Фінансовий механізм системи соціального забезпечення населення в сучасних умовах

При переході до соціально орієнтованої ринкової економіки значно зростатиме кількість безробітних, втрачатиметься впевненість у майбутньому. Це вимагає проведення активної соціальної політики на рівні держави, підприємства.

Соціальна політика сучасної держави — це комплекс соціально-економічних заходів держави та організацій, спрямованих на послаблення нерівності у розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень.

Основними видами соціальної допомоги, які надаються управлінням праці та соціального захисту населення, є:

1. Допомога сім’ям з дітьми:

─ допомога у зв’язку  з вагітністю та пологами;

─ одноразова допомога при  народженні дитини;

─ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

─ допомога на дітей, які  перебувають під опікою чи піклуванням;

─ допомога одиноким матерям;

─ допомога на всиновлених  дітей.

2. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям.
3. Державна соціальна допомога на дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях.
4. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.
5. Допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, на догляд за ним.
6. Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги.
7. Допомога особам, які не мають права на пенсію та інвалідам.
8. Тимчасова допомога на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.
9. Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
10. Субвенція для відшкодування витрат підприємствам надавачам послуг пільговій категорії населення.
11. Компенсації учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС.
12. Додаткова допомога на поховання.
13. Компенсація за санаторно-курортне лікування інвалідам війни.
14. Допомога на бензин і транспортне обслуговування інвалідам.
15. Матеріальна допомога інвалідам.
16. Забезпечення інвалідів засобами реабілітації.

Відповідно до статті 25 “Декларації прав людини” сучасна  правова держава повинна гарантувати  право на такий рівень життя, який враховує забезпечення людей їжею, житлом, медичним обслуговуванням, необхідними для підтримання здоров'я, власного добробуту та добробуту сім'ї, і право на соціальне забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності, овдовіння, старості чи інших випадків втрати засобів до існування за незалежних від людини обставин.

Щоб забезпечити такий  захист, держава у законодавчому  порядку встановлює основні соціальні  гарантії, механізм їх реалізації та функції  надання соціальної підтримки.

Найважливішим елементом  у системі соціального захисту населення є соціальне страхування — система матеріального забезпечення найманих працівників, що складається з пенсійного, медичного, страхування від безробіття та від нещасних випадків на виробництві. У розвинутих країнах пенсійне і медичне страхування забезпечуються відрахуваннями від заробітної плати й прибутків в однакових пропорціях.

Страхові виплати у  разі безробіття проводяться із спеціальних  страхових фондів. Розмір їх залежить від тривалості безробіття і від  специфічних умов країни. У першому разі найбільші суми (від 50 до 70% середньої зарплати) виплачують в перші місяці безробіття на час законодавчо встановленого періоду. Надалі суми виплат зменшуються. У США максимальний термін отримання допомоги у разі безробіття — 26 тижнів, іноді термін надання допомоги може бути подовжений до 49 тижнів.

В Україні законодавчу  основу програми захисту населення  закладено в Законі «Про зайнятість»  і державній програмі зайнятості. Ця програма передбачає заходи, спрямовані на збереження високого рівня зайнятості, вдосконалення її структури та підтримки ринку (з цією метою буде поступово формуватися ринок житла, вдосконалюватиметься інфраструктура ринку праці, посилюватиметься мобільність робочої сили та ін.), зміну структури робочих місць за рахунок вивільнення частини працівників з неперспективних у перспективні галузі та збільшення зайнятості у сфері нематеріального виробництва, підвищення загальноосвітнього, кваліфікаційного рівнів робочої сили. Ставиться завдання створення додаткових робочих місць у західних областях (де є надлишок робочої сили); формування держзамовлення на проведення громадських робіт з метою поліпшення довкілля, розвитку мережі шляхів та створення соціальної інфраструктури населених пунктів; забезпечення професійної підготовки та перекваліфікації робочої сили; забезпечення зайнятості тих громадян, які потребують соціального захисту (молодь, інваліди та інші); формування інфраструктури ринку робочої сили (оснащення відповідною технікою центрів зайнятості, створення інформаційно-довідкової системи зайнятості населення тощо). Проте ця програма, як і більшість інших програм уряду в 90-ті роки XX ст. — на початку XXI ст., незважаючи на наявність 365 центрів зайнятості, діяла недостатньо ефективно. Водночас нове керівництво країни взяло зобов'язання створити за 5 років 5 млн. робочих місць.

