Формування фінансових ресурсів підприємств

     Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

     У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних засобів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених засобів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

 

     

     1.3. Вплив податкової  політики на забезпечення  підприємства обіговими коштами

     Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків.

     За  останній період Україна пережила різноманітні спроби реформування податкової системи. Особливе зацікавлення для розуміння дії функцій оподаткування являє собою вплив податку на прибуток на діяльність підприємств і стан забезпеченості їх обіговими коштами.

     З огляду на це необхідно проаналізувати Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997.-№283/97. [2]. Згідно з ним об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань і який змінює використання касового методу на принцип нарахування. Валовий дохід при цьому визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого або нарахованого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. На мій погляд, при нинішній проблемі не платежів нарахований дохід далеко не завжди означає реальне надходження коштів, а право погасити безнадійну та сумнівну заборгованість шляхом зменшення валового доходу платники податку мають тільки при виконанні таких умов:

•    затримка   платежу   повинна   перевищувати   30   днів   від   дати,   що 
  обумовлена договором як дата розрахунку;
• платник податку повинен звернутися до суду із заявою про стягнення заборгованості з боржника.

     Таким чином, хоч і має місце подальше відшкодування перенарахованих сум податку, але фактично — не механізм безплатного кредитування держави за рахунок обігових коштів підприємств.

 

     

     Також досить проблематичним є питання  оподаткування авансових платежів. Передоплата (в повному обсязі або частково) може бути отримана до початку виконання робіт, а витрати здійснюватимуться поетапно, протягом кількох податкових періодів. Зарахування всієї суми передоплати до складу валового доходу за загальними правилами призведе до включення її в об'єкт оподаткування та невиправданого повернення обігових коштів, окрім випадків виконання довгострокових договірних зобов'язань.

     Справді, платник податку може вибрати  особливий порядок оподаткування  результатів діяльності, то здійснюється за довгостроковим договором (контрактом). Під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво й установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення матеріальних активів, пов'язаних із таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем, за умови, що такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців із моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

     У цьому разі виконавець самостійно визначає доходи й витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду, використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту, який визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового договору, а дохід виконавців у звітному періоді визначатиметься як добуток загально договірної ціни довгострокового контракту до оціночного коефіцієнта виконання довгострокового договору. [ 8 ]

     Треба звернути увагу на те, що серед названих показників немає суми авансів або передоплат. Тобто сума валового доходу в даному разі зовсім не залежить від фактично отриманих сум, і навіть якщо передоплати не буде зовсім, а витрати будуть здійснені, валовий дохід збільшиться на розрахункову суму.    Очевидно,    що    переваги    від    застосування    особливого    порядку оподаткування матимуть тільки ті виконавці довгострокових контрактів, які працюють здебільшого за умов повної передоплати. Якщо ж передоплата переважно часткова й надходить виконавцю у міру здійснення ним витрат, використовувати особливий порядок навряд чи доцільно.

     Після завершення довгострокового договору виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за кожен податковий період. У разі, коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань, зазначене завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 20% ставки Національного банку України, яка діяла на момент здійснення перерахунку, за строк дії цієї переплати чи недоплати.

     Вищезазначені фактори суттєво впливають на стан забезпеченості підприємств обіговими коштами, але вони також безпосередньо залежать від порядку сплати авансових платежів із податків. Необхідність сплачувати авансові внески до моменту отримання прибутку або виручки від реалізації продукції веде до відвертання коштів із господарського обороту й ускладнює фінансування планових заходів. Найнегативніший вплив на стан обігових коштів нині має механізм дії податку на додану вартість, який являє собою форму вилучення з бюджету частини доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва. Зміна механізму обчислення податку призвела до того, що він перетворився з податку на додану вартість у податок з обороту, оскільки вилучався з усього обсягу реалізованої продукції. ПДВ є непрямим податком і враховується в ціні товару. Таким чином, підприємство-виробник сплачує його із виручки від реалізації продукції.

     Однак особливість сучасної економічної ситуації в Україні така, що реалізація продукції внаслідок кризи неплатежів утруднена, тобто підприємство-виробник не має можливості відшкодувати за рахунок виручки закладений у ціну товару ПДВ, але одночасно підприємство є й покупцем сировини, матеріалів, палива і, сплачуючи їх вартість, до якої входить ПДВ, кредитує державу, відтягуючи для цього власні обігові кошти.

      У цілому основними напрямками удосконалення  податкової політики в частині стимулювання підвищення рівня забезпеченості підприємств обіговими коштами, на погляд економістів, мають бути:

• звільнення від оподаткування частини прибутку, яка спрямовується на поповнення власних обігових коштів;
• регламентування обов'язкового спрямування частини прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, на поповнення обігових коштів;
•    максимально   можливе   наближення   термінів   сплати   податкових платежів до моменту отримання доходів.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 2. Аналітика фінансових ресурсів підприємств  України на сучасному етапі

 
2.1. Оцінка фінансового  стану підприємства 

    Ефективність  роботи кожного підприємства багато в чому залежить від повної і своєчасної мобілізації фінансових ресурсів і  правильного іх використання для  забеспечення нормального процесу  виробництва й розширення виробничих фондів.

    За  умов переходу економіки України  до ринкових відносин суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

    Особливого  значення набуває своєчасна та об'єктивна  оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) підприємства, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

    Однією  з головних задач підприємства являється оцінка фінансового стану підприємства, яка можлива при сукупності методів, що дозволяють визначити стан справ підприємства в результаті аналізу його діяльності на кінцевому інтервалі часу.

    Ціль  цього аналізу - отримання інформації про фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та дохідність.[ 7 ]

    Інформаційною базою для оцінки фвнансового  стану служать такі джерела інфорції:

• баланс (форма №1);
• звіт про фінансові результати  (форма №2);
• звіт про рух грошових коштів (форма №3);
• звіт про власний капітал (форма №4);
• звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;
• розрахунок нормативу власних оборотних коштів;
• розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості;
• бізнес план;
• матеріали маркетингових дослідженнь;
• висновки аудиторських перевірок;
• інша оперативна та статистична звітність.

    В кінцевому результаті не тільки керівництво  підприємства отримує дані про його дійсний стан, але і особи що безпосередньо не працюють на даному підприємстві, але зацікавлені в його фінансовому стані (наприклад, кредитори, які повинні бути впевненими, що їм заплатять; аудитори котрим необхідно розпізнати фінансові хитрощі своїх клієнтів; акціонери; інвестори та інші).

    Систематичний      аналіз      фінансового      стану      підприємства,      його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

    Фінансовий  стан підприємства — це сукупність виробничо-господарських факторів, які характеризуються системою показників забеспеченості, стану та ефективності і використання фінансових ресурсів.

    Фінансовий  стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім, на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

    Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, 
труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на 
рахунки       підприємства,    в    результаті       чого       погіршується його

платоспроможність.

    Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже й у виробничому процесі.

    Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

    Саме  цим зумовлюється необхідність і практичне значення систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

    Отже, фінансовий стан — це одна з найважливіших  характеристик діяльності кожного підприємства [14 ].