Лекции по "Конституции Украины"

         Методика нарахування  мита і митних зборів ґрунтується на Законі України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» (1996 р.), постанові Кабміну «Про мінімальну митну вартість імпортних автомобілів та шин до них» від 24 жовтня 1996 р. та постанові Кабміну № 64 від 27 січня 1997 р.

  Усі автомобілі поділено на 2 категорії:

• безакцизні — це вантажні автомобілі, мікроавтобуси вантажного використання, пасажирські автобуси, мікроавтобуси з кількістю місць для 9 пасажирів і більше;
• акцизні — всі інші.

  Митна вартість залежить від марки, об’єму циліндрів двигуна, терміну експлуатації транспортного засобу. Вона не залежить від технічного стану транспортного  засобу, навіть якщо він потрапив у  аварію. Цим було скасовано взаємні можливості для власника і митника на свій погляд визначати ціну автомобіля. Усі пільги при митному оформленні транспортних засобів скасовані.

  Митна вартість встановлена Кабміном України  в доларах США, ставка ввізного мита та акцизного збору — в ЄВРО, (а з жовтня 1999 р. — всі розрахунки в ЄВРО). Але сплата здійснюється у валюті України за еквівалентом до долара США за курсом НБУ на день митного оформлення. За основу розрахунку береться заявлена митна вартість транспортного засобу, але не менша ніж вартість даної марки автомобіля у країні придбання (у разі виникнення спірних питань за основу береться експертна оцінка).

  За  видачу посвідчень на право реєстрації (перереєстрації) ввезених транспортних засобів (у тому числі і ввезених тимчасово) встановлена ставка митних зборів — 15 дол. США (за курсом НБУ).

  Вартість  митного оформлення нараховується  за формулою:

В = А + М + З + ПДВ,

де А  — ставки акцизного збору,

  М — ставки ввізного мита,

  З — ставки митного збору,

  ПДВ — податок на додану вартість.

  Ставки акцизного збору і ввізного мита залежать від об’єму циліндрів двигуна транспортного засобу:

• не більше 1000 куб. см — А = 0,2 євро за 1 куб. см; М = 0,5 євро за 1 куб. см;
• більше 3000 куб. см — А = 1,0 євро; М = 0,8 євро.

  Величина  ЄВРО визначається за ставкою НБУ на день розрахунку.

  Встановлено 10% знижки мінімальної митної вартості за 1 рік експлуатації автомобіля. Якщо транспортний засіб був у користуванні 4 роки, то його мінімальна митна вартість складає 60% від вартості нового транспортного засобу.

  Наведемо  приклад митного оформлення автомобіля Opel 1995 р. з бензиновим двигуном, який куплено у 1999 р. за 2800 дол. США, об’єм циліндрів — 2000 куб. см.

  1. Митна вартість автомобіля = 2800 дол. США.

  2. Ставка акцизного збору (А) = 0,3 євро за 1 куб. см.

  3. Ставка ввізного мита (М) = 0,1 євро за 1 куб. см.

  Якщо  курс євро дорівнює 1,1 дол., то 800 × 1,1 = 880 дол. США.

  4. ПДВ = 20% від суми 2800 + 880 + 15 (митний збір) = 3695 (20% = 739 дол. США).

  В цілому митне оформлення становить:

В = А + М +З + ПДВ = 880 + 15 + 739 = 1634 дол. США.

  Після сплати платежів інспектор виписує  квитанцію за формою МД-1 у 3-х примірниках: 1 — власнику та 2 примірника посвідчення на реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ МВС.

  Наказом Держмитслужби від 27 березня 2000 р. затверджено «Порядок нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному оформленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належать громадянам»:

• для всіх акцизних товарів

ПДВ = (М + З + В + А) × П : 100,

де М  — митна вартість;

  З — митні збори;

  В — ввізне мито;

  А — акцизний збір;

  П — ставка ПДВ — 20%;

• для непідакцизних товарів

ПДВ = (М + З + В) × П : 100,

де М  — митна вартість;

  З — митні збори;

  В — ввізне мито;

  П — ставка ПДВ — 20%.

