Діагностика продуктивності праці та напрями її зростання в СГ ТОВ « імені Калашника

Виходячи з даних табл. 2.6 можна відмітити, що середньорічна чисельність працівників, зайнятих у сільському господарстві за досліджуваний період зменшилася на 16 осіб (6,2 %) до 243 осіб, це свідчить про зменшення обсягів виробництва як в галузі рослинництва так і в галузі тваринництва, у рослинництві – зменшилась на 10 осіб, що становить 124 особи, а у тваринництві чисельність працівників зменшилася на 6 (4,8 % ) до 119 осіб.

Найпоширенішим методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання.

Усі фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці, можна поділити на такі:

1) структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва;

2) підвищення технічного рівня виробництва;

3) удосконалення управління організації виробництва і праці;

4) зміна обсягу виробництва продукції;

5) галузеві фактори, наприклад зміна гірничо-геологічних умов, вміст корисних речовин у руді тощо.

Важливим фактором зростання продуктивності праці є підвищення технічного рівня виробництва, що досягається за рахунок комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів, упровадження передової технології, модернізації діючого устаткування, зміни конструкції і технічних характеристик виробів, підвищення якості продукції, поліпшення використання матеріалів, палива та інших енергоресурсів, упровадження нових, ефективніших видів сировини, матеріалів та енергоресурсів. Зміна чисельності працівників у результаті впровадження нової техніки, технології, модернізації устаткування визначається порівнянням чисельності працівників для виконання запланованого обсягу робіт, до і після впровадження заходів.

Вплив на зростання продуктивності праці зміни обсягу і структури виробництва здійснюється за такими напрямами, як зміна обсягу виробництва продукції, зміна питомої ваги окремих видів продукції тощо. Необхідно наголосити, що пропорційно до збільшення обсягу виробництва коливається лише чисельність основних робітників, і значно меншою мірою — чисельність інших категорій промислово-виробничого персоналу.

Основними техніко-економічними показниками, які використовуються під час планування підвищення продуктивності праці, можуть бути:

− нормована, фактична і планова трудомісткість усієї виробничої програми, а також розрахованої на одиницю продукції, що випускається;

− зниження трудомісткості від упровадження запланованих організаційно-технічних заходів;

− чисельність працівників за категоріями;

− баланс робочого часу працівників у базисному і плановому періодах.

Процес оновлення колективу в результаті руху персоналу називається змінністю кадрів. Вибуття обумовлюється різноманітними як об’єктивними (скорочення виробництва, досягнення пенсійного віку, призов на військову службу, вступ до навчального закладу), так і суб’єктивними причинами.

Рух та ефективність використання трудових ресурсів СГ ТОВ «імені Калашника» відображено в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Рух та ефективність використання трудових ресурсів у

СГ ТОВ «імені Калашника» 2008-2010 рр.

Аналіз даних табл. 2.7 показує, що середньооблікова чисельність працівників у 2010 році порівняно з 2008 роком зменшилась на 10 (або на 3,8%) осіб, в тому числі вибуло − 8 осіб (або на 8,9 %), прибуло −28 осіб (або на 41,2%). Коефіцієнт надходження у 2010 році порівняно з 2008 роком становить 0,11, а коефіцієнт вибуття становить -0,02.

Середньорічна чисельність працюючих у 2010 році порівняно з 2008 роком зменшилась на 16 осіб (або на 6,2 %), в тому числі в рослинництві зменшилось на 10 осіб (або на 7,5 %), в тваринництві збільшилось на 6 осіб (або на 4,8 %). Коефіцієнт використання запасу праці збільшився на 0,06 (або на 5,8 %), навантаження на 1 працівника ріллі збільшився на 1,07 (або на 6,3 %).

Продуктивність праці − це показник економічної ефективності трудової діяльності працівників підприємства, який визначається як відношення обсягу виробленої продукції до витрат праці.

Розглянемо вартісні показники продуктивності праці у СГ ТОВ «імені Калашника» Полтавського району протягом 2006 – 2010 рр. (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Вартісні показники продуктивності праці у

СГ ТОВ «імені Калашника» Полтавського району, 2006 – 2010 рр.

Аналізуючи дані табл. 4.2 можна зробити висновок, що у СГ ТОВ «імені Калашника» Полтавського району у 2010 р. в порівнянні із 2006 р. обсяг виробництва валової продукції зріс на 2069,3 тис. грн. (15,8 %), у тому числі на 1 середньорічного працівника – 13,9 %, на 1 люд.-год. – 8,1 %. Зростання спостерігається і на обсяг одержаної товарної продукції у 2010 р. на 14687,9 тис. грн. (149,5 %), у тому числі і на 1 середньорічного працівника – 145,4 %, та на 1 люд.-год. – 132,7 %. Обсяг одержаного чистого прибутку також зріс у 2010 р. в порівняні із 2006 р. на 3051,6 тис. грн. (137,1 %), у тому числі на 1 середньорічного працівника – 133,2 %, та на 1 люд.-год. – 100,6 %.

Отже, аналізуючи показники продуктивності праці в СГ ТОВ «імені Калашника» ми дослідили, що продуктивність праці знаходиться на низькому рівні. Чистий прибуток у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшився на 3051,6 тис. грн.. або на (137,1 %). Задля покращення економічного стану на підприємстві потрібно внести деякі зміни в організаційній структурі на підприємстві.

2.3 Факторний аналіз продуктивності праці підприємства

Підвищення продуктивності праці є головним чинником подолання економічного спаду, забезпечення стійкого і потужного економічного зростання та підвищення рівня життя населення.

Трудові ресурси більшою мірою, ніж інші чинники виробництва, визначають стратегічний успіх підприємства, є основою забезпечення ефективності його діяльності. Виходячи з цього, резерви людського чинника слід розглядати як головні резерви розвитку виробництва. Недостатня увага до людського чинника у підготовці та реалізації господарських рішень, як правило, веде до низького економічного ефекту. В сучасних умовах ефективність діяльності підприємств визначається великою кількістю чинників і умов. Одним із чинників, які обумовлюють досягнення підприємством  конкурентних переваг, є наявність достатньої кількості якісних трудових ресурсів та високий рівень продуктивності праці, який можна забезпечити при виконанні наступних умов:

1) зростання результатів праці при зниженні витрат праці;

2) зростання результатів праці при стабільних витратах праці;

3) сталість результатів при заниженні витрат праці;

4) темпи росту результатів випереджають темп росту витрат праці;

5) темпи зниження результатів нижчі за темпи зниження витрат.

Продуктивність праці виступає комплексним показником ефективності економічної діяльності, тому прагнення найкращим чином виразити і виміряти цей показник є обґрунтованим і зрозумілим. Оскільки будь-яка уречевлена праця втілює результати живої на попередніх етапах виробництва, то на макроекономічному рівні продуктивність праці відбиває загальну ефективність виробництва товарів і послуг в економіці. В тому числі динаміка продуктивності праці опосередковано характеризує ступінь прогресу в управлінні економічними процесами. Тому зростає значення її вимірювання як у контексті завдань державного регулювання, так і для приватного підприємництва.

На основі звітності підприємства можна розрахувати факторний аналіз продуктивності праці в СГ ТОВ «імені Калашника» у табл. 2.8

Таблиця 2.8

Вихідна інформація для факторного аналізу продуктивності праці у СГ ТОВ «імені Калашника» Полтавського району, 2008 – 2010 рр.