Лекции по "Фінанси"

5.Фінансова  відповідальністьза результати  діяльності, своєчасне виконання  зобов'язань, сплату податків.

Неприбуткова  діяльність підприємств зумовлена  забезпеченням ними певних потреб суспільства (освіта, охорона здоров'я, культура, наука).

Принципи неприбуткової  діяльності:

1.Господарська  і юридична самостійність, що  має певні обмеження:

-з боку замовників, які визначають характер і  напрями діяльності;

-з боку держави, що регламентує рівень витрат.

2.Самоокупність.

3.Фінансова  відповідальність.

Кошторисне  фінансування пов'язане із покриттям  видатків за рахунок державного чи місцевого бюджетів на основі складених  кошторисів. Принципи кошторисного фінансування:

1. Плановість—виділення  коштів здійснюється згідно з  плановими документами та кошторисом.

2. Цільовий характер–виділені  кошти спрямовуються лише на  цілі, передбачені кошторисами.

3. Виділення  коштів залежно від характеру  показників діяльності установ  –фінансування здійснюється згідно з кошторисом, виходячи з фактичних оперативно-сітьових показників.

4. Підзвітність  –звітність бюджетної установи  керівним розпорядникам коштів.

 

15 Фінансові ресурси підприємства та джерела їх формування

Фінансова діяльність підприємства здійснюється за такою схемою :

Фінансові ресурси ® Витрати ® Доходи ® Фінансові результати ® Збільшення(зменшення) фінансових результатів.

 

За рахунок  фінансових ресурсів здійснюються витрати  на виробництво і реалізацію товарів, робіт, послуг, а також інші витрати, пов'язані з діяльністю підприємства.

На основі здійснених витрат у підприємства формуються доходи. Доходи виступають об'єктом розподільчих відносин. Вони поділяються на такі групи:

1)від виробничої  діяльності;

2)від реалізації  майна;

3)від фінансової  діяльності;

4)від перерозподілу  фінансових ресурсів через фінансовудіяльність.

Класифікація  витрат підприємства

 

На підприємствах  за рахунок чистого прибутку формуються такі фонди:

1)резервний  фонд;

2)фонд розвитку  виробництва;

3)фонд матеріального заохочення;

4)фонд соціального  розвитку;

5)фонд фінансування  капіталовкладень;

6)фонд виплати  дивідендів.

 

16 Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання

Фінансовими результатами діяльності суб’єктів підприємництва є прибуток або збиток. Діяльність підприємств у сфері фінансових результатів спрямована на забезпечення отримання прибутку та його оптимальний розподіл і використання, а за наявності збитків — на встановлення їх причин та джерел покриття.

Оскільки прибуток (чи збиток) є інтегрованим показником, то на нього впливають усі фактори діяльності підприємств. Залежно від рівня дії вони поділяються на макро- і мікроекономічні.

До макроекономічних факторів належать ті, що характеризують ситуацію на ринку, тобто збалансованість попиту і пропозиції. Діяльність підприємства починається з маркетингових досліджень з метою визначення його місця на ринку, прогнозування відповідних змін. Підприємство не може безпосередньо впливати на ці чинники, однак воно мусить максимально їх враховувати. Безглуздо випускати продукцію, яка потім не матиме збуту. Зміна ситуації на ринку (поява нових товаровиробників, нових ідентичних товарів, переорієнтування попиту на інші товари) може істотно вплинути на рівновагу попиту і пропозиції, що відіб’ється на обсязі продажу і цінах, а в підсумку — на фінансових результатах.

Мікроекономічні фактори відображають діяльність самого підприємства. Вони поділяються на дві групи: техніко-економічні та комплексні.

Система техніко-економічних  факторів визначається характером і умовами формування прибутку в тій чи іншій галузі.

На прибуток у промисловості впливають такі фактори:

• — обсяг виробництва товару;
• — ціна за одиницю продукції;
• — собівартість одиниці продукції.