  Розрахунки  здійснюються з урахуванням виду, типу двигуна, його об’єму та інших  показників.

 
8.3. ПОРЯДОК ВИВЕЗЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ  
ЗАСОБІВ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ

         При вивезенні транспортних засобів громадянами-резидентами, які виїжджають на постійне місце проживання, громадянами-нерезидентами, які придбали транспортні засоби в Україні (про що є відмітки відповідних органів), митні органи видають їм дозволи довільної форми, засвідчені підписом інспектора митниці, відбитком його особистої номерної печатки (яка має назву особисте митне забезпечення) та гербової печатки митниці.

  У дозволах обов’язково зазначається:

• дата видачі;
• найменування митниці;
• номер кузова, шасі, двигуна;
• відомості про сплату мита із зазначенням № квитанції форми МД-1.

  Коли  транспортний засіб випускається без  сплати мита, у дозволі зазначається причина (виїзд на постійне місце проживання, придбання транспортного засобу за інвалюту в Україні, вивезення особами, що користуються в Україні митними пільгами, тощо).

  Такі  дозволи є підставою для зняття з обліку зазначених транспортних засобів  у відповідних органах міліції, для їх вивезення за межі України, для отримання в органах ДАІ номерних знаків «транзит» (коли новий транспортний засіб придбано громадянином-нерезидентом і на обліку в органі ДАІ не перебував).

  Вивезення громадянами-резидентами транспортних засобів, незареєстрованих в органах  міліції, а також тимчасове вивезення  громадянами-нерезидентами за дорученнями, виданими громадянами-резидентами, не допускаються.

  Відчуження  транспортних засобів, вивезених за межі України тимчасово під зобов’язання про зворотне ввезення, допускається тільки з дозволу митниці, в якій цей транспортний засіб знаходиться на обліку, за умови сплати вивізного мита та інших платежів згідно з чинним законодавства.

 
8.4. ПОРЯДОК ТИМЧАСОВОГО ВВЕЗЕННЯ  
ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ В УКРАЇНУ

         Указом Президента України від 16 липня 1999 р. встановлено, що експлуатація транспортних засобів, тимчасово ввезених на митну територію України під зобов’язання їх зворотного вивезення, «дозволяється виключно особам-нерезидентам, визначеними власниками таких транспортних засобів у момент перетину митного кордону України, або членам їх сімей (дружина, чоловік, діти, батьки). При цьому передача у володіння або користування таких транспортних засобів іншим особам не дозволяється. Такий же порядок застосовується і до транспортних засобів, які перевозяться через митну територію України транзитом».

  Таким чином, згідно з Указом обмежене право управління транспортними засобами, а не право ввезення. Суб’єкти господарської діяльності (включаючи представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності незалежно від кількості філіалів) та фізичні особи — нерезиденти мають право тимчасового ввезення транспортних засобів, але не більше одного транспортного засобу один раз на три роки і терміном не більше одного року. При цьому продовження однорічного терміну тимчасового перебування транспортного засобу забороняється.

  Щодо  фізичних осіб — резидентів, оскільки постанову Кабміну України від 20 липня 1996 р. «Про вдосконалення порядку тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України» ніхто ще не відмінив, вони мають право ввозити транспортні засоби, але при ввезенні на митниці громадянин попереджається, що користуватись таким транспортним засобом він не зможе (лист Держмитслужби від 13 квітня 2000 р.). Таким чином, фізичним особам — резидентам тимчасове ввезення транспортних засобів забороняється, тобто вони можуть ввезти і користуватися ними лише за умови повного митного оформлення та сплати всіх належних податків.

