Побудова  системи моніторингу досліджуваних  фінансових показників охоплює наступні основні етапи (рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Зміст та послідовність основних етапів розробки

системи моніторингу показників фінансової діяльності підприємства

     Проаналізуємо послідовно кожний з етапів, наведених  на рисунку 1.1.

     Перший  етап розробки системи моніторингу, а саме побудова системи інформативних  звітних показників  фінансового моніторингу ґрунтується на даних фінансового й управлінського обліку. Ця система являє собою так звану "первинну інформаційну базу спостереження", необхідну для наступного розрахунку агрегованих по підприємству окремих аналітичних абсолютних і відносних фінансових показників, що характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

     Розробка  системи узагальнюючих показників, що відбивають фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів контролю, здійснюється в чіткій відповідності із системою фінансових показників. При цьому забезпечується повна співставність кількісного вираження встановлених стандартів і контрольованих аналітичних показників. У процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих узагальнюючих показників з використанням первинної інформаційної бази спостереження і методів фінансового аналізу.

      Визначення  структури і показників форм контрольних  звітів (рапортів) виконавців покликано  сформувати систему носіїв контрольної  інформації.

     Форма стандартного контрольного звіту (рапорту) виконавця диференціюється відповідно до змісту доведеного йому бюджету (плану).

     Установлення  розмірів відхилень фактичних результатів  контрольованих показників від установлених стандартів здійснюється як в абсолютних, так і у відносних показниках. Тому що кожен показник міститься в контрольних звітах виконавців, на даній стадії він агрегується в рамках підприємства в цілому.

     Виявлення основних причин відхилень фактичних  результатів контрольованих показників від установлених стандартів проводиться по підприємству в цілому і по окремих "центрах відповідальності". У процесі такого аналізу виділяються і розглядаються ті показники фінансового моніторингу, по яких спостерігаються "критичні" відхилення від цільових нормативів, завдань поточних планів і бюджетів. По кожному "критичному" відхиленню повинні бути виявлені причини, що їх викликали. У процесі здійснення такого аналізу в цілому по підприємству використовуються відповідні розділи контрольних звітів виконавців.

     Розроблена  система моніторингу повинна  коректуватися при зміні цілей  фінансового контролінгу і системи  показників поточних планів і бюджетів.

     Заключним етапом побудови системи моніторингу  на підприємстві є формування системи  алгоритмів дій по усуненню відхилень. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому випадку полягає в трьох алгоритмах.

     Перший  алгоритм заключається в тому, щоб  не застосовувати ніяких заходів. Ця форма реагування передбачається в  тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого "критичного" критерію.

     Другий  алгоритм ґрунтується на усуванні відхилень. Така система дій передбачає процедуру  пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових чи нормативних  показників. При цьому резерви розглядаються в розрізі різних аспектів фінансової діяльності й окремих фінансових операцій. Як варіант може бути розглянута доцільність уведення посиленого режиму економії, використання системи фінансових резервів і інші.

     Останній  варіант передбачає зміну системи планових чи нормативних показників. Така система дій починається в тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені чи взагалі відсутні. У цьому випадку за результатами фінансового моніторингу вносяться пропозиції по коректуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів чи окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

     Отже  з усього вищезазначеного можна  зробити висновок, що впровадження на підприємстві системи моніторингу  дозволить істотно підвищити  ефективність усього процесу управління його фінансовою діяльністю.

2. Огляд літературних  джерел,  законодавчої та нормативної  бази щодо моніторингу фінансового стану підприємства

    Оскільки  фінансова діяльність підприємств  у значній мірі віддзеркалює стан їх майнових відносин з партнерами, природно, що вона базується на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі. Маються на увазі перш за все норми цивільного права, зафіксовані у Цивільному кодексі України, які прямо стосуються використання фінансових ресурсів підприємств. Крім Цивільного кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка законів України і інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України «Про власність», «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про банки і банківську діяльність»,  «Про оплату праці».

    Грошові потоки зачіпають майже всі відносини  на підприємствах, які стосуються порядку  нарахувань, виплат заробітної плати, сплати обов’язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів, нарахування амортизації,  розрахунки з дебіторами та кредиторами підприємства тощо.

    Під впливом різноманітних причин у  перехідний період створення ринкової економіки в Україні законодавча  база фінансової діяльності підприємств не визначається стабільністю. Деякі законодавчі акти зазнали багато змін та доповнень. З'явившись у новій редакції, закони Україні «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бюджетну систему України», «Про державну податкову службу», «Про податок на додану вартість» також не цілком досконалі, про що свідчать нові доповнення та зміни, не врегульовані питання, існуючі протиріччя між законодавчими актами. Особливо слід відзначити, що на недосконалість змісту фінансово-правових актів впливає нерозвиненість фінансового права, досягнення якого повинні враховуватись у законодавчих актах.

    На  жаль, доводиться констатувати, що сфера  фінансових відносин у суспільстві, а тим більше на перехідній стадії його розвитку, є зоною підвищеної криміногенності. Протиправні дії посадових осіб, які являють собою адміністративні правопорушення  і злочини у цій сфері, знаходять відповідні відображення у Кодексі України про адміністративні правопорушення і у Кримінальному кодексі  України. У першому передбачена адміністративна відповідальність, наприклад, за незаконні операції з валютою і платіжними документами (ст. 162), приховування від обліку непродуктивних витрат, збитків, ведення бухгалтерського обліку з порушеннями встановленого порядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності (ст. 164²)і за деякі інші порушення законодавства з фінансових питань.

