Планування тваринництва

    Нестабільність  на продовольчому ринку України, значне зростання цін на продукти харчування і матеріальні ресурси для села, нестабільність у виробництві сільськогосподарської продукції свідчать про вплив наслідків економічної кризи. Сьогодні більше половини населення споживає значно менше молокопродуктів від встановлених медициною фізіологічних норм. Це пояснюється в основному низькою ефективністю виробництва й переробки молока, а також низьким рівнем купівельної спроможності споживачів.

    Прискорення темпів зростання виробництва молока має важливе народногосподарське  значення. Молоко - найбільш повноцінний та висококалорійний продукт харчування. Серед усіх інших продуктів харчування воно займає чинне місце. Під час розгляду шляхів підвищення ефективності виробництва молока слід врахувати також головну умову подолання збитковості галузі молочного скотарства забезпечення інтенсивного типу розвитку.

     Економічний аналіз діяльності підприємств в  умовах перехідної, а тим більше ринкової, економіки дедалі більше набуває характеру системного аналізу. Головна цінність системного економічного аналізу полягає в тому, що в процесі його проведення будується логіко-методологічна схема, яка відповідає внутрішнім зв'язкам показників і факторів та відкриває широкі можливості для застосування комп’ютерної техніки та економіко-математичних методів.

    Ефективність  виробництва молока характеризується тісним зв'язком з ефективністю переробки  цього продукту. Низька рентабельність знижує можливості сільськогосподарських  підприємств у розширеному веденні  молочного скотарства. Поряд із низькою  продуктивністю корів зменшується і чисельність поголів'я, що призводить до зниження обсягів валового виробництва молока. Товаровиробники неспроможні змінити ситуацію й удосконалити виробництво без залучення інвестицій. Внаслідок низької ефективності виробництва суттєво зменшився рівень завантаження потужностей переробних підприємств. Крім того, якість виробленої сировини дуже низька, що утруднює виробництво конкурентоспроможної продукції. Через низьку купівельну спроможність населення знижується і рівень споживання молока, що зумовлює значні коливання закупівельних цін на молочну сировину. Активізація попиту на молочні продукти можлива за рахунок економічних чинників, тобто впливу на зростання доходів населення, що в даний час мало імовірно.

    Економічна  ефективність виробництва молока значною мірою залежить від кон'юнктури ринку, яка формується під впливом попиту та пропозиції. За ситуації, що склалася, населення неспроможне задовольнити свої фізіологічні потреби у молочній продукції. Так у 2008 р. в Україні споживання молока та молочних продуктів було на рівні 213,8 кг на одну особу при нормі 380 кг, що на 10,8 кг менше ніж в попередньому році. В Миколаївській області ситуація аналогічна. Так в 2008 р. споживання молока та молочних продуктів на одну особу було на рівні 228,0 кг, що на 8,4 кг менше ніж у 2007 р. Потреба споживання молока в Миколаївській області у 2008 р. задоволена на рівні 60%, що також зумовлено низькою купівельною спроможністю.

    Нинішня ситуація в молочному скотарстві України та Миколаївській області зокрема характеризується зменшенням поголів'я корів та обсягів виробництва молока.

    Динаміку  основних показників ефективності виробництва  молока в Україні та Миколаївській регіоні наведено у таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Порівняльна характеристика основних показників виробництва молока в Миколаївській області

* за  даними Держкомстату України                                                              

    Валове  виробництво молока в Україні  за досліджуваний період зменшилось на 896,6 тис.т.(у 1,1 раз). Середньорічний надій збільшився на 1434 кг. (у 1,6 раз). Загалом обсяги виробництва молока в Черкаській області за 2000-2008рр. зменшились на 55 тис.т. Середньорічний надій збільшився на 11882 кг.

    Загалом ефективність виробництва молока підприємствами Миколаївській області відзначається позитивними показниками кращими від загальноукраїнських. Проте потребують докладного вивчення питання конкурентоспроможності та якості молокопродукції, що виробляється вітчизняними виробниками.

    Поряд з цим, знизились витрати кормів на умовну голову, які у 2009 р. становили 73,9 %до рівня 2003 р. Затрати праці на одиницю продукції зросли

    на 62,2 %, або 4,6 тис. люд.-год. порівняно з 1990 р. Це ще раз підтверджує незабезпеченість кормами і трудомісткість виробництва в даній галузі. При середньорічній продуктивності корів 3000 кг за науково-обґрунтованою нормою необхідно 37,5 ц корм. од. на корову і 7 тис. люд.-год. на 1 ц молока. Отже, у 2000 році ці показники сільгосппідприємств області менші на 12,27 ц корм. од. і більші на 5 тис. люд.-год. відповідно з нормативною потребою.

    Крім  цього, більш як у 2 рази зменшилось виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь, хоч вартісний показник має тенденцію до зростання і у 2006 році зріс на 77, 0 % порівняно з 2003 роком. Відповідно зі зменшенням поголів'я корів і площ угідь у динаміці років зростає щільність поголів'я корів на 100 га сільгоспугідь, і у 2009 р. становить 72,4 %, або 23,4 голови порівняно до 2003 р.

    Що  стосується рівня рентабельності (збитковості) виробництва молока, який залежить від собівартості і реалізаційної  ціни одиниці продукції, то позитивні результати спостерігаються у 2004 і 2007 роках, хоча і у 2004 р. різниця між ними становить 2,0 %. Збитковість виробництва у 2003-04 рр. є проявом зменшення закупівельної ціни заготівельними і переробними підприємствами.

