Фінансовий механізм системи соціального забезпечення населення в сучасних умовах

Зміст

 

С.

Вступ 3

1 Теоретико-правові основи соціального захисту населення 5

1.1 Сутність понять “соціальний захист населення” і “соціальне забезпечення” та їх види                                                                                         5

1.2 Фінансове забезпечення соціальних гарантій 13

1.3 Нормативно-правова  база регулювання системи соціального  забезпечення населення                                                                                                                18

2 Соціальна політика та соціальний захист населення в Україні 23

2.1 Аналіз основних видів державної соціальної допомоги в Україні у 2008-2010 роках                                                                                                              23

2.2 Модель соціальної політики в Україні 40

2.3 Система соціального захисту населення в Україні 44

3 Механізм підвищення соціальних гарантій населення 48

3.1 Світові тенденції соціального захисту населення та їх вплив 48

3.2 Вдосконалення соціального захисту населення на прикладі досвіду зарубіжних країн                                                                                                                     58

Висновки 61

Список використаної літератури 65

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасна політика Уряду, пов’язана з переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки, від державної власності до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення.

Прагнення України увійти в Європейську  співдружність країн та у Європейський союз неможливе без створення системи правових, економічних, організаційних та інших заходів державних і недержавних установ та організацій, що впливатимуть та сприятимуть підтриманню соціальної стабільності в суспільстві, створенню умов для зростання добробуту населення, забезпечення належного рівня та якості життя населення.

Процес поглиблення інтеграції в світове економічне співтовариство передбачає багато істотних змін в  системі управління державою, складовою  якої є соціально-економічна система, на основі ідеї сполучення економічної ефективності як результату дієвості ринкових сил та соціального компромісу. Наявність дієвої, ефективної системи соціального захисту – це свідоцтво рівня розвитку держави, його відповідності вимогам часу. Чим вищий рівень життя членів суспільства, тим більш розвинутим може вважатися суспільство.

Стратегічна мета інтеграції України  до складу Європейського співтовариства потребує серйозної роботи щодо удосконалення захисту прав і свобод людини, демократизації всіх складових суспільного життя, економічного зростання та забезпечення механізмів і умов для створення матеріального та духовного добробуту населення. Найважливішим аспектом цієї проблеми, віддзеркаленням місця людини в системі державної політики є стан її соціального захисту та надання соціальних гарантій.

Як уже зазначалось, однією з  функцій держави є недопущення  зростання соціальної напруги з  приводу майнової нерівності, передбачення й фінансування негативних проявів  ринку для громадян (безробіття, втрата працездатності), створення  ефективної системи соціального захисту в Україні.

Метою роботи є дослідження сучасної структури системи соціального  захисту населення і політики України, аналіз її стану, характеристика сучасних процесів, що протікають в  соціальній сфері.

Завдання даної курсової роботи є:

• визначення теоретичних аспектів здійснення системи соціального захисту:
• аналіз сучасної політики соціального захисту в Україні;
• оцінка ефективності політики соціального захисту та висування пропозиції щодо її покращення.

Об’єктом дослідження є система соціального захисту населення, суть, її структура, об’єкти, суб’єкти та інструменти реалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Теоретико–правові основи соціального захисту населення

 

 

1. Сутність понять “соціальний захист населення” і “соціальне забезпечення” та їх види

 

 

У сучасних умовах соціальний захист стає найважливішою функцією суспільства, всіх його державних органів  і соціальних інститутів. З'являються  і форми соціального захисту  приватного характеру – пенсійного забезпечення, медичного страхування, соціального обслуговування. Це свідчить про те, що в нашій країні з'являється багатоукладна організаційна структура системи соціальному захисту населення, в якому використовуються практично всі теоретико-правові основи, що існують в країнах з ринковою економікою, хоча вони функціонують не повністю через невирішеність ряду теоретичних і організаційних проблем.

