Лекции по "Фінанси"

Фін. відносини – це снова фін.політики.

Найважливішими  умовами результативності фін. політики є:

1)Врахування  дії економ. з-нів розвитку суспільства.

2)Відчизняний  і зарубіжний досвід.

3)Соц.склад населення  і рівень його добробуту.

4)Врахування  специфіки сучасних умов.

Залежно від  тривалості періоду і хар-ру завдань,що виріються фін.політика поділ. на :

1)Фін.статегія

2)Фін. тактику.

Фін.стратегія – довготривалий курс фін.політики,розрахований на перспективу,який передбачає вирішення великомасштабних завдань.

Фін.тактика  – спрямована на розв’язання завдань конкретного етапу розвитку суспільства і полягає у зміні способів організації фін.відносин.

 

9) Фінансовий механізм, структурна  побудова фінансового механізму.

Фінансовий механізм — сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Надійність фінансового механізму визначається достатнім забезпеченням потреб кожного суб’єкта у коштах на основі оптимізації співвідношення між формами фінансового забезпечення.

Самофінансування являє собою забезпечення потреб простого і розширеного відтворення виробництва за рахунок власних коштів юридичних і фізичних осіб.

Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у тимчасовому використанні позичених ресурсів. Якщо самофінансування — це вихідна форма фінансового забезпечення, то кредитування, особливо в умовах ринкової економіки, є головною, провідною формою. Воно ґрунтується на принципах поворотності, терміновості, платності й матеріального забезпечення кредитів.

Сутність  реалізації фінансової політики за допомогою бюджетних асигнувань полягає у визначенні напрямів, обсягів і форм фінансування окремих суб’єктів, галузей, регіонів. Оптимізація розподілу бюджетних коштів з позицій забезпечення як вирішення пріоритетних завдань, так і досягнення збалансованого розвитку економіки та соціальної сфери становить сутність бюджетної політики держави. 

10)  Організаційно-правове забезпечення фінансової політики

Правові аспекти  фінансової діяльності держави знайшли відбиток у деяких статтях Конституції України, у законах Украіни “Про банки та банківську діяльність”, “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про систему оподаткування”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про оподаткування прибутку підприємств” та деяких інших.Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, які регулюють фінансові відносини та фінансову діяльність у суспільстві.

Фінансове законодавство  охоплює усі сфери і ланки  фінансової системи й усі форми  і методи фінансової діяльності, які підлягають правовій регламентації.

Фінансове законодавство  можна поділити на дві частини:

1. Законодавчі акти ( до них відносять законодавчі акти, що регламентують фінансові відносини суб’єктів підприємницької діяльності з державними фінансами та інституціями фінансового ринку).

2. Закони ( до них відносять закони, що регламентують діяльність, у тому числі й фінансову, суб’єктів господарювання – про господарські товариства, про банкрутство тощо. Результативність фінансового законодавства залежить від ефективності фінансової політики країни, узгодженість дій законодавчої та виконавчої влади.

Фінансове планування являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей.

Організація здійснення фінансової політики полягає у створенні відповідної системи фінансових органів та інституцій, наданні їм достатніх функцій і повноважень для реалізації тієї чи іншої політики, чіткому розмежуванні функцій з метою забезпечення повноти здійснення фінансової політики та досягнення скоординованості дій усіх суб’єктів.

11) Фінансове планування Фінансовий  контроль.

Фінансове планування — це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Об'єктом фінансовогопланування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін. Фінансовий план — це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів — вони складаються виключно в грошовій формі.

№ п/п	Етапи	Методи
1.	Аналіз виконання  показників фінансових планів за попередній період	Економічний аналіз
2.	Розрахунки  доходів і видатків на плановий період	Коефіцієнтів, нормативний,економіко - математичні методи
3.	Збалансування доходів і видатків фінансового  плану	Балансовий

Фіна́нсовий контро́ль — це один із видів фінансової діяльності держави з перевірки суб'єктів господарювання всіх форм власності шляхом застосування встановлених чинним законодавством методів контрольної діяльності для виявлення недоліків у фінансовій звітності підприємств, установ, організацій в процесі створення, розподілу, використання грошових фондів.

За характером взаємовідносин і суб'єкта контролю виокремлюють внутрішній і зовнішній фінансовий контроль.

1)Внутрішній  фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюється організацією, підприємством, установою як за власною фінансовою діяльністю, так І за фінансовою діяльністю своїх структурних одиниць.

2)Зовнішній фінансовий контроль здійснюється стороннім органом, уповноваженим на проведення контрольних дій у сфері додержання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових правовідносин.

В залежності від  суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють такі його види.

