Аналіз оцінки управління фінансовою стйкістю на підприємстві з використанням інформаційних систем

    Чиста виручка від реалізації за аналізований період збільшилася з 3 092,10 тис. грн. і до 4 417,70 тис. грн. або збільшилася на 42,87%. Величина собівартості змінилася з 2 456,50 тис. грн. і до 4 391,70 тис. грн. або на 78,78%.

    Питома  вага собівартості в загальному об'ємі  виручки виросла з 79,44% і до 99,41%.

    Порівняння  темпів зміни абсолютних величин  виручки і собівартості свідчить про зниженні ефективності основної діяльності.

    Операційний прибуток збільшився в аналізованому періоді з

    -1 352,60 і до -918,30 тис. грн. або на 32,11%. Це свідчить про підвищення результативності операційної діяльності підприємства. Основна діяльність підприємства на кінець аналізованого періоду була збитковою, і сума збитків операційної діяльності склала 918,30 тис. грн.

    На  кінець аналізованого періоду підприємство мало чистий прибуток в розмірі -918,30 тис. грн., яка мала тенденцію до зростання, що говорить про зростання у підприємства джерела власних засобів, отриманих в результаті фінансово-господарської діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Графік 3. Доходи від видів  діяльності тис. крб. 
 

     АНАЛІЗ  ЛІКВІДНОСТІ

     Ліквідність підприємства - це його здатність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів у міру настання їх терміну. Кажучи про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів в розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань, хоч би і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами. Платоспроможність же означає наявність у підприємства грошових коштів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є наявність в достатньому об'ємі засобів на розрахунковому рахунку і відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

     Очевидно, що ліквідність і платоспроможність не тотожні один одному. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансове положення як задовільне, проте по суті ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значна питома вага доводиться на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість.

     Аналіз ліквідності підприємства проводиться за даними бухгалтерського балансу. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Аналіз полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступеню їх ліквідності і розташованих в порядку зниження ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їх погашення і розташованими в порядку зростання термінів.

     Залежно від ступеня ліквідності, тобто  швидкості перетворення на грошові  кошти, активи підприємства розділяються на наступні групи:

     А1 - найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери). Ці статті виражають собою майно, яке має абсолютну цінність. Ці ресурси найбільш мобільні, вони можуть бути включені у фінансово-господарську діяльність у будь-який момент, тоді як інші види активів нерідко можуть включатися лише з певним тимчасовим лагом. Таким чином, чим значніше розмір групи найбільш ліквідних активів А1, тим з більшою вірогідністю можна стверджувати, що підприємство має в своєму розпорядженні достатні засоби для поточних розрахунків і платежів. Разом з тим наявність незначних засобів на розрахунковому рахунку зовсім не означає, що підприємство неплатоспроможне - засоби можуть поступати на розрахунковий рахунок протягом найближчих днів, деякі види активів легко перетворюються на грошову готівку і так далі

     А2 - швидкореалізовувані активи. Це дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати.

     А3 – повільнореалізовувані активи. Вони вдають із себе частину оборотних активів, що включає запаси, податок на додану вартість по придбаних цінностях, дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати) і інші оборотні активи.

     А4 - важкореалізовувані активи. Включають статті першого розділу активу балансу - необоротні активи.

     Пасиви  балансу групуються по ступеню терміновості їх оплати:

     П1 - найбільш термінові зобов'язання. До них відноситься кредиторська заборгованість.

     П2 - короткострокові пасиви. Це короткострокові позикові засоби, інші короткострокові пасиви, розрахунки по дивідендах.

     П3 - довгострокові пасиви. Ця група складається з довгострокових кредитів і позикових засобів, а також доходів майбутніх періодів, фондів споживання (у звітності до 2000 року) і резервів майбутніх витрат і платежів.

     П4 - постійні або стійкі пасиви. Включають статті розділу “Капітал і резерви” за вирахуванням збитків (якщо такі є в звітності до 2000 року).

