Лекцii "Фінанси"

-економічні:   

а) залежно від спеціалізації  страховика (страхування життя і  ризикове страхування);   

б) за об‘єктами страхування (особисте та майнове страхування, страхування відповідальності);   

в) за видом майна (автотранспортне, морське, авіаційне, космічне, кредитне, вогневі ризики та ін.);   

г) за статусом страхувальника (захист інтересів громадян – фізичних осіб і суб‘єктів підприємницької  діяльності – юридичних осіб);   

д) за статусом страховика (державне, взаємне, комерційне);  

-юридичні:   

а) за ліцензованими видами страхування;    

б) за формами здійснення страхування (добровільне й обов‘язкове).

2. Галузі страхування

Особисте страхування – це стахуваня майнових інтересів, пов‘язаних із життям, здоров‘ям, працездатністю і додатковими пенсіями страхувальника або застрахованої особи.

У межах особистого страхування  здійснюються страхування життя  та пенсій, страхування від нещасних випадків і медичне страхування.

Принциповими особливостями  страхування життя і пенсій та відмінністю цієї галузі особистого страхування від інших видів  ризикового страхування є:  

-ощадний характер договору страхування,  тобто передбачаєтьс повне повернення  засобів страхувальнику з нарахованими  відсотками ще до закінчення  терміну дії договору;  

-термін дії договору – довготерміновий;   

-страхові премії сплачуються  одноразово або періодично з таким розрахунком, щоб загальна сума цих внесків дорівнювала страховій сумі.

Страховими випадками  страхування життя вважаються смерть, дожиття та додаткові випадки, пов‘язані  зі шкодою для здоров‘я в період договору.

До видів страхування  життя і пенсій належать змішане страхування життя, страхування дітей, шлюбне страхування та страхування додаткових пенсій.У світовій практиці страхування життя передбачено страхування капіталу і ренти.

Страховими випадками  під час страхування від нещасних випадків є смерть (загибель) застрахованої  особи та одержання трамви або порушення здоров‘я.Цей вид страхування охоплює державних службовців, пасажирів і працівників транспорту та людей, котрі виконують небезпечні роботи.

Перелік послуг за зразком  ‘‘стандарт” при медичному страхуванні передбачає медичне обслуговування, щоденне обслуговування та медичний контроль, медичну евакуацію, репатріацію тіла, виплати компенсацій спадкоємцям і надання додаткових послуг.

Об‘єкти масового страхування – будівлі, споруди, передатні пристрої, силові, робочі машини, транспортні засоби, устаткування, об‘єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, матеріали тощо.

Підприємство має право  здійснити вибіркове страхування (за повною вартістю частини майна). Окремо від власного майна страхують основні фонди, передані в аренду. Не страхують готівкою гроші, цінні папери, рукописи, креслення, бухгалтерські та інші документи, дорогоцінні метали, технічні носії інформації; майно, що є застрахованому приміщенні, які не належать страхувальнику; майно в аварійному стані або таке, що перебуває в зоні стихійного лиха.

У процесі здійснення майнового страхування не підлягають відшкодуванню збитки, що виникають  у результаті процесів, яких не можна  уникнути; якщо не вжити відповідних заходів для по рятунку майна; у разі крадіжки майна (якщо цей факт не підтверджений відповідними правоохоронними органами).

У майновому страхуванні  вирізняють також страхування технічних  ризиків, що передбачає страхування  машин, електронних пристроїв, монтажних ризиків та всіх ризиків будівельних підприємств.

Страхування відповідальності- це галузь страхування, в якій об‘єктом страхових відносин є відповідальність перед третіми фізичними й юридичними особами, котрі можуть зазнати збитків унаслідок яких-небудь дій або бездіяльності страхувальника.Потреба упровадження такого страхування зумовлена інтересами з боку суспільства, страхової компанії, інтересами страхувальника та потерпілих (третіх осіб).

