Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників: особливості комерційної діяльності на фінансовому ринку

    Відтоді кількість членів Групи Егмонт значно зросла і наразі налічує близько  сотні ПФР, які відрізняються  за кількісним складом, структурною  організацією та індивідуальними обов’язками, проте об’єднані однією спільною метою – не допустити злочинні елементи до використання законних фінансових систем та інших секторів економіки  для отримання вигоди від незаконної діяльності.

    Пленарні  засідання Групи Егмонт – це своєрідні  неофіційні форуми, на яких можна обговорити та знайти можливі способи розв’язання  проблем практичної боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним  шляхом. Згідно із затвердженими цілями, що ґрунтуються на принципах обміну інформацією між ПФР, Група Егмонт продовжує вивчати схожі риси та відмінності між різними ПФР, шукає практичні шляхи реалізації інформаційного обміну, залучає до складу групи нових членів.

    Набуття членства у Групі Егмонт надає  можливості прямої участі у процедурі  прийняття рішень, у безпосередній  діяльності робочих груп та доступі  до захищеної Інтернет-мережі Групи  Егмонт.

    Спеціальний Комітет експертів Ради Європи з  питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей (PC-R-EV, MONEYVAL) засновано  у вересні 1997 р. для здійснення заходів  самооцінки та взаємної оцінки заходів  протидії відмиванню доходів, одержаних  злочинним шляхом, держав, які не входять до FATF. Цей комітет Ради Європи у своїй роботі та процедурі  здійснення оцінки й самооцінки заходів  боротьби з відмиванням грошей є  повністю ідентичним FATF і є спостерігачем  у цій міжнародній організації.

    Пленарні  засідання Комітету проводяться  двічі на рік, під час яких експерти розглядають звіти держав-членів та готують рекомендації у кожному  з них. Крім того, MONEYVAL залучає експертів  з минулого і поточного президентства FATF і наукових експертів, призначених  секретаріатом MONEYVAL.

    Одним із найважливіших елементів протидії відмиванню доходів, одержаних злочинними шляхом, відповідно до Рекомендацій FATF №№ 10 і 11 ст. 3 Директиви ЄС № 91/308 «Про запобігання використанню фінансових систем для відмивання грошей», є ідентифікація клієнта фінансової або іншої операції. В окремих міжнародно-правових документах, присвячених адміністративно-правовому механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, також міститься однозначна рекомендація фінансово-кредитним установам не відкривати анонімні рахунки. П. Бернасконі, крім неефективної діяльності органів юстиції, виділяє такі сприятливі умови, характерні для країн, в яких відбувається відмивання грошей: відсутність бухгалтерського обліку для банків, анонімні банківські рахунки, відсутність обов’язку ідентифікації клієнта. А у рекомендаціях FATF зазначається, що фінансові установи не повинні вести анонімні рахунки або рахунки, відкриті на явно фіктивні прізвища.

    У типологічних звітах FATF проводиться  розмежування між залученням (отриманням) коштів, або збиранням коштів, та відмиванням або обробкою коштів. Таке визначення використовується як контекст для обговорення злочинного використання неприбуткових організацій  і неофіційних систем переказу грошових коштів терористичними організаціями.

    Аналізуючи  окремі кроки, якими можна перевести  або приховати кошти, – банківський  переказ, об’єднання з легітимними  коштами, створення непрозорих юридичних  осіб, використання неофіційних систем переказу коштів тощо, – важко, якщо взагалі можливо, визначити якусь  одну діяльність, конкретну дію, пов’язану  з тероризмом або організованою  злочинністю. Для цього потрібно розглянути таку діяльність у контексті  інших чинників, щоб визначити  зв’язок з фінансуванням терористичної  діяльності.

    На  підставі зазначеного, основними положеннями  рекомендацій FATF визнаються такі зобов’язання:

• криміналізація відмивання грошей, одержаних у результаті вчинення злочинів (рекомендація 4) та вжиття заходів щодо арешту та конфіскації таких доходів (рекомендація 7);
• зобов’язання для фінансових установ здійснювати ідентифікацію своїх клієнтів, у тому числі будь-яких осіб, до яких перейшла певна власність, та належне ведення обліку (рекомендації 10 і 12);
• вимога щодо фінансових установ повідомляти компетентні національні органи про підозрілі операції (рекомендація 15) та запроваджувати широке коло заходів внутрішнього контролю (рекомендація 19);
• адекватні системи контролю та нагляду за діяльністю фінансових установ (рекомендації 26–29);
• необхідність підписання міжнародних угод та прийняття національного законодавства, яке б дало змогу країнам здійснювати оперативну і ефективну співпрацю на всіх рівнях (ре-комендації 32–40) .

    Безсумнівно, що ключовим органом у загальнодержавній  системі протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, є  ПФР (FIU), який може отримувати інформацію про операції, що мають ознаки легалізації  доходів, аналізувати їх та в разі виявлення ознак злочину передавати відповідну інформацію до правоохоронних органів.