Її ведучими, теоретико-правовими основами СЗН в даний час є пенсійне забезпечення, забезпечення соціальними посібниками, пільгами категорій населення, що особливо мають потребу, державне соціальне страхування, соціальне обслуговування. Пенсійне забезпечення – це державна регулярна грошова виплата (у розрахунку за місяць), пенсія, яка виплачується в установленому порядку певним категоріям осіб з соціальних фондів і інших джерел, призначених для цих цілей.

Пенсійні стосунки в  Україні регулюються законами «Про державні пенсії», «Про державні пенсії в Україні», «Про пенсійне забезпечення осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, і їх сімей» та інші.

Пенсії виплачуються досягши певного віку; настанні інвалідності; смерті годувальника; тривалому виконанні певної професійної діяльності – вислузі років.

Основними видами пенсій є трудові і соціальні. До трудових відноситься пенсія через старість (за віком); пенсія по інвалідності; пенсія з нагоди втрати годувальника; пенсія за вислугу років. Якщо громадяни по яких-небудь причинах не мають права на трудову пенсію, їм встановлюється соціальна пенсія. Право на пенсію на загальних підставах мають жінки після досягнення 55 років при загальному трудовому стажі не менше 20 років і чоловіків після досягнення 69 років при трудовому стажі не менше 25 років.

Окремим категоріям громадян трудова пенсія через старість встановлюється при пониженому трудовому стажі (пільгові пенсії у зв'язку з особливими умовами праці, роботою на Крайній Півночі, при неповному трудовому стажі та інші).

Фінансування виплати  пенсій здійснює Пенсійний фонд України за рахунок страхових внесків працедавців і громадян, а також за рахунок засобів бюджету України. Всі пенсії індексуються в установленому порядку у зв'язку з підвищенням вартості життя. При підвищенні мінімальних розмірів пенсій всі пенсії збільшуються пропорційно зростанню їх мінімальних розмірів. Розвиток пенсійного забезпечення здійснюється на базі концепції реформи системи пенсійного забезпечення України.

Концепція передбачає здійснення плавного переходу до нового накопичувального принципу пенсійного забезпечення із збереженням пенсійних прав, закріплених  пенсійною системою, що діє.

Реформа передбачає:

─ введення системи індивідуального (персоніфікованого) обліку страхових внесків до Пенсійного фонду України;

─ забезпечення стабільності реальної вартості пенсії, досягнення справедливої диференціації розмірів пенсії на основі трудового вкладу, встановлення постійного механізму індексації пенсій за допомогою вживання індивідуального коефіцієнта пенсіонера, виходячи із зростання середньої заробітної плати в народному господарстві країни;

─ зміцнення фінансової стійкості бюджету Пенсійного фонду України для забезпечення своєчасного фінансування виплати пенсій.

Реформування пенсійного забезпечення дозволить перетворити  його на ефективний елемент системи соціальному захисту населення. Іншою організаційно-правовою формою соціальному захисту населення є забезпечення соціальними посібниками, пільгами категорій населення, що особливо мають потребу.

У сучасних умовах в країні число соціальних виплат і пільг  складає понад 1000, вони встановлені  більш ніж для 200 категорій громадян, чисельність осіб, що претендують на їх здобуття, досягає майже 100 мільйонів чоловік (інваліди, ветерани, діти, безробітні та інші). За допомогою соціальних посібників і пільг забезпечується реалізація соціальних гарантій громадян, повніше враховуються індивідуальні ситуації і наявність таких обставин, як бідність, сирітство, незахищене материнство, безробіття, тривала хвороба та інші.

Практика виплати соціальних посібників, що в той же час склалася, недосконала. Не вдалося забезпечити справедливість використання засобів, що виділяються на ці цілі, надавати їх адресний, повніше використовувати можливості регіонів в зміцненні фінансової бази забезпечення соціальних гарантій. Тому ці питання в даний час є центром уваги державних і інших органів, установ соціального обслуговування.

