Аналіз оцінки управління фінансовою стйкістю на підприємстві з використанням інформаційних систем

     Розділ  1. Теоретичні аспекти оцінки управління фінансовою стійкістю на підприємстві з використанням інформаційних систем

1.   Мета і значення фінансового аналізу в управлінні підприємством

 

     Фінансовий  аналіз  в своєму традиційному розумінні  є методом дослідження шляхом розчленовування складних явищ на складові частини. У широкому науковому розумінні фінансовий аналіз – це метод наукового дослідження (пізнання) і оцінки явищ і процесів, в основі якого лежить вивчення складових частин, елементів системи, що вивчається. [4, с.10] Економічна суть фінансового аналізу краще всього відбивається в наступному визначенні: «Фінансовий аналіз є оцінкою фінансово - господарській діяльності фірми у минулому, справжньому і передбачуваному майбутньому». [3, с.3]

     У економіці, складовим елементом якої є фінанси, аналіз застосовується з метою виявлення суті, закономірностей, тенденцій і оцінки економічних і соціальних процесів, вивчення фінансово-господарської діяльності на всіх рівнях і в різних сферах відтворення.

     У даній роботі ми зупинимося на визначенні фінансового аналізу діяльності конкретно узятого підприємства.

     З цієї точки зору мета фінансового  аналізу - визначити стан фінансового  здоров'я підприємства, виявити слабкі місця, потенційні джерела виникнення проблем при подальшій її роботі і виявити сильні сторони, на які підприємство може зробити ставку.

     Цілі  фінансового аналізу досягаються  в результаті вирішення певного  взаємозв'язаного набору аналітичних  завдань. Аналітичне завдання є конкретизацією цілей аналізу з урахуванням організаційних і інформаційних можливостей проведення аналізу.

     Якщо  розглядати фінансовий аналіз як процес оцінки фінансового стану підприємства на основі  вивчення його бухгалтерської звітності, то як його основні цілі ми можемо виділити наступні:

1. Відстежування поточного стану підприємства;
2. Аналіз здатності підприємства фінансувати інвестиційні проекти;
3. Аналіз здатності повернення кредитів;
4. Запобігання банкрутству;
5. Формування прогнозів фінансової діяльності підприємства;
6. Оцінка вартості підприємства при його продажі або злитті;
7. Відстежування динаміки фінансового стану.

     При оцінці фінансового положення підприємства до допомоги фінансового аналізу  удаються різні економічні суб'єкти, зацікавлені в отриманні якнайповнішої  інформації про його діяльність. До них відносяться:

     1) Внутрішні – менеджмент, акціонери,  засновники, ліквідаційна або ревізійна  комісія.

     2) Зовнішні – державні органи, кредитори,  інвестори, аудитори.

     Метою фінансового аналізу, ініціатива якого  не належить підприємству, можуть бути визначення і оцінка кредитоспроможності і інвестиційних можливостей підприємства. Так, представника банку може зацікавити питання про ліквідність або платоспроможність підприємства. Потенційний інвестор хоче знати, наскільки рентабельне підприємство і який ступінь риски втрати внеску при його інвестуванні. Існує методика, що дозволяє за допомогою фінансово-звітної документації і аналізу різних фінансових показників спрогнозувати можливість банкрутства підприємства або ж переконатися в його стабільності.

     Фінансовий аналіз є частиною загального економічного аналізу організації, а також частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, який складається з двох тісно взаємозв'язаних розділів: зовнішнього фінансового аналізу і внутрішньогосподар-чого управлінського аналізу.

     Розділення  аналізу на фінансовий і управлінський  обумовлене розділенням системи  бухгалтерського обліку, що склалося на практиці, в масштабі підприємства на фінансовий облік і управлінський  облік. Таке розділення декілька умовно, тому що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу, і навпаки. На користь справи обидва види аналізу доповнюють один одного інформацією.

     Внутрішній  фінансовий аналіз - аналіз, який необхідний для задоволення власних потреб підприємства, - направлений на визначення ліквідності фірми або на строгу оцінку її результатів в останньому звітному періоді, в тому разі, наприклад, коли керівництво фірми і її фінансовий аналітик хочуть знати, чи може підприємство дозволити собі виділення засобів на плановану виробничу експансію (розширення виробництва) і як відіб'ються на нім додаткові витрати.

     Зовнішній фінансовий аналіз проводиться аналітиками, сторонніми особами, що є, для підприємства і тому що не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства.

     Основних  відмінностей між ними два:

1. Широта і доступність інформаційного забезпечення;
2. Ступінь формалізації аналітичних процедур і алгоритмів.

     В рамках внутрішнього аналізу можливе  залучення практично будь-якої необхідної інформації, включно з тією, що не є доступною для зовнішніх аналітиків.

     Методики  зовнішнього аналізу засновані  на припущенні про певну інформаційну обмеженість аналізу.

     Незалежно від того, чим викликана необхідність аналізу, його прийоми по суті завжди одні і ті ж. Його головний інструмент - виведення і інтерпретація різних фінансових коефіцієнтів. Правильне застосування даних прийомів дозволяє відповісти на багато питань щодо фінансового здоров'я підприємства.

     Приступаючи до аналізу, слід мати на увазі три  основні моменти:

• Необхідно скласти достатньо чітку програму аналізу, включаючи опрацьовування макетів аналітичних таблиць, алгоритмів розрахунку основних показників і потрібних для їх розрахунку і порівняльної оцінки інформаційного і нормативного забезпечення.
• Схема аналізу повинна бути побудована за принципом "від загального до приватного".
• Будь-які відхилення від нормативних або планових значень показників, навіть якщо вони мають позитивний характер, повинні ретельно аналізуватися.

