Кредитна система комерційних банків в налагодженні платіжного і розрахункового механізму в Україні

      Банк - це і кредитор, і позичальник, і  посередник між юридичними і фізичними особами,  і посередник в грошових розрахунках; в цих  своїх  якостях  він  розкриває  свою суть. Банк - це особливе явище господарського життя.

      Банки як агенти біржі. Банки є учасниками біржі: Вони можуть самостійно організовувати біржові операції, виконувати операції по торгівлі цінними  паперами.  Торгівля цінними паперами є частиною банківських операцій, але не головною, так як вона досить специфічна і  відмінна  від банківської справи.

      Банк  як кредитне підприємство.  Кредит - це  відношення  між кредитором і позичальноком з приводу зворотного руху вартості, що позичається.  На відміну від кредиту банк - це одна із сторін відносин,  яка  хоча  і  може одночасно виступати в якості кредиту і в якості позичальника,  однак в кожний даний  момент при окремій угоді виступає або в якості кредитора або в якості позичальника. Відповідно, банк - це не відношення, а один із суб'єктів відносин. Існує ще одна відмінність: кредит -це відношення як в грошовій, так і в товарній формі формі. В банку ж концентровані лише грошові потоки.

      Банк - наслідок розвитку кредиту. Саме на основі грошових та кредитних відносин з'явилось таке унікальне утворення, як банк, який в цілому можна визначити як систему особливих підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійна справа.

      Головним  в сутності банку, його основою є  організація грошово-кредитного процесу та емітування грошових знаків. 
 

1.2. ОСНОВИ ПОБУДОВИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ. 

     У 1991 році в Україні вийшов  Закон "Про банки  і   банківську

   діяльність", який повинен був узаконити  двохрівневу банківську

   систему  і закріпити демонополізацію банківської справи на  Ук-

   раїні.

      Законом проголошено,  що Україна  самостійно організує  бан-

   ківську  систему. При цьому вихідним  принципом стала дворівнева

   організація,  що забезпечує чітке відокремлення  емісійної функ-

   ції  банківської  системи від функцій кредитного та розрахунко-

   во-касового  обслуговування юридичних та  фізичних осіб. Першу з

   цих  функцій закріплено за Національним  Банком України, що вис- 

                               - 10 -

   тупає  як найвищий рівень банківської системи,  а решту функцій

   - за  мережею комерційних банків,  які складають її другий рі-

   вень.

      Законом визначено  підзвітність  Національного банку України

   (НПУ)  безпосередньо Верховній Раді  України. На нього покладено

   виключно  функцію емісійного центру,  кредитного та розрахунко-

   во-касового  обслуговування комерційних банків.  Йому також до-

   ручено  нагромаджувати  і зберігати золото-валютні  резерви дер-

   жави, проводити єдину політику,  координувати  діяльність  усіх

   ланок кредитної  системи,  визначати курс національної валюти,

   обслуговувати  разом з комерційними банками  державний борг, ре-

   гулювати  рівень процесійних ставок.

      Комерційні банки можуть здійснювати  широке коло операцій по

   кредитуванню, розрахунково-касовому  та  іншому обслуговуванню

   юридичних  та фізичних осіб. Усі операції  банки повинні викону-

   вати  на договірних умовах,  що ставить  їх у партнерські відно-

   сини  з клієнтами.  Комерціїні банки  кредитують підприємства  в

   межах  власних і мобілізованих коштів.

      У разі нестачі цих коштів  вони можуть брати позички  в інших

   комерційних  та в Національному банку. Банки  не відповідають за

   зобов'язаннями  держави,  а держава не несе  відповідальності за

   зобов'язаннями  банків.

      Крім акціонерно-комерційних  банків,  Законом   передбачено

   створення  на  державних засадах ощадного  банку України та Екс-

   пертно-імпортного  банку.

      За характером виконуваних операцій  всі банки можна поділити

   на  центральні емісійні та комерційні. В першому випадку це оз-

   начає,  що продуктом банку є емісійне  регулювання;  така опера- 

                               - 11 -

   ція  виконується центральними банками.  Вони є державними (наці-

   ональними,  народними) банками. Головним  завданням таких банків

   є  зміцнення позицій грошової одиниці  як всередині країни,  так

   і  за кордоном. Як правило, емісійні  банки не займаються креди-

   туванням  народного господарства та населення,  ця операція вхо-

   дить  в компетенцію комерційних банків, які надають різноманіт-

   ні  позики як підприємствам, так  і окремим громадянам. 

    а)  ХАРАКТЕРИСТИКА І ФУНКЦІЇ ЦУНТРАЛЬНОГО  БАНКУ. 

