Планування тваринництва

3.6. Планування собівартості 
 

      Собівартість  виражає у грошовій формі індивідуальні  витрати підприємства, пов'язані  з виробництвом продукції в конкретних економічних умовах. Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і грошових ресурсів на основі науково обґрунтованого їх споживання відповідно до технологічних умов та вимог навколишнього середовища.

    Собівартість  як економічна категорія являє собою  відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість - це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

    Собівартість - один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво  відповідного виду продукції і наскільки  економічно вигідним воно є в конкретних природноекономічних умовах господарювання.

    Показник  собівартості дає можливість глибоко  аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших ознакових  умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

    Важливо зазначити й те, що прибутковість  підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

    При визначенні собівартості основної продукції  спочатку розраховують собівартість побічної продукції. Вихід гною визначається в залежності від прийнятої технології утримання худоби, для розрахунків приймемо на 1 корову на рік 6 т. Собівартість 1 т гною 33 грн.

      Собівартість  1  кормо-дня обчислюється діленням усієї суми витрат на утримання основного стада на кількість кормоднів.

     Собівартість  1 голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

    Планова вартість кормів 145652,8 грн.

    Плановий фонд оплати праці 49341 грн.

    Середньорічне поголів'я 47 гол.

    Заплановано одержати 54гол. приплоду, 2022 ц молока.

        Згальна сума витрат (145652,8+49341)/0,70=136496 грн.

    Собівартість  1 корм.-дня 136496/15841=20,4 грн

    Собівартість  голови приплоду 20,4*64=1306 грн

    Собівартість  приплоду 1306*64=83558 грн.

    Витрати на гній 6*47*33=9306 грн.

    Собівартість  молока 136496+83558+9306/2022=147,9 грн.

    Рентабельність 170-(147,9*1,1)/(147,9*1,1)=34,9 

    Ціль  курсового проекту досягнуто. Відродження галузі тваринництва у ФГ «Васильок» пройшло успішно. Собівартість 1 ц молока запланована в межах 148 грн, а рівень рентабельності – на рівні 34,9%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                           ВИСНОВКИ 

    Сільське  господарство — одна з головних галузей матеріального виробництва, і саме воно визначає специфічний спосіб життя 2,3 млрд. осіб.  
Загальна площа світо¬вого земельного фонду дорівнює 134 млн. км2 (13,4 млрд. га). З окремих великих регіонів найбільшим земельним фондом воло¬діють Африка, СНД, Азія, Північна і Південна Америка. 
Сільське господарство — складна виробнича, соціальна та екологічна система, де взаємодіють безліч економічних, соціаль¬них і біологічних факторів.

    Тваринництво  – це комплекс взаємопов’язаних галузей  сільського господарства. Воно забезпечує населення найбільш цінними продуктами харчування (м’ясо, молоко, яйця), промисловість – сировиною (шкіри, хутро, вовна, пух, перо), а рослинництво – органічними добривами.  
Нині у світі розводять велику і дрібну рогату худобу, свиней, овець, кролів, коней, верблюдів та інших представників тваринного світу.  
Тваринництво забезпечує населення продуктами харчування (молоко, масло, м'ясо, сало, яйця та ін.), легку і харчову промисловість — сировиною (вовна, шкіра, м'ясо, молоко та ін.), дає живу тяглову силу (коні, воли, осли, мули, верблюди, олені), деякі корми (кісткове борошно та ін.)., лікарські засоби (гормони, сироватки) та органічні добрива. 
Тваринництво залежить від кормової бази. Тому воно прив’язано до рослинництва та харчової промисловості.

    Сучасне сільськогосподарське виробництво  неможливо уявити ізольованим, що розвивається і функціонує поза національною економікою. В реальному житті воно базується на міжгалузевій виробничій кооперації, котра пов'язує сільське господарство і сполу¬чені з ним галузі економіки, які, з одного боку, поставляють сіль¬ському господарству засоби виробництва та всі необхідні технічні умови виробництва; з іншого — переробляють сільськогоспо¬дарську сировину і доводять готові продукти харчування до споживача.

    Розвиток  скотарства має базуватися на основі інтенсифікації, спеціалізації, удосконалення  його ведення, поліпшення селекційно-племінної  роботи, створення зоо-інженерно-ветеринарної служби, організації агросервісного обслуговування господарств, відновлення поголів’я великої рогатої худоби, поліпшення її породного складу і племінних якостей, поглиблення спеціалізації господарств на виробництві яловичини і молока, поліпшення системи утримання і годівлі тварин. 
Особливо важливого значення необхідно надати проблемам розвитку кормової бази і удосконалення годівлі тварин.

     Відповідно  до умов індивідуального завдання мною було розроблено план розвитку даної  галузі на перспективу 1 рік.

     Планується  використати для розведення молочну  породу корів Червона степова.

Придбано буде 49 гол.нетелів.

     Відповідно  до умов завдання буде одержано господарством  61 голів приплоду.

     Плановий  рівень продуктивності буде становити  4200 кг на одну корову.

Обсяг виробництва  буде становити 2134 ц молока

      Отримавши запланований вихід продукції, було визначено собівартість 1 ц. молока. Для цього розраховані основні статті витрат, в тому числі річний фонд оплати праці, вартість кормів. В результаті розрахунків ми отримали 122 грн. собівартості 1 ц. молока.