  Громадяни, які мають постійне місце проживання в Україні — громадяни, які постійно проживали в Україні протягом безперервного строку, що перевищував 183 календарних дні з моменту в’їзду їх на постійне місце проживання в Україну. При цьому безперервним строком проживання вважається строк, який не містить перерв у загальному періоді перебування громадян в Україні, що сукупно перевищують 60 календарних днів протягом 365 календарних днів.

  Постановою  Уряду від 13 липня 1999 р. № 1250 заборонено доручати (передоручати) тимчасово ввезені транспортні засоби будь-кому іншому. Як відомо, до цього часу це дозволялося робити у разі передачі цих транспортних засобів батькам, одному із подружжя, дітям, якщо родинні зв’язки підтверджуються відповідним державним свідоцтвом.

  Постановою  також урегульовано питання в’їзду на легкових автомобілях на територію  України іноземних громадян (бізнесменів, туристів, відпочиваючих тощо). Раніше чимало митниць та органів ДАІ вимагали реєстрації таких автомобілів уже через 15 днів після в’їзду на територію України. Тепер чітко і однозначно встановлено, що такі громадяни можуть користуватися своїм автомобілем без реєстрації строком до 2-х місяців.

  Слід  зазначити, що заборона запроваджена на всі транспортні засоби громадського користування, легкові автомобілі всіх класів, вантажні автомобілі, а також автомобілі спеціального призначення (далі вживатиметься термін «автомобілі»).

  Прийняття постанови від 13 липня 1999 р. стало новим, неординарним, хоча і давно очікуваним кроком у боротьбі за справляння податків з імпортних легкових автомобілів у повному обсязі.

  Як  відомо, до травня 1996 р. оподаткування імпортних автомобілів в Україні було досить ліберальним. Після прийняття у травні 1996 р. Верховною Радою Закону «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» ситуація на ринку легкових автомобілів докорінно змінилася. Рівень оподаткування легкових автомобілів в Україні піднявся в середньому до 60% їх митної вартості, що відчутно зачепило інтереси підприємців, які займалися доставкою і перепродажем імпортних автомобілів. Хоча слід зазначити, що рівень оподаткування автомобілів в Україні і до цього часу залишається значно нижчим, ніж у Росії та деяких інших країн світу.

  У відповідь на підвищення податків ряд  підприємців і окремі громадяни  швидко знайшли ефективний спосіб не платити податки взагалі шляхом оформлення автомобілів у митниці як тимчасово ввезених, що передбачено ст. 71 Митного кодексу України. Внаслідок цього надходження податків від імпортних автомобілів різко впало, що змусило Уряд уже 20 липня 1996 р. прийняти постанову «Про вдосконалення порядку тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України». Постановою заборонялося підприємствам та окремим громадянам тимчасово ввозити більше одного транспортного засобу, до того здійснювати це дозволялося лише один раз на три роки. Цей захід дав змогу значно скоротити обсяги тимчасово ввезених легкових автомобілів, особливо тих, які ввозилися підприємствами.

  Постанова Уряду від 20 липня 1996 р. була дещо вдосконалена змінами, які були внесені постановою від 27 січня 1997 р. № 68. Зокрема, цією постановою було встановлено, що у режимі тимчасового ввезення можуть бути оформлені лише ті транспортні засоби, які зареєстровані за межами України. Цей захід став початком кампанії по ввезенню імпортних автомобілів, зареєстрованих у Литві, де рівень мита чи не найнижчий у світі, а відстань до України не така вже й значна.

  Дворічний досвід щодо застосування заходів з  обмеження тимчасового ввезення легкових автомобілів показав, що реальне  зменшення торкнулося лише тих транспортних засобів, які ввозяться підприємствами. Стосовно громадян, то тут відчутних позитивних змін не відбулося. Лише у 1998 р., наприклад, в Україну було ввезено на тимчасових умовах більше 60 тис. легкових автомобілів, з них майже 80 % — громадянами; у 1999 р. тимчасово було ввезено вже близько 140 тис. транспортних засобів під зобов’язання зворотного вивезення.