Лекции по "Фінанси"

 

32 Сутність податків, елементи системи оподаткування

Податки – це плата за надані державою суспільні послуги (безпека, правосуддя, охорона здоров’я тощо). З одного боку, податки - це фінансове підґрунтя існування держави, а з іншого, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб, найефективніший інструмент впливу

держави на суспільне  виробництво.

За  економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового вилучення частини створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

 

Характерними  ознаками податків, які дозволяють відрізнити їх від

податкових  платежів, є:

– відсутність  цільового призначення;

– стягуються на умовах безповоротності;

– може бути сплачений  лише до бюджету, а не до іншого грошового

централізованого  чи децентралізованого фонду;

• односторонній рух вартості від юридичних і фізичних осіб до держави;

Функції податків:

1. Фіскальна – з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним джерелом доходів бюджетів всіх рівнів.
2. Розподільчо-регулююча – податки пов’язані з процесом перерозподілу вартісних пропорції національного продукту між платниками податків і державою.

Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

1. Платники податку - фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають (одержують, передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно Податкового кодексу України.

2. Об’єкт оподаткування - майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

3. База оподаткування - фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

4. Ставка податку - розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

 

33 Класифікація податків

1. За формою  оподаткування:

– прямі – встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави, і їх розмір залежить від розміру об’єкта оподаткування.

• непрямі – входять до складу цін на товари і послуги, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (ПДВ, акцизний податок, мито).

2. За економічним  змістом об’єкта оподаткування  :

– податки  на доходи – стягуються із доходів фізичних та юридичних осіб.

Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств.

– податки на споживання – сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Тобто в процесі споживання товарів, робіт, послуг. Вони сплачуються у формі непрямих податків.

– податки  на майно – встановлюються щодо рухомого та нерухомого майна.

3. Залежно від  суб’єкта оподаткування:

– податки з юридичних осіб (усі податки, крім податку на доходи фізичних осіб та податку на промисел);

• податки з фізичних осіб (ПДВ, акцизний збір, податок на доходи фізичних осіб, податок з власників транспортних засобів, плата за землю, податок на промисел).

4. За рівнем  запровадження:

– загальнодержавні – це обов’язкові платежі, що встановлюються вищими органами влади в державі і є обов’язковим до сплати на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.

• місцеві – це обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади й управління і є обов’язковими до сплати лише на певній території.

5. За способом  стягнення:

- розкладні – спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні – між платниками.

- окладні (квотарні) – для кожного платника нарахована до сплати сума податку визначається залежно від обсягу об’єкта оподаткування і ставок податку.

6. За порядком  зарахування:

- регулюючі – можуть зараховуватися до різних бюджетів (акцизний податок).

- закріплені – які повною мірою надходять до певного одного бюджету.

34 Податкова система України

Податкова система України – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку.

До  загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом.

До  місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних  належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на  доходи фізичних осіб;

3. податок на  додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за  першу реєстрацію транспортного  засобу;

6. екологічний  податок;

7. рентна плата  за транспортування нафти і  нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата  за нафту, природний газ і  газовий конденсат, що видобуваються  в Україні;

9. плата за  користування надрами;

10. плата за  землю;

11. збір за  користування радіочастотним ресурсом  України;

12. збір за  спеціальне використання води;

13. збір за  спеціальне використання лісових  ресурсів;

14. фіксований  сільськогосподарський податок;

15. збір на  розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у  вигляді цільової надбавки до  діючого тарифу на електричну  та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними  установками;

18. збір у  вигляді цільової надбавки до  діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків належать:

1. податок на  нерухоме майно, відмінне від  земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за  провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за  місця для паркування транспортних  засобів;

3. туристичний  збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження  деяких видів підприємницької діяльності.

 

35 Розкрити пряме оподаткування підприємств та громадян

У світовій практиці виділяють три види прямих податків: прибутковий, майновий і земельний.

Прибутковий податок надає можливість установити пряму залежність між доходами платника і його платежами в державний бюджет.

Прибутковий податок  з юридичних осіб може встановлюватись  і відносно валового доходу. Однак  це означає більш високий рівень узагальненого оподаткування. Тому цілком логічним було б звільнення від оподаткування доходів робітників і службовців підприємств. 

