Лекции по "Конституции Украины"

 
6.2. ОСОБЛИВОСТІ МИТНОГО  ОФОРМЛЕННЯ 
ВВЕЗЕННЯ — ВИВЕЗЕННЯ  
НЕСУПРОВОДЖУВАНОГО БАГАЖУ

         Несупроводжуваний багаж — товари, які переміщуються через митний кордон України окремо від фізичної особи (власника або уповноваженої особи) на її адресу.

  Несупроводжуваний багаж можуть відправити:

• громадяни, які прямують за кордон на постійне місце проживання;
• громадяни України, які прямують за кордон у службових справах на строк більше 1 року;
• іноземні громадяни, які прямують за кордон у службових справах;
• іноземні студенти, строк перебування яких в Україні перевищує 1 рік.

  Багаж, який переправляють  окремо, підлягає митному оформленню тією митницею, в зоні діяльності якої тимчасово або постійно проживає власник багажу. При оформленні цього багажу його власник повинен пред’явити митниці:

  1) закордонний паспорт чи документ, що його замінює;

  2) квиток для проїзду за кордон;

  3) 2 митні декларації МД–4, в яких  зазначені відомості про валюту, цінності, предмети, які він має в багажі.

  Митниця після оформлення багажу робить у  деклараціях відмітки про пропущені предмети, на останній сторінці паспорта — про оформлення багажу, засвідчує їх печаткою. Одна з декларацій видається власнику багажу, яку він повинен пред’явити на прикордонній митниці. Відмітка про відправлення багажу іноземними громадянами (за винятком студентів) ставиться на візі або квитку.

  Крім  предметів, заборонених до вивозу, не підлягають пропуску в багажі валюта і цінності, продукти харчування.

  Багаж громадян, що прямують на постійне місце  проживання, приймають до митного  оформлення після пред’явлення митниці  повністю оформлених документів на всіх членів сім’ї. Ці громадяни можуть оформити тільки одну відправку. При виїзді в країни СНД митнику пред’являють внутрішній паспорт з випискою, листок вибуття на постійне місце проживання. При виїзді в країни далекого зарубіжжя пред’являється віза на постійне місце проживання.

  Порядок оформлення багажу при ввезенні з-за кордону:

• заповнення декларації МД-4, яка завіряється інспектором (печаткою) і залишається у власника багажу;
• при отриманні багажу власник подає цю декларацію (з відміткою про ввезену валюту, інші цінності) та заповняє іншу декларацію, в якій вказуються всі предмети в багажі;
• якщо багаж отримує не власник, а інша особа за його дорученням, то власник повинен заявити про це в митний орган та пред’явити дві зазначені декларації, які він заповнює.

 
6.3. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК  ДЕКЛАРУВАННЯ  
ТОВАРІВ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ

         Процедура та вимоги декларування визначені ст. 44—49 Митного кодексу України.

  Відповідно  до ст. 44 МК транспортні засоби, товари та предмети міжнародних іноземних організацій і представництв підлягають обов’язковому декларуванню митним органом України.

  На  думку автора, це формулювання не дуже вдале. Раніше ми визначали декларування як двосторонній процес, що має правові наслідки і виражається в тому, що власник предметів, які переміщуються через митний кордон, повідомляє про них митний орган, а останній приймає цю інформацію, перевіряє її і використовує для початку митного оформлення, митного контролю та інших видів своєї діяльності. Таким чином, обмеження декларанта в ст. 44 тільки особами іноземних організацій і представництв безпідставне, бо з цього процесу випадають громадяни України, інших держав та особи без громадянства, що переміщуються через митний кордон.

  Ст. 45 МК встановлює, що декларування здійснюється в письмовій, усній та інших формах шляхом передачі точних даних про  предмети та мету їх переміщення через  митний кордон України.

  Предмети, що переміщуються через митний кордон їх власником (багаж, автотранспорт), декларуються власником. Якщо ці предмети переміщуються не для комерційних цілей, то декларація на них подається разом з пред’явленням предметів для митного контролю.

  Товари  декларуються митним органом, в якому  здійснюється митне оформлення товарів, одночасно декларуються і транспортні засоби, на яких перевозиться товар. Порожні транспортні засоби і ті, що перевозять пасажирів, декларуються при перетині митного кордону. Морські, річкові та повітряні судна декларуються відповідно у порту прибуття чи порту вибуття з митної території України.

  Митна декларація заповнюється і надається  митному органу:

• власником товару;
• перевізником;
• особою, яка супроводжує товар, або митним брокером.

  Особи, що заповнюють митну декларацію МД-4, повинні зазначити точну кількість місць багажу, що їм належить, відомості про валюту, цінності, коштовні предмети. Предмети, валюта, цінності, що підлягають декларуванню, але не були зазначені в митній декларації і виявлені під час митного контролю (огляду), визначаються предметами порушення митних правил або контрабандою. Такі самі наслідки наступають, коли особи повідомляють неправильні відомості при усному опитуванні.

  Окрім того, що декларант має сплатити відповідні митні платежі (мито, митні збори, якщо предмети підлягають митному оподаткуванню), він зобов’язаний виконати всі вимоги митника щодо розпакування, вивантаження, завантаження, відкриття ємностей та місць, де можуть знаходитись предмети, що переміщуються через митний кордон.

  Митні декларації, заповнені громадянами  України при виїзді за кордон та іноземними — при в’їзді в Україну, залишаються у них на весь час  перебування і служать підставою  для безперешкодного перевезення цих предметів у зворотному напрямку. Загублені митні декларації не відновлюються, а особа, що їх загубила, позбавляється права на безперешкодне переміщення валюти, цінностей та зазначених у них предметів. Вона сплачує митні платежі в установленому порядку.

  Декларації не заповнюються:

• якщо особі не виповнилося 16 років (за неї це роблять особи, що її супроводжують);
• якщо особа чи група осіб користуються державними пільгами;
• в окремих випадках для прискорення пасажиро- і вантажопотоку.

  Митні службові особи не мають права заповнювати чи вносити зміни в декларацію на прохання особи, що перетинає митний кордон.