Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників: особливості комерційної діяльності на фінансовому ринку

Міністерство  освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Національний  університет «Львівська політехніка»

Інститут  економіки та менеджменту

Кафедра фінансів 
 
 
 
 

Курсовий  проект

з дисципліни «Фінансове посередництво»

на тему:

«Дослідження  ринкових перспектив фінансових посередників:

заходи  щодо запобігання та протидії легалізації  доходів, одержаних злочинним шляхом»

Варіант №  
 
 
 
 
 

Виконав:

ст. гр.ЕФІз-11

ХХХХХХХХХХ Прийняв:

к.е.н., доц.

Шкварчук  Л.О. 
 
 
 

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….….3

РОЗДІЛ 1 Легалізація доходів отриманих злочинним шляхом і методи боротьби з нею………………………………………………………………………….……….5

1. Роль і місце України в боротьбі з відмиванням доходів та фінансуванням тероризму...…………………………………………………………………...……...5
2. Стратегія розвитку системи запобігання та протидії легалізації доходів, 
   одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму на період до     2015 р………………………………………………………………………….……14
3. Міжнародно-правове регулювання боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом……………………………………………………23

РОЗДІЛ 2. Стан подання інформації суб’єктами первинного фінансового моніторингу…………………………………………………………………………30

2.1 Облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу……………………...30

2.2 Зупинення та відстеження (моніторинг) фінансових операцій.………….….35

2.3 Стан розслідування кримінальних справ та їх розгляду судами……………42

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...44

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….…46 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Терміни «брудні гроші» і «відмивання  грошей» виникли ще в 30-ті роки XX ст. в США. Однак, процес відмивання брудних грошей наче не має географічних кордонів та часових меж. Він несе загрозу для загальноекономічного розвитку територій та країн, які  відмовляються від жорсткого  контролю за цим видом злочинної  діяльності.

     Аналіз  наукових досліджень вчених з проблеми протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, свідчить, що за останні роки сталося помітне  зростання професіоналізму злочинної  діяльності організованих злочинних  формувань і витонченості схем по «відмиванню брудних грошей».

     Надзвичайна актуальність даного питання, необхідність визначення недоліків в організації  протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та надання  рекомендацій щодо їх усунення обумовлюють  здійснення даного дослідження.

     Міжнародна  та зарубіжні системи протидії почали формуватися ще на початку 80-х років  минулого століття, а в Україні  прийняття заходів нормативно-правового  характеру з цього питання  почалися значно пізніше.

     Про факти відмивання доходів злочинного походження до правоохоронних органів  інформація надходить у більшості  випадків від органів, на які покладено  фінансовий моніторинг та виявлення  сумнівних фінансових операцій. Про  високу латентність легалізації  свідчать також дані статистики про  виявлені злочини у сфері незаконного  обігу наркотичних засобів та злочинів економічного спрямування, які  становлять основу в отриманні доходів  злочинного походження.

     В Україні, як і в багатьох інших  країнах СНД, після здобуття незалежності стрімкого зростання набула «тіньова»  економіка. Це зумовлено невідповідністю законодавчої бази тим ринковим відносинам, які почали зароджуватися.

     Відмивання  доходів безпосередньо пов’язане  з ухиленням від сплати податків. Тому необхідно підвищити рівень свідомості людей, які займаються приватним  бізнесом, щоб вони розуміли, яку  проблему становить відмивання доходів, адже йдеться про кошти, котрі  держава могла б використати  для соціального захисту людей.

     Тому  законодавче регулювання відповідальності за відмивання «брудних» грошей необхідне, насамперед, в інтересах боротьби з організованою злочинністю. Колосальні цінності отримані від торгівлі наркотиками, ігорного та порнобізнесу, контрабанди, розкрадань та іншої незаконної діяльності, злочинці прагнуть легалізувати, тобто  надати їм вигляд законних. Легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом є вчинення фінансових операцій чи укладення угоди з коштами  або іншим майном, одержаними внаслідок  вчинення спільного небезпечного протиправного  діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих  на приховання чи маскування незаконного  походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела  їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння  чи використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно  небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (ст. 209 КК України). 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 1 

Теоретичні  та нормативно-правові засади діяльності страхових компаній в Україні

    1.1 Історія становлення, сутність, функції та організація страхових компаній в Україні. 

    Загальновідомо, що у світі посилюються виклики  та загрози, які мають транснаціональний  характер: незаконний обіг зброї і  наркотиків, торгівля людьми, ескалація  міжнародного тероризму тощо. Україна  як рівноправний член світової спільноти  не стоїть осторонь боротьби із небезпечними явищами, зокрема відмиванням доходів  та фінансуванням тероризму. Останніми  роками співробітництво у цій  сфері розвивалось не лише в організаціях із широкою компетенцією (ООН, Рада Європи), але й через органи, спеціально створені для боротьби з подібними  злочинами і для встановлення міжнародних стандартів подолання  цього зла. 

    Провідною серед таких органів вважається Група з розробки фінансових заходів  боротьби з відмиванням грошей (FATF), яка створена у 1989 році країнами "великої  сімки". Ця міжурядова організація  розробляє, узагальнює та реалізує міжнародний  досвід у боротьбі з відмиванням  грошей і фінансуванням тероризму. Під егідою цієї організації об'єднано експертів з правових, фінансових та правоохоронних питань для вироблення рекомендацій щодо удосконалення законодавства  країн світу в цій сфері.

    У 1990 році FATF прийняла Сорок Рекомендацій, які були переглянуті в 1996 та 2003 роках. Вони акумулювали кращий світовий досвід у боротьбі з легалізацією злочинних  доходів і фінансуванням тероризму  та визначають основні принципи побудови системи запобігання цим явищам.

    Слід  зазначити, що відповідні Рекомендації обов'язкові до виконання державами  – членами FATF і мають рекомендаційний  характер для інших держав. На сьогодні Рекомендацій FATF дотримуються майже 160 країн світу.

    Не  залишилась поза увагою і сфера боротьби з фінансуванням тероризму. У 2001 році FATF прийняла вісім спеціальних рекомендацій щодо боротьби з фінансуванням тероризму. У 2005 році ці рекомендації були доповнені новою, дев'ятою.

    Стандарти FATF стали основою для вдосконалення  національного законодавства багатьох країн. До початку нового століття Україна  не мала належної системи боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням  тероризму, адже тодішня практика лише частково відповідала окремим Рекомендаціям FATF. У вересні 2001 року на Пленарному засіданні FATF було прийнято рішення  про внесення України до переліку країн і територій, що не співпрацюють у сфері боротьби з відмиванням  доходів, здобутих злочинним шляхом – так званого "чорного списку".

    Основною  причиною такого рішення була відсутність  законодавчої бази, необхідної для  ефективної протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, і підрозділу фінансової розвідки, відповідального  за одержання, аналіз і передачу до компетентних правоохоронних органів  повідомлень про підозрілі операції та іншої інформації щодо потенційного відмивання грошей та фінансування тероризму.

    Перебування України в "чорному списку" супроводжувалось не тільки так званими "моральними" заходами зі сторони  світового співтовариства, які негативно  позначилися на міжнародному іміджі нашої держави. До України були застосовані  й економічні заходи, які стосувалися  насамперед таких сфер, як банківська та фінансових послуг.

    Зокрема, згадування України в такому списку завдало непоправної шкоди українським  бізнесменам, адже всі їх рахунки  в іноземних фінансових установах  були або закриті, або віднесені  до категорії таких, які становлять підвищений ризик щодо відмивання коштів та фінансування тероризму, що унеможливлювало  або дуже ускладнювало здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

    Взявши  на себе зобов'язання створити правові  підстави для реалізації встановлених стандартів та привести фінансову систему  у відповідність до міжнародних  вимог, Україна активно включилася в побудову світової системи боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням  тероризму.

    На  виконання взятих перед міжнародною  спільнотою та безпосередньо перед FATF зобов'язань у січні 2002 року Уряд Україні створив ключовий елемент  цієї системи, її координуючий орган  – підрозділ фінансової розвідки, спочатку як Державний департамент, а згодом як Державний комітет  фінансового моніторингу. Це стало  початком побудови національної системи  боротьби з відмиванням доходів  та фінансуванням тероризму.

    У 2002 році Україна прийняла Закон про  запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним  шляхом, який після набуття чинності у червні 2003 році став фундаментом  для створення національної системи  протидії відмиванню доходів, одержаних  злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

    Слід  нагадати, що за шість місяців, що минули від дня прийняття Закону до набуття  чинності, до нього двічі вносилися  зміни. Остаточний текст Закону відповідав кращим світовим зразкам. Його прийняття  стало правовим підґрунтям для подальшого вдосконалення законодавства.

    З метою створення цілісної, узгодженої нормативно-правової бази були внесені  зміни до законів, які регулюють  діяльність банківської системи  та ринку фінансових послуг, що забезпечило  відповідність українського законодавства  міжнародним стандартам FATF.

    Законодавство у сфері боротьби з відмиванням  доходів та фінансуванням тероризму  було новим для правової системи  України, проте цілком відповідало  кращим європейським зразкам того часу. Його застосування показало, що Держфінмоніторинг, не ставши фінансовим та контролюючим органом, працює на межі між фінансовим ринком та правоохоронними органами. Це забезпечує, з одного боку, збереження банківської та комерційної таємниці, якою володіють банки та інші фінансові  установи, а з іншого – можливість проведення якісного аналізу фінансових операцій, що потенційно можуть бути пов'язані з відмиванням коштів чи фінансуванням тероризму.

    Українська  національна система фінансового  моніторингу побудована таким чином, що в ній беруть участь як суб'єкти господарювання (банки, страхові установи, товарні, фондові та інші біржі, професійні учасники ринку цінних паперів, гральні  заклади, ломбарди, підприємства і об'єднання  зв'язку, які здійснюють переказ  грошових коштів, та інші) – фінансові  посередники, так і державні органи – регулятори.