Прибутковий податок має свої переваги й недоліки. Головною його перевагою є те, що він ставить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків – доходу. Інші форми і види податків можуть тільки більш-менш наближатись до прямої залежності.

Недоліки  прибуткового оподаткування полягають у труднощах, пов’язаних із обліком об’єкта оподаткування. Першу проблему становлять приховування доходів і ухилення від сплати податку.

Майновий  податок установлюється відносно майна, яке перебуває у власності того чи іншого платника. Перелік майна, що оподатковується, визначається чинним податковим законодавством.  В Україні оподатковуються транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми. Передбачається оподаткування майна підприємств. Джерелом сплати цього податку є доходи юридичних осіб.

На  відміну від податку на прибуток при майновому оподаткування можливості приховування об’єкта оподаткування і ухилення від повної сплати податку незначні. Крім грошової оцінки, об’єкт оподаткування може мати фізичний вимір, що спрощує його облік і нарахування податку. Для стягнення цих податків не обов’язкова наявність високопрофельного податкового апарату, тому ця форма податків широко застосовується при місцевому оподаткуванні.

Недоліком майнових податків є обмежена регулююча функція. Якщо вона і діє, то тільки як фінансовий тиск проти власника, бо для того, щоб не платити такі податки треба не бути власником.

 

Земельний податок - один із найдавніших у світі.  Земля з давніх-давен розглядалася як головне джерело багатства, і тому найперше стала  об’єктом оподаткування.

За відсутності  суттєвих недоліків він має значні переваги як у фіскальному, так і  в регулюючому планах. По-перше, при  стягненні земельного податку майже  не існує можливості ухилення від сплати. Земельну ділянку неможливо сховати. Як об’єкт оподаткування вона порівняно легко піддається чіткому обліку. По-друге, в земельному податку досить чітко реалізується принцип соціальної справедливості.

 

Загальновизнаними з боку нинішньої фінансової науки є такі вимоги щодо системи оподаткування:

Економічна  ефективність, яка полягає у тому, що податкова система не повинна  перешкоджати ефективному розподілові  ресурсів.

Адміністративна простота — податкова система повинна бути простою та відносно недорогою.

Гнучкість — здатність швидко (в деяких випадках — автоматично) реагувати на зміну економічних обставин.

Політична відповідність — податкова система повинна бути спроектована так, аби індивіди були переконані у доцільності своїх податкових виплат.

Справедливість — податкова система повинна бути справедливою до всіх індивідів.

Законом зокрема  зазначено, що основними принципами системи оподаткування є: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності за допомогою  введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;

обов'язковості — впровадження норм щодо сплати податків і зборів та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначності  та пропорційності у справлянні податків з юридичних осіб через вилучення певної частки від одержаного прибутку, сплата рівних податків за однакових розмірів прибутку, пропорційно більших податків із більших прибутків;

рівності - недопущення проявів податкової дискримінації, застосування однакового підходу до всіх суб'єктів господарювання;

соціальної  справедливості, тобто надання підтримки малозабезпеченим верствам населення за допомогою запровадження обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і застосування диференційованого та прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі доходи;

стабільності — забезпечення незмінності податків, зборів, їхніх ставок, пільг протягом бюджетного року;

економічної обгрунтованості рівня податків та обов'язкових зборів із урахуванням показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей держави, необхідності досягнення збалансованості витрат і доходів бюджету;

рівномірності сплати через встановлення таких строків сплати податків і зборів, які б забезпечили своєчасне надходження коштів до бюджету і фінансування запланованих потреб;

компетенції, тобто встановлення та скасування податків і зборів, податкових пільг їхнім платникам повинно здійснюватися відповідно до розмежування повноважень між Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;

єдиного підходу в розробці податкових законів із чітким визначенням платника податку та збору, податкового періоду, ставок, строків та порядку сплати, підстав для надання пільг;

доступності, тобто  забезпечення дохідливості норм податкового  законодавства для платників  податків і зборів.

 

36 Податок на додану вартість: платники податку, об'єкт оподаткування, ставка, порядок обчислення і сплати

ПДВ – це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів.

Платник податку – це особа, яка зобов’язана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить товари на митну територію України.

Платником ПДВ  є будь-яка особа, яка:

1. здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ.
2. підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ. Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі:
• коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.
• особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.
• особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.
3. імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню ПДВ.