Фінансовий стан

     Типи  фінансової стійкості підприємства 

Абсолютна фінансова стійкість	Нормальна фінансова стійкість	Нестійкий фінансовий стан	Кризовий фінансовий стан

 

     Отже, на початок 2007 року, на кінець 2007 року та на кінець 2008 року, показники забезпечення запасів джерелами формування мали від’ємне значення, спостерігалися нестача власних оборотних коштів, нестача власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів, нестача  загальної величини основних джерел формування запасів.

       Тобто перших два роки поспіль  підприємство знаходилось у кризовому  фінансовому стані. Кризовий фінансовий стан указує на можливість банкрутства підприємства. Така ситуація свідчить про нездатність підприємства розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Вона стає причиною неприпустимого фінансового стану в поточному періоді, що призводить до втрати фінансової рівноваги в довгостроковій перспективі.

     Керівництву підприємства необхідно терміново  з'ясувати причини такого стану, розробити заходи щодо відновлення фінансової стійкості. Необхідно спрямовувати дії на обґрунтування зменшення запасів і витрат, поповнення власних оборотних коштів, прискорення обертання капіталу в поточних активах.

     Та  вже через рік, а саме на кінець 2009 року, за рахунок збільшення довгострокових зобов’язань,  підприємство забезпечило надлишок  власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів та надлишок загальної величини основних джерел формування запасів. Таким чином  підприємство мало нормальну фінансову стійкість. Нормальна фінансова стійкість відображає раціональне використання підприємством позикових коштів та забезпечує, як правило, високу дохідність поточної діяльності. У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також довгострокові залучені кошти. З погляду фінансового менеджменту такий тип фінансування є найбільш бажаним для підприємства.

     Таким чином, якщо проаналізувати весь період загалом, то можна відмітити позитивну тенденцію, щодо набуття підприємством фінансової стійкості. Адже на кінець звітного періоду підприємство обирає продуману фінансову стратегію за рахунок залучення довгострокових кредитів (хоча спостерігається й надмірність, що у довгостроковій перспективі може негативно відзначитись) та переходе від кризового фінансового стану до нормальної фінансової стійкості.

     Визначення  типу фінансової стійкості підприємства доповнимо аналізом відносних показників фінансової стійкості. Дані для проведення аналізу наведено у таблиці 2.5.

     Коефіцієнт  автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Тобто можна зазначити, що для підприємства при нормативному значенні 50% ( чи 0,5) на початок 2007 року лише 8% капіталу профінансовано за рахунок власних коштів, на кінець 2007 року - лише 4%, на кінець 2008 року – лише 6%, на кінець 2009 року – лише 8% Отже, фінансова стійкість, стабільність і  незалежність від зовнішніх кредиторів знаходяться на низькому рівні для  підприємства, хоча й протягом трьох років відбувались деякі незначні зміни: показник зменшував значення на 4% та 2% відповідно на кінець 2007 та 2008 року. Тобто на кінець останнього року коефіцієнт мав найбільше значення за останні два роки. Таким чином, виходячи з результатів аналізу даного коефіцієнта, можна відзначити, що підприємство не є привабливим для кредиторів, оскільки не має можливості погашати борги за рахунок власних коштів.

     Коефіцієнт  фінансової залежності є оберненим  до попереднього коефіцієнта. Протягом трьох років значення показника знаходилось за межею нормативного (£2, зменш). Найнижчим значення було зафіксовано на початок 2007 року та на кінець 2009 року на рівні 12,2 і 12,5 відповідно. Найвище значення  зафіксовано на кінець 2007 року у розмірі 25,2, що свідчило про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. 

 

     

     Таблиця 2.5

 

     Показники фінансової стійкості підприємства у 2007- 2009 роках 

Показник	Джерело інформації, форма № 1	Нормативне  значення	На початок 1-ого періоду	На кінець 1-ого періоду	На кінець 2-ого періоду	На кінець 3-ого періоду
Коефіцієнт автономії		³0,5, збільш.	0,08	0,04	0,06	0,08
Коефіцієнт фінансової залежності		£2, зменш.	12,2	25,2	17,9	12,5
Коефіцієнт фінансового ризику		£0,5, крит. - 1	11,2	24,2	16,9	11,5
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		>0, збільш.	-4,0	-9,7	-7,1	-4,9
Коефіцієнт  структури покриття довгострокових вкладень		-	0,03	0,16	0,11	1,61
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів		0,4	0,14	0,63	0,48	0,91
Коефіцієнт  фінансової незалежності капіталізованих джерел		0,6	0,86	0,37	0,52	0,09

 

     

     Коефіцієнт  фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Протягом трьох років значення показника знаходилось за межею нормативного (£0,5, крит. - 1). При цьому на початок 2007 року на кожну гривню власних коштів приходилось 11,2 гривні залучених коштів, на кінець 2007 року – приходилось 24,2 гривні, на кінець 2008 року – приходилось 16,9 гривень, на кінець 2009 року – 11,5 гривень. Знову ж таки найвищим значенням за всі три роки було на кінець 2007 року, що свідчило про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості на цей період часу.

     Коефіцієнт  маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу знаходиться у обігу, тобто в тій формі, яка дає можливість вільно маневрувати цими коштами, а яка – капіталізована. Протягом трьох років значення показника знаходилось за межею нормативного (>0, збільш.). Тобто для даного підприємства характерна відсутність власного капіталу, який би направлявся на фінансування оборотних активів.

     Коефіцієнт  структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів підприємства профінансована зовнішніми інвесторами. Для даного підприємства характерно зростання цього показника в динаміці на початок 2007 року 3% на кінець 2009 року 161% необоротних активів профінансовано залучених коштів. Це свідчить про посилення  залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. 

