Формування фінансових ресурсів підприємств

    Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку, як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

    Фінансовий  стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням  різних методів, прийомів та методик  аналізу. Це дає можливість для критичної оцінки фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці — за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання   фінансових   ресурсів,   їх раціонального розміщення.

    Неефективність  використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

• дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
• дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, 
  забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

 
    

• об'єктивна  оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стабільності підприємства;
• оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та 
  кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

    Аналіз  фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового  оздоровлення підприємств.

    Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

    У результаті фінансового аналізу  менеджер одержує певну кількість  основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

    При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

    Аналіз  фінансового стану — це частина  загального аналізу господарської  діяльності підприємства, який складається з двох взаємопов'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

    Розподіл  аналізу на фінансовий та управлінський  зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємопов'язані, мають спільну інформаційну базу.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу  є:

- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

• множинність об'єктів-користувачів;
• різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

    - максимальна   відкритість   результатів   аналізу   для    користувачів.

    Основним   змістом   зовнішнього   фінансового   аналізу,   який   здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

• аналіз абсолютних показників прибутку;
• аналіз показників рентабельності;

    - аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його 
платоспроможності та ліквідності балансу;

• аналіз ефективності використання залученого капіталу;
• економічна діагностика фінансового стану підприємства. На відміну від 
  внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та 
  менш   деталізовані.   Різниця   у   змісті   зовнішнього   і   внутрішнього   аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

    Основним  змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

    — аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

• аналіз кредитоспроможності підприємства;
• оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
• аналіз власних фінансових ресурсів;
• аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
• аналіз самоокупності підприємства.

    Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтуються на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

    Традиційна  практика аналізу фінансового стану  підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1. горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності 
   з попереднім періодом;
2. вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових 
   показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

    3) трендовий  аналіз  —  порівняння  кожної позиції  звітності  з  рядом 
попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки 
показників,   очищеної   від   впливу   індивідуальних   особливостей   окремих 
періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція  найважливіших 
фінансових   показників   на   перспективний    період,  тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

    4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень між 
окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення 
взаємозв'язків показників;

    5) порівняльний   аналіз   —   внутрішньогосподарський   аналіз   зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;

    6) факторний аналіз - визначення впливу  окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

    Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства — об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

    Методи  фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства [ 9 ].

    В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу, взагалі, та фінансового аналізу зокрема.

    Перший  рівень класифікації відокремлює неформалізовані  та формалізовані методи аналізу.

    Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

• експертних оцінок і сценаріїв;
• морфологічні;
• порівняльні;

 

• побудови  системи показників;
• побудови системи аналітичних таблиць.

    Ці  методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки, в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

    До  формалізованих методів фінансового  аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані  аналітичні залежності, тобто методи:

• ланцюгових підстановок;
• арифметичних різниць;
• балансовий;
• відокремлення ізольованого впливу факторів;
• відсоткових чисел;
• диференційний;
• логарифмічний;
• інтегральний;
• простих і складних відсотків;
• дисконтування.

    У процесі фінансового аналізу  широко застосовуються і традиційні методи економічних чинників (групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

    Використання  видів, прийомів та методів аналізу  для конкретних цілей вивчення фінансового  стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

    Фінансовий  аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи показників, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

    Дескриптивні  моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний   та   горизонтальний   аналіз   звітності;    система   аналітичних

коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні   інформації з бухгалтерської звітності.

    Предикативні  моделі — це моделі передбачуваного, прогностичного характеру Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу; побудова прогностичних фінансових звітів; моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

    Нормативні  моделі — це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, головне, у внутрішньому фінансовому аналізі. їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів. [ 11 ]

    Також, оцінювання фінансового стану підприємства здійснюється за такими етапами, а свме:

• оцінка майнового стану;
• оцінка фінансової стійкості підприємства, яка характеризує можливість підприємства своєчасно поповнювати виробничі запаси, вести розрахунки і здійснювати платежі за рахунок власних джерел;
• оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства;
• оцінка прибутковості підприємства;
• оцінка ділової активності підприємства.

    Після проведеної оцінки фінансового стану  підприємства за вказаними напрямами  робиться загальни й висновок що до стійкості платоспроможності, ефективності використання капіталу підприємства, своєчасності організації розрахунків, наявності стабільних джерел фінансових ресурсів.при цьому неопхідно вказати також на наявність факторів, які незадовільно характеризують фінансову діяльність підприємства: врак власних оборотних коштів, тенденцію до зменшення обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіит, послуг), неефективне розміщення коштів, наявність стійкої простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості, високий ступінь залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Для об’єктивності  проведення аналізу фінансового стану підприємства використовують бухгалтерської, статистичну і фінансову звітність за період не менше, ніж тир роки.