    Як  свідчить міжнародний досвід, регулюючі  органи повинні мати достатньо широкі повноваження для здійснення контролю за фінансовими інститутами, збору  і передачі інформації про підозрілі  комерційні операції. Ефективність боротьби з відмиванням грошей тісно пов’язана  з можливістю доступу регуляторів  до необхідної інформації, навіть при  наявності в законі положень про  комерційну і банківську таємницю (п. 3 ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» від 08.11.1990 р.) . Обов’язковою умовою в цьому випадку є дотримання контролюючими органами вимог конфіденційності отриманої інформації. Крім того, повинні бути перекриті можливості для відмивання доходів через неконтрольовані фінансові організації (такі як пункти обміну валют) і осіб, які за родом своєї діяльності пов’язані з обігом грошей.

    До завдань ПФР в обов’язковому порядку мають входити:

    – участь у формуванні та реалізації державної політики щодо визначення основних напрямків боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним  шляхом;

    – постійне співробітництво та взаємодія  з державними та правоохоронними  органами, а також компетентними  органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері;

    – наявність повноважень щодо регулювання  діяльності у сфері запобігання  та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, не тільки підконтрольних фінансових установ, але й інших осіб, які  здійснюють операції з готівкою (надвідомчий  контроль);

    – надання практичної і методичної допомоги фінансовим організаціям щодо виявлення підозрілого (сумнівного) характеру операцій їхніх клієнтів.

    Напрацьовуючи досвід, міжнародні організації постійно вдосконалюють форми і методи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним  шляхом. Дотримання рекомендацій таких  організацій дозволить суттєво  покращити діяльність підрозділів  фінансових розвідок у зазначеній сфері  як на національному, так і міжнародному рівнях. Належне нормативно-правове  забезпечення боротьби з відмиванням  доходів, одержаних злочинним шляхом, визнано світовим співтовариством  найважливішим елементом боротьби з організованою злочинністю  і фінансуванням тероризму. 
 
 

    РОЗДІЛ 2 

Стан  подання інформації суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

2.1 Облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

    Відповідно  до пункту 1 частини другої статті 6 Закону суб‟єкти ервинного фінансового моніторингу зобов‟язані стати на облік у Держфінмоніторингу.

    Станом  на 01.01.2011 на облік у Держфінмоніторингу стали 6 404 суб‟єктів первинного фінансового моніторингу.

    Таблиця 2.1

    Питома  вага суб’єктів первинного фінансового  моніторингу, що стали на облік в  Держфінмоніторингу станом на 01.01.2011 року

 

    Рис.2.1. Питома вага суб’єктів первинного фінансового моніторингу, що стали на облік в Держфінмоніторингу станом на 01.01.2011 року  

2.2 Статистика  отриманих повідомлень про фінансові  операції.  

    Згідно  із Законом, фінансові посередники  подають до Держфінмоніторингу інформацію про фінансові операції, які відповідно до законодавства підлягають обов‟язковому  фінансовому моніторингу або  щодо яких є підозри у причетності  до відмивання коштів або фінансування тероризму.

     Всього з початку експлуатації інформаційно-аналітичної системи  Держфінмоніторингу отримано та оброблено 6 471 299 повідомлень про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, з яких 819 542 повідомлень протягом 2010 року. 

     

    Рис. 2.2 Динаміка інформування при фінансові  операції в 2005-2010 роках 

    Слід  відмітити, що у 2010 році кількість отриманих  Держфінмоніторингом повідомлень  про фінансові операції зменшилась на 9,39 % у порівнянні з минулим  роком, що пояснюється збільшенням  з 21.08.2010 порогової суми обов‟язкового  фінансового моніторингу.

    

    Рис.2.3.  Динаміка повідомлень про фінансові операції, взятих на облік в 2009-2010 роках

    Найбільш  активними в системі звітування, в розрізі суб‟єктів первинного фінансового моніторингу, є банківські установи, які надсилають основну  частину повідомлень про операції, що підлягають фінансовому моніторингу. Так, протягом 2010 року від банківських  установ було отримано 96,14 %.

    

    Рис.2.4. Динаміка інформування про фінансові  операції банківськими і небанківськими установами в 2005-2010 роках.

    Також слід зазначити, що питома вага помилок  у повідомленнях, як у попередніх роках, зберігає тенденцію до зниження та складає лише 1,6 % від загальної  кількості отриманих Держфінмоніторингом  у 2010 році повідомлень про фінансові  операції.

    Таблиця 2.2

    Кількість повідомлень, що подавались банківськими і небанківськими установами в розрізі  типів подання повідомлень станом на 01.01.2011 року.

 

    У 2010 році кількість повідомлень про  фінансові операції, що були отримані Держфінмоніторингом від небанківських  установ в електронному вигляді  збільшилась порівняно з 2009 роком  на 20,6% та складає 84,9 % від загальної  кількості поданих до Держфінмоніторингу зазначеною категорією суб‟єктів первинного фінансового моніторингу повідомлень.

    Серед небанківських установ найбільш активним у поданні повідомлень  є страховий сектор. Питома вага таких повідомлень у загальному обсязі взятих на облік повідомлень  про фінансові операції, що надійшли до Держфінмоніторингу від небанківського сектору склала 78,69 %

    Таблиця 2.3

    Питома  вага повідомлень у загальному обсязі взятих на облік повідомлень про  фінансові операції, що надійшли до Держфінмоніторингу від небанківського сектору протягом 2010 року.