Лекцii "Фінанси"

2)   бюджетний кредит, який діє на тих самих принципах, що й банківський.

3) комерційний кредит - це придбання товарів чи отримання послуг з відстроченням оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов'язанням - комерційним векселем.

Кредитування на відміну  від бюджетних асигнувань здійснюється з дотриманням принципів поворотності, строковості, платності, забезпеченості.

Перехід на ринкові  умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизаціядержавних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце вджерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудовогоколективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позикових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств велике значення має структура їхніх  джерел. Підвищенняпитомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених та позикових коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищуєфінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

4. Особливості  фінансів підприємств різних  форм власності та видів діяльності.    

Ринкова економіка характеризується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано різні форми власності:державну, колективну, приватну. Створюються також підприємства різних організаційно-правових форм господарювання: орендні, акціонерні, кооперативні, колективні, спільні, індивідуальні та інші. Наявність різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання    впливає    на   організацію   фінансів.    Це проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів,внутрішньовідомчого розподілу коштів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.

В процесі створення  та організації діяльності державних  підприємств та установ за участю держави .остання може виступити  в якості: засновника, співзасновника та власника пакету акцій. Відповідно до форми участі держави, її организдійснюють пряме управління підприємствами і установами та управління державними корпоративними правами.

При прямому  управлінні підприємствами державні органи безпосередньо затверджують і вносять зміни до статуту підприємства призначають і звільняють його керівника, визначають порядок використання одержаних доходів. В ходіуправління державними корпоративними правами держава діє як акціонер або власник частки капіталу господарського товариства.

Управління  державними підприємствами з боку державних  органів управління передбачає також  використання непрямих фінансових важелів: оподаткування, надання державних кредитів, передача майна в оренду, залучення до виконання державних програм та ін.

На казенних підприємствах (державних підприємствах, які не підлягають приватизації) органи державного управління затверджують фінансові плани та визначають порядок використання чистого прибутку (шляхом встановленняобов'язкових нормативів його розподілу), визначають умови та величину оплати праці. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. При недостатності таких коштів та майна відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства несе власник.

Майно державних підприємств  є державною власністю і використовується за рішенням органів державного управління. Особливістю управління майном, яке закріплене за державним підприємством, є порядок відчуження засобів виробництва.

Згідно з законодавством вони можуть бути продані іншим суб'єктам господарювання виключно на конкурентних засадах. Такі операції можуть здійснюватись через біржі, за конкурсом та на аукціонах. Порядок проведення продажу основних засобів визначає Фонд державного майна України. Одержані в результаті проведення таких операцій кошти повинні бути направлені виключно на інвестиції.

До джерел формування майна державних підприємств  відносяться:

-  грошові та матеріальні внески засновника;

-  доходи, одержані від господарської діяльності;

-  кошти, що надходять від продажу цінних паперів;

-  кредити банків та інших кредиторів;

-  капітальні вкладення та дотації з бюджетів;

-  безоплатні та благодійні внески, пожертвування. Організація   фінансів   підприємств   недержавної   форми

власності характеризується ширшими можливостями щодо формування і використання фінансових ресурсів. Угосподарський оборот цих підприємств залучаються кошти засновників, акціонерний капітал, пайові внески, спонсорськікошти, фінансова допомога як держави, так і недержавних фінансових інституцій.

Вищими органами управління на підприємствах недержавної форми  власності є (залежно від типу підприємства) загальні збори членів трудового колективу або акціонерів; рада директорів, засновників або інше правочиннепредставництво. їм належить право розпоряджатися власністю (продавати, обмінювати, здавати в оренду, передаватибезплатно), затверджувати доходи і видатки підприємства, розподіл прибутку, розмір оплати праці й вирішувати іншіфінансові питання. Ділові ризики і конкуренція диктують необхідність створення резервних, страхових фондів.

Досить актуальним є  питання про фінансову підтримку  розвитку підприємництва з боку держави, зокрема малогобізнесу. Це може бути пільгове оподаткування або система вибіркових пільг, які встановлюються залежно від галузевої і територіальної належності підприємства, його значення для економіки держави.

На організацію фінансів підприємств впливає також галузева специфіка виробництва, сфера і характер діяльності суб'єкта господарювання. Особливості фінансів обумовлені 
характером виробництва, тобто технологічними особливостями виробництва, тривалістю виробничого циклу,залежністю виробництва від природних і кліматичних умов тощо. Ці галузеві фактори зумовлюють відмінності у швидкості обігу фінансових ресурсів,   складі  і структурі грошових фондів, що обслуговують виробничий процес, у взаємовідносинах підприємницьких структур із бюджетом і централізованими цільовими державними фондами.

