Управління інвестиційною діяльністю

     Відомою методикою оцінки інвестиційної  привабливості країни (регіону) є  методика Світового банку. Метод, який використовує Світовий банк, - опитування топ-менеджменту деяких підприємств в Україні. Більшість питань спрямовано на визначення того, які фактори і наскільки є перепонами для ведення бізнесу в даній країні. Результати можна обирати та розглядати в різних комбінаціях за розміром підприємств (малі, середні, великі), за секторами (дуже широкий список бізнесі, галузей та секторів), за формою власності (приватні, державні підприємства), за експортною діяльністю (експортують чи не експортують).

     Для оцінки інвестиційної привабливості  регіону Світовий банк використовує такі групи показників:

• загальні показники;
• інфраструктура;
• фінанси;
• державна політика та послуги;
• вирішення суперечок та злочинність;
• потенціал та інновації;
• трудові відносини [38].

     Методика  Інституту Реформ грунтується на використанні показників, на які регіональні  органи влади практично не можуть впливати, що зменшує можливості практичного  використання цієї методики в процесі  вдосконалення регіональної інвестиційної  політики.

     Дана  методика наслідує методику І.О.Бланка та використовує ті ж групи показників. Особливістю методики Інституту  реформ, яка відрізняє її від інших  методик, є присвоєння ступенів важливості для кожної групи показників.

     Кожний  синтезований показник оцінюють за сукупністю аналітичних показників, що входять  до його складу. Кількісну оцінку кожного  синтезованого показника отримують  підсумовуванням рангових значень (у системі регіонів), що входять  до складу аналітичних показників [39].

     При оцінюванні рівня загальноекономічного розвитку регіону вивчають потенційну потребу в обсягах інвестування, можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел, сукупну місткість регіонального ринку. Для такого оцінювання використовують аналітичні показники:

•   частка регіону у валовому внутрішньому продукті та виробленому національному доході;
• обсяг виробленої промислової продукції на душу населення;
•   рівень самозабезпеченості регіону основними продуктами харчування (обсяг виробництва відповідних видів сільськогосподарської продукції на душу населення);
•   середній рівень заробітної плати у регіоні;
•   обсяг і динаміка капітальних вкладень у регіоні в розрахунку на одного жителя;
•   число компаній і фірм всіх форм власності в регіоні;
• частка збиткових підприємств у загальній кількості функціонуючих компаній та фірм.

     При оцінюванні рівня розвитку інвестиційної інфраструктури регіону

вивчають  можливості швидкої реалізації інвестиційних  проектів за такими показниками:

•   кількість підрядних будівельних компаній і фірм всіх форм власності;
•   обсяги місцевого виробництва основних видів будівельних матеріалів;
•   виробництво енергетичних ресурсів (у перерахунку на електроенергію) на душу населення;
•   кількість залізничних шляхів сполучення в розрахунку на 100 км² території;
•   щільність автомобільних шляхів з твердим покриттям на 100 км² території.

     При оцінюванні демографічної характеристики регіону вивчають потенційний обсяг попиту населення на споживчі товари та послуги, а також можливість залучення кваліфікованої робочої сили у виробництва, що інвестуються. Для цього аналізують такі показники:

•   частку населення регіону в загальній чисельності жителів країни;
• співвідношення міських і сільських жителів у регіоні;
•   частку населення, зайнятого в суспільному виробництві на підприємствах всіх форм власності;
•   рівень кваліфікації робітників, зайнятих у суспільному виробництві.

     При оцінюванні рівня розвитку ринкових відносин і комерційної структури регіону вивчають відношення місцевих органів самоврядування до розвитку ринкових форм і створення відповідного підприємницького клімату. Для цього оцінювання використовують систему таких показників:

•   частку   приватизованих  підприємств   у   загальній   кількості   підприємств комунальної власності;
•   частку компаній і фірм недержавних форм власності у загальній кількості виробничих підприємств регіону;
• кількість спільних компаній і фірм з зарубіжними партнерами (юридичними і фізичнимио собами - нерезидентами);
•   кількість банківських установ (у тому числі філій) на території регіону;
•   кількість страхових компаній (та їхніх представництв) на території регіону;
•   кількість товарних бірж (універсальних і спеціалізованих) на території регіону.

     При оцінюванні рівнів криміногенних, екологічних та інших ризиків вивчають ступінь безпеки інвестиційної (а потім виробничої) діяльності в регіоні. Для цього розглядають такі показники:

•   рівень економічної злочинності (за основними видами і вцілому) в розрахунку на 100 тис. жителів;
•   частка підприємств зі шкідливими викидами, що перевищують гранично допустимі норми, в загальній кількості промислових підприємств;
• середній радіаційний фон у містах регіону;
•   частка незавершених будівельних об'єктів у загальній кількості розпочатих будівництвом об'єктів за останні 3 роки.