• Державний фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління. Весь державний контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від його організації і дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет та ін.
• Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. В останні роки у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств, появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.
• Громадський фінансовий контроль — здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації).
• Аудит — новий вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

 

12) Види, форми та методи фінансового  контролю.

 

Форми фінансового контролю:

1) в залежності від часу проведення:

- попередній - здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків за бюджетом і планом, має на меті перевірку обґрунтованості розрахунків і пошук можливості більш ефективного їх використання;

- поточний (оперативний) - здійснюється під час виконання планів, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. Мета -досягти найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, виявити додаткові можливості для збільшення доходів і зменшення витрат;

- наступний - здійснюється за наслідками фінансово-господарської діяльності, при розгляді і затвердженні звітів, аналізів, виконання завдань, списання матеріальних цінностей і здійснюється шляхом ревізій, перевірок, інвентаризації.

2) за характером:

- обов'язковий - здійснюється в силу вимог нормативних актів або за рішеннями компетентних органів держави;

- ініціативний - здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб' єктів.

3) за суб'єктами:

- контроль органів законодавчої  влади і місцевого самоврядування;

- контроль Президента України;

- контроль органів виконавчої  влади загальної компетенції;

- контроль органів виконавчої  влади спеціальної компетенції;

- контроль фінансово-кредитних  органів;

Методи фінансового контролю - це прийоми і засоби його здійснення. Вони різноманітні й залежать від об'єкту контролю, мети і завдань, які стоять перед особами, які здійснюють перевірку, та інших факторів.

1)перевірка - обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та їх підрозділів. Наслідки перевірки оформлюються довідкою або доповідною запискою;

2)ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ, організацій, дотриманням законодавства з питань фінансів, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального відкриття недостач, розтрат, привласнень, інших зловживань. За наслідками ревізії складається акт( бувають ревізії комплексні та тематичні).

3) обстеження - метод контролю окремих сторін діяльності підприємства, установи, організації, проте за значно ширшим колом показників, в ході якого здійснюється опитування, анкетування;

4)інспекція - метод фінансового контролю на місцях, здійснюється з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги;

5)облік - специфічний фінансово-контрольний метод, сфера застосування якого переважно обмежується діяльність контролюючих органів під час здійснення реєстрації суб' єктів контролю або в інших випадках, зазначених чинним законодавством. Він не обмежений тільки реєстраційною роботою, також він містить аналітику й створення інформаційної бази.

6) аналіз - здійснюється на основі звітності, він ґрунтується на використання спеціальних статистичних прийомів - індикативного методу, методу середніх і відносних величин.

13) Фінансові відносини суб'єктів господарювання та організації їх фінансової діяльності.

Фінанси підприємств призначені для забезпечення їх виробничої діяльності. Стрижневою основою фінансів підприємств є  формування фінансових ресурсів та отримання  і розподіл доходів з метою  забезпечення відтворення виробництва.

Фінанси підприємств — це сукупність обмінно-розподільних відносин, що виникають на підприємстві в процесі формування, розміщення і використання фінансових ресурсів, здійснення витрат, отримання і розподілу доходів.

Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки.

До зовнішніх фінансових відносин підприємства входять:

а) відносини обміну:

- взаємовідносини між суб'єктами господарювання, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;

б) відносини розподілу:

- взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнування;

- взаємовідносини з фондами цільового призначення: внески і надходження;

- взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі й страхове відшкодування;

- взаємовідносини з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів тощо;

- взаємовідносини з інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів;

Внутрішні фінансові відносини підприємства мають розподільний характер і включають:

• розподіл доходу і формування прибутку;
• розподіл чистого прибутку та його використання;
• формування та використання амортизаційних відрахувань;
• утворення та використання фондів підприємств.

Фінансові ресурси  формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел. Власні ресурси  концентруються у статутному фонді. Джерела утворення статутного фонду  залежать від форми власності:

Фінансові ресурси підприємств спрямовуються на формування основних фондів і оборотних коштів.

 

14 Методи організації фінансової діяльності підприємств

1. Комерційний  розрахунок

2. Неприбуткова  діяльність

3. Кошторисне  фінансування

Комерційні  підприємства здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку.

Принципи комерційного розрахунку:

1.Господарська  і юридична самостійність. Проявляється  у можливості прийняття самостійних  рішень з питань виробничоїта  господарської діяльності; наявність  юридичної адреси,поточного рахунку в банку, самостійність балансу.

2.Самоокупність—покриття  власними доходами витрат напросте  відтворення.

3.Прибутковість—покриття  витрат на просте відтворення  і формування прибутку.

4.Самофінансування—покриття  за рахунок отриманого прибутку витрат на просте відтворення, дебіторської заборгованості, кредитів і відсотків на них.