Фінансовий механізм системи соціального забезпечення населення в сучасних умовах

Пенсійна система в  Україні щороку зазнає реформувань. Так з 2008 року, завдяки збільшенню вартості 1 року страхового стажу та осучасненню заробітної плати, що враховується для розрахунку розміру пенсії, відновлено диференціацію пенсій для більшості  пенсіонерів, а саме: збільшено величину оцінки одного року страхового стажу до 1,2%, а з 1 жовтня 2008 року величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%; більш ніж у три рази збільшено заробітну плату для обчислення пенсії, а саме з 306 грн., яка враховувалася при перерахунку пенсії у 2004 році, до 928 грн. З 1 квітня 2008 року встановлено мінімальну пенсійну виплату всім категоріям одержувачів на рівні не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З 1 липня 2008 року розмір мінімальної пенсійної виплати збільшено з 482 грн. до 544 грн. із збереженням диференціації для одержувачів пенсій по втраті годувальника. Мінімальна пенсійна виплата у зв’язку із втратою годувальника встановлена в диференційованих розмірах з урахуванням кількості дітей. Так, на одного непрацездатного члена сім’ї ця виплата становить 544 грн., на двох - 652,8 грн., на трьох і більше - 816 гривень.

З 1 вересня 2008 року інвалідам  І групи, одиноким інвалідам ІІ групи, які потребують постійного стороннього догляду та які отримують пенсію відповідно до Законів України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" і „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (крім осіб, які одержують державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”), виплачується надбавка на догляд у розмірі 50 гривень. Надбавка до пенсії на неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні пенсіонера, збільшилась з 19,91 грн. до 150 гривень на кожну дитину; розмір підвищення до пенсії реабілітованим громадянам та членам їх сімей збільшено з 9,96 до 54,4 та з 4,98 до 43,52 грн.; мінімальний розмір пенсійної виплати інвалідам війни та учасникам бойових дій збільшено та встановлено у розмірах: І група - 1200 грн., ІІ група - 1080 грн., ІІІ група - 960 грн., учасники бойових дій - 840 гривень [12]. У 2009 році збережено досягнутий рівень пенсійного забезпечення, зокрема, не зменшено жодної виплати, встановленої у 2008 році, як непрацюючим так і працюючим пенсіонерам. Середній розмір пенсії з урахуванням зазначених змін у січні 2009 року склався у розмірі 898,36 грн., а у квітні - 912,81 грн. (або збільшився, відповідно, на 19,6% та 21,5% у порівнянні з січнем минулого року).

 

Рисунок 1.9 - Розподіл пенсіонерів за розмірами пенсій, тис. осіб.

 

Майже 1 млн. громадян, які  мають особливі заслуги перед  Україною (матері, які народили п’ятеро  і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, відзначені почесним званням „заслужений", орденами, медалями, державними преміями України), отримують пенсії за особливі заслуги. Пенсії за особливі заслуги перед Україною призначаються в розмірі від 20 до 40 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Зазначені пенсії збільшуються у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму. У 2009 році їх розміри становлять: від 99,60 грн. до 199,20 грн.

Що стосується фінансування соціальних гарантій Державним бюджетом, то у січні-червні 2009 року поточного  року планувалося до виконання 715 бюджетних  програм, з яких 321 - соціально-культурного  спрямування. В обсягах менше планових проведено видатки за 578 бюджетними програмами на суму 33 млрд.94,3 млн. грн., з них майже половину становлять бюджетні програми щодо соціально-культурної сфери та соціального захисту [14, С. 432].

Так, Міністерством освіти і науки  планові призначення не виконано на 304 млн. грн., з них соціально-культурного спрямування - 283,5 млн. грн., або 93,3 відсотка. Зокрема, на підготовку кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і IV рівнів акредитації - 65,2 млн. грн., на видання, придбання, зберігання і доставку підручників і посібників - 63,1 млн. гривень.

Міністерством охорони здоров'я  не освоєно 115,6 млн. грн., з них соціально-культурного  спрямування - 114,9 млн. грн., або 99,4 відсотка. Так, на підготовку і підвищення кваліфікації медичних та фармацевтичних, наукових та науково-педагогічних кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і IV рівнів акредитації не використано 43,5 млн. грн.; на державний санітарно-епідеміологічний нагляд та дезінфекційні заходи - 12,9 млн. грн., спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу, що надається загальнодержавними закладами охорони здоров'я, - 12,3 млн. гривень.

Міністерством у справах сім'ї, молоді і спорту не виконані планові  призначення на 68,7 млн. грн., з них  соціального спрямування - 67,1 млн. грн., або 97,7 відс., у тому числі на проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з олімпійських видів спорту - 25,1 млн. гривень.

За наявності планових призначень не розпочато використання коштів за 58 бюджетними програмами на суму 160 млн. грн., з яких 24 на суму 111,3 млн. грн. мають соціальний характер.

Так, Міністерством фінансів не проводились видатки на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень на суму 106 млн. грн., а Міністерством освіти і науки на інформатизацію загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів та комп'ютеризацію професійно-технічних та вищих навчальних закладів, забезпечення професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін - на суму 1,2 млн гривень (таблиця 1) [14, С. 446].

Таблиця 1 - Фінансування соціальних гарантій Державним бюджетом у I півріччі 2008 року - у I півріччі 2009 року, млн грн.

