Фінансовий стан

     Таблиця 2.7 

     Періоди оборотності економічних та фінансових ресурсів підприємства у 2007 - 2009 роках 

     Періоди оборотності визначають кількість днів, за які весь обсяг активів, капіталу підприємства чи їх певний елемент може перетворитися в грошову форму.

     Динаміка  коефіцієнтів оборотності фінансових ресурсів підприємства представлена на рис. 2.1.

     Період  оборотності активів говорить про те, що у 2007 році необхідно 434 дні для здійснення 1 обороту, у 2008 – 350 днів, у 2009 – 343 дні. Спостерігаємо скорочення періоду оборотності, що свідчить про зростання коефіцієнту оборотності активів (з 0,83 у 2007 році до 1,05 у 2009), що безумовно є позитивною тенденцією, адже активи перетворюються у грошову форму швидше.

     Відповідно  період оборотності основних фондів свідчить про те, що у 2007 році необхідно 177 днів для перетворення основних фондів у грошову форму, у 2008 році – 151 день, у 2009 році – 156 днів. Наявне позитивне скорочення періоду оборотності до 2009 року свідчить про ефективне використання основних фондів, у 2009 році зменшилась ефективність використання основних фондів, а отже збільшився період їх оборотності порівняно із 2008 роком.

     Коефіцієнт  оборотності оборотних активів  відображає швидкість обертання оборотних засобів у звітному періоді. Таким чином, можна відмітити, що у 2007 році кількість оборотів оборотних активів дорівнювала 1,43 оборотам, у 2008 році – 1,84 оборотів, у 2009 році - 1,97 оборотів. Значення коефіцієнта більше нуля та має позитивний напрямок змін – збільшення протягом трьох років, тобто швидкість обертання збільшується. 

     Рис. 2.1. Динаміка коефіцієнтів оборотності  фінансових ресурсів підприємства 

     Звідси  період оборотності оборотних активів  показує , що у 2007 році тривалість періоду, за який оборотні активи підприємства здійснюють один оборот дорівнює 252 дням, у 2008 році – 196 днів, у 2009 році – 183 дні. Наявна позитивна тенденція, тобто скорочення тривалості періоду з кожним наступним роком.

     Коефіцієнт  оборотності запасів відображає швидкість їх реалізації і є показником ефективності діяльності підприємства з закупівлі сировини, матеріалів, виробництва, збуту готової продукції. Таким чином, у 2007 році запаси здійснили 37,47 оборотів за цей рік, тобто більш ніж 37 разів запаси перенесли свою вартість на готову продукцію, відповідно у 2008 році – 45,15 обертів, у 2009 році – 58,32 обертів. Показник упродовж трьох років збільшується, а отже має позитивний напрямок змін на збільшення кількості оборотів за рік.

     Період  оборотності запасів показує, що у 2007 році період часу, протягом якого  запаси перетворювались у реалізовані товари дорівнював 10 дням, у 2008 році – 8 дням, у 2009 році – 6 дням. Таким чином, наявна позитивна тенденція змін – скорочення періоду. А загалом, чим вищий коефіцієнт оборотності запасів, а значить, менше період обороту запасів, тим менше засобів зв’язано  в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

     Коефіцієнт  оборотності готової продукції  та період оборотності готової продукції  на даному підприємстві не розраховуються у зв’язку з відсутністю готової продукції протягом трьох аналізованих років.

     Коефіцієнт  оборотності дебіторської заборгованості відображає ефективність політики підприємства з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацію продукції в кредит, характеризує рівень комерційного ризику, зумовленого подібними фінансовими відносинами. Таким чином, у 2007 році 1,58 разів у середньому протягом цього року дебіторська заборгованість перетворилась на грошові кошти, тобто була погашена, у 2008 році – 1,58 разів, у 2009 році – 2,21 разів. На кінець третього аналізованого року відбувається збільшення значення, що є позитивною зміною  та свідчить про прискорення процесів погашення дебіторської заборгованості.

     Звідси, показник періоду оборотності дебіторської заборгованості (його ще називають терміном кредитування) свідчить, що  у 2007 році необхідно було 228  днів для погашення кредиту, що взятий дебіторами, у 2008 році – також 228 днів, у 2009 році – 163 дня. Тобто простежується позитивна тенденція скорочення тривалості обороту дебіторської заборгованості.

     Чим вище значення даних коефіцієнтів, тим ефективніше підприємство організовує свої відносини з постачальниками і покупцями, тим вищий рівень його ділової активності.

     Коефіцієнт  оборотності власного капіталу свідчить про те, наскільки масштаб діяльності підприємства забезпечується власним капіталом. Таким чином, найбільш ефективним використання власного капіталу підприємства було у 2008 році, коли значення показника було найвищим (15,85), а підприємство максимальною мірою використовувало кожну грошову одиницю вкладених власниками коштів. У 2009 році значення показника зменшується, що свідчить про зниження ефективності використання власного капіталу та має негативну тенденцію. Внаслідок цього і відбувається збільшення у 2009 році тривалості обороту власного капіталу до 25 днів, що на 2 дні більше ніж у 2008 році (23 дні).