   Центральні  банки грають головну  роль  и  управлінні

банківською системою  і  виступають державними органами

економічного  управління. Центральне місце в банківській

системі України  займає Національний банк України (НБУ).

   Роль  центральних банків у розвитку  економіки  більш

значна, коли  ширше  використовуються економічні заходи

управління  народним господарством, коли більш  розвинуті

товарно-грошові  відносини.  Так як центральні банки  ви-

конують функції  банку  банків,  регулювання  грошового

обігу і  кредиту  вони  мають  право  адміністративного

контролю  і реального економічного  впливу  на  операції

комерційних банків. 

              Функції центральних банків.

   1. Емісія  кредитних грошей  та  вилучення   грошей  з

обігу.

   2. Акумуляція  та збереження касових  резервів  інших

кредитних установ. 

                               - 12 -

   3. Збереження  офіційних золото-валютних резервів.

   4. Надання  кредитів і виконання розрахункових  опера-

цій для урядових органів.

   5. Здійснення  розрахунків і перевідних операцій  для

комерційних банків.

   6. Грошово-кредитне  регулювання економіки.

   7. Контроль  за діяльністю кредитних установ.

   8. Надання  ліцензій на операції із іноземною  валютою.

   9. Обслуговування  державного боргу країни.

   З  підприємствами  та фірмами центральний  банк в опе-

рації не вступає.

   Регулюючі  функції Центральних банків можна  в загаль-

ному поділити на адміністративні та  економічні.  Цент-

ральні банки  мають наступні можливості адміністративно-

го впливу,  які фіксуються в законах про  банківську ді-

яльність  або  в  спеціальних  законах  про  Центральний

банк: встановлення вимог до об'єму статутного фонду  та

ліквідності банку; проведення ревізій та інспекцій  ста-

ну, операцій банків; видавництво обов'язкових  для вико-

нання інструкцій  та  додатків для банківських  законів;

збір та узагальнення звітності банків з  метою  запобі-

гання можливого  погіршення  фінансового  стану окремих

кредитних інститутів,  а  також  визначення  перспектив

розвитку  кредитної  системи;  розгляд заявок та надання

права на створення  нових банків та розширення діяльнос-

ті діючих  банків;  обмеження  конкурентної боротьби за

залучення ресурсів (заборона виплачувати  відсоток  або

його кількісне  обмеження  по певних видах депозитів) і 

                               - 13 -

за надання  кредитів  (заборона  або  обмеження  купівлі

певних активів).

   Укономічні  функції банків здійснюються  за  вибраним

напрямом  грошово-кредитної політики.  Вони сприяють до-

сягненню  збалансованого розвитку грошово-кредитної  сфе-

ри, обмеженню  інфляції,  підтриманню надійності кредит-

ної системи  та економічного росту.

   Інструментами  здійснення  економічних функцій висту-

пають:

   - облікова  ставка,  яка приймається Центральним  бан-

ком в його операціях з комерційними та іншими кредитни-

ми інститутами.  Вона дозволяє регулювати масу грошових

коштів в  обігу у відповідності з потребами  окремих бан-

ків, регіонів та всього народного господарства;

   - операції  на відкритому ринку.  До них  відносяться:

купівля цінних паперів,  які знаходяться в  портфелі ко-

мерційних банків,  у випадку, якщо Центральний банк має

намір збільшувати  суму ліквідних коштів, які знаходять-

ся у розпорядженні  комерційних банків;  продажа  цінних

паперів з  портфелю Центрального банку;

   - обов'язкові  резерви.  Законом  встановлені   певні

пропорції, в  рамках яких банки зобов'язані тримати  час-

тину своїх  коштів на беспроцентних рахункахв  Централь-

ному банку.  Ці  кошти складають строковий  фонд для за-

хисту інтересів  вкладників. Крім цього, обов'язкові ре-

зерви забезпечують  контроль  зі  сторони  Центрального

банку за діяльністю  банків  та  дозволяють  регулювати

умовно-кредитний обіг; 

                               - 14 -

   - прямі  кількісні обмеження,  які   застосовуються  у

необхідних  випадках, зокрема, обмеження на приріст  кре-

дитів комерційних  банків.

   До  економічних  регуляторів Центрального  банку можна

віднести також передачу грошових ресурсів в  банківську

систему при  виникненні  тимчасової потреби  в них і на-

дання фінансової допомоги окремому  банку  або  банкам,

які мають  недостачу коштів в зв'язку з погіршенням  фі-

нансового стану.

   Грошово-кредитна  політика  центрального банку здійс-