Лекцii "Фінанси"

4. Класифікація  та характеристика основних інструментів  фінансового ринку.         

Об’єктами фінансового ринку є  різні інструменти ринку (фінансові  активи – грошові кошти, цінні  папери, позикові угоди, валютні цінності), в яких відображаються тимчасово вільні кошти (фінансові ресурси) суб’єктів ринку фінансових послуг.

Здійснюючи операції на фінансовому ринку, його учасники обирають відповідні фінансові інструменти  їх проведення.

Фінансовій інструмент – різноманітні фінансові документи, що обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюється операції на фінансовому ринку.

З економічного погляду фінансові інструменти – це особливі товари фінансового ринку, що мають фінансове походження та є об’єктом копівлі-продажу на відповідних сегментах фінансового ринку. Товарами фінансового ринку, насамперед, вважаються грошові кошти та цінні папери.

Гроші з економічної позиції – усі ліквідні активи, які можуть бути порівняно швидко та без великих втрат переведені в готівку. Гроші є формою вияву мінової вартості як купівельний, платіжний засіб та засіб нагромадження.

Цінні папери – основний товар фінансового ринку, предмет його купівлі-продажу. Цінні папери, як інструменти фінансового ринку, документи-свідоцтва про боргове зобов’язання або право власності. Цінні папери є значною складовою своєрідного ”товару товарів” – грошей.

Фінансові інструменти, що обираються на окремих сегментах  фінансового ринку, характеризуються на сучасному етапі великою різноманітністю. Їх класифікують за такими теріями.  

5. Структура  фінансового ринку.

Єдиного методу структуризації фінансового ринку немає. У практиці розвинутих країн оптимальна структура  ринку фінансових послуг визначаеться двома головними ознаками: часовою й інституційною.

1. Відповідно до часової ознаки, тобто терміну дії фінансових інструментів, фінансовий ринок поділяєтся на дві основні сфери:

1) грошовий ринок – це ринок короткотермінових депозитно-кредитних операцій, фінансових інструментів (з терміном обігу від одного дня до одного року), що обслуговують рух обороту капіталу від підприємств та організацій, короткострокових ресурсів банків, небанківськіх установ, держави та населення;

2) ринок капіталів – ринок середньо- та довгострокових капіталів (з терміном дії понад один рік), що представляють інвестиційний чинник у розвитку економіки. Уньому розрізняють ринок цінних паперів (середньо- та довгострокових) і ринок середньо-та довгострокових банківськіх кредитів.

Якщо грошовий ринок, насамперед підтримує ліквідність на фінансовому ринку, то ринок капіталів є найважливішим джерелом середньо- та довгострокових інвестиційних ресурсів для різних суб’єктів ринку.

2. Структура ринку  фінансових послугв інституційному  розумінні складається з таких секторів:

-сфери дії фінансових посередників (фінансових інститутів – банківських і небанківських фінансово-кредитних установ), щао належать да „каналів” непрямого, опосеридкованого переміщень коштів від власників заощаджень до позичальників на фінансовому ринку;

-ринку цінних паперів, що входить до складу „каналів” безпосереднього фінансування і, в свою чергу, поділяєтся напервинний( нові емісії цінних паперів) і вторинний ринки (де відбувается купівля-продаж раніше випущених цінних паперів), в якому розрізняють біржовий (фонд біржі) та позабіржовий („вуличний”) ринки цінних паперів.

Як зазначалося, грошовий ринок- частина фінансового ринку , де в обігу перебувають короткострокові фінансові інструменти (з терміном дії до одного року), готівкові гроші та валюта, здійснюються короткострокові депозитно-кредитні операції (на термін до одного року).

Грошовий ринок складається  з таких рівнів:

обліковий – частина  грошового ринку, де короткострокові  грошові кошти перерозподіляются  між прямими суб’єктами ринку, фінансово-кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу високоліквідних активів (векселів, чеків та інших цінних паперів) із термінами погошеня до одного року. Головними операціями на обліковому ринку є облікові та переоблікові операції комерційних банків.

6. Кредитний  ринок і ринок цінних паперів  як основні складові фінансового  ринку.

За інституціональною  ознакою та організацією торгівлі фінансовими  ресурсами фінансовий ринок поділяєтся на кредитний і ринок цінних паперів

Кредитний ринок охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод; він має договірний характер.

Такий ринок є основною складовою фінансового ринку. По-перше, він забезпечує найшвидший доступ до фінансових ресурсів. По-друге, переваги кредитногоо ринку випливають із функціонального оптенціалу основних суб’єктів цього ринку – комерційних банків, що не тільки опосередковують рух фінансових ресурсів, а й певною мірою продукують їх. Кредитний ринок дає змогу здійснити нагромадження, розподіл, перерозподіл та рух позикового капіталу між сферами економіки, суб’єктами фінансового ринку.

Позиковий капітал – це кошти, віддані в позику за певний відсоток, платності та добровільності. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Кредит – суспільні економічні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.

Об’єктом  кредиту є та вартість, яка передаєтся в позику одним суб’єктом іншому. Позичена вартість може бути в грошовій формі, або у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Форми та види кредиту класифікуються за різними критеріями.

Ринок цінних паперів – особлива форма торгівлі фінансовими ресурсами, що опосередковується випуском та обігом цінних паперів. Він є найактивнішою частиною сучасного фінансового ринку і дає змогу реалізовувати різноманітні інтереси емітентів, інвесторів та посередників. До основних функцій ринку цінних паперів належать: облікова, функція контролю, збалансування попиту і пропозиції, стимулювальна, перерозподільна, регулювальна.

