Кредитна система комерційних банків в налагодженні платіжного і розрахункового механізму в Україні

нюється через  сукупність заходів,  спрямованих  на зміну

грошової  одиниці в обігу, обсягів кредиту  й емісії, або

на їх обмеження  - залежно від стану економіки.

   Мета  грошово-кредитної політики центрального  банку -

створити сприятливі умови для зайнятості робочої  сили,

стримування інфляції,  регулювання  темпів економічного

зростання та збалансованості народного  господарства  і

платіжного  фонду.

   Серед  методів грошово-кредитної політики  важливе місце посідає

   дископтна політика,  яка  пов'язана  з  купівлею векселів.  Це

   найстаріший  метод кредитного регулювання.  Зниження дисконтної

   ставки  Центрального банку стимулює  комерційні банки розширюва-

   ти  кредитування підприємств,  а  підвищення -  навпвки.  Продаж

   цінних  паперів Центральним банком означає  зменшення сум на ре-

   зервних  рахунках і звуження кредитування  комерційними  банками

   своїх  клієнтів.

      Грошово-кредитна політика центральних  банків має деякі  су-

   перечності: коли для підвищення ділової активності банк підні- 

                               - 15 -

   має  дисконтну ставку,  щоб сприяти  припливу грошового капіталу

   з-за  кордону, то подорожчання кредиту  гальмує зростання вироб-

   ництва  і пожвавлення внутрішньої ділової  активності.

      Центральний банк впливає на процес кредитування у народному

   господарстві  також шляхом відкриття спеціальних  резервних  ра-

   хунків  комерційних банків,  на яких  вони зобов'язані розміщати

   депозити. Розміри депозитів (в процентах)  залежать  від  того,

   які  внески своїх клієнтів мобілізував  комерційний банк. Ці де-

   позити  є резервом для розширення  кредитування, якщо цього пот-

   ребує  кон'юктура розвитку народного  господарства,  і страховим

   фондом  для комерційних банків від  банкрутства.

       Центральний банк не може бути конкурентом комерційних бан-

   ків.  Його головна мета - забезпечувати  стабільність  грошового

   обігу  та регулювати кредитні відносини.

       Важлива роль у налагодженні  ділової активності підприємств

   суверенної  України  належатиме  утвореному  у 1991 році Націо-

   нальному  банку України (НБУ).

       Будучи підзвітним  лише  Верховній   Раді України,  він має

   право  законодавчої ініціативи. Своє монопольне  право випускати

   грошові  знаки  та направляти їх  в обіг НБУ поєднує з операція-

   ми, які  він проводить з резервними  фондами та з касовим обслу-

   говуванням  комерційних  банків,  з купівлею-продажем  державних

   цінних  паперів та іноземної валюти, з визначенням курсу націо-

   нальної  валюти  щодо  валют інших країн.  Свій вплив на діяль-

   ність  підприємств він здійснює через  обслуговування  комерцій-

   них  та інших банків,  у ході  якого проводить відповідну грошо-

   во-кредитну  політику. 
 

                               - 16 -

             б) СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ. 

   Комерційні  банки є основою кредитної  системи. Вони утворюються

   як  акціонерні товариства або на  пайових засадах і є кредитними

   установами  універсального характеру.  Їх  часто називають  "фі-

   нансовими  універмагами" або "супермаркетингами кредиту".  Вони

   пов'язані  з усіма сферами та  фазами  відтворення.  Характерна

   риса  комерційних  банків  -  повна  самостійність підприємств у

   сфері  торгівлі позичковим капіталом.  Вони провадять кредитну

   політику  на свій страх і ризик,  що сприяє оперативному впливу

   банків  на економіку. Однак, це не  означає, що комерційні банки

   діють  безконтрольно.  Зокрема, у США  комерційні банки належать

   до  найбільш контрольованої сфери   підприємницької  діяльності.

   Основою  такого контролю є спеціальне законодавство й артимоно-

   польні  закони.

       До основних функцій банків  належать:

   1) кредитування  підприємств, держави, приватних  осіб та опера-

   ції  з цінними паперами; 2) регулювання  грошового обігу; 3) за-

   лучення тимчасово вільних грошових коштів,  нагромаджень і пе-

   ретворення  їх  у  позичковий  капітал;  4) здійснення грошових

   розрахунків  та платежів у господарстві;  5)  випуск  кредитних

   засобів  обігу (депозитно-чекова емісія); 6) консультації і на-

  дання економічної та фінансової інформації.