Неоднакова фондомісткість і матеріаломісткість деяких видів виробництва визначає структуру затрат на виробництво йреалізацію продукції, співвідношення основних фондів і обігових коштів, а це, у свою чергу, визначає різну потребу уфінансових ресурсах. Так, наприклад, у легкій і харчовій промисловості високою буде питома вага ресурсів,сконцентрованих в обігових коштах, оскільки в цих галузях у собівартості продукції значними є затрати сировини іматеріалів. На підприємствах із тривалим виробничим циклом (суднобудування, літакобудування), а також із сезонним характером виробництва (сільське господарство, цукрова промисловість) виникає потреба у додаткових фінансовихресурсах, що зумовлює залучення коштів у формі банківського кредиту. Специфікою торгівлі є поєднання операцій виробничого характеру (сортування, розфасовування, пакування, перероблення і зберігання сільськогосподарської продукції та ін.) з операціями, пов'язаними зі зміною форми вартості, тобто безпосередньо з реалізацією продукції.Оскільки торговельне підприємство закуповує уже вироблені товари, здійснюючи затрати лише на доведення їх до споживачів, то у складі і структурі оборотних коштів переважають ресурси, вкладені у товарні запаси. Особливістю галузевої структури основних фондів є поєднання власних і орендованих основних фондів. Усі ці особливостівраховуються під час формування фінансових ресурсів та їх використання.

Дещо інший характер мають фінанси установ і організацій  соціальної сфери. Установи, які фінансуються з бюджету (школи, лікарні, поліклініки, установи культури, дитячі дошкільні  установи, державні органи влади й управління тощо), називаються бюджетними. їх фінансова діяльність пов'язана з кошторисним фінансуванням, що полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування. Як метод організації фінансової діяльності кошторисне фінансування застосовується у тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. В окремих випадках у межах одного підприємства чи організації може застосовуватись   одночасно    кошторисне   фінансування і комерційна діяльність. Наприклад, у державних вищих навчальних закладах освіти навчання студентів здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань і на платній основі, причому ці напрями діяльності чітко розмежовуються.  

 

Тема 10. ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ 

 

1. Сутність, функції  та політика фінансового менеджменту.

Фінансовий  менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використання фінансових ресурсів суб’єкта господарювання та оптимізації обігу його грошових коштів.          

Матеріальна основа фінансового менеджменту  – реальний грошовий обіг, тобто економічний процес, який зумовлює рух вартості, що супроводжується певним потоком грошових платежів та розрахунків.         

Головна мета фінансового менеджменту полягає в забезпеченні максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах, раціонального використання ресурсів з метою створення ринкової здатності, здатної покрити всі витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятий рівень доходів на умовах, адекватних ризиків вкладників капіталу.         

Фінансовий менеджмент реалізує головну  мету і основні завдання шляхом здійснення таких функцій: створення доходів (накопичення капіталів), здійснення витрат (розподільна), контроль ефективності.           

Створення доходів виявляється  в роботі фінансового менеджера за допомогою своєчасної та повної концентрації фінансових ресурсів у фондах грошових коштів. Розподільна функція виявляється в масштабі підприємства через розподіл і перерозподіл усіх грошових надходжень, насамперед виручки від реалізації продукції, або послуг. Розподільна діяльність потребує від фінансового менеджера перманентних інвестиційних рішень;він має сполучати всі тимчасово вільні ресурси та спрямовувати їх, авансувати  в пріоритетні чи найефективніші вкладення.              

Контрольна функція фінансів тісно пов’язана з попередніми, вона виявляється шляхом аналізом фінансових показників, за допомогою заходів фінансового впливу – головні рішення фінансового менеджеру.              

Основною умовою використання зазначених функцій є розробка фінансової стратегії діяльності підприємства. Під поняттям фінансової стратегії розуміють формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір ефективніших шляхів їх досягнення.         

Фінансова стратегія є частиною загальної стратегії підприємства.          

До основних етапів процесу формування фінансової стратегії підприємства належить:

1)    Визначення загального періоду формування фінансової стратегії;

2)    Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища та кон’юнктури фінансового ринку;

3)    Формування стратегічних цілей фінансової діяльності;

4)    Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації;

5)    Розробка фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності. Це етап формування фінансової стратегії найвідповідальніший.

Фінансова політика – форма реалізації фінансово ідеології та фінансової стратегії підприємства за найбільш важливими аспектами фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від фінансової стратегії в цілому, фінансова політика формується лише з конкретними напрямками фінансової діяльності підприємства, що потребує забезпечення найефективнішого управління з метою досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності;

6)    Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії. Цей процес є завершальним етапом розробки фінансової стратегії підприємства і здійснюється за такими основними параметрами;        

Узгодженість фінансової стратегії  підприємства з передбаченими змінами  зовнішнього фінансового середовища;                                                                      Внутрішня збалансованість фінансової стратегії;

-       Реалізованість фінансової стратегії;

-       Прийнятність рівня ризиків, пов’язаних із реалізацією фінансової стратегії;

-       Результативність розробленої фінансової стратегії.

Розробка фінансової стратегії та фінансової політики за найважливішими аспектами фінансової діяльності дає змогу ухвалювати ефективні управлінські рішення, пов’язані  з фінансовим розвитком підприємства.

2. Управління  беззбитковістю діяльності підприємства  в умовах впливу фінансових  ризиків .       

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку-стале джерело фінансування  розвитку виробництва(реінвестування прибутку),виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних проблем працівників підприємства, благодійної діяльності.        

Чистий прибуток-найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відображає ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком  визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства з метою порівняння з альтернативними варіантами напряму інвестування(за умови порівняного ризику). Чистий прибуток є одним із основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відображено у формі №4 »Звіт про власний капітал» фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто  в разі залучення додаткових позикових коштів або додаткового розміщення  акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.