     На  основі кількісної оцінки розглянутих  синтезованих показників (отриманих  за сумою їхньої рангової значущості) розраховують інтегральний показник оцінки інвестиційної привабливості регіонів. При цьому враховують, що окремі синтезовані показники відіграють різну роль у прийнятті інвестиційних  рішень. Експериментально (з урахуванням  думок інвестиційних менеджерів) визначено такі значущості кожного  синтезованого показника в сукупній оцінці інвестиційної привабливості  регіонів у відсотках: економічний  розвиток регіону -25%, ринкова інфраструктура - 22%, людські ресурси 13%, фінансовий сектор 25%, розвиток підприємництва та дії місцевої влади - 15%.

     Розрахунок  узагальнюючого показника здійснюють за формулою 1.1:

k=1,2,......N           

         де    – середній рейтинг k-го регіону за j-м узагальнюючим показником;

          R_ijk –рейтинг k-го регіону за  i-м аналітичним показником j-ї узагальнюючої групи;

        n_i – кількість аналітичних показників у j-й групі узагальнюючих показників.

     Інтегральний  показник оцінки інвестиційної привабливості  регіонів країни при прийнятті інвестиційних рішень розраховують за формулою 1.2:

     де  ІП – інтегральний показник;

     d_j – значимість (у частках одиниці) відповідного узагальнюючого показника.

     За  значенням розрахованого інтегрального  показника визначають конкретне  місце регіону щодо інвестиційної  привабливості у загальному складі регіонів країни.

     Отже, методика оцінки інвестиційної привабливості  конкретного регіону повинна  відповідати таким вимогам:

•   характеризувати інвестиційну привабливість із точки зору сприятливості бізнес- клімату;
•   враховувати інтереси як приватних, так і державного інвесторів;
•   базуватися на аналізі макроекономічних показників (із метою економності дослідження);
•   давати наочний результат щодо пріоритетних напрямків вкладання ресурсів (галузевий аспект);
•   містити всі групи показників (для всеохопності).

     1.4 Висновки до першого розділу 

     В результаті виконання теоретичного розділу нами було проаналізовано теоретичні дослідження багатьох науковців  в сфері інвестицій та інвестиційної  діяльності, сформовано понятійно-категоріальний апарат інвестиційної діяльності, проведено  класифікацію інвестицій за різними  ознаками та сформовано основні напрямки інвестиційної стратегії в даний  час та на майбутнє.

     Виходячи  з того, що інвестиційна діяльність підприємств є одним з основних елементів економічного зростання  кожного регіону, важливим є вибір  методики оцінки інвестиційної привабливості  регіонів. Нами було проаналізовано два  напрями методик: описові та рейтингові. Серед описових методик були розглянуті методики В.В.Гомольської, А.В.Асаули. Серед  рейтингових методик розглянуті методики Бутка М., Зеленського С. та Акименка О., методику Інституту  Реформ, Світового банку та західні  методики. На основі даних методик  було визначено групи показників, за допомогою яких визначають рівень інвестиційної привабливості регіону.

     Таким чином, можна зробити висновок, що інвестиційна діяльність є одним  з найважливіших факторів виведення  економіки країни з кризи, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях, тому потребує детального вивчення та аналізу. Аналіз та визначення тенденцій розвитку інвестиційної діяльності на підприємствах області дадуть змогу сформувати ряд заходів щодо активізації інвестиційної діяльності в регіоні. 
 
 
 
 
 
 
 
 

2 АНАЛІЗ  ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 

     2.1 Характеристика інвестиційного потенціалу Вінницької області 

     Вінницька область займає 4,5% території держави (26,5 тис. кв.км.). Вона розташована в центральній частині Правобережної України і межує з 7 областями. На південному заході Вінниччини, по річці Дністер, на ділянці 202 кілометри проходить державний кордон з Республікою Молдова. В області 18 міст, 29 селищ міського типу, 27 районів і 1466 сіл. Адміністративний центр - місто Вінниця.

     Станом  на 01.01.2011 року чисельність населення  складала 1650,6 тис.осіб, серед яких міське – 814,2 тис.осіб (49,6%), сільське – 836,4 (50,4%) тис.осіб. Питома вага працездатного населення становить 61,4%.

     На 01.01.2011 у ЄДРПОУ по області налічувалось 31643 суб’єктів, з яких 94% мають статус юридичної особи. Товариства з обмеженою відповідальністю складають 21,7%  загальної кількості, приватні підприємства -  19,1%, організації – 15,8%,  фермерські господарства – 6,4%,  колективні підприємства– 2,4%, акціонерні товариства – 2,0%,  державні –  0,5%, інші суб’єкти -  21,5%[40].

     У 2010 році частка прибуткових підприємств  склала 70%, відповідно збиткових – 30%. Основні економічні показники діяльності підприємств області за 2008-2010 роки подані у таблиці 2.1[40]. 

     Таблиця 2.1 – Динаміка основних економічних  показників діяльності підприємств  області