 

№ з/п	Показники	Виконано								Відхилення показників 2009 р. від 2008 р.
		січень-червень 2008 року				січень-червень 2009 року				Всього		у т. ч. загальний фонд
		всього	у т. ч. загальний фонд			всього	у т. ч. загальний фонд			(+;-)	%	(+; -)	%
			сума	відс. виконання до:			сума	відс. виконання до:
				плану	Річного обсягу			плану	річного обсягу
	ВСЬОГО ВИДАТКІВ	102926	84953	94,5	45,5	110729	85332	96, 8	44,1	7 803	7,6	379	0,4
	у тому числі:
1.	Охорона здоров'я	2 411	1 924	79,8	29,8	2 803	2 136	92,9	39,1	392	16,3	212	11,0
2.	Духовний і фізичний розвиток	1 001	928	81,8	32,6	1 046	899	90,8	41,2	45	4,5	-29	-3,1
3.	Освіта	9 882	6 888	93,2	46,5	11 800	8 308	94,5	50,0	1918	19,4	1 420	20,6
4.	Соціальний захист та соціальне  забезпечення	23 679	20 887	95,7	54,7	24 598	22 738	99,2	48,4	919	3,9	1 851	8,9

 

У 2010 році планується спрямувати видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення у розмірі 61,7 млрд грн. (більше на 16,3 % порівняно з 2009р), на охорону здоров’я - 7,5 млрд грн.. (більше на 16,8 % ), на духовний та фізичний розвиток - 2,6 млрд грн. (більше на 13,2 %), та на освіту - 25,1 млрд грн, що менше на 0,1 % показника 2009 року (таблиця 2) [13]

Таблиця 2. Заплановане фінансування соціальних гарантій Державним бюджетом на 2010 рік, млн грн

 

№ з/п	Показники	2009 рік (затверджено)		2010 рік (передбачено законопроектом)		Відхилення
		всього	у т. ч. загальний фонд	всього	у т. ч. загальний фонд	всього		у т. ч. загальний фонд
						сума млн грн	у %	сума  млн грн	у %
	ВСЬОГО ВИДАТКІВ	273 520	193 817	335 991	244 272	62 471	22,8	50 455	26,0
	у тому числі:
1.	Охорона здоров'я	6 386	5 402	7 453	6 422	1 067	16,7	1 020	18,9
2.	Духовний та фізичний розвиток	2 336	2 172	2 644	2 492	308	13,2	320	14,7
3.	Освіта	25 168	16 501	25 134	16 806	-34	-0,1	305	1,8
4.	Соціальний захист та соціальне  забезпечення	53 038	47 017	61 663	54 111	8 625	16,3	7 094	15,1

 

Таким чином, в Україні  існує достатньо розвинена система  фінансового забезпечення соціальних гарантій. Однак, саме фінансування є  досить слабким і не відповідає реальним потребам суспільства.

 

 

 

2.2 Модель соціальної політики в Україні

 

 

Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає  можливість в умовах відсутності  достатніх фінансових коштів у держави  створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.

В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити  соціальним амортизатором перетворень  і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах.

Соціальні амортизатори — це механізми соціального захисту.

Рисунок 2.3 - Призначення соціальних амортизаторів

 

Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах:

— системної, соціально-економічної  трансформації;

— структурної перебудови;

— виходу на новий щабель економічного розвитку;

— переходу до нового рівня  цивілізації.

 

Рисунок 2.4 - Етапи формування та реалізації соціальної політики

 

Цілі соціальної політики перехідного періоду стратегічного характеру:

— наповнення реформ соціальним змістом;

— розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формування громадянського суспільства;

— активізація соціальної ролі держави, відпрацювання механізму взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері;

— забезпечення гідних і  безпечних умов життя та праці, зростання  добробуту громадян;

— створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доходи відповідно до результатів праці, компетентності, таланту;

— стимулювання мотивації  до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу;

— забезпечення відтворення  населення, оптимізація ситуації на ринку праці;

— гармонізація відносин між різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності;

— формування ефективної системи соціального захисту населення;

— реформування пенсійної  системи;

— розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді;

— зміцнення сім'ї, підвищення її ролі у суспільстві.

Поточного характеру:

— погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат;

— забезпечення прожиткового мінімуму;

— боротьба з бідністю, надання адресної допомоги;

— захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індексації доходів;

— обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення;

— створення екологічно та соціальне безпечних умов життя;

— запобігання соціальній деградації тощо.

Рисунок 2.5 - Суб’єкти соціальної політики України

 

 

Методи впливу держави  на розвиток соціальної сфери:

— правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;

— прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);

— соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;

— впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення;

— прогнозування стану  загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів  служб зайнятості й бірж праці;

— встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;

— державні програми з  вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);

— державний вплив  на ціни та цінотворення;

— обов'язкове соціальне  страхування в різних формах;

— пенсійне забезпечення;

— розвиток державного сектору  економіки та виробництво суспільних товарів і послуг;

— підготовка та перепідготовка кадрів;

— організація оплачуваних  громадських робіт;

— соціальне партнерство.

Державні соціальні  стандарти — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні  гарантії — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. [20, С. 30-32].

Соціальні норми і  нормативи — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Ринкова трансформація  економіки України неможлива  без створення надійної соціальної бази її здійснення.

Соціальна база ринкового  реформування — соціальні верстви  і групи, зацікавлені в проведенні реформ, які сприяють їхній реалізації шляхом трудової і політичної активності.

У широкому розумінні  опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, професія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві [16, С. 55].

 

 

2.3 Система соціального захисту населення в Україні