Правове регулювання найманої праці — один з елементів соціального захисту населення, що втілюється через встановлення у законодавчому порядку мінімального рівня заробітної плати, пенсій, порядку укладення колективних договорів про умови праці, оплату робочої сили, соціальне страхування, відпустки тощо.

Важливим елементом  програми соціального захисту населення  є регулювання заробітної плати  залежно від сфер діяльності та професій, форм власності. Так, у розвинутих країнах здійснюється пряме регулювання заробітної плати в державному секторі. Соціальне законодавство встановлює права та обов'язки зайнятих у державному апараті, військовослужбовців, виборних осіб.

Захист прав споживачів — одна з ланок соціального  захисту населення. Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» держава повинна гарантувати належну якість продукції, торговельного та інших видів обслуговування, безпеку продукції, достовірну інформацію про її кількість, якість і асортимент, відшкодування збитків, заподіяних продукцією неналежної якості, позов до суду та інших уповноважених державних органів для захисту порушених прав тощо. Однак цей закон діє лише частково через відсутність відповідного механізму його реалізації, слабке фінансове забезпечення та ін. Свідченням цього є масове отруєння споживачів неякісними продуктами, смерть 10,5 тис. осіб в 2002 р. (у 2001 р. — 9,5 тис.) від вживання фальсифікованих алкогольних напоїв та ін.

3. Механізм підвищення соціальних гарантій населення

3.1 Світові тенденції соціального захисту населення та їх вплив

Посилення соціальної орієнтації економічних систем, підпорядкування  економічної політики завданням  розвитку людини - об’єктивний процес, притаманний сучасному етапу  цивілізованого розвитку людства. У відповідності з новою домінантою соціально-економічних відносин посилюються роль і значення соціальної функції держави. У постсоціалістичних країнах, де відбуваються процеси суспільної трансформації, потреба в розробці та реалізації ефективної соціальної політики зростає.

На сучасному етапі  розвитку українського суспільства  пріоритетною складовою забезпечення соціальних гарантій є соціальна  безпека людини і суспільства. У  системі державного регулювання  стану соціальної захищеності соціальних суб’єктів визначальна роль належить передусім державному бюджету, що обумовлено як соціальною природою держави, так і обсягами фінансових ресурсів, які акумулюються в її скарбниці [30, С. 16].

Найважливіша умова  безпеки людини і суспільства - забезпечення достатнього життєвого рівня населення. Наша країна залишається далеко позаду європейських держав за рівнем оплати праці. В Україні частка оплати праці у ВВП у цілому не перевищує 45%, тоді як у країнах Європейського Союзу вона становить в середньому 65%. Усупереч, здавалося б, відчутному підвищенню заробітної плати в Україні у 2005-2006 роках наше відставання від країн Центральної та Східної Європи не лише не зменшилося, а в більшості випадків навіть зросло: порівняно з Чехією - на 73 євро, Польщею - на 61, Естонією - на 53. Зменшився розрив в оплаті праці тільки порівняно з Болгарією (на 44 євро) і трохи з Угорщиною (на 5 євро). Самі ж розміри відставання виглядають украй переконливо, особливо порівняно зі Словенією (1049 євро у 2008 році), Чехією (549), Угорщиною (484), Польщею (473 євро). Така різниця в оплаті праці робитиме сумнівним подальший успішний соціально-економічний розвиток суспільства[17, С. 36-37].

До того ж, визначений на наступний 2010 рік розмір прожиткового мінімуму не відповідає фактичному рівню, а тому не забезпечуватиме реалізацію державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Одним із методів бюджетного регулювання оптимізації розподілу  доходів населення є фінансування видатків на соціальну підтримку  окремих категорій громадян. Так, щороку майже 20% державного бюджету витрачається на фінансування програми "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні", якою передбачено надання найуразливішим верствам населення передбачених законодавством соціальних виплат. Проте чинна система соціального захисту, і насамперед пільг та субсидій, не забезпечує належного рівня підтримки найнезахисніших верств населення, незважаючи на зростання питомої ваги видатків зведеного бюджети на зазначені цілі.