       Головною відмінністю  комерційних   банків від центральних

   є  відсутність права емісії банкнот.

       Серед комерційних  банків  розрізняють  два типи - універ-

   сальні  та спеціальні банки.

       Універсальний банк  здійснює  всі  або майже всі види бан- 

                               - 17 -

   ківських  операцій:

       - надання як короткострокових, так  і довгострокових креди-

   тів;

       - операції з цінними паперами;

       - прийом вкладів всіх видів;

       - надання різноманітних послуг.

      Спеціальний банк спеціалізується на  одному  чи  небагатьох

   видах  банківських  операцій.  До  країн,  де переважає принцип

   спеціалізації  банків відносяться Великобританія, Франція, США,

   Італія, Японія.  Принцип  універсалізації  домінує в Швейцарії,

   Німеччині  й Австрії. (Мал.1). 

                        Кредитні  інститути 

             Універсальні банки        Спеціальні банки 

             Приватні                   Інвестиційні

           ----------------

           - Великі банки

           - Регіональні банки           Інотечні

           - Приватні банкіри

           - Приватні ощадні банки       Галузеві 
 

          Державні універсальні банки    Споживацького кредиту

          --------------------------

           - державні великі банки        (надання розстрочки

           - ощадні каси                   платіжу) 

                               - 18 - 

          Кредитні товариства             Кредитні інститути

         --------------------             із спеціальними

          - земельні                      функціями

          - професіональні

          - ощадні каси 

               Мал.1. Комерційні банки 
 

        Умови обороту капітала більш  сприятливі  в  універсальних

   банках, так як вони мають можливість враховувати ризик пропор-

   ційно  різним видам операцій.

        В кінці 60-х на початку 70-х  рр.  розвиток процесу інтер-

   націалізації  привів до виникнення міжнародних  банківських гру-

   пувань. Вони об'єднують провідні міжнародні банки,  які висту-

   пають  разом на міжнародних грошових  ринках і ринках  капіталів

   як  кредитори, отримуючи більш вигідні  умови в конкурентній бо-

   ротьбі  за максимальні прибутки,  виконуючи  ті ж самі операції,

   що  й  звичайні  комерційні банки:  кредитні операції,  фондові

   операції  банків,  що зв'язані з  цінними   паперами,  комерцій-

   но-посередницькі  операції,  тобто  тимчасове  управління майном

   приватних  осіб;  лізінгові операції, які  пов'язані із придбан-

   ням  банками машин та устаткування для надання їх в оренду.

        Банківська система в Україні  у ході реформи також  набли-

   жена  до західного типу.  Однак поки  ще не завершено втілення в

   життя  економічних методів впливу банків  на роботу підприємств.

        В сучасній  банківській  системі України комерційні банки 

                               - 19 -

   складають  первинну ланку. Вони виступають  їх фундаментом, тому

   що  держава  передала  їь здійснення  конкретних кредитно-розра-

   хункових  заходів по роботі з клієнтами (юридичними та фізични-

   ми  особами). Їх називають діловими  банками.

       Комерційні банки є результатом  переходу від  централізова-

   ного  управління  економікою до ринкового.  Виникнення у вироб-

   ничому, постачальницькому, торгівельному  секторах нашої еконо-

   міки  різноманітних комерційних структур  з альтернативними фор-

   мами  власності вимагає адекватних  їм  кредитних  установ,  які

   працюють  на схожій основі - повному господарському  розразунку,

   які  мають широкі права, базують  свою діяльність на двух посту-

   латах  - ризику та прибутку.

        Виникнувши як альтернатива державним  банківським структу-

   рам,  комерційні банки стали, по  суті, першою сферою економіки,

   де  реально йде її  демонополізація,  поступово  починає  діяти

   конкуренція,  гроші  й кредит набувають  ринкового змісту.  Якщо

   раніше  їх рух відбувався тільки по  вертикалі  (знизу  вверх   і

   зверху  вниз), то тепер і по горизонталі.  При цьому автомитичне

   кредитування  повністю виключається.

       Існуюча в  нас десятки років державна монополія на бан-

   ківську  справу скасована. Під кінець 1991 р. на території був-

   шого  СРСР діяло 1616 комерційних банків, з них на Україні - 61.