Вплив фактора  асортименту проявляється в установленні певного набору товарів, робіт і послуг з різними цінами і собівартістю. Прибуток чи збиток підприємств установлюється на підставі балансу. Фінансовий результат визначається як різниця між валовими доходами і валовими витратами. За економічним змістом він містить дві складові — прибуток від виробничої діяльності і прибуток (збиток) від фінансових операцій. Переважну частину становить прибуток від основної виробничої діяльності. Він формується за рахунок реалізації продукції (робіт, послуг) і залежить від двох чинників: суми прибутку у виробленій продукції і зміни частки прибутку у залишках нереалізованої продукції. Обсяг виробництва залежить від трьох груп факторів, які характеризують складові елементи виробничого процесу, а саме: використання основних фондів, трудових і матеріальних ресурсів. З кожного напрямку виокремлюються два види факторів — екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивними факторами є фондо- і матеріалозабезпеченість, чисельність працюючих, інтенсивними — фондо- і матеріаловіддача, продуктивність праці. Фондозабезпеченість відображає достатність або недостачу фондів для ведення виробничого процесу. Вона характеризується рухом фондів, тобто введенням у дію нових потужностей і заміною зношених та застарілих фондів, а також структурою фондів, яка дає змогу забезпечити всі сторони виробничої діяльності. Фондовіддача залежить від технічного стану основних фондів, який характеризується рівнем фізичного і морального зносу, та від ефективності використання фондів, що визначається коефіцієнтом змінності та відсутністю втрат від неповного використання основних засобів. Ціна є визначальним фактором формуван ня фінансових результатів. Вона залежить від внутрішніх та зовнішніх чинників. Внутрішнім чинником ціноутворення є собівартість одиниці продукції та рівень її рентабельності. Підприємства спрямовують свої зусилля на мінімізацію собівартості й оптимізацію рівня рентабельності.

Комплексні  фактори відображають вплив певних тенденцій розвитку економіки на фінансові результати. Вони діють не самі по собі, а через окремі техніко-економічні фактори. Причому цей вплив може здійснюватись одночасно через кілька техніко-економічних факторів, тобто мати комплексний характер. До комплексних факторів, які впливають на прибуток, належать: технічне вдосконалення виробництва, підвищення його ефективності, поліпшення якості продукції.

Вплив технічного вдосконалення виробництва на прибуток доволі складний. Розроблення і впровадження нової техніки і сучасних технологій потребують значних коштів, що відображається в зростанні витрат. Підвищення ефективності виробництва може досягатись як через його технічне вдосконалення, так і на основі раціональнішого використання наявного виробничого потенціалу. Підвищення якості продукції — також доволі складний комплексний фактор. Насамперед воно потребує додаткових затрат, тобто можуть зростати і собівартість, і ціни. Однак, головне, це сприяє зростанню обсягу продажів, адже в сучасних умовах насиченого ринку саме якість стала основним чинником успіху в реалізації продукції.

Таким чином, формування фінансових результатів визначається широким колом факторів, які відбивають усі аспекти фінансово-господарської діяльності підприємств. При цьому недоцільно і неможливо поділяти ці фактори на основні та другорядні. Кожен з них може як забезпечити високий рівень прибутку, так і спричинити істотні збитки.

17 Страхування як уособлена сфера фінансової системи

Страхування складає  відокремлену, специфічну ланку фінансової системи. Характерні ознаки страхування:

1)розглядається  як один із способів відшкодування за рахунок резервів збитків юридичних іфізичних осіб, спричинених несприятливими обставинами (страховими подіями,ризиками);

2)відображає  відносини з приводу формування  і використаннястрахових фондів  за рахунок страхових внесків;

3)посідає проміжне  місце між фінансами суб'єктів господарювання та державними фінансами.

Здійснення  страхування забезпечується через  страхові компанії, які є суб'єктами підприємництваз одного боку.З другого  боку, створювані фонди характеризують перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб’єктами страхування.

18 Характеристика грошових потоків в страхуванні

Страхові відносини охоплюють:

• страхові платежі;
• виплату страхового відшкодування;
• перестрахування;
• розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;
• отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.