Особливості страхування  відповідальності полягатють у тому, що: третьою стороною є будь-які не визначені попередньо особи; попередньо не встановлююються страхові суми. У цій галузі страхування розрізняють відповідальність власників транспортних засобів, професійну відповідальність, адміністративну відповідальність.

Страховими випадками  під час страхування відповідальності є неуважність, недбалість, некваліфіковане  виконання обов‘язків; навмисні дії, що встановлюються тільки судом.

3. Страховий  ринок          

Страховий ринок – це особливе соціально-економічне середовище, частина фінансового ринку, де об‘єктом купівлі-продажу є страховий захист (страхова послуга) і формуються попит та пропозиція на неї, а також інфраструктури й конкуренція.

Загальновизнаною в  західній практиці страхового менеджменту  є модель ‘‘4Р” (4МІКС), що складається з чотирьох рівнів управління:  

-страхувальники – збільшення їхньої чисельності вважається метою зусиль маркетингу страховика;  

-страхові послуги – перелік видів договорів страхування, за якими страховик має ліцензію;  

-ціна страхового обслуговування – тарифна ставка щодо конкретного виду страхування, що є виличиною, яка визначається страховим ризиком, витратами страховника й іншими чинниками;  

-ринок – фізична й юридична можливість придбання страхової послуги конкретним страхувальником в умовах розвиненої інфраструктури, страхового сервісу, інформаційного обслуговування.

Об‘єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового ринку  зумовлена суспільними потребами  у страхових послугах і наявністю  страховиків, здатних їх забезпечити.

Головна функція страхового ринку полягає в акумуляції та розподіл і страхового фонду з  метою страхового захисту суспільства (громадян) і суб‘єктів господарювання.

Страхові компанії становлять основну інституційної та територіальної структури страхового ринку.

Не особливу увагу  заслуговує розгляд питань щодо створення, функціонування, реорганації та ліквідації страхової компанії в Україні.

4.   Вторинний страховий ринок           

(перестрахування і співстрахування)

Перестрахування- система економічних відносин, у  процесі  яких страхувальник (цедент,перестрахувльник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування ,забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій,беручи на страхування ризики,певну частку відновідальності за них(з урахуванням фінансових можливостей) передає на народжених умовах їншим страхувальникам(перестраховикам)у частині ,що перевищуе розмір власного утримання.Цендент продовжує нести перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування.

Співстрахування-особливий вид спільної діяльності страховиків за угодою про співстрахквання приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності.Кожен із цих страховиків відповідає за свою частину страхових забов‘язень безпосередньо перед страхувальником.За наявності відновідної угоди між страховиками страхувальниками один із страховиків може представляти всіх інших у взаемовідносинах зі страхувальником,залишаючись відпвідальним перед ним у розмірі власної частки.

Однією з форм перестрахування  є факультативне перестрахування – індивідуальна угода, що стосується тільки одного ризику. Цей договір дає сторонам, які підписали його, повну незалежність: цеденту- у вирішенні питання, яку частину ризику залишити собі (власне утримання) і на яких  умовах  передавати іншу частину ризику; перестраховику(цесіонарію)- у розв‘ язанні проблеми про взяття ризику в повному обсязі.

На відміну від факультативного  перестрахування договірні відносини мають обов‘язковий, тобто облігаторний характер.

Облігаторне перестрахування  зобов‘язуе цедента передати перестраховнику  в межах певної частини всі  ризики одного виду.

Якщо участь перестрахування  в кожному переданому йому ризику визначається заздалегіть і зумовлена часткою участі цедента в цих ризиках, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного перестрахування розрізняють квотні, ексцедентні й квотно-ексцедентні договори.

Непропорційне перестрахування використовується за договорами страхуваня цивільної відповідальності власників транспортних коштів за збитки, завдані третім особам, а також в усіх видах страхування, якщо немає верхньої межі відповідальності перестрахувальника. Різновидами договорів є ексцедент збитку й ексцедент збитковості, тобто покриття поширюється на абсолютний та відносний рівні збитків як недоотримання доходів.