Механізм функціонування ринку цінних паперів залежить від  складових ціього ринку, тобто його структури.

Первинний ринок – ринок перших і повторних випусків 9емісій) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщеня (андерайтинг). Первинне розміщення здійснюється шляхом безпосереднього зверненя емітента до покупця, або передачі всієї емісії чи її частки посередникові (інституцій). 

 

Тема 8. ФІНАНСИ  СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ 

 

1. Фінансові  відносини суб'єктів господарювання.

Фінанси господарських суб'єктів - базова відносне самостійна сфера фінансових відносин, яка має свою специфіку організації та реалізації притаманних фінансам функцій.

Фінанси господарюючих  суб'єктів функціонують у сфер суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішнійпродукт, матеріальні та нематеріальні блага. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів держави через бюджет та позабюджетні фонди. Специфіка фінансів підприємств та організацій полягає в тому, що через них мобілізуються кошти й створюються фонди фінансових ресурсів не для подальшого перерозподілу, як це має місце у сфері державних фінансів, а для обслуговування процесу виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.

Фінанси господарських  суб'єктів беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту,забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів на мікрорівні, безпосередньо пов'язані з іншимиекономічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.

Оскільки фінанси підприємств  безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів, то досить часто поняття "фінанси підприємств" ототожнюється з поняттями "грошові кошти" та "фінансові ресурси". Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття "фінанси", якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. Отже, фінанси господарських суб'єктів - це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів на мікроекономічному рівні в процесі відтворення.

Фінансовими є грошові відносини:

1) між засновниками  підприємства у процесі формування  статутного капіталу, що є першоджерелом  створення виробничих фондів, придбання  нематеріальних активів;

2) між суб'єктами господарювання під час розрахунків з постачальниками і покупцями, надання комерційних кредитів,здійснення інвестиційної діяльності, організації спільних виробництв, розрахунків за штрафами, оренді і лізингу. Відефективної організації цих відносин значною мірою залежить кінцевий фінансовий результат комерційної діяльності;

3)   між підприємством і його підрозділами (філіями, відділеннями, цехами) з приводу фінансування витрат, розподілу і використання прибутку, оборотних коштів. Ця група відносин впливає на організацію і ритмічність виробництва;

4) між підприємством і його працівниками - у процесі розподілу і використання доходів, випуску і розміщення акцій та облігацій підприємства, виплати процентів за облігаціями і дивідендів за акціями, утримання штрафів і компенсацій заспричинений матеріальний збиток. Від організації цих відносин залежить ефективність використання трудових ресурсів;

5)   між підприємством та інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів. Від того, наскільки ефективною є організація цих відносин, залежать можливості залучення додаткових джерел фінансування підприємницької діяльності;

6)   між підприємством і галузевими та корпоративними органами (всередині фінансово-промислових груп, холдингів,корпорацій, спілок, асоціацій, концернів, галузевих міністерств і відомств), куди входить підприємство. Фінансові відносини виникають під час формування, розподілу і використання централізованих цільових фондів і резервів, фінансування цільових галузевих програм, проведенні маркетингових досліджень, науково-дослідних робіт, проведення виставок, надання фінансової допомоги на поворотній основі для здійснення інвестиційних проектів і поповнення оборотних коштів. Ця група фінансових відносин пов'язана, як правило, із внутрішньогалузевим (внутрішньокорпоративним) перерозподілом грошових коштів і спрямована на підтримання і розвиток підприємств;

7) між підприємством і фінансовою системою держави - під час сплати податків й інших платежів до бюджету, формування державних цільових фондів, надання підприємствам податкових     пільг,     застосування     штрафних    санкцій, фінансуванні  з  бюджету,  надходженні   коштів   із  цільових державних фондів;

8)       між підприємством і банківською системою - у разі відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах,отримання і погашення кредитів, отримання і сплати відсотків, купівлі і продажу валюти, надання інших банківських послуг;

9)       між підприємством і страховими компаніями - під час страхування майна, окремих категорій працівників, комерційних і підприємницьких ризиків;

10)          між підприємством та інвестиційними інституціями - під 
час розміщення інвестицій, приватизації тощо.

Кожна із зазначених груп фінансових відносин має свої особливості і сферу застосування, але матеріальною основоюусіх їх є рух грошових коштів. Саме рухом грошових коштів супроводжується формування статутного капіталу підприємства, починається і завершується кругообіг виробничих фондів, формування і використання грошових фондів і резервів. Звідси можна зробити висновок, що зазначені грошові відносини визначають сутність і зміст фінансів господарських суб'єктів.

З точки зору зарубіжних вчених, фінанси на мікрорівні (тобто фінанси підприємств) є лише безпосередньою реакцієюсуб'єктів господарювання на рівень свого достатку і на ту частку, яку присвоює держава у формі податків. Таку ринковуконцепцію фінансів суб'єктів господарювання найкраще характеризує визначення, дане Е. Нікбахтом і А. Гропеллі:"Фінанси - це застосування різноманітних економічних прийомів та методів для досягнення максимального достаткуфірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу".

Як економічна категорія фінанси господарських  суб'єктів проявляються та виражають свою сутність, свою внутрішню властивість через такі функції:

-  формування, розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, іншими суб'єктами господарювання;

- контроль за формуванням та використанням фінансових 
ресурсів у процесі відтворення.

Формування  фінансових ресурсів на підприємствах, як уже зазначалося, відбувається під час створення статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів в основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного та інших фондів. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.