     Коефіцієнт  оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за аналізований період, розширення чи зниження комерційного кредиту, що  надається підприємству. Таким чином, у 2007 році підприємству необхідно 1,72 оборотів для оплати наявної заборгованості, у 2008 році – 1,16 оборотів, у 2009 році – 2,11 оборотів. Тобто перших два роки наявна позитивна тенденція на скорочення, а в останньому 2009 році значення цього показника перевищило навіть у 2007році, що є негативно для підприємство. Про таку тенденцію свідчить і період обороту кредиторської заборгованості. У 2007 році необхідно було 209 днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників підприємства, у 2008 році  - 310 днів, у 2009 році – 171 день.

     Отже, у 2007 році більшим є значення періоду  оборотності дебіторської заборгованості, це свідчить про низький рівень платежів з боку дебіторів, а у 2008 та 2009 роках – кредиторської, що свідчить  про можливі труднощі зі своєчасністю розрахунків з постачальниками, бюджетом, персоналом, страховиками тощо.

Таким чином, загалом можна відмітити  для підприємства «Крименерго» високий рівень ділової активності.  Це підтверджується розрахунками  відповідних аналітичних показників, значення яких знаходяться у межах норми та мають позитивний напрямок змін. Майже для всіх показників у динаміці відбувається скорочення періоду оборотності, що підвищує з кожним роком ділову активність підприємства. Крім того,звертає на себе увагу те ,що у підприємства існують проблеми з реалізацією продукції. Про це свідчить відсутність на складі готової продукції та значне перевищення періоду оборотності дебіторської заборгованості над періодом оборотності запасів. 

     2.4. Аналіз рентабельності підприємства 

     Рентабельність  демонструє ефективність фінансово-господарської  діяльності підприємства та показує скільки гривень прибутку (валового, операційного, до оподаткування, чистого) приходиться на 1 грн. реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) – активів, власного капіталу тощо.

     Дані  для аналізу рентабельності підприємства наведено у таблиці 2.8.

     Таблиця 15 

     Показники рентабельності підприємства у 2007 – 2009 роках 

     Коефіцієнт  рентабельності активів (майна) – показав, що у 2007 році підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активи, отримало прибуток у розмірі 1 копійки, у 2008 році – 2-х копійок, у 2009 році – 1 копійки. Тобто найбільш  високою загальна  ефективності діяльності підприємства була у 2008 році, звідси попит на продукцію, що виробляє «Крименерго» був найвищим у цьому році. Простежується значна зміна цього показника, причому наявний спад на кінець досліджуваного періоду, що є негативним напрямком змін. На величину даного показника впливають: оборотність активів, рентабельність реалізованої продукції.

     Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу показав, що у 2007 році 1 гривня сукупного капіталу підприємства генерувала 3 копійки валового прибутку,у 2008 році – 4 копійки, у 2009 році – 2 копійки. Таким чином на 2009 рік у порівнянні з попереднім відбувається спад у 2 рази ефективного використання сукупного капіталу, що є негативною тенденцією для підприємства, бо значення цього показника цікавить в першу чергу інвесторів, а, отже, підприємство стає непривабливим з точки зору вкладення інвестицій.

     Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показав, що у 2007 році кожна інвестована власниками грошова одиниця принесла 11 копійок прибутку, у 2008 році – 42 копійки, у 2009 році – 19 копійок. Найвище значення було у 2008 році. Це пояснюється тим фактом, що саме у 2008 році у підприємства «Крименерго» був найвищий чистий прибуток за всі три роки, найоптимальніше співвідношення власних коштів та довгострокових залучень та була найвища фондовіддача. Отже, ефективність вкладень у діяльність підприємства була найвищою у 2008 році, а на 2009 вона скоротилась більш ніж у 2 рази, що може стати насторогою для наявних і потенційних власників і акціонерів. На цей показник впливають: зміна чистого прибутку, фондовіддача, структура авансованого капіталу.

     Коефіцієнт валової рентабельності реалізованої продукції (коефіцієнт рентабельності продаж). Даний показник у 2007 році свідчив про те, що з 1 грн. чистого доходу на підприємство надходило 11 коп. валового прибутку, який створюється в процесі реалізації продукції, у 2008 році – також 11 коп., у 2009 році – 7 коп. Отже, спостерігається негативний напрямок змін на кінець досліджуваного періоду, що відображає зниження ефективності виробничої діяльності підприємства, а також ефективності політики ціноутворення.

     Коефіцієнт валової рентабельності основної діяльності. Показник у 2007 році свідчив про те, що 12 копійок валового прибутку формує 1 грн. витрат виробничої собівартості, у 2008 році – також 12 копійок, у 2009 – 7 копійок. Тобто протягом аналізованого періоду не тільки не відбувається розвитку, підвищення рентабельності, але й ще на кінець – різкий спад майже у 2 рази. Отже, лише перших два роки спостерігається ефективність роботи структурних підрозділів підприємства за центрами витрат і центрами відповідальності, де відбувається формування змінних витрат, безпосередньо пов’язаних з виготовленням продукції та загальновиробничим управлінням, а також визначення виробничої собівартості.