     Для визначення ліквідності балансу  слід зіставити підсумки приведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце наступні співвідношення:

     У разі, коли воно або декілька нерівностей  системи не виконуються, ліквідність  балансу більшою чи меншою мірою  відрізняється від абсолютної. При  цьому недолік засобів по одній групі активів обертається їх надлишком по іншій групі.

     Детальнішим є аналіз ліквідності і платоспроможності за допомогою фінансових коефіцієнтів, результати розрахунку яких подано разом з іншими фінансовими показниками.

     Загальну  оцінку платоспроможності дає коефіцієнт поточної ліквідності або коефіцієнт покриття, визначуваний як відношення поточних активів до короткострокових зобов'язань:

     Коефіцієнт  поточної ліквідності вимірює загальну ліквідність і показує, яку частину поточних зобов'язань можна погасити, мобілізувавши всі оборотні кошти. Іншими словами, цей коефіцієнт відображає   достатність всіх оборотних активів підприємства, які можуть бути використані ним для погашення своїх короткострокових зобов'язань. Для оцінки платоспроможності і задовільної структури балансу встановлений норматив цього показника, рівний 2. Якщо коефіцієнт покриття високий, то це може бути пов'язано з уповільненням оборотності засобів, вкладених в запаси, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості. Зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності. Доцільно цей показник порівнювати з середніми значеннями по групах аналогічних підприємств. Цей показник є дуже укрупненим, оскільки не враховує ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу.

     Наступним показником є коефіцієнт “критичної оцінки”, який також називають коефіцієнтом швидкої ліквідності. Цей коефіцієнт розраховується по формулі:

     Коефіцієнт  “критичної оцінки” показує, яка  частина короткострокових зобов'язань  організації може бути погашена за рахунок засобів на різних рахівницях, в короткострокових цінних паперах, а також надходжень по розрахунках. Він допомагає оцінити можливість погашення фірмою короткострокових зобов'язань у разі її критичного положення, коли не буде можливості продати запаси. Діапазон значень цього показника, що рекомендується, від 0,8 до 1,0. Вищі значення, зазвичай, пояснюються невиправданим зростанням дебіторської заборгованості.

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності  визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується за формулою:

     Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм  платоспроможності і показує, яку  частину короткострокової заборгованості організація може погасити найближчим часом за рахунок грошових коштів. Його величина повинна бути не нижче 0,2.

     Різні показники ліквідності не тільки дають характеристику стійкості  фінансового стану організації  при різних методах обліку ліквідності  засобів, але і відповідають інтересам  різних зовнішніх користувачів аналітичної  інформації. Наприклад, для постачальників сировини і матеріалів найцікавіший коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банк, що дає кредит даної організації, більше уваги приділяє коефіцієнту “критичної оцінки”. Покупці і утримувачі акцій підприємства більшою мірою оцінюють фінансову стійкість організації по коефіцієнту поточної ліквідності.

     Застосування  методики в Audit Expert полягає в проведенні аналізу на підставі аналітичної таблиці АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ.

     Перш  за все, визначаються значення по кожній з груп активів (А1-А4), сформованих по ступеню їх ліквідності, і пасивів (П1-П4), згрупованих по термінах їх погашення. Таблиця заповнюється даними за всі наявні тимчасові періоди автоматично.

     У розділі таблиці “Абсолютні показники” представлені показники, що показують надлишок або недостачу активів для покриття зобов'язань усередині різних груп.

     Забезпеченість  зобов'язань засобами для 1-ої і 2-ої груп терміновості визначаються, відповідно, по формулах (А1-П1) і (А2-П2).

     Показник  “Поточна ліквідність” визначається як Тл=(А1+А2) -(П1+П2). Знак цього показника свідчить про платоспроможність (+) або неплатоспроможність (-) організації на найближчий до даного моменту проміжок часу.

     “Перспективна ліквідність” балансу є забезпеченістю зобов'язань 3-ої групи терміновості (довгострокових пасивів) мповільнореалізовуваними активами. Значення в рядку “Перспективна ліквідність” є прогнозом платоспроможності підприємства на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця показників ліквідності