Обов'язкове державне соціальне  страхування – це засіб відшкодування  соціальної риски і засіб соціального  перерозподілу з врахуванням  принципу соціальної справедливості. Державне соціальне страхування  – це встановлена державою і регульована  нормами має рацію система матеріального забезпечення працівників в старості, в разі тимчасової або постійної втрати працездатності членів сімей працівників (при втраті годувальника), а також охорони здоров'я працівників і членів їх сімей.

Державне соціальне  страхування здійснюється за рахунок спеціальних фондів, що утворюються з обов'язкових внесків працедавців і (в деяких випадках) працівників, а також дотацій бюджету на матеріальне забезпечення працівників і членів їх сімей. Внески, призначені на державне соціальне страхування, сплачують підприємства, організації, окремі громадяни, що використовують працю найнятих робітників в особистому господарстві, а також працівники зі свого заробітку.

Забезпечення по державному соціальному страхуванню підрозділяється  на грошові виплати, матеріальні блага і послуги. У сучасних умовах стали очевидними необхідність реформування всієї системи соціального страхування.

Вдосконалення соціального  страхування передбачає:

─ звільнення державних соціальних позабюджетних фондів від невластивих їм виплат, відділення страхових платежів від податків;

─ введення диференційованих розмірів страхових внесків на державне соціальне страхування залежно від міри небезпеки, шкідливості, тягаря роботи і стану умов праці;

─ посилення особистої участі громадян у фінансуванні і управлінні системою соціального страхування;

─ розвиток добровільних форм соціального страхування за рахунок засобів громадян і доходів підприємств і інше.

Це дозволить перетворити  соціальне страхування на найважливішу надійну складову частину системи соціального захисту населення. Соціальним обслуговуванням є широкий спектр соціально-економічних, медико-соціальних, психолого-педагогічних, соціально-правових, соціально-побутових і інших соціальних послуг і матеріальної допомоги, проведення адаптації і реабілітації громадян, що виявилися в складній життєвій ситуації.

Динамічний поступ України  в напрямі докорінних демократичних  змін дістав потужну підтримку в  Конституції як основному закону держави, яка дає чітку правову  регламентацію суспільних відносин, цивілізованого вирішення проблем взаємовідносин особи, суспільства, держави.

Виходячи з положень Конституції, статті 46, держава зобов'язується вжити відповідних заходів, спрямованих  на соціальний захист громадян, які  б забезпечували належний рівень життя [9, стаття 46].

Під соціальним захистом ми розуміємо систему економічних, соціальних та організаційних заходів, які здійснюються державою для підтримки малозахищених верств населення: пенсіонерів, інвалідів, ветеранів війни, багатодітних сімей та інших малозабезпечених громадян.

Існуючій системі соціального  захисту все ще притаманні риси, успадковані від радянської системи. Проте такі безумовні елементи колишньої  системи як повна зайнятість та дотації  на товари та послуги зазнали серйозного впливу економічних реформ.

Офіційна система соціального захисту має вирішувати набагато більше проблем, ніж раніше, особливо тих, що стосуються бідності та безробіття. Соціальний захист населення спрямований не тільки на боротьбу з бідністю, шляхом організації невідкладних персональних допомог бідним, а й на запобігання бідності, надавши можливість людям створити засади соціального захисту під час свого активного періоду життя.

Основними завданнями соціального  захисту в Україні є:

─ забезпечення мінімального рівня заробітної плати, її індексації згідно з прожитковим мінімумом, встановленим Верховною Радою України;

─ задоволення належного рівня охорони здоров'я та освітньо-культурних потреб задля всебічного розвитку особистості;

─ захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян;

─ вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення тощо.

Реалізація цих завдань  можлива лише за умови комплексного використання різних методів і важелів, зокрема, реалізації конституційних прав громадян на працю і допомогу з безробіттям, запровадження оплати праці не нижче мінімального рівня, індексації зарплати в умовах зростання цін та прожиткового мінімуму, надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим сім'ям та сім'ям які мають дітей, матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо [9, С.231].