Страхові платежі — це перерахування одноразово чи поетапно коштів страхувальником страховику. Вони є джерелом формування як колективного страхового фонду, так і доходів страхових компаній. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів — розміру плати з одиниці страхової суми. Страховий тариф (брутто-ставка) складається з двох частин — нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка відображає ту частину тарифу, яка призначена для виплати страхового відшкодування. Вона залежить від загальних розмірів страхового відшкодування (визначається на основі статистичних досліджень про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування на одну подію) та кількості страхувальників, охоплених цим видом страхування. Навантаження відображає витрати страховика, пов'язані з проведенням страхування, та його прибуток.

Страхове  відшкодування — це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників — страхової суми і страхового збитку. Страхова сума характеризує масштаби даної страхової операції, тобто на яку суму застраховано той чи інший об'єкт. Ця сума визначається, з одного боку, вартісною оцінкою об'єкта страхування, а з іншого — можливостями і побажаннями страхувальника.

Існують різні  системи визначення розміру страхового відшкодування. Основними є методи повної і пропорційної відповідальності. При повній відповідальності страховика страхове відшкодування виплачується в розмірі заподіяних збитків, але не більше страхової суми. При пропорційній системі відповідальність розподіляється між страховиком і застрахованим у пропорції, яка відображає співвідношення між страховою сумою і вартісною оцінкою об'єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума становить половину вартісної оцінки об'єкта страхування, то застрахованому буде виплачено страхове відшкодування у розмірі 50% від суми заподіяних збитків.

Перестрахування, як правило,несупроводжується грошовими потоками, пов'язаними з переміщенням коштів страхового фонду між двома страховиками. У взаємовідносинах між перестрахувальником і перестраховиком складаються грошові потоки, що характеризують фінансові відносини між ними з приводу купівлі-продажу договорів страхування. Як правило, вони здійснюються у формі комісійної плати. Ці відносини не належать до страхових грошових потоків, оскільки вони не характеризують рух коштів страхових фондів.

Взаємовідносини з фінансовим ринком характеризують розміщення на ньому тимчасово вільних коштів страхових фондів і отримання від цього доходів. Ці доходи розподіляються на дві частини. Одна з них формує доходи страхових компаній і становить певну частину їхнього прибутку. Друга частина спрямовується безпосередньо на формування страхових фондів. Вона характеризує здешевлення страхування для страхувальників за рахунок використання їхніх коштів (страхових платежів) на фінансовому ринку. Це важлива складова раціонального й ефективного використання фінансових ресурсів країни в цілому.

 

 

19 Розкрити класифікацію страхування

Класифікація  страхування за економічними ознаками

Принципи обов'язкового і добровільного страхування:

 

 

20  Розкрити сутність та склад державних фінансів

Головне місце у державних  фінансахналежить бюджетамрізних рівнів. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи.

Бюджетна система України  складається з:

1.Державного бюджету.

2.Місцевих бюджетів–бюджет  Автономної Республіки Крим, обласні,  районні бюджети, бюджети районів  у містах та бюджети місцевого самоврядування(бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань).

Цільові фонди  державипризначені для фінансування певних потреб і видатків держави, які  мають особливе значення для економічного і соціального розвитку суспільства.( Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, Фонд соціального страхуваннявід нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,Фондсоціального страхуванняна випадок безробіття та інші.)

Державний кредит - відносини, при яких держава виступає позичальником, а кредиторами —юридичні й фізичні особи цієї та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути.

Фінанси державного сектора економіки - відображають відносини, що характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів.

21 Розкрити систему державних доходів та систему державних видатків

Доходи громадських організаційформуються здебільшого за рахунок вступних та членських внесків, надходжень від належних їм комерційних структур, від проведення платних заходів, добровільних та спонсорських пожертвувань фізичних та юридичних осіб.

Політичним  партіям заборонено отримувати кошти і майно від:

-іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних  громадян і осіб без громадянства;

-державних органів  і підприємств (крім випадків, передбачених законодавством);

-підприємств,  створених на основі змішаної  форми власності, в яких частка держави або іноземного учасника є більшою 20 %;

-нелегалізованих  об'єднань громадян;

-анонімних пожертвувачів.

Видатки громадських  формувань пов'язані із необхідністю фінансування витрат згідно статутної діяльності та її розвитку, витрат на оплату праці штатного управлінського апарату, адміністративно-господарських витрат, проведенням культурно-масових заходів тощо.

 

22 Сутність, призначення та структура бюджету держави