    Аналізуючи  молочне скотарство області, важливо зазначити досвідрозвинутих країн, зокрема Європейського Союзу. Країни ЄС займають провідне місце в розвитку молочного скотарства. Як повідомляє В.Н. Зимовець, у 2003 р. поголів'я корів у цих країнах становило 21,5 млн. голів, або 10 % від світового, валове виробництво молока – 120,5 млн. тонн, або понад 30 % від світового. В Україні найбільше поголів'я спостерігалось в 2003 р. – 9,3 млн. голів, а валове виробництво молока у 2003 р. – 243,5 млн. тонн.

    Молочне скотарство у провідних країнах  ЄС, зокрема Німеччині, Франції, Нідерландах, розвивається у напрямку інтенсифікації шляхом підвищення продуктивності корів, поряд зі скороченням поголів'я останніх, яке протягом 2003-2007 рр. становило 18 %. Найістотнішим фактором інтенсифікації є голштинізація, яка дає змогу в короткі строки підвищити продуктивність на 15-20 % і досягти середньорічних надоїв на корову за рік 7 тис. кг при вмісті жиру 4,39 % та білка 3,4 %.

    Крім  селекційно-племінної роботи, важливе  значення має і кормова база. Фермери утримують таке поголів'я корів, яке можуть прогодувати за умови забезпечення круглорічного збалансованого раціону кожній тварині.

    Наприклад, у Великій Британії широко застосовують пасовищне утримання

    корів (переважно фризької породи, як найбільш придатних до такого утримання) при невеликих витратах концкормів (в розрахунку 10-12 ц на голову).

    Основою кормової бази є багаторічні трави, під якими зайнято майже 70 % земельних угідь, при цьому тривалість пасовищного періоду доводять до 250 днів. Основними товаровиробниками молока є великі ферми (1/3) з поголів'ям понад 100 корів, на які припадає 70 % усього виробництва цієї продукції. Важливою умовою таких ферм є максимальне їх наближення до ділянки виробництва кормів, що дає змогу забезпечити рівень трудомісткості виробництва 1 ц молока 0,8-1 люд.-год. і ефективне ведення галузі в цілому .

    Отже, наведений досвід свідчить про те, що Україна має всі необхідні передумови для збільшення виробництва молока, які наблизили б її до країн ЄС і на основі цього вона може стати основним продуцентом і потенційним експортером молочної продукції в Європу.

    Беручи  до уваги досвід розвинутих країн  і сучасний стан розвитку молочного  скотарства області і України  загалом, насамперед, варто звернути увагу уряду на запровадження і розробку механізму цілеспрямованої селекційно-племінної роботи з використанням елементів біотехнології і генної інженерії для збереження існуючого поголів'я і підвищення його продуктивності. Основою для цього буде створення системи сільськогосподарського кредиту,

    з метою здійснення поточної та інвестиційної діяльності, а також всебічно стимулювати участь кредитних спілок і комерційних банків у кредитуванні села та сільгоспвиробників. Запровадити здійснення заходів із поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва в молочній галузі, з наступною ліквідацією дрібних товаровиробників і приділити більшу увагу кооперуванню та агропромисловій інтеграції.

    Подальший розвиток повинні одержати лізингові  операції, насамперед техніки і обладнання для тваринницьких ферм. Крім запропонованої державою програми страхування ризиків врожаю сільгоспкультур, важливо ввести в дію механізм страхування основних засобів, в тому числі худоби тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  З

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ВИРОБНИЧІ  ПОКАЗНИКИ ПЛАНУ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

3.1. Планування поголів'я

3.1.1. Планування осіменінь та надходження приплоду 

     У сільському господарстві підвищення економічної  ефективності має велике значення не тільки у вирішення продовольчої проблеми, а й у підвищенні добробуту  всього населення. Особливе значення набуває підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин і конкуренції, коли виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість та високу якість продукції.

    При раціональній організації скотарства важливе значення має правильне відтворення стада. Воно ґрунтується на врахуванні біологічних особливостей тварин та організаційно-економічних вимог галузі. Йдеться про своєчасне парування (штучне осіменіння) телиць і корів після отелення; інтенсивне використання дорослих тварин та своєчасне їх вибракування; своєчасну заміну вибракуваних тварин продуктивнішим молодняком; збереження усього приплоду; ліквідацію яловості; підвищення плодючості; раціональне вирощування ремонтного молодняку; належну племінну роботу на підприємстві, спрямовану на поліпшення якості стада, тощо.

    Найефективнішим є парування телиць у 16-18-місячному  віці, а корів після отелення - через 1,5-2 міс. Для обґрунтування  строку використання корів і розміру  їх вибракування слід виходити з того, що найвищу продуктивність вони мають на 5-6 лактації, після чого вона знижується. Тому в нормальних умовах тварин потрібно утримувати 7- 8 лактацій, тобто вибраковувати 12-15 відсотків їх на рік. Оскільки корів вибраковують не тільки через зниження продуктивності від старіння, а й з інших причин (захворювання, низька продуктивність на перших лактаціях), то вибракування може становити 20 відсотків і більше.

    Відтворення стада в скотарстві значною мірою  залежить від організації вирощування  ремонтного молодняку. Його можна вирощувати як на молочних, так і на спеціалізованих підприємствах.