Кредитний портфель комерційного банку та шляхи поліпшення його якості

Автор: Пользователь скрыл имя, 27 Февраля 2013 в 22:01, курсовая работа

Описание работы

Метою роботи є визначення основних напрямків управління кредитного портфелю в комерційних банках на основі аналізу сутності, принципів та існуючих підходів до мінімізації кредитних ризиків в Україні, а також дослідження цього процесу в ПАТ «Фінанси та кредит».
Завдання курсової роботи:
− розкрити поняття та з'ясувати принципи формування кредитного портфелю;
− роль кредитної політики при формування кредитного портфелю;
− розкрити сучасні підходи управління кредитного портфелю;
− визначити основні підходи до нормативного регулювання кредитного ризику;

Содержание

Вступ........................................................................................................................3
1 Теоретичні засади створення та оцінки якості кредитного портфеля комерційного банку.................................................................................................6
Економічна сутність і структура кредитного портфеля комерційного банку.........................................................................................................................6
Роль кредитної політики банку в забезпеченні якості його кредитного портфелю................................................................................................................11
Основні види ризиків, пов’язані з формуванням кредитного портфеля....21
2 Сучасний стан та методика оцінки якості кредитного портфеля в банківській системі України.................................................................................29
2.1 Аналіз стану кредитного портфеля комерційних банків в Україні............29
2.2 Методи оцінки якості кредитного портфеля комерційного банку.............35
2.3 Структурний аналіз показників діяльності банку «Фінанси та кредит» за 2010-2011 рр...........................................................................................................39
3 Напрями зменшення проблемної кредитної заборгованості в банках України...................................................................................................................53
Висновки................................................................................................................61
Список використаної літератури.........................................................................64

Работа содержит 1 файл

Документ Microsoft Word.doc

— 824.50 Кб (Скачать)

         Відомо, що вагомою причиною, виникнення кризи в Україні, є залучення банками зовнішніх запозичень в іноземній валюті з метою подальшого кредитування в Україні. Це підтверджують статистичні дані. За оцінками агентства Standard&Poor’s, на кінець першого півріччя 2008 року зовнішній борг українських банків сягнув 35,7 млрд дол. або майже 30% їхніх сукупних зобов’язань.

         Постійна недостатність ресурсної бази українських банків спричинила їх фінансову залежність від міжнародних ринків капіталів через накопичення боргів. Кредити в іноземній валюті здебільшого надавалися на тривалий строк – 5-7 років для авто й 20-30 років для нерухомості, причому, закордонні кредити банки залучали на незначний термін – 3-5 років за розрахунком подальшого перекредитування. За оцінками тієї ж рейтингової компанії, станом на кінець червня 2008 року обсяг зовнішніх зобов’язань українських банків, які підлягають погашенню до середини 2009 року, перевищував 15 млрд дол. І як результат – більшість банків мали та мають від’ємні розриви короткострокової ліквідності і суттєву залежність від припливів нових вкладів клієнтів [9,с 28]. На думку Асоціації українських банків, важливим є те, що здійснювалося переважно споживче кредитування населення комерційними банками відповідно до поставленої економічної політики Уряду впродовж останніх років, яка мала за мету покращити добробут населення за рахунок споживання в борг.

       Саме у січні-вересні 2008 року продовжували нарощуватись диспропорції між кредитуванням населення та реального сектора економіки.        Станом на 1.10.08 р. надано кредитів юридичним особам на суму 358,1 млрд грн (63,3%). Із загального обсягу таких кредитних ресурсів, у розрізі видів економічної діяльності, направлено на торгівлю та операції з нерухомістю майже половина кредитів, а підприємствам промисловості – 28,8%, при цьому на інвестиційну діяльність спрямовано 16,7% залучених кредитних коштів, а решта – на поточну діяльність, тобто не в реальний сектор економіки.

        Кредити фізичним особам зростали більшими темпами, ніж юридичним (на 1,8 %) і склали на 01.10.08 207,8 млрд гривень. Питома вага споживчого кредитування в загальному обсязі цих кредитів склала більше 70%, або 147,4 млрд грн і лише 30% (60,4 млрд грн) – іпотечні кредити. З іншого боку, з отриманих фізичними особами у звітному періоді кредитних коштів майже дві третини (130,3 млрд грн) номіновані в іноземній валюті. Частка довгострокових кредитів населення у іноземній валюті сягає 95% – автокредити й іпотека [9, с 30].

Можна зазначити що в посткризовий період, тобто на кінець 2010 року, частка споживчих кредитів в доларах США зменшилась на 6,6 процентних пунктів

порівняно з початковим періодом фінансово- економічної кризи в Україні 2008 року. Основну масу кредитів (53%) було видано банками в доларах США завдяки привабливості відсоткових ставок для населення та стабільності національної валюти.

        Отже, продуктова кредитна політика комерційних банків була направлена на її «доларизацію». В умовах глобальної фінансової кризи парламенти та уряди майже всіх країн спрямовують величезні обсяги коштів саме на підтримку банківського сектора як гаранта недопущення фінансового падіння. Подальша підтримка здійснюється шляхом участі урядів у капіталі банків, викупу їх знецінених внаслідок кризи активів, наданні фінансової допомоги певним категоріям позичальників для забезпечення обслуговування ними кредитів.

 

 

2.2 Методи оцінки якості  кредитного портфеля комерційного банку

 

 

Методикою НБУ кредитний  портфель комерційного банку класифікується за такими критеріями:

− залежно від фінансового стану позичальника;

− якості погашення заборгованості по позичках і сплати процентів по них;

Залежно від фінансового стану позичальники поділяються на п’ять класів (А, Б, В, Г і Д);

Клас «А»  — фінансова діяльність дуже успішна (прибуткова і рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий, якщо такий визначається), що свідчить про  можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу і відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники у межах установлених значень (відповідно до методики оцінювання фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника і сам позичальник мають бездоганну ділову репутацію. Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним. Немає жодних свідчень щодо можливих затримок із повернення основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків. Можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні.

Клас «Б»  — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А» (тобто фінансова  діяльність успішна або дуже успішна, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримування її на цьому рівні впродовж тривалого часу є низькою.

Позичальники (контрагенти  банку) цього класу потребують більшої  уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність  надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання  позитивного фінансового результату їхньої діяльності.

Забезпечення  кредитної операції не повинно викликати  жодних сумнівів (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо). Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може вказувати на негативні тенденції в його діяльності. Недоліки в діяльності позичальників класу «Б» повинні бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.

Клас «В»  — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує пильнішого контролю.

Надходження коштів та платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості у повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не буде усунено. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо.

Клас «Г»  — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається  її нестабільність упродовж року; є  високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення  кредитної заборгованості та відсотків за нею низька.

Під час проведення наступної класифікації, якщо немає  безсумнівних підтверджень покращити  впродовж одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»). Позичальника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого зараховано до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»).

Клас «Д»  — фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають установленим значенням, імовірність виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку практично відсутня. [4]

У процесі класифікації за кредитним ризиком виділяється  кілька груп кредитних операцій.

«Стандартні»  кредитні операції — операції, за якими  кредитний ризик незначний і  становить 2% чистого кредитного ризику.

«Під контролем» — кредитні операції, за якими кредитний ризик незначний, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації, і становить 5% чистого кредитного ризику.

«Субстандартні» кредитні операції — операції, за якими  кредитний ризик великий, надалі може збільшуватись і становить 20% чистого кредитного ризику, а також є імовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та у строки, передбачені кредитним договором.

«Сумнівні»  кредитні операції — операції, за якими  виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, імовірність повного погашення кредитної заборгованості низька і становить 50% чистого кредитного ризику.

«Безнадійні»  кредитні операції — операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними. [4, с.19]

Якість погашення боргу  поділяється на три групи за таблицею 1.2. в розрізі юридичних та фізичних осіб (добре, слабке, недостатнє), а саме:

 

Таблиця 1.2 - Обслуговування боргу фізичних та юридичних осіб.

Обслугову-вання боргу

Юридична особа

Фізична особа

«Добре»

якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені  строки або з максимальної затримкою  до семи календарних днів;

або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальної затримкою до семи календарних днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника, до 90 днів та відсотки/комісії за ним  сплачуються в установлені строки або з максимальної затримкою  до семи календарних днів;

якщо заборгованість за кредитом і відсотками/комісією за ним сплачуються в установлені  строки або з максимальною затримкою  до 7 календарних днів (або затримкою  до 30 днів у разі документального  підтверджених фактів відрядження, хвороби, тощо);

або кредит пролонговано на строк до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до 7 календарних днів (або затримкою до 30 днів у разі документального підтверджених фактів відрядження, хвороби, тощо);

«Слабке»

якщо заборгованість простро-чена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії  за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичаль-ника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії  сплачують-ся в строк або з максимальною затримкою до 30 днів.

якщо заборгованість за кредитом прострочена (була прострочена) від 8 до 90 днів та відсотки/комісії  за ним сплачуються (були сплачені) із затримкою від 8 до 30 днів; (або  з максимальною затримкою від 31 дня до 120 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження хвороби тощо);

або кредит пролонговано на строк від 91 до 130 днів, але відсотки/комісії  за ним сплачуються в строк  або з максимальною затримкою  до 7

календарних днів (або  з максимальною затримкою від 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження хвороби тощо);


 

 

Кінець таблиці 1.2

«Незадо-вільне»

якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.

Якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів (або з максимальною затримкою  до 120 днів у разі документально підтверджених  фактів відрядження, хвороби, тощо);

або кредит пролонговано понад 180 днів


 

        Отже, головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за допустимого рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку істотно впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки.

 

 

2.3 Структурний аналіз  показників діяльності банку «Фінанси та кредит» за 2010-2011 рр.

 

 

Розглянемо балансові  звіти ПАТ «Фінанси та кредит»  за 2010-2011 роки (додатки А, Б,В), що потрібні для проведення аналізу діяльності банку та складемо консолідовану таблицю для аналізу основних показників діяльності банку таблиця 2.1.

 

 

Таблиця 2.1 – Балансовий звіт ПАТ «Фінанси та кредит» за 2010-2011 роки

 

Найменування статті

2010рік, тис. грн

2011 рік, тис. грн

1

2

3

АКТИВИ

   

 

Продовження таблиці 2.1

1

2

3

Грошові кошти та їх еквіваленти

2628499

1746857

Торгові цінні папери

541510

625310

Інші фінансові активи, що обліковуються  за справедливою вартістю з визначенням  результату переоцінки у фінансових результатах

418093

377545

Кошти в інших банках, в тому числі

89093

142888

в іноземній валюті

89093

58884

Резерви під знецінення коштів в інших банках

-9531

-5814

Кредити та заборгованість клієнтів, у тому числі

18848965

19186284

кредити та заборгованість юридичних  осіб, з них

14651246

15339270

в іноземній валюті

3043419

3587564

кредити та заборгованість фізичних осіб, з них

4197719

3847014

в іноземній валюті

3034505

2708899

Резерви під знецінення кредитів

-1529275

-1721900

Цінні папери в портфелі банку на продаж

12216

92581

Резерви під знецінення цінних паперів  у портфелі банку на продаж

-116

-1343

Цінні папери в портфелі банку до погашення

255429

248492

Резерви під знецінення цінних паперів  у портфелі банку до погашення

-7112

-6745

Інвестиції в асоційовані й  дочірні компанії

0

0

Інвестиційна нерухомість

0

0

Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток

7109

6826

Відстрочений податковий актив

40111

40999

Основні засоби та нематеріальні активи

135590

126727

Інші фінансові активи

651888

937924

Резерви під інші фінансові активи

-788

-378

Інші активи

261076

218781

Резерви під інші активи

-679

-753

Довгострокові активи, призначені для  продажу, та активи групи вибуття

28122

60

Информация о работе Кредитний портфель комерційного банку та шляхи поліпшення його якості