     В процесі комплексного фінансового  аналізу визначається потенціал комерційної організації. Виділяють дві сторони економічного потенціалу: майнове положення комерційної організації і її фінансове положення.

     Майнове положення характеризується величиною, складом і станом довгострокових активів, якими володіє і розпоряджається комерційна організація для досягнення своєї мети.

     Фінансове положення може бути охарактеризоване як на короткострокову, так і на довгострокову  перспективу. У першому випадку  говорять про ліквідність і платоспроможність  комерційної організації, в другому випадку - про її фінансову стійкість.

     Обидві  сторони економічного потенціалу комерційної  організації взаємозв'язані.

     Аналітичні  розрахунки виконуються або в  рамках експрес-аналізу, або поглибленого аналізу.

     Мета  експрес-аналізу - наочна і нескладна за часом і трудомісткості реалізації алгоритмів, оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку комерційної організації.

     Поглиблений аналіз конкретизує, розширює або доповнює окремі процедури експрес-аналізу.

     Переважна частина коефіцієнтів розраховується за даними балансу і звіту про прибутки і збитки; причому розрахунок може виконуватися або безпосередньо за даними звітності, або за допомогою ущільненого балансу.

     Отже, фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

• майновий стан підприємства;
• ступінь підприємницької риски;
• достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;
• потреба в додаткових джерелах фінансування;
• здібність до нарощування капіталу;
• раціональність залучення позикових засобів;
• обгрунтованість політики розподілу і використання прибули. [9, с.6]

     Фінансовий  аналіз діяльності підприємства включає:

     - аналіз фінансового стану;

     - аналіз фінансової стійкості;

     - аналіз фінансових коефіцієнтів:

     - аналіз ліквідності балансу;

     - аналіз фінансових результатів, коефіцієнтів рентабельності і діловий  

       активності. [7, с.7]

     Життя підприємства складають постійно змінні ситуації і складні проблеми. Для  організації надійного фінансового  управління необхідно розбиратися  в реальному русі справ на підприємстві, знати, чим воно займається, володіти інформацією про його ринки, клієнтів, постачальників, конкурентів, якість продуктів його діяльності, подальших цілях і так далі Одним із засобів координації роботи підприємства і контролю за його фондами є фінансовий аналіз. Він дозволяє відповісти на багато питань щодо руху засобів у фірмі, якості управління ними і положення на ринку, яке набуває фірма в результаті своєї діяльності.

     Таким чином, фінансовий аналіз для управлінського персоналу підприємств, фінансово-бухгалтерських працівників і фахівців-аналітиків – це найважливіший інструмент визначення фінансового стану підприємства, виявлення резервів зростання рентабельності, поліпшення всієї фінансово-господарської діяльності і підвищення її ефективності. Він служить початковою відправною точкою прогнозування, планування і управління економічними об'єктами.

     Інформаційною базою фінансового аналізу є  фінансова звітність, що складається  з балансу підприємства і звіту  про фінансові результати і їхнє використання. 
       Фінансова звітність в основному відбиває фінансові результати минулих подій і містить інформацію, корисну для прийняття інвестиційних рішень і рішень по наданню кредитів, а також оцінки майбутніх грошових потоків суб'єкта, ресурсів і зобов'язань його в зв'язку з довіреними йому ресурсами і роботи керівних органів. 
       Фінансова звітність в умовах ринкової економіки перетворюється практично в єдине систематизоване джерело фінансової інформації про діяльність суб'єкта, що хазяює, в основний засіб комунікації суб'єктів різних організаційно-правових, що хазяюють, форм і інформаційну базу наступних аналітичних розрахунків, необхідних для прийняття управлінських рішень. 

     Основним  джерелом інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства служить бухгалтерський баланс. На основі інформації балансу зовнішні користувачі можуть прийняти рішення про доцільність і умови ведення справ з даним підприємством як з партнером; оцінити можливі ризики своїх вкладень, доцільність придбання акцій даного підприємства й інші рішення. Будучи центральною формою фінансової звітності, бухгалтерський баланс дозволяє визначити на звітну дату склад і структуру майна підприємства, ліквідність і оборотність поточних активів, наявність власного капіталу і зобов'язань, стан і динаміку дебіторської і кредиторської заборгованості, кредитоспроможність і платоспроможність підприємства. Однак на ряді з його даними при проведенні аналізу фінансового стану підприємства необхідно використовувати показники й інші форми фінансової звітності, особливо звіту про результати фінансово-господарської діяльності, що містить порівняння суми всіх доходів підприємства за рік із сумою усіх витрат, понесеними їм для підтримки своєї діяльності і на відміну від балансу показує не моментальний знімок, не застиглий фінансовий стан підприємства, а рух капіталу в часі, фінансовий результат суб'єкта за звітний період.

     У даній дипломній роботі, зважаючи на її тему, основна увага буде зосереджена  на  такій складовій фінансового  аналізу як фінансова стійкість, її сутність розкриває наступноий підрозділ. 

2. Сутність  фінансової стійкості  підприємства та фактори, що її обумовлюють.

 

    Однією  з ключових задач аналізу фінансового  стану підприємства є вивчення показників, що характеризують його фінансову стійкість, яка являється головною умовою життєздатності підприємства. На неї впливають різні причини - і внутрішні, і зовнішні: виробництво і випуск дешевої продукції, що має попит; міцне положення підприємства на товарному ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагоджена економічних зв'язків з партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; малий ступінь риски в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності і так далі. Така різноманітність причин обумовлює різні грані самої стійкості, яка відносно підприємства може бути загальною, фінансовою, ціновою і т. д., а залежно від факторів тих, що впливають на неї - внутрішньою і зовнішньою.