5. Доходи та  витрати страховика

Доходи страховика-кошти,що створюють необхідний страховий фонд.

Доходи поділяються  на:

-доходи від страхової діяльності-всі премії зі страхування і перестрахування;

-доходи від розміщення  тимчасово вільних коштів як  власних,так страхових резервів;

Розміщення коштів(доходи від інвестиційное діяльності)є  відсотки за депозитами коштів,розміщених на розрахункових рахунках у банку;відсотки від облігацій і акцій;участь у прибутку перестрахувальника;доходи від реалізаціі корпоративних прав;відсотки за довготерміновими інвестиціями.

До доходів від інвестиційної  діяльності належать власні кошти у  вигляді статутного фонду і резервнихз фондів;вільні резерви спеціального призначення;нерозподілений прибуток.

За економічною сутністю витрати страховика складаються  із таких груп:

-витрати щодо страхових  операцій(собівартість страхової  послуги);

-витрати на перестрахування.

Витрати залежать від обсягу збитку і страхових сцм,а також наданих наданих пільг.У складі витрат на ведення справи розрізняють:

-аквізиційні витрати,пов’язані із залученням нових страхувальників,актуарними розрахунками;

-комісійні винагороди  посередникам,оплата послуг фахівця,ведення страхової документації;

-витрати на рекламу;

-витарти,пов’язані з обслуговуванням обігу страхових премій,оплатою праці,банківських послуг;

-ліквідаційні витрати  на регулювання збитків:збирання  інформації,поштово-телеграфні витрати,відрахування від резерв-збитків. 

 

Тема 7. ФІНАНСОВИЙ РИНОК.

1.Сутність  і функції фінансового ринку

В умовах ринкової економіки  постійно відбуваються процеси акумуляції тимчасово вільних коштів різних об’єктів ринку,їх подальший розподіл,перерозподіл та спрямування у вигляді позикового та інвестиційного капіталів у різні сфери економіки з метою її розвитку.Ці процеси здійснюються на фінансовому ринку,де відбувається рух грошей як капіталу.

Фінансовий  ринок-осблива сфера фінансової системи,складова її інфраструктури.де здійснюється рух тимчасово вільного капіталу,формуються і функціонують обмінно-перерозподільні відносини,пов’язані з процесами купівлі-продажу вільних фінансових ресурсів,їх трансформація в позиковий та інвестиційний капітал фінінсово-кредитні інститути на основі попиту та пропозиції,формується ціна на різноманітні фінансові інструменти.

Фінансовий  ринок-це складова ринку ресурсів.

Головною передумовою  існування фінансового ринку  є незбігання потреб у фінансових ресурсах того чи іншого суб’єкта ринкових відносин із наявністю джере задоволення таких потреб.

В економіці постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів,суб’єктами якого є домашні  господарства,підприємс-

тва,держава і різні  фінансові інститути-фінансові посередники.

У процесі господарювання в одних суб’єктів виникає потреба в одаткових коштах з метою розширення діяльності,а в інших-нагромаджуються заощадження.

Фінансовий ринок допомагає  зустрітися продавцям і покупцям особливого товару-фінансових зобов’язань,він  займає важливе місце на ринку ресурсів,адже сприяє обміну грошей майбутніх на гроші нинішні.

Головними суб’єктами фінансового  ринку є домашні господарства,в  яких у більшості випадків доходи перевищують видатки на величину заощаджень.Через фінансові інститути(банки,страхові компанії,інвестиційні фонди та ін.)заощадження домашніх господарств перетворюються в інвестиції для підприємств,що дає їм змогу розширити діяльність.Значення фінансового ринку в системі ринкових відносин полягає у можливості відкласти нинішнє споживання,нагромадити заощадження і спрямувати їх у сферу підприємництва.

Фінансовий  ринок-це підсистема фінансових відносин,що має структуру та визначені функції.

Фінансовий ринок виконує  такі функції: