Кредитна система комерційних банків в налагодженні платіжного і розрахункового механізму в Україні

нець розвитку приватного бізнесу,  затримка приватизації і повер-

нення до  адміністративних методів керування  і в банківській сфе-

рі. Який би тиск держава і НБУ не здійснювали  на комерційні  бан-

ки, вони,  як  вказує  досвід,  все активніше сприяють формуванню

ринкової  економіки.

     1---------------------

     Чи забагато банків в Україні? //"Діло" - 1994 - N16 - стр.3 

            ІІ. 1   0ВПЛИВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

              БАНКІВ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ. 

     1. Діяльність банків на фінансовому  ринку України. 

     Банки являють собою невід'ємну  рису сучасного грошового гос-

подарства, їх діяльність тісно пов'язана з  потребами відтворення.

Знаходячись в  центрі  економічного життя,  обслуговуючи інтереси

виробників, банки опосередковують  зв'язки  між  промисловістю  і

торгвалею, сільським  господарством та населенням. Банківська сис-

тема повинна  вирішувати не тільки свої "внутрішні" проблеми,  але

і сприяти  реформуванню економіки в цілому.

     По-перше, вона покликана забезпечити  економічно  виправданий

розподіл  фінансових ресурсів, стимулювати, а  не пригнічувати кон-

курентні  відносини, приватизацію, перебудову системи  ціноутворен-

ня і цінових  пропорцій.

     По-друге банківський сектор повинен утримувати  в  достатньо

стабільному стані грошово-кредитну систему, зокрема, перешкоджаю-

чи бесконтрольному  нарощуванню дефіциту держбюджету  та розгортан-

ню гіперінфляційних процесів.  Одна з необхідних умов для цього -

незалежність  центрального банку у взаємовідносинах з урядом.

     Але політика  уряду  України   по лібералізації цін і доходів

була повністю підтримана Національним банком України,  який своєю

надмірною емісією  створив  сприятливі умови цінних факторів,  що

діяли в економіці України.  Якщо прийняти  випуск  грошової  маси

(готівки)  в обіг у 1991 р.  за 1,  то  в 1992 р.  він збільшився у

79, а за 4 місяці 1993 р.  - у 213 разів.  На початку  січня і  на

початку квітня минулого року (сумарно) в обіг випущено в 2.7 раза

більше грошей,  ніж за весь 1992 р. До кінця 1993 р., коли інфля-

ційна спіраль  розкрутилася до найвищої фази,  банки  змушені були

додатково випускати  в обіг величезну масу грошей.  Це автоматично

викликало черговий стрибок цін,  з випередженням  порівняно з під-

вищенням  середньодушових доходів населення.

     Нацбанк України здійснював політику "дешевих грошей" і підт-

римував дисконтнк  на рівні, набагато нижчому від рівня  інфляції в

Україні та дисконтних ставок в інших країнах СНД. Так, в IV квар-

талі 1992 р.,  коли інфляція сягнула 30%  на  місяць,  дисконтна

ставка Нацбанку України становила и середньому 22-25 %  на рік. У

Росії вона вже  перевищувала 80%.  Це призвело до негативних  нас-

лідків в  економіці України.

     ----------------------------

     1 Лукінов  І.  Інфляційна  політика,  її руйнівні наслідки і

шляхи їх подолання //Економіка України - 1994 - N1 - стр.12

     2 Гавлук  М.  Інфляція в Україні:  витоки і сучасний стан //

Економіка України - 1994 - N2 - стр.15 

     Почали скорочуватися вклади населення в ощадбанку, підвищив-

ся попит  на вільноконвертовану валюту на "чорному" ринку, приско-

рилося падіння  курсу карбованця, посилився відплив  грошових капі-

талів за  кордон.  Занижена  дисконтна ставка НБУ і вільні ставки

позичкового проценту комерційних банків сприяли "втечі" капіталів

з державного сектора економіки до приватного, що означало "тіньву

приватизацію" і загострювало платіжну кризу.

     Так, за  11 місяців 1992 р.  прострочені  платежі в народному

господарстві  України збільшились в 125 разів і на 01.12.1992 ста-

новили 406 млрд.крб.  Усі ці проценти посилювали попит  на кредит,

примушували НБУ здійснювати нові кредитні емісії.  Всього за 1992

р. кредитні  вкладення  українських банків зросли у 27,  а емісія

готівкових  грошей (порівняно з 1991 р.) - у 47 разів.

     Наслідками такої  політики  НБУ стали стримування економічних

реформ, посилення  утриманських настроїв, нагромадження  нових неп-

лажів і нового попиту на кредит.

     По-третє, банки повинні  створювати  умови  для  "відкриття"

економіки, забезпечуючи  обслуговування  світового  руху товарів,

прямих інвестицій, робочої сили, сприяючи переходу до конвертова-

ності національних валют.

     По-четверте, банкірство повинно  не тільки

     -------------------------------

     1 Гавлук М.  Інфляція в УкраїніЖ витоки і сучасний  стан  //

Економіка України - 1994 -N2 - стр.15 

     забезпечувати фінансову дисципліну,  але й заставляти клієн-

туру (населення, підприємства, державу) розвивати економічне мис-

лення, підприємництво.

     Створення двохрівневої банківської системи - це перший  крок

до формування  ринку фінансових ресурсів.  При  цьому заохочується

конкуренція серед фінансових установ та здійснюється їх  привати-

зація, відміняються верхні межі процентних ставок, спостерігаєть-

ся відхід від практики видачі кредитів,  що субсидіюються, розви-

вається ринок  цінних паперів.  Особлива увага  приділяється ство-

ренню системи  банківського нагляду, в тому числі  по питаннях дос-

татності  банківського капіталу,  розподілу  ризику,  оцінки креди-

тоздатності.

     На відміну  від  сектору   галузей  матеріального виробництва

сфера послуг більш мобільна за своєю природою.  В ній затрати  та

час на створення  нового продукту є суттєво меншими,  ніж, наприк-

лад, у промисловості,  де рішучу роль грають якість та структура

основного капіталу, складності у зміні технологій, сформовані ко-

операційні  зв'язки. Те ж справедливо по відношенню до демонополі-

зації промисловості  з однієх сторони, та сфери послуг - з іншої.

     В цьому є ще один аргумент  на користь випереджуючого  рефор-

мування кредитно-фінансової системи,  банківського сектору,  і як

наслідок, використання його в якості ведучої  сили  трансформації

економіки. Розширення  пропозиції  послуг клієнтам зі сторони  фі-

нансових  інститутів сприяло би формуванню грошового ринку,  капі-

талів, полегшенню приватизації,  оптимізації системи  розподілу та

використання  ресурсів, зміни цінових пропорцій  в економіці.

     В нормальній економічній ситуації ( і особливо в умовах інф-

ляції) банки  обережно відносяться  до  потреб  бюджету,  обмежено

приймають участь у кредитуванні його видатків. Банківське сприян-

ня державним  програмам розвитку економіки країни здійснюється  не

шляхом всезагального  кредитування більшої частини витрат держав-

ного бюджету  та його великого дефіциту,  а шляхом купівлі  цінних

паперів та інших  зобов'язань держави,  а також  на основі кредиту,

його строковості  та платності,  пошуків  джерел  для  компенсації

зниження  доходності комерційного банку.  Це дозволить розміщувати

на ринку державні позики та одночасно дозволить центральному бан-

ку налагодити використання ринкового інструменту  оперативного ре-

гулювання грошової маси - через операції на відкритому ринку.

     Сприяння комерційних  банків  прискоренню переходу до ринко-

вих відносин вирожається,  зокрема,  в тому,  що їх  організацією

послаблюється монополізм і породжується конкуренція  в банківській

справі. Банківська система стала однією пнрших сфер економіки, де

реально здійснюється   демонополізація.  Організація  комерційних

банків на пайовій основі є першим кроком до  створення  грошового

ринку. Ці  банки самостійно встановлюють процентні  ставки по кре-

дитах, які  видаються іншим банкам.  В  результаті руху по горизон-

талі гроші  повинні приходити в ті галузі,  які найбільш ефективно

їх використовують. В цьому проявляється вплив банків на структур-

ну перебудову економіки.

     Серед кредитів,  що надаються   народному  господарству,  має

місце велика  кількість позик,  які пов'язані  з необхідністю пок-

риття недостачі  фінансових ресурсів.

     Кредитний механізм як сукупність  принципів кредитування кре-

дитного планування і методів кредитування,  одночасно  є елементом

загального  механізму  управління  економікою.  Тому вдосконалення

кредитного  механізму повинно здійснюватись на такій самій основі,

що й вдосконалення  всього господарського механізму.

     Емісія, тим більш кредитна,  не  завжди є злом.  Якщо  швидко

росте товарообіг,  розвивається ринкова структура, то може виник-

нути потреба  в лібералізації кредиту,  в  додатковій емісії. Стра-

тегічна лінія  банківської політики - не скорочення,  а розширення

кредитних ресурсів в межах, які контролюються. В  найближчій перс-

пективі передбачається балансувати між двома пріорітетами: стабі-

лізацією  кредитно-грошової системи та стимулюванням  виробництва.

Доводиться  одночасно стимулювати кредитну масу та вкладувати її в

перспективні  напрями,  які обіцяють високу віддачу. Це конверсія,

нові форми  підприємництва, фермерські господарства.

     Двохрівнева банківська система  дає відчутний ефект тільки  в

комплексі з  ринковою  інфраструктурою.  Необхідно  синхронізувати