Крім відсутності у  необхідних обсягах фінансових ресурсів ще однією з причин невиконання цільових програм соціальної підтримки населення є недоліки в методології їх розробки. Відтак, наявні програми і реальний порядок їх фінансування поки що не виконують функцій раціоналізації та підвищення ефективності державних видатків. Ефективність бюджетних інструментів соціальної політики держави знижують методологічні недоліки проектних розробок державного бюджету. Зокрема, показники, які характеризують соціальну сферу та соціальну політику, зводяться в основному до макроекономічних пропорцій, і майже не використовуються параметри, які дають уявлення про життєвий рівень різних прошарків населення, що формується за допомогою бюджетного перерозподілу фінансових ресурсів. Водночас світова практика говорить про необхідність законодавчого закріплення використання в бюджетному процесі особливого кола соціальних індикаторів, у т. ч. включення до системи макроекономічних показників державного бюджету соціальних нормативів. Найважливіші з них - це стандартні рівні споживання по регіонах країни продовольчих товарів, медикаментів, побутових, комунальних і транспортних послуг; допустимі рівні бідності і безробіття; мінімальні рівні заробітної плати, пенсій, допомоги та ін.

Важливим чинником соціальної нестабільності українського суспільства й уповільнення його соціально-економічного розвитку є відсутність середнього класу, який є надійним фундаментом стабільної справедливої держави. Формування середнього класу неможливе без розвитку малого підприємництва. Аналіз діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектору економіки, посилення його ролі у вирішенні проблем зайнятості та зростання доходів населення, підвищення ділової активності в країні. У світовій практиці в забезпеченні фінансової підтримки малого підприємництва головна роль відводиться державі. Обмеженість державних коштів в Україні, призначених для розв’язання цього завдання, вимагає запровадження широкої системи недержавних важелів, які б діяли в таких напрямах:

─ переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово-кредитну підтримку малого сектору економіки, з прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фондів для надання послуг (страхування, гарантування, та ін.);

─ активізація процесу створення та діяльності недержавних гарантійних і страхових установ для обслуговування малого підприємництва через формування відповідних мотиваційних механізмів заінтересованості в цій діяльності;

─ більш ефективне використання іноземної допомоги;

─ сприяння процесові самоорганізації суб’єктів малого підприємництва у вирішенні своїх фінансових проблем шляхом створення установ взаємного фінансування та гарантування тощо.

Недостатність фінансування, зокрема програм підвищення зайнятості населення, обмежує можливості держави у розв’язанні однієї з найболючіших наших проблем - працевлаштування. Серед громадян, які виїжджають працювати за кордон, понад половину - це молоді люди, тобто найбільш інтелектуально підготовлена частина суспільства. У 2004 році був ухвалений Закон України "Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцям". Але цей закон не виконується, оскільки його дія щороку призупиняється на відповідний бюджетний рік.

Основними недоліками існуючої системи міжбюджетних відносин є  відсутність чіткого і науково  обґрунтованого критерію розподілу  бюджетних повноважень, значна перевага делегованих повноважень у їх загальному обсязі, нестача фінансових ресурсів для їхньої реалізації на мінімальному, гарантованому законодавством України, рівні, відсутність зацікавленості територій у пошуку нових джерел доходів, суб’єктивна оцінка потенціалу податкоспроможності регіонів, низька ефективність використання бюджетних коштів. За умов загальної дефіцитності бюджетних ресурсів нова модель фінансового вирівнювання, запроваджена Бюджетним кодексом України, не відрізняється від попередньої більшою ефективністю і породжує нові проблеми в організації системи відносин між бюджетами різних рівнів. У цілому система міжбюджетних взаємовідносин характеризується високим ступенем централізації та спрямована на розв’язання, як правило, лише поточних бюджетних проблем і не зорієнтована на перспективу соціального та економічного розвитку країни, а отже, потребує подальшого вдосконалення.

Важливою складовою  надання соціальних гарантій є розвиток гуманітарної сфери, як основи розвитку суспільства.З огляду на традиції, потреби суспільства, структуру влади, в тій чи іншій державі до гуманітарної сфери можуть відноситися освіта, наука, культура, виховання, охорона здоров’я, ЗМІ, фізична культура і спорт, туризм тощо.