     Коефіцієнт  довгострокового залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих вкладень у сумі дають 1 і характеризують структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобов’язань. На початок 2007 року значення коефіцієнта довгострокового залучення коштів було нижче норми, а саме 0,14, а значення  коефіцієнта фінансової незалежності капіталізованих вкладень на рівні 0,86. Така ситуація свідчила про недостатньо продуману фінансову стратегію, і, як наслідок, знижувало рівень рентабельності власного капіталу. Найоптимальнішим та найбільш приближеним до нормативного співвідношення було на кінець 2008 року на рівні 0,48 та 0,52 відповідно. На кінець 2009 року відбулось зростання коефіцієнту довгострокового залучення коштів майже у 2 рази порівняно з попереднім роком. Це є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все у більшій мірі залежить від зовнішніх факторів.

     Важливим  аспектом фінансового аналізу є  визначення запасу фінансової стійкості, що дає можливість обґрунтовувати прийняті управлінські рішення.

     Запас фінансової стійкості може визначатися  за допомогою маржинального аналізу (або аналізу беззбитковості, або CVP-аналізу).

     Маржинальний  дохід підприємства складає суму постійних витрат і прибутку. Тоді поріг рентабельності (Прен) ─ це відношення суми постійних витрат до питомої ваги маржинального доходу у виручці: 

      , (2.5) 

     де  Впост – постійні витрати, тис. грн.;

          МД – маржинальний дохід, тис.  грн.. 

     Економічний зміст цього показника полягає  в тому, що визначається та сума виручки, яка необхідна для покриття всіх витрат підприємства, рентабельність при цьому дорівнює нулю. За допомогою цього показника розрахуємо й запас фінансової стійкості по формулі:  

     ЗФС = ВР -       (в абсолютному виразі)                   (2.6) 

          (у відсотках)          (2.7) 

     де  ВР – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.. 

     Розрахуємо  запас фінансової стійкості для  підприємства у кожному році

     2007 рік:

     Пит.вага МД у ВРП = 116537*100/1070199= 10,89 (%)

     П_рен = 31724/ 10,89*100= 291313,13 (тис. грн.)

     ЗФС= 1070199 – 291313,13 = 778885,87 (тис.грн.)

     ЗФС= (1070199 – 291313,13)/1070199*100 = 72,78 (%) 

     2008 рік:

     Пит.вага МД у ВРП = 149451*100/1392327= 10,73 (%)

     П_рен = 43107/ 10,73*100= 401742,78 (тис. грн.)

     ЗФС= 1392327 – 401742,78= 990584,22 (тис.грн.)

     ЗФС= (1392327 – 401742,78)/ 1392327*100 = 71,15 (%) 

     2009 рік:

     Пит.вага МД у ВРП = 101422*100/1492320= 6,8 (%)

     П_рен = 44995/ 6,8*100= 661691,18 (тис. грн.)

     ЗФС= 1492320 – 661691,18 = 830628,82 (тис.грн.)

     ЗФС= (1492320 – 661691,18)/ 1492320*100 = 55,66 (%) 

     Таким чином, розрахувавши дані показники, можна  засвідчити, що у 2007 році на підприємстві ВАТ «Крименерго» може на 72,78% знизитись  виручка від реалізації продукції до того моменту, поки підприємство перейде у зону збитків. Відповідно у 2008 році – на 71,15%, а у 2009 році – на 55,66%. Отже, аналізуючи показник в динаміці, можна сказати, що наявна позитивна тенденція, адже наприкінці періоду відбувається зменшення суми виручки, необхідної  для покриття всіх витрат підприємства при нульовій рентабельності. Отже, підприємству необхідно постійно відслідковувати величину запасу фінансової стійкості, оскільки падіння чистого доходу більше, ніж на величину запасу фінансової стійкості приведе до збитковості підприємства, "проїдання" використовуваного капіталу, а надалі ─ і до можливого банкрутства. 

     2.3. Аналіз ділової активності підприємства 

     Оцінка  ділової активності передбачає визначення результатів діяльності господарюючого суб'єкта через застосування комплексної  оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, які формують оптимальні співвідношення темпів росту й основних показників, а також обумовлюють проміжні й кінцеві результати діяльності. Ділова активність підприємства обумовлюється швидкістю оборотності його фінансових ресурсів. Тому виконання аналізу ділової активності передбачає розрахунок коефіцієнтів та періодів оборотності. В табл. 2.6 та 2.7 представлено значення коефіцієнтів оборотності фінансових ресурсів підприємства та періоди їх оборотності.

 

     

     Таблиця 2.6 

     Коефіцієнти оборотності економічних та фінансових ресурсів підприємства у 2007 - 2009 роках 

Показник	Умовне позначення	Джерело інформації	Напрямок позитивних змін	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Коефіцієнт оборотності активів			> 0, збільшення	0,83	1,03	1,05
Коефіцієнт оборотності основних фондів			> 0, збільшення	2,04	2,39	2,31
Коефіцієнт оборотності оборотних активів			> 0, збільшення	1,43	1,84	1,97
Коефіцієнт оборотності запасів			> 0, збільшення	37,47	45,15	58,32
Коефіцієнт оборотності готової продукції			> 0, збільшення	-	-	-
Коефіцієнт оборотності  дебіторської заборгованості			> 0, збільшення	1,58	1,58	2,21
Коефіцієнт оборотності власного капіталу			> 0, збільшення	13,68	15,85	14,34
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості			> 0, зменшення	1,72	1,16	2,11