     Кримінальна відповідальність за приховування банкрутства передбачена статтею 156² , а також за фіктивне банкрутство статтею 156³ Кримінального кодексу України.

    Якщо  ж  відійти безпосередньо від  законів  та звернутися до інших  нормативно–правових актів, то правовою базою є  також норми, що регулюють  порядок руху грошових коштів, які  зачіпають майже всі положення  бухгалтерського обліку, також закон України “ Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року за номером 93/96-ВР, також Закон України “ Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року, № 1576-XII, який входить у Господарський кодекс України. 

    Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуги здійснюється на підставі Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених постановами Кабінету Міністрів України: - № 334 від 18.03.96 р. (торговельна діяльність), а також на і підставі Законів України:                                  

    - "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р.;                                             

    - "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р.;                                             

      Щодо  розрахункових операцій, то підприємство у своїй фінансовій діяльності повинне  керуватися наступними інструкціями та положеннями: Інструкцією Національного банку України № 4 "Про організацію роботи з готівковим обігом установами банків України", Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 19.02.2001 № 72 та листом Національного банку України "Про готівковий обіг" від 24.09.1998 р. № 11-113/ 1470.

     Зокрема при складанні річної фінансової звітності, а також розробки системи  діагностики фінансового стану  підприємства необхідно керуватися:

     - Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3/04/93р. №250, з урахуванням змін і доповнень внесених постановою Кабінету Міністрів України від 05/07/93р. №509, від 24/09/93р. №804, від 21/03/94р. № 175, від 26/04/95р. №307 і від 14/08/96р. №951.

     - Інструкцією про порядок заповнення  форм річного бухгалтерського  звіту підприємства, затвердженої  наказом Міністерства Фінансів  України від 18/08/95р. №139 з урахуванням  змін і доповнень від 23/01/96р. №13, від 28/10/96р. №231, від 20/12/96р. №267, від 10/02/97р. №30.

     - Вказівками про організацію бухгалтерського  обліку в Україні, затвердженими  наказом Міністерства Фінансів  України від 7/05/93р. №25, з урахуванням  змін і доповнень, внесених  наказами Міністерства Фінансів України від  9/08/93р. №55, від 14/10/93р. №78, від 25/03/94р. №29, від 10/05/95р. №68, від 23/01/96р. №13 і від 19/11/96р. №244.

     Ці  документи регламентують обсяг  і порядок заповнення фінансової звітності підприємства.

     Питання аналізу фінансового стану та розробки системи моніторингу  підприємства висвітлюється в значній кількості літературних джерел. Розглянемо деякі з використаних у курсовій роботі літературних джерел.

     У підручнику “Фінансова діяльність підприємства”  авторів Бандурка О. М., Коробова М. Я., Орлова П. І. викладені теоретичні позиції щодо фінансового стану підприємства. Широке висвітлення знайшли в підручнику такі сторони фінансової роботи на підприємствах, як фінансове планування і прогнозування фінансового стану, організація та контроль за ефективним використанням фінансових ресурсів, визначення критеріїв оптимізації, та інші питання, пов’язані з управлінням фінансових ресурсів.

     Професор  Чупис А. В. в монографії “Фінансовий  стан підприємства (оцінка, аналіз, планування)”  дослідив економічні проблеми оцінки, аналізу і планування фінансового стану підприємства з погляду використання зазначених методів в ринкових умовах.  В даній монографії розкриті суть і зміст фінансового стану підприємства, фактори впливу на нього. Приведені методики оцінки і аналізу фінансового стану підприємства, запропонована методика фінансового планування, визначені і обґрунтовані шляхи вдосконалення фінансового стану підприємства.

     На  відміну від попередніх авторів  Коробов М.Я. в підручнику “Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств” більше уваги приділяє базі чинного фінансового законодавства та розглядає фінансову діяльність підприємства як суб’єкта цивільно-правових відносин. З урахуванням нової системи бухгалтерського обліку в підручнику аналізуються питання, пов’язані з формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства, усіх організаційно-правових форм власності, оподаткування, методи оцінки фінансового стану підприємства.

     Колос Б. М. в навчальному посібнику “Управління фінансовою діяльністю підприємства. Проблеми, концепції і методи” звертає більшу увагу на зміст управління фінансовою діяльністю підприємства, розглядає його цілі і задачі в світлі сучасних економічних теорій.

     У підручнику Бланка І.А. "Основи фінансового  менеджменту"  розкрито сутність фінансового стану підприємства та фінансового планування в цілому. В книзі автор наголосив на актуальності та важливості дослідження фінансового стану підприємства у сучасних умовах ринку.

     Отже, з вищесказаного можна зробити  наступні висновки. Нормативне регулювання питань фінансової діяльності потребує відповідного вдосконалення,  оскільки  ряд  державних  органів (Державна податкова адміністрація, Пенсійний фонд, НБУ та інші) прийняли понад тридцять нормативних актів з цих питань, які не завжди узгоджуються між собою. Пояснити це можна тим, що дуже часто кожна державна установа при розробці нормативних актів прагне, перш за все, вирішити свої відомчі проблеми та інтереси, і не слідкує за узгодженням розробленого нормативного акту з прийнятими раніше. Перехід до ринкової економіки, виникнення малих підприємств, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, підприємств за участю іноземного капіталу, комерційних банків, кооперативів, асоціацій та інших нових підприємницьких структур характеризується збільшенням інформаційних потоків як в середині підприємств, так і між і ними, а також необхідністю реорганізації законодавчої бази в Україні.