Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників: особливості комерційної діяльності на фінансовому ринку

    — визначення та застосування чіткого механізму перевірки бездоганної ділової репутації осіб, які здійснюють управління та контроль суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

    — організації проведення навчання представників  спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

    — підготовки методичних рекомендацій для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема щодо виявлення підозрілих операцій, особливостей подання інформації до Державної служби фінансового моніторингу та ідентифікації учасників фінансових операцій;

    підвищення  кваліфікації спеціалістів шляхом:

    — забезпечення Державною службою  фінансового моніторингу координації  робіт з перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів органів державної влади та суб’єктів первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

    — підвищення ефективності роботи з підготовки та підвищення кваліфікації співробітників спеціальних підрозділів правоохоронних органів, які беруть участь у виявленні, розкритті та розслідуванні фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

    — запровадження механізму навчання за новітніми навчальними програми для працівників суб’єктів первинного фінансового моніторингу з питань застосування вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», зокрема в частині здійснення ними управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

    — підвищення кваліфікації працівників  новоутворених суб’єктів державного фінансового моніторингу;

    — організації навчання за участю працівників Державної служби фінансового моніторингу співробітників правоохоронних та судових органів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

    організація ефективного міжнародного співробітництва  шляхом:

    — продовження участі України у міжнародних заходах у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що здійснюються в рамках діяльності Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF), Європейського Союзу, Ради Європи, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Егмонтської групи, Євразійської групи з протидії легалізації злочинних доходів або фінансуванню тероризму та інших міжнародних організацій і установ;

    — продовження роботи з підготовки та укладення міжнародних договорів (меморандумів) про співробітництво з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

    — забезпечення ефективної взаємодії  та інформаційного обміну з компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

    забезпечення  інформування громадськості про вжиті заходи щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму шляхом:

    — розроблення ефективного механізму  доступу фізичних та юридичних осіб, а також засобів масової інформації до публічної інформації про результати діяльності державних органів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

    — забезпечення прозорості діяльності державних  органів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

    Очікувані результати

    Реалізація  цієї Стратегії дасть змогу забезпечити:

    системну  реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

    гармонізацію  національної системи запобігання  та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму з міжнародними правовими стандартами;

    дієву співпрацю та постійний інформаційний обмін з органами виконавчої влади, іншими державними органами — суб’єктами державного фінансового моніторингу, а також компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями в зазначеній сфері;

    дотримання  та неухильне виконання вимог, установлених законодавством щодо діяльності спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

    підвищення  кваліфікації спеціалістів органів  державної влади з питань фінансового моніторингу і працівників суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

    стимулювання  притоку іноземних інвестицій у національну економіку;

    наповнення  дохідної частини державного бюджету.

    Водночас  реалізація Стратегії сприятиме  становленню і розвитку України як демократичної, правової держави, а також забезпеченню захисту її національних інтересів, удосконаленню соціально-економічних відносин та формуванню засад громадського суспільства. 
 
 

1.3.   Міжнародно-правове регулювання боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом

    Боротьба  з легалізацією доходів, одержаних  злочинним шляхом, є актуальною не лише в Україні. Наразі у світі  небайдуже ставляться до походження коштів. З метою боротьби з відмиванням  «брудних» коштів, одержаних злочинним  шляхом, створюються відповідні міжнародні організації, які застосовують певні  санкції до тих країн, що не вживають необхідних заходів у цьому напрямку. Своєчасне виконання вимог та врахування рекомендацій у національному  правовому полі зазначених організацій  дозволить підвищити ефективність функціонування національних підрозділів  фінансових розвідок.

    Першим  національним органом, завданням якого  була боротьба з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, можна  назвати створену в 1970 р. законом  про банківську таємницю Мережу попередження фінансових злочинів (Financial Crimes Enforcement Network (FinCEN)), яка находиться в підпорядкуванні міністерства фінансів Сполучених Штатів Америки (далі – США). Функцію боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, цей орган почав здійснювати лише в 1986 р.

    В результаті розгортання в США  заходів щодо запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним  шляхом, і в інших країнах почали створюватися національні органи, основним завданням яких стала зазначена  діяльність. У світовій практиці такі органи отримали назву «підрозділи  фінансових розвідок» (далі – ПФР), під якими розуміють національні  органи, відповідальні за збір, аналіз і передачу компетентним органам  інформації про випадки відмивання грошей, виявлених при розкритті  фінансової інформації, що стосується доходів, відносно яких є підозра  про їх злочинне походження.

    На  міжнародному рівні основна боротьба з відмиванням доходів ведеться в рамках заснованої в 1989 р. на зустрічі країн G-7 у Парижі Групи з розробки фінансових заходів з відмивання грошей (FATF) і створених за її зразком  регіональних організацій (Група Егмонт (Egmont Group), Спеціальний комітет експертів  Ради Європейського співтовариства з питань взаємної оцінки заходів  протидії відмиванню коштів (PC-R-EV, MONEYVAL), Азійсько-Тихоокеанська група (APG), Група  країн Карибського басейну (ESAAMLG) та ін.) [1, с. 15].

