      ПДВ притаманні недоліки, як і іншим видам податків, що підлягають обов'язковому стягненню. Даний податок передбачає сплату коштів без згоди на те власника. Роками точаться дискусії стосовно переваг тих чи інших форм податків. Відповідно постає питання, чи є ПДВ життєздатною заміною податку з доходів. Деякі вчені обстоюють позицію заміни податком на додану вартість зазначеного податку, мотивуючи це тим, що ПДВ сприяє ощадливості та розвитку підприємництва. Таким чином, така форма оподаткування стає надважливою для економік країн, що розвиваються. В останні роки ж непрямі податки розглядають не як альтернативу, а як ефективне доповнення до системи прямого оподаткування.

      Для еволюції систем не прямих податків важливо знайти баланс між необхідністю зростання надходжень до бюджетів та недопущення надмірного адміністративного тягаря справляння податків для бізнесу. Країни з довшою історією адміністрування систем ПДВ (GST) повинні використовувати позитивний досвід країн, що відносно недавно впровадили такі системи, з метою забезпечення функціонування так званої системи "виграш-виграш" для урядів та платників.

      Суттєво розширився в останні десятиліття в різних країнах світу і список товарів, що обкладаються специфічним акцизом. До нього почали включати автомобілі, коштовності, парфумерні вироби, енергоносії (бензин, газ, керосин) і т. д. Крім цього, акцизному оподаткування в деяких країнах підлягли і послуги масового споживання: послуги зв'язку, демонстрація кінофільмів, страхування, транспортні перевезення тощо.

      Табл. 3.2. ПДВ/GST система у вигляді моделі "виграш-виграш оподаткування" [57]

      Варто відокремити особливі риси, притаманні специфічним акцизам, що відрізняють їх від ПДВ (універсального акцизу) [59]:

• об'єктом акцизного оподаткування в загальних випадках є оборот з реалізації продукції і товарів, перелік яких обмежений певними найменуваннями, а об'єктом обкладання ПДВ є оборот з реалізації всіх (за певними винятками) товарів, робіт, послуг;
• ставка акцизів диференційована за групами товарів, а ставка ПДВ є стандартною для всіх товарів (хоча диференціація можлива);
• ПДВ стягується на всіх етапах виробництва і обігу товарів, а акцизи - лише в сфері виробництва (винятком з цього правила є акцизи на товари, що імпортуються, оскільки платниками акцизів в даному випадку стають організації, які закупили підакцизні товари, в тому числі і для їх подальшої реалізації).

      В даний час акцизи застосовуються в усіх країнах з ринковою економікою. Вони встановлені на обмежений перелік товарів та відіграють подвійну роль: по-перше, це одне з важливих джерел доходів бюджету; по-друге, це засіб обмеження споживання підакцизних товарів (в основному соціально шкідливих) і регулювання попиту та пропозиції товарів.

      В країнах-членах Євросоюзу діють загальні правила обкладання акцизами тютюнових виробів, алкоголю та алкогольних напоїв. Основний зміст даних правил зводиться до того, що зобов'язання сплатити акцизи за такими товарами наступає, якщо вони вироблені в країнах ЄС чи ввезені до них. В країнах Євросоюзу товари можуть вільно обертатись без податкових наслідків. Податок з цих товарів стягується лише тоді, коли вони надходять до споживача. Часовий режим означає, що сплата податку відкладена до того моменту, поки товар не опиниться у споживача, тобто в роздрібній торгівлі. Згідно з єдиною акцизною системою ЄС акцизом не обкладаються товари, що переміщуються між акцизними складами чи з акцизного складу - іншому зареєстрованому торговцю країни-члена ЄС.

      Якщо характеризувати ставки акцизів в країнах-членах Євросоюзу, то варто відзначити значні диспропорції між старими і новими членами Євро-союзу. Так, акцизи на слабоалкогольні напої складають лише 0,09 євро за літр в Чехії, Латвії і Мальті, а в Фінляндії - 1,43 євро за літр. В свою чергу акциз у вартості стандартної пляшки міцного алкогольного напою об'ємом 0,7 літрів складає 1,68 євро на Кіпрі та 15,41 євро у Швеції. Така різка диференціація акцизів стимулює активний туристичний шопінг з метою експорту підакцизних товарів (переважно алкогольних напоїв, акцизних виробів і бензину) із країн з низьким рівнем акцизів в країни Євросоюзу, що стягують високі акцизи.

      Мито стягується при перетині кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів. Мито включається в ціну товарів, його ставка диференційована за групами товарів, перелік яких значно ширший за перелік підакцизних товарів.

      Країни Заходу використовують сьогодні митне оподаткування на відносно низькому рівні. Так, середній рівень мита, розрахований для митних тарифів США, Японії, єдиного митного тарифу ЄС, Швеції, Швейцарії, Норвегії, Австрії, Канади і Фінляндії, складає близько 6% від вартості товару.

      В країнах, що розвиваються, рівень митного оподаткування імпорту значно вищий. Середній рівень митних тарифів багатьох країн, що розвиваються, складає 38-40%, а ставки коливаються від 1 до 100% і більше. На окремі товари встановлюється мито 150-200% і вище [60].

      Висновки. Непрямі податки займають дедалі вагомішу частку у системах оподаткування країн світу. Розвиваються різні форми непрямих податків, варіюють їх ставки у різних країнах. Чітко простежується взаємозв'язок між ставками непрямих податків та динамікою залучення іноземних інвестицій. Податкова політика урядів більшості країн повинна бути спрямована сьогодні на зменшення частки ухилянь від сплати непрямих податків з одночасним зменшенням адміністративного тягарю їх справляння.

       3.2 Недоліки та перспективи непрямого оподаткування в Україні

      Основна специфіка непрямих податків (універсальних та індивідуальних акцизів, мита) полягає у тому, що реально їх платить не той, хто фігурує в юридичних актах держави. Визначені платники здебільшого лише передають державі кошти, отримані від споживачів товарів (робіт, послуг), що стає можливим завдяки механізму справляння непрямих податків, яким передбачається включення їх у вигляді надбавки до ціни, тому такий вид податків може використовуватися як регулятор цін. Через рівень цін держава справляє вплив на реальні доходи споживачів. Врешті-решт непрямі податки дають змогу регулювати платоспроможний попит як невід'ємну складову ринкової рівноваги.