    Визнаючи  загрозу для банківської системи  і фінансових установ, глави держав або урядів країн Великої Сімки  та президент Європейської Комісії  скликали Групу з розробки фінансових заходів з відмивання грошей, до складу якої увійшли країни – члени  Великої Сімки, Європейська Комісія  та вісім інших країн. FATF були надані повноваження щодо дослідження методів  та тенденцій відмивання грошей, розгляду уже вжитих заходів на національному  або міжнародному рівнях та визначення заходів, які ще треба здійснювати  з метою боротьби проти відмивання грошей.

    У квітні 1990 р. FATF склала звіт, в якому  було вміщено сорок рекомендацій, що забезпечують широкі засади для  заходів, необхідних у боротьбі проти  відмивання грошей. З того часу FATF продовжує  вивчати методи, що використовуються для відмивання грошей, а також здійснила поновлення Сорока рекомендацій з тим, щоб вони відображали зміни, які сталися у сфері відмивання грошей, і всіляко спонукає інші країни у всьому світі вжити заходів щодо боротьби з цією проблемою.

    Група з розробки фінансових заходів з  відмивання грошей – це міжурядовий  орган, завданням якого є розробка і сприяння стратегії боротьби з  відмиванням грошей як на національному, так і на міжнародному рівнях. Таким  чином, FATF є «органом формування стратегії», діяльність якого спрямована на формування необхідної політичної волі для здійснення реформування національного законодавства  та регуляторної системи з метою  боротьби з відмиванням грошей.

    FATF не має ані чітко визначеної  конституції, ані необмеженого  строку існування. Кожні п’ять  років FATF проводить регулярні  огляди своїх завдань. Її країни-члени  зобов’язалися дотримуватися дисципліни  багатостороннього моніторингу  і взаємного контролю. Проведення  самооцінки та виконання процедур  взаємної оцінки є основними  інструментами, завдяки яким FATF стежить  за ходом реалізації Сорока  рекомендацій урядами країн-членів.

    Діяльність FATF спрямована на виконання таких  основних завдань:

    Поширення інформації про заходи у сфері  боротьби з відмиванням грошей на всіх континентах і в усіх регіонах світу. FATF сприяє створенню всесвітньої  мережі боротьби з відмиванням грошей шляхом розширення кількості країн-членів, створення регіональних органів  боротьби з відмиванням грошей у  різних частинах світу та тісної співпраці  з відповідними міжнародними організаціями.

    Здійснення  моніторингу за реалізацією Сорока рекомендацій в країнах-членах FATF. Хід  реалізації Сорока рекомендацій в усіх країнах-членах здійснюється завдяки  підходу, який включає дві складові: щорічне проведення самооцінки та більш  детальна процедура взаємної оцінки.

    Здійснення  огляду тенденцій у сфері відмивання грошей та відповідних контрзаходів (проведення «типологічних досліджень»). Відмивання грошей – це діяльність, що постійно змінюється, і визначення тенденцій таких змін здійснюватиметься і надалі. Країни-члени FATF збирають інформацію і відомості про основні тенденції у сфері відмивання грошей, щоб забезпечити відповідність Сорока рекомендацій вимогам і реаліям часу [2; 3].

    Діяльність  деяких регіональних та міжнародних  органів, таких як Група країн  Азійсько-Тихоокеанського регіону  з відмивання грошей (APG), Група країн  Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням  грошей (CFATF), Комітет експертів з  оцінки заходів з відмивання грошей Ради Європи та Група представників  офшорних країн у сфері банківського нагляду (OGBS), у повному обсязі або  частково присвячена здійсненню аналогічних  завдань щодо своїх країн-членів, які ставить FATF стосовно країн, які  до неї входять. Тому співпраця з  такими організаціями, спрямована на забезпечення впровадження усіма країнами світу  ефективних контрзаходів проти відмивання грошей, є надзвичайно важливою частиною стратегії FATF.

    У 1998 р. в рамках Департаменту Організації  Об’єднаних Націй з контролю за наркотиками і запобігання злочинам (UNODCCP) була розроблена Міжнародна програма протидії відмиванню грошей (GPML). Група  експертів з питань відмивання коштів Міжамериканської ко-місії з контролю за зловживанням використання наркотичних  речовин (CICAD) спостерігає за введенням  Плану дій із боротьби з відмиванням  грошей, прийнятого в Буенос-Айресі у 1995 р. на зустрічі міністрів країн західної півкулі .

    Співробітництво національних органів із боротьби з  відмиванням грошей здійснюється й  у рамках Групи Егмонт, або Егмонтської  групи. Її назва походить від палацу Егмонт (м. Брюссель), в якому з  ініціативи ПФР Бельгії та США 9 червня 1995 р. відбулося перше засідання  групи. У ньому взяли участь представники 24 країн та 8 міжнародних організацій  з метою обговорення діяльності спеціалізованих організацій, що вели боротьбу з відмиванням доходів, які мали на той час назву «агентств  з отримання розкритої фінансової інформації», а згодом дістали